Ухвала

від 23.04.2024 по справі 465/9679/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/9679/23

2/465/1076/24

У Х В А Л А

Іменем України

"23" квітня 2024 р.

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.

з участю: секретаря Лозинського Т-Р. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Садівничо - городного кооперативу "Мічурінець - природоперетворювач" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення коштів. В обґрунтування позову зазначає наступні обставини. Громадянка ОСОБА_1 є дійсним членом садівничо городного кооперативу «Мічурінець природо перетворювач» і володіє на праві приватної власності земельною ділянкою №56 площею, 0,06646 га. Відповідно до п.4.2 Статуту, член кооперативу зобов`язаний своєчасно сплачувати членські та цільові внески. Відповідач свого зобов`язання щодо сплати членських внесків не виконує, а тому заборгованість ОСОБА_1 по членських внесках за період з січня 2020 року по листопад 2023 року становить 1200,00 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Устатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена устатті 20 ГПК України.

Згідно ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 3 Господарського кодексу Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 96-1 закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19) зроблено висновки про те, що «обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними».

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що «поняття «внутрішньостатутна діяльність» не використовується законодавством про кооперацію, при цьому йдеться про статутну мету або статутну діяльність. Така діяльність може стосуватися суб`єктивних прав та обов`язків особи (сплата членських внесків, управління юридичною особою тощо) і, загалом, такі відносини є корпоративними. Більш того, у правовій доктрині залежно від мети створення юридичної особи вже виділяють корпоративні спори, що виникають між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку (саморегулівні організації, споживчі, обслуговуючі кооперативи, кредитні союзи)».

Судом встановлено, що згідно статуту Садівничо городнього кооперативу «Мічуринець природо перетворювач», який затверджено загальними зборами членів садівничо городнього кооперативу «Мічуринець природо перетворювач», протокол зборів від 29.08.1998 р. №4, - кооператив є добровільним об`єднанням громадян, для ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Кооператив є юридичною особою за чинним законодавством України, може здійснювати свою господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації, має печатку і штамп із своєю назвою.

Діяльність кооперативу базується на принципах добровільності, самоуправління, самофінансування, господарської самостійності своїх членів, їх активної участі в управлінні його справами на основі законності.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Садово городній кооператив «Мічурінець природо перетворювач» здійснює наступний вид діяльності: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно довідки, виданої головою кооперативу В. Башинським, ОСОБА_1 , є дійсим членом садівничо городнього кооперативу ««Мічуринець природо перетворювач» у відповідності до поданої нею заяви та згідно з протоколом №1 рішення загальних зборів від 24.05.1998 року «Про вступ в члени садівничо городнього кооперативу «Мічуринець природо перетворювач».

Крім того, згідно довідки, вданої головою кооперативу В. Башинським, ОСОБА_1 володіє на правах власності земельною ділянкою №56, кадастровий номер земельної ділянки 4610137500:08:001:0163, площа земельної ділянки 0,06646 га. Вона не сплати всі членські внески (куди входить земельний податок). Платником земельного податку є кооператив, а не члени кооперативу окремо. сума заборгованості становить 1200,00 грн.

Як вбачається з витягу з протоколу №26 Загальних зборів членів садівничо городнього кооперативу «Мічурінець природо перетворювач» від 27.08.2022 року, головою кооперативу обрано ОСОБА_2 .

Відносини щодо стягнення заборгованості за членськими внесками стосуються діяльності Садівничо - городного кооперативу "Мічурінець - природоперетворювач", оскільки несплата внесків впливає на можливість виконувати мету та завдання, задля реалізації яких й створено це Садове товариство.

Наведене свідчить про те, що спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов`язаних із діяльністю юридичної особи. Тобто спір між Садівничо - городним кооперативом "Мічурінець - природоперетворювач" та ОСОБА_1 , як його членом, пов`язаний з корпоративними відносинами.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20),№695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) про те, що відносини зі сплати членських внесків між учасниками юридичної особи та юридичною особою, створеною без мети отримання прибутку, є корпоративними.

До також висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справа № 761/2739/20 (провадження №61-16613св21).

Таким чином, враховуючи суть спору, спрямовану на врегулювання інтересів сторін корпоративних відносин, суд приходить до висновку про неможливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства, оскільки спір підвідомчий судам не цивільної, а господарської юрисдикції.

Відповідно до частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першоїстатті 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Частиною 2ст.255 ЦПК Українивизначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України "Про судовий збір"сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 28.11.2023 року №1, яка міститься в матеріалах цивільної справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе повернути позивачу сплачену суму судового збору за подання даного позову у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст.255-256,259-261,353-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

провадження у цивільній справі за позовом Садівничо - городного кооперативу "Мічурінець - природоперетворювач" до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрити.

Повернути Садівничо - городному кооперативу "Мічурінець - природоперетворювач" з державного бюджету сплачену суму судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 28.11.2023 року №1.

Роз`яснити учасникам справи, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити, що відповідно до ч.2ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ванівський Ю.М.