Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/14536/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/14536/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Романчук"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023

у справі №910/14536/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Романчук"

до Фізичної особи-підприємця Кузуба Віталія Володимировича

про стягнення 89 888,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Романчук" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузуба Віталія Володимировича (далі - Підприємець) 89 888,00 грн основної заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами-заявками від 04.07.2023 №1 та №2 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг перевезення.

Також у позові Товариство просило суд стягнути з Підприємця 9 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 позов Товариства задоволено повністю та стягнуто на користь останнього з Товариства заборгованість у розмірі 89 888,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. При цьому, відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту надання позивачем відповідачу послуг на суму 89 888,00 грн, за які Підприємець не розрахувався, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Однак у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив з огляду на недоведеність надання адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем послуг, вказаних в акті приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2023, оскільки позов підписаний особисто директором позивача і ним же було завірено копії документів, доданих до позову. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б свідчили про надання зазначеним представником послуг з професійної правничої допомоги.

Частково не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове - про стягнення таких витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство наголосило на тому, що непідписання адвокатом позовної заяви та незасвідчення доданих до позову документів не нівелює факт надання правничої допомоги; будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості вказаних судових витрат від відповідача не надходило, що підтверджується належним чином оформленим актом приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2023, та були повністю оплачені позивачем.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14536/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

01.02.2024 матеріали справи №910/14536/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

12.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23; розгляд скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Підприємцю встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07.03.2024.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на подання відзиву на апеляційну скаргу, хоча про відкриття апеляційного провадження у справі №910/14536/23 був повідомлений належним чином.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні стягнення витрат позивача на професійну правнику допомогу. Не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині стягнення основного боргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 12 300,00 грн, до позовної заяви Товариством було додано копії: договору про правову допомогу від 06.09.2023, акта прийому-передачі наданих послуг від 08.09.2023, квитанції до прибуткового касового ордера №02-09 від 08.09.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.05.2008 №507 на ім`я адвоката Лози Віктора Миколайовича, а також оригінал довіреності від 06.09.2023 на ім`я зазначеного представника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 06.09.2023 між Товариством (далі за текстом договору - довіритель) та адвокатом Лозою В.М. (далі за текстом договору - повірений) було укладено договір про правову допомогу, відповідно до пункту 1.1. якого, повірений зобов`язався надати правову допомогу у спорі, що виник із Підприємцем, зокрема здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (5 год), провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год), здійснити аналіз судової практики (0,5 год), провести арифметичні розрахунки (0,5 год), підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (10 год), вивчити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год).

За здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 300,00 грн (пункт 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що кошти у вказаному розмірі сплачуються повіреному в момент передачі підготовленої позовної заяви.

Відповідно до пункту 2.3. договору при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору 08.09.2023 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчено надання адвокатом таких послуг:

- огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 40 хв.);

- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0 год. 20 хв.);

- аналіз судової практики (0 год. 30 хв.);

- проведення арифметичних розрахунків (0 год. 30 хв.);

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (10 год. 10 хв.);

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання судового рішення (5 год).

Загальна вартість послуг складає 9 300,00 грн (пункт 1.2. акта).

У пунктах 1.3.-1.5. акту сторони засвідчили відсутність претензій щодо виконання договору про правову допомогу від 08.09.2023 та оплати вартості наданих послуг (крім гонорару успіху).

Вказаний акт підписаний уповноваженим представником Товариства та адвокатом Лозою В.М. й скріплений їх печатками.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про недоведеність надання позивачеві адвокатом Лозою В.М. послуг з правничої допомоги, оскільки, як було зазначено раніше необхідною умовою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, приписи ГПК не пов`язують факт надання правничої допомоги з підписанням позовної заяви та завірення копій доданих до неї документів безпосередньо представником. Протилежні висновки місцевого господарського суду не відповідають положенням процесуального закону.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом із цим, на підтвердження факт оплати вартості послуг з правової допомоги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №02-09 від 08.09.2023 на суму 9 300,00 грн.

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

Таким чином, незважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат, суд має право не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як було зазначено раніше, На виконання умов вищевказаного договору 08.09.2023 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчено надання адвокатом таких послуг:

- огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 40 хв.);

- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0 год. 20 хв.);

- аналіз судової практики (0 год. 30 хв.);

- проведення арифметичних розрахунків (0 год. 30 хв.);

- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (10 год. 10 хв.);

- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання судового рішення (5 год).

Загальна вартість послуг складає 9 300,00 грн (пункт 1.2. акта).

Разом із цим, зі змісту цього акта вбачається, що деякі зазначені в ньому послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, що в підсумку свідчить про штучний та надмірний характер правової допомоги.

Крім того, колегія суддів вважає неправомірним включення до акту таких послуг як проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу та огляд доказів за їх місцезнаходженням, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували вчинення зазначених дій.

Необґрунтованим також є включення послуг щодо аналізу судової практики, з огляду на відсутність у тексті позовної заяви жодного посилання на практику Верховного Суду та як проведений адвокатом аналіз судової практики вплинув на результат вирішення справи та захист інтересів позивача.

Також суд апеляційної інстанції вважає неправомірним включення до акту таких послуг як "вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу", оскільки таке формулювання не визначає зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що позбавляє суд встановити їх реальність (їх дійсність та необхідність) та чи пов`язані ці витрати з розглядом даної справи.

Послуги щодо забезпечення виконання судового рішення також безпідставно включені до акту наданих послуг, оскільки не пов`язані з правничою допомогою в межах розгляду судової справи №910/1310/24, а стосуються вже стадії примусового виконання рішення.

Завищеним є час для проведення арифметичних розрахунків, з огляду на те, що ціна позову складається лише з основної заборгованості шляхом додавання вартості послуг за двома рахунками (44 944,00 грн + 44 944,00 грн).

Разом із цим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у пункті 2.3. договору при задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності їх юридичної кваліфікації, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, у зв`язку з чим вимога позивача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 300,00 грн (3 000,00 грн (гонорар успіху) + 2 300,00 грн (витрати на правничу допомогу).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, враховуючи межі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 300,00 грн зазначених судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки, не відповідають дійсним обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу - частковому скасуванню.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Романчук" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 у частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати частково.

3. Ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Романчук" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузуба Віталія Володимировича витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузуба Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Романчук" (44401, Волинська область, Старовижівський район, селище міського типу Стара Вижівка, вулиця Соборності, будинок 34; ідентифікаційний код 43024461) 5 300 (п`ять тисяч триста) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14536/23 залишити без змін.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/14536/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир