Постанова

від 23.04.2024 по справі 587/1521/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 587/1521/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024 у справі №587/1521/17 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційних скарг заступника керівника Сумської обласної прокуратури та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023, повний текст якого складений 14.12.2023,

у справі № 587/1521/17 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,

2) ОСОБА_1 ;

3) Садівської сільської ради Сумського району Сумської області

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, та ОСОБА_1 , у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Сумській області від 16.09.2014 №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ, від 26.08.2016 №18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № 18-3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21.02.2017 між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким останньому передано в користування земельні ділянки: площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- ОСОБА_1 у заяві від 15.04.2014, наданій до ГУ Держземагенства у Сумській області, виявив бажання займатись фермерським господарством, проте він належним чином не обґрунтував перспективи діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. В обґрунтуванні ОСОБА_1 зазначив, що у його діда є фермерське господарство, за яким обліковується повний обсяг сільськогосподарської техніки, який необхідний для ведення робіт на переданих йому в оренду ділянках. ГУ Держземагенства у Сумській області відповідні заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку його реальним намірам щодо використання цих земельних ділянок саме для створення фермерського господарства;

- станом на 12.05.2017 ОСОБА_1 як фермер не зареєструвався, не є засновником фермерського господарства та з відповідними заявами не звертався, тобто упродовж майже 3 років з моменту прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок не створив фермерське господарство. Вказане свідчить про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід встановленої законодавством процедури;

- відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Сумах та Сумському районі № 10-28-02-771/2-17 від 19.05.2017 нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094, а щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 , нормативна грошова оцінка не була проведена. Водночас те, що на час укладення шести оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок не було проведено їх нормативну грошову оцінку, є безумовною підставою для визнання вчинених правочинів недійсними.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами були дотримані норми законодавства, що регулюють порядок звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок і розгляду такої заяви, передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30.05.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено частково, рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018 скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір сторін підвідомчий господарському суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.07.2020 у задоволенні клопотання заступника прокурора Сумської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено, постанову Апеляційного суду Сумської області від 30.05.20178 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд врахував позицію, згідно з якою у випідку, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11.09.2019 в справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19); від 16.10.2019 в справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19); в справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) від 19.02.2020.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18.08.2020 рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018 залишено без змін.

Колегія суддів виходила з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 скаргу керівника Сумської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Сумського апеляційного суду від 18.08.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову прокурора є передчасними, оскільки суди не в повній мірі дослідили зібрані у справі докази та не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме чи провело Держземагентство та ГУ Держгеокадастру у Сумській області під час розгляду заяви відповідача 2 про надання йому в оренду земельних ділянок належну перевірку та чи пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності вирощувати сільськогосподарські культури, займатися їх обробкою та реалізацією.

Постановою Сумського апеляційного суду від 07.05.2021 апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГУ Держземагенства у Сумській області надаючи ОСОБА_1 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи їх та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсній його спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, чи не є така заява (клопотання) штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів. ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів, що спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів визнала помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 121, 123, 134 ЗК України, статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Сумській області та ГУ Держгеокадастру у Сумській області незаконними та їх скасування. Нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:001:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094. Щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка не була проведена, а тому договори оренди цих земельних ділянок в цій частині суперечать приписам чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018 та постанову Сумського апеляційного суду від 07.09.2021 скасовано, провадження у справі № 587/1521/17 закрито, керівнику Сумської окружної прокуратури роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалюючи вказану постанову суд касаційної інстанції виходив з того, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023, з урахування ухвали від 21.06.2023, справу № 587/1521/17 за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок передано для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.08.2023 клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено, замінено відповідача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області правонаступником Садівською сільською радою Сумського району Сумської області в частині вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час, у зв`язку із внесенням змін до законодавства право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Садівською сільською радою Сумського району Сумської області, а відтак вказана особа є правонаступником визначеного прокурором відповідача 1 в частині вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Відповідачі проти задоволення позову заперечили, пославшись на те, що відповідачем 1 було прийнято законне та обґрунтоване рішення про передачу відповідачу 2 в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства та що оскаржувані договори оренди земельних ділянок не суперечать актам цивільного законодавства України і не порушують цивільних прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 позов задоволений частково, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, б/н, укладені 21.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га; 5924787300:02:003:0227 площею 5,7400 га; 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га; 5924787300:02:007:0093 площею 5,6919 га; 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га; 5924787300:02:007:0226 площею 30,0000 га, в іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Сумській області та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 21.02.2017 № 100, № 101, № 102, № 103 суд першої інстанції виходив з того, що:

- звернення відповідача 2 з заявою до відповідача 1 для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваних наказів у зв`язку із відсутністю порушень відповідачем 1 норм матеріального права;

- у позові прокурор зазначає, що відповідачем 2 не було обґрунтовано перспектив діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначена кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, проте з тексту заяви відповідача 2 вбачається, що в обґрунтування свого права щодо надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, останній зазначив, що має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур. Крім того, відповідач 2 зазначив, що: має досвід роботи в сільському господарстві, на протязі 3 років працював виконуючим обов`язки директора фермерського господарства «Шепіль Я.А.»; у 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет і отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин; його дід-голова фермерського господарства Шепіль Я.А. - має повний обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. Відповідач 2 вказав, що земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, з своєчасною сплатою орендної плати та податків. Також до своєї заяви відповідач 2 додав графічні матеріали (викопіювання з кадастрової карти), на яких зазначене бажане місце розташування земельних ділянок, копію диплому про освіту обґрунтування необхідності оренди земельних ділянок;

- посилання позивача на те, що відповідач 1 не має у власності сільськогосподарської техніки, необхідної для ведення фермерського господарства, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» не вимагає обов`язкової наявності в особи, яка має намір займатися фермерським господарством, сільськогосподарської техніки на праві власності. До того ж особа, яка займається веденням фермерського господарства, не позбавлена права і можливості укладати інші цивільно-правові договори на використання сільськогосподарської техніки для потреб фермерського господарства, в тому числі і для обробки землі у відповідності з цілями фермерського господарства;

- посилання позивача на ту обставину, що відповідач 2 впродовж 3 років з моменту прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок не спромігся створити фермерське господарство, що, на думку позивача, свідчить про відсутність у відповідача 2 бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду є безпідставними, так як: відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації після укладання договору оренди земельних ділянок; відповідні договори оренди земельних ділянок були укладені 21.02.2017, а рішенням засновника №1 «Про створення фермерського господарства» від 05.07.2017 створено Фермерське господарство «Перлина Сули», засновником якого є відповідач 2; вказане фермерське господарство належним чином зареєстроване, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди, суд першої інстанції послався на те, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, б/н від 21.02.2017 нормативна грошова оцінка, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, щодо шести земельних ділянок не була проведена, об`єктивних причин для цього відповідачами не доведено, а тому договори оренди відповідних земельних ділянок суперечать приписам чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі заступник керівника Сумської обласної прокуратури зазначив про те, що при прийнятті рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а викладені у цій частині висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник керівника Сумської обласної прокуратури постався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- лише в ході розгляду справи господарським судом ОСОБА_1 було надано договори від 22.04.2019 та 22.03.2022, укладені з ФГ Шепіль Я.А., про виконання закінченого циклу сільськогосподарських робіт та надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур, проте доказів того, що ОСОБА_1 з 2017 по 2019 роки здійснювався обробіток орендованих ним, як засновником ФГ «Перлина Сули», земельних ділянок, яким чином та з допомогою якої техніки, матеріальних та трудових ресурсів, до суду надано не було, що свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення створити фермерське господарство, бажання та спроможності вести таке господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства;

- судом не враховано, що договори оренди спірних земельних ділянок були укладені в лютому 2017 року, а створення фермерського господарства ОСОБА_1 зареєстрував тільки в липні 2017 року, під час розпалу сільськогосподарського сезону. Доказів того, що створене ним фермерське господарство розпочало обробіток спірних земельних ділянок та коли саме, відповідачем до суду не надано, договірні відносини з ФГ Шепіль Я.А. щодо обробітку землі розпочались лише у 2019 році, тобто аж через 2 роки, що також свідчить про відсутність у нього наміру займатися фермерським господарством;

- як у ОСОБА_1 , так і у ФГ «Перлина Сули» (засновником і власником є ОСОБА_1 ) відсутні транспортні засоби або інші засоби для обробітку землі, як на момент передачі земельних ділянок в оренду, створення фермерського господарства, так і на час судового розгляду. Жодні докази придбання чи укладення договорів оренди (користування) сільськогосподарської (зернозбиральної) техніки для обробки землі відповідачем чи створеним ним фермерським господарством ФГ «Перлина Сули», а також придбання посівної продукції, агрохімікатів, у матеріалах справи відсутні. Надані у судове засідання відповідачем договори на обробіток землі від 22.04.2019 та від 22.03.2022, які укладені з ФГ «Шепіль Я.А.», не свідчать про обробіток саме спірних земельних ділянок, оскільки в них не зазначено їх кадастрових номерів. Відповідачем 2 не надано доказів виконання умов договору, зокрема, розрахунку за надані послуги та розміру сплачених сум (замовлення на виконання робіт, акти виконаних робіт, платіжні інструкції);

- Дерземагенством, при розгляді заяви, не надано оцінку тому факту, що на протязі трьох років ОСОБА_1 працював виконувачем обов`язків директора ФГ «Шепель Я.А.», засновником якого є рідний дід останнього - ОСОБА_2 , та згадане господарство орендує значні площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Сумського району;

- вказані факти свідчать про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства в розумінні положень чинного законодавства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної форми власності в обхід законодавчо встановленої процедури (земельних торгів) з метою розширення площі для обробки іншим фермерським господарством;

- відсутність наміру займатись фермерським господарством також підтверджується тим, що відповідні договори оренди земельних ділянок укладено лише 21.02.2017, тобто майже через 3 роки з моменту прийняття 4 наказів Держземагенства про передачу земельних ділянок в оренду, а реєстрацію фермерського господарства «Перлина Сули» здійснено вже після пред`явленого прокурором позову до суду;

- майбутній фермер не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею одного члена фермерського господарства ( ОСОБА_1 , як голови фермерського господарства), при мінімальному статутному капіталі, відсутністю матеріально-технічної можливості (відсутні приміщення, техніка, наймані працівники), обробляти отримані у користування земельні ділянки загальною площею 147,527 гектарів, а дійсний намір ОСОБА_1 був спрямований на штучне використання процедури створення фермерського господарства з метою одержання в пільговому порядку земель державної власності в оренду поза передбаченою законодавством процедурою земельних торгів для подальшого передання землі в обробіток фермерському господарству свого родича «Шепель Я.А.»;

- вказані порушення законодавства є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Дерземагенства та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області незаконними та їх скасування;

- враховуючи, що вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування наказів, оскільки укладені на їх виконання, то виходячи з цих підстав спірні 4 договори оренди землі підлягають судом визнанню недійсними.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024, справу № 587/1521/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 587/1521/17, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 587/1521/17.

16.01.2024 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17, розгляд апеляційної скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 призначено на 14.02.2024 о 14:30 год.

Також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі відповідач 2 зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову та визнання недійсними шести договорів оренди земельних ділянок неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, які викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 послався на те, що:

- аналізуючи положення оскаржуваних договорів, слід дійти до беззаперечного висновку, що він містить усі істотні умови договору, установлені законом. Розмір орендної плати становить 8%, що значно більше за мінімальний розмір 5%, установлений п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Договорами визначено обов`язок орендаря замовити виготовлення технічної документації з визначення нормативної грошової оцінки землі, а головне оплатити грошову різницю якщо розмір орендної плати, визначеної за даними, затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку землі», буде більшим за, розмір орендної плати, розрахований під час укладання цього договору, що і було виконано апелянтом у встановлені строки;

- законодавцем, зокрема статтею 288 Податкового кодексу України визначено мінімальний розмір орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, що свідчить про те, що законодавець допускає укладення договорів оренди земельних ділянок, передачу в оренду земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена. Подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21;

- з моменту прийняття рішення про надання землі в оренду до укладення договорів оренди минуло не майже три роки, як встановив суд першої інстанції, а фактично менше шести місяців, так як усі шість наказів ГУ Держгеокадастру в Сумській області про передачу в оренду апелянту земельних ділянок, договори оренди яких суд визнав недійними, були видані 26.08.2016, а договори укладені 21.02.2017;

- відповідно до ч. ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»). Тобто, нормативна грошова оцінка конкретна вартісна характеристика, яка містить низку етапів, передбачених чинним законодавством. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення щодо проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації грошової оцінки спеціальною установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації;

- після видачі наказів ГУ Держгеокадастру у Сумській області про передачу в оренду земельних ділянок апелянту, останній не набув статусу землекористувача до укладення договорів оренди і державної реєстрації права оренди, а тому був позбавлений юридичної можливості вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок. При цьому, набувши статусу землекористувача, апелянт, на виконання умов договорів, замовив виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оплатив роботи по її виготовленню, після затвердження технічної документації, подав до ГУ Держгеокадастру у Сумській області клопотання про внесення змін до договорів оренди разом із витягами, проекти додаткових угод. У матеріалах справи міститься лист директора ТОВ «Геобізнес», яка зазначає, що у зв`язку із прогалинами у законодавстві виконання робіт по виготовленню технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок було відкладено до набрання чинності актами законодавства у цій сфері. Таким чином апелянт не допустив будь-яких порушень ані умов договорів, ані земельного законодавства;

- йому не є відомою ані причина, ані обставина, чому ГУ Держгеокадастру у Сумській області не замовило виготовлення технічної документації із нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- укладення договору на умовах застосування середнього показника, тобто середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, із закладенням в умови договору обов`язку орендаря замовити (оплатити) виготовлення документації, а у разі збільшення вартості земельної ділянки - оплатити різницю між зазначеними розмірами (п. 4.4 договорів), ураховуючи тривалість процесу виготовлення технічної документації та її затвердження, безапеляційно призвели до більш кращого економічного ефекту, оскільки орендна плата почала надходити до бюджету Сульської сільської ради одразу після укладення оскаржуваних договорів. При цьому, на виконання умов п. 4.4 таких договорів на рахунки сільської ради надійшла уся різниця між зазначеною у договорі вартістю та вартістю земельних ділянок згідно технічної документації, а держава не понесла жодних витрат на виготовлення технічної документації;

- вбачаючи порушення інтересів держави, суспільства, прокурор зазначив, що відсутній орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції, а тому прокурор набув статусу позивача, проте вказані висновки є помилковими, так як таким позивачем має бути Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр)/голова Держгеокадастру. Вказане свідчить про те, що прокурор у даній справі невмотивовано набув статусу позивача, а суди при неодноразових переглядах вказаної справи всупереч абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не дослідили вказаного питання;

- навіть часткове задоволення позову прокурора в цій справі призвело до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушило справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - апелянта, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 29.01.2024, справу № 587/1521/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 14 400,00 грн. та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення.

07.02.2024 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури, в якій відповідач 1, з посиланням на те, що:

- звернення відповідача 2 з заявою до відповідача 1 для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час;

- прокуратурою безпідставно не враховано положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», яка встановлює, що фермерське господарство може бути створене, в тому числі, і одним громадянином України;

- положення чинного законодавства не вимагає від особи, яка претендує на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, станом на дату такого звернення мати у власності техніку;

- проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок після укладення договорів оренди землі за умови, що договори містять відповідні домовленості, не суперечить вимогам ст. 632 ЦК України та Закону України «Про оцінку земель»;

- відповідач 1 при прийнятті оскаржуваних наказів та укладення спірних договорів дотримався положень чинного законодавства,

просить у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури відмовити.

Також у відзиві на апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури відповідач 1 зауважив на тому, що на даний час спірні земельні ділянки є землями комунальної власності.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/562/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 587/1521/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Станом на 14.02.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи не відбувся, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 призначено на 06.03.2024 на 15:00 год.

27.02.2024 від відповідача 2 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17, до якого також надані докази сплати судового збору у розмірі 14 400,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17, апеляційні скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 призначено на раніше визначені дату та час - 06.03.2024 о 15:00 год.

28.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 вказану заяву задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/996/24 від 06.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 587/1521/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційні скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 прийняті до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 розгляд апеляційних скарг заступника керівника Сумської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 відкладено на 23.04.2024 о 10:15 год. в режимі відеоконференції.

22.03.2023 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, в якій відповідач 1, з посиланням на ті ж самі обставини, що і у відзиві на апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури, просить задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу відповідача 2.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1635/24 від 18.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 587/1521/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційні скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 прийняті до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

22.04.2024 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому відповідач 1:

- з посиланням на неможливість представника відповідача 1 в судове засідання, просив суд провести судове засідання без участі представника відповідача 1;

- просив врахувати його правову позицію, викладених у відзивах від 31.01.2024 та від 15.03.2024;

- призначити розгляд справи № 587/1521/17 у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Станом на 24.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідачі 1 та 3 представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 1 та 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи апелянти власні апеляційні скарги підтримали, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечили.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Сумської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

24.04.2014 до Головного управління Держземагенства у Сумській області надійшло клопотання відповідача 2 від 15.04.2014, в якому останній просив надати дозвіл на розроблення проекту земельної ділянки в оренду строком на 7 років орієнтовною площею 153,29 га для ведення фермерського господарства, орендна плата 4 % за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Сульської сільської ради Сумської області.

В обґрунтування свого права на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідач 2 зазначив, що: має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур; має досвід роботи в сільському господарстві, протягом трьох років працював виконуючим обов`язки директора фермерського господарства «Шепіль Я. А.»; у 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет та отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин; у його діда є фермерське господарство, за яким обліковується обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі; земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, своєчасною сплатою орендної плати та податків.

Наказами відповідача 1 від 23.05.2014 № 18-2343/16-14-СГ, № 18-2342/16-14-СГ, № 18-2341/16-14-СГ, № 18-4340/16-14-СГ, № 18-2339/16-14-СГ, № 18-2338/16-14-СГ, № 18-2337/16-14-СГ, № 18-2336/16-14-СГ, № 18-2335/16-14-СГ, № 18-2339/16-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідачу 2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Наказами відповідача 1 від 16.09.2014 № 18-4350/16-14-СГ, № 18-4351/16-14-СГ, № 18-4352/16-14-СГ, № 18-4353/16-14-СГ та від 26.08.2016 № 18-3179/16-16-СГ,№ 18-3180/16-16-СГ, № 18-3181/16-16-СГ, № 18-3182/16-16-СГ, № 18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення проекту земельної ділянки та надання її в оренду» затверджено проекти землеустрою щодо відведення та надання відповідачу 2 в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 147,527 га для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Сульської сільської ради Сумського району.

На підставі цих наказів 21.02.2017 відповідач 1 (орендодавець) та відповідач 2 (орендар) уклали договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103, № 104 та № 105, відповідно до яких останньому надано в строкове платне користування 10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства а саме: площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064, площею 30,0000 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 6,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Сумської сільської ради було зареєстровано вказані договори оренди 29.05.2017, 30.05.2017.

Відповідач 1 є засновником фермерського господарства «Перлина Сули», яке зареєстроване 06.07.2017.

У червні 2017 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, та ОСОБА_1 , у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Сумській області від 16.09.2014 №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ, від 26.08.2016 №18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № 18-3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21.02.2017 між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким останньому передано в користування земельні ділянки площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Правові позиції сторін детального наведені вище.

Щодо наявності у заступника керівника Сумської місцевої прокуратури підстав для представництва інтересів держави в межах даного спору, з огляду на наступне.

У даному випадку, прокурором зазначається, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена протиправним набуттям фізичною особою права на земельні ділянки державної форми власності всупереч вимогами закону.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення до суду з позовом спірні земельні ділянки належали державі, а тому саме про захист її прав та інтересів може йти мова у спорі про оскарження порядку та способу розпорядження належною її землею.

В свою чергу належним органом, наділеним повноваження на представництво, в т.ч. захист права та інтересів держави в спірних правовідносинах є саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка:

- є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015);

- відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015).

В той же час, підставами звернення прокурора з даним позовом до суду є саме вчинені таким органом (Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області) порушення законності у своїй діяльності, а предметом - скасування його дій.

Тобто в даному випадку існує ситуація за якої орган, який й би мав здійснювати захист інтересів держави, пов`язаних із розпорядженням спірним земельними ділянками, сам же виступає суб`єктом їх порушення.

Наведене свідчить про фактичну неможливість захисту таким органом порушених прав держави в межах спірних правовідносин в судовому порядку, адже навіть при вчиненні ним відповідних дій буде створено процесуальну неспроможність вирішення такого спору судом, адже поєднання позивача і відповідача в одній особі свідчить про відсутність спору як такого (є неможливим розгляду спору Держгеокадастру до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про оскарження дій останнього).

Тому прокурор цілком правомірно визначив себе самостійним позивачем в межах даного спору, адже Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є та має бути відповідачем у такому спорі в силу ймовірного допущення саме ним порушень законності при розпорядженні землями держави в межах спірних правовідносин.

Аналогічний по своїй суті висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18 та в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №922/526/19, в яких судом касаційної інстанції було визнано правомірною підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді в якості самостійного позивача те, що орган, який має здійснювати відповідний захист є суб`єктом порушення в межах спірних правовідносин та виступає відповідачем у відповідному спорі (спори у таких справах стосувалися оскарження наказу органу Держгеокадастру про передачу в оренду земельної ділянки та укладеного на підставі нього договору оренди землі).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів у повній мірі погодитись не може, з огляду на таке.

За змістом ст. 22 ЗК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Законом України «Про фермерське господарство» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що:

- фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону (ч.ч. 1, 2 ст. 1);

- Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8);

- що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 7).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

При вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальною щодо ст. 123 ЗК України Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц.

Крім того, цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону «Про фермерське господарство» не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

З матеріалів справи слідує, що при зверненні відповідачем 2 до відповідача 1 для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідачем 2 було дотримано вимоги, які були передбачені законодавством, чинним на той час.

У своєму позові прокурор зазначає, що відповідачем 2 не було обґрунтовано перспектив діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначена кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

Водночас у доданому до заяві обґрунтуванні щодо створення селянського-фермерського господарства відповідач 2 зазначив, що:

- має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур;

- має досвід роботи в сільському господарстві, на протязі 3 років працював виконуючим обов`язки директора Фермерського господарства «Шепіль Я.А.»;

- у2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет і отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин;

- його дід-голова Фермерського господарства «Шепіль Я.А.» має повний обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі;

- земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, з своєчасною сплатою орендної плати та податків.

Також до своєї заяви відповідач 2 додав графічні матеріали (викопіювання з кадастрової карти), на яких зазначене бажане місце розташування земельних ділянок, копію диплому про освіту.

Колегія суддів зазначає про те, що відсутність у власності відповідача 2 сільськогосподарської техніки, необхідної для ведення фермерського господарства, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» не вимагає обов`язкової наявності в особи, яка має намір займатися фермерським господарством, сільськогосподарської техніки на праві власності. До того ж особа, яка займається веденням фермерського господарства, не позбавлена права і можливості укладати інші цивільно-правові договори на використання сільськогосподарської техніки для потреб фермерського господарства, в тому числі і для обробки землі у відповідності з цілями фермерського господарства.

Суд першої інстанції цілком вірно визнав безпідставними посилання прокурора на ту обставину, що відповідач 2 впродовж 3 років з моменту прийняття рішень про надання в оренду земельних ділянок не спромігся створити фермерське господарство, що свідчить про відсутність у відповідача 2 бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, так як:

- можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Про вказане свідчить зміст ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»;

- спірні договори оренди земельних ділянок були укладені 21.02.2017;

- відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Сумської сільської ради було зареєстровано вказані договори оренди 29.05.2017, 30.05.2017;

- рішенням засновника №1 «Про створення фермерського господарства» від 05.07.2017 створено Фермерське господарство «Перлина Сули», місцезнаходження якого є с. Сула Сумського району Сумської області та засновником якого є відповідач 2 та затверджено Статут Фермерського господарства «Перлина Сули»;

- Фермерське господарство «Перлина Сули» було належним чином зареєстроване, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В свою чергу будь-яких вимог щодо порядку проведення органом державної виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування відповідної перевірки особи, яка має бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу та результатів оформлення такої перевірки чинне законодавство фактично не встановлює.

Колегія суддів зазначає про те, що прокурором не надано жодного доказу як того, що після створення Фермерського господарство «Перлина Сули» спірні земельні ділянки були такою особою передані в суборенду або в безоплатне користування іншій юридичні або фізичній особі, так і доказів того, що на даний час на вказаних земельних ділянках не проводиться господарська діяльність силами Фермерського господарство «Перлина Сули».

Викладене спростовує твердження прокурора про те, що відповідач 2 отримав спірні земельні ділянки не для створення та ведення фермерського господарства, а з метою отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід встановленої процедури.

Слід окремо зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 згідно з якою:

- Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18);

- крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу;

- отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган;

- законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави;

- водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі;

- у цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області);

- зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору;

- подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17;

- разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Сумській області від 16.09.2014 №18-4350/16-14-СГ, №18-4351/16-14-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-14-СГ, від 26.08.2016 №18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № 18-3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104 від 21.02.2017, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З матеріалів справи слідує, що, окрім доводів про недійсність спірних правочинів як таких, які були укладені на підставі незаконних наказів Головного управління Держземагенства у Сумській області, які (доводи) детально досліджено та спростовано вище, прокурор послався на те, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, б/н від 21.02.2017 нормативна грошова оцінка, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, щодо шести земельних ділянок не була проведена, а тому договори оренди відповідних земельних ділянок суперечать приписам чинного законодавства.

Відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Суми та Сумському районі № 10-28-02-771/2-17 від 19.05.2017 нормативна грошова оцінка проводилася лише стосовно чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787300:02:007:0090; 5924787300:02:007:0093; 5924787300:02:007:0087; 5924787300:02:007:0094, а щодо інших шести земельних ділянок, які передані в оренду відповідачу 2 , нормативна грошова оцінка не була проведена. Вказане сторонами не заперечується.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог стст.4- 6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №6-824цс16.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, б/н від 21.02.2017 суд першої інстанції зазначив про те, що при їх укладенні нормативна грошова оцінка, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, щодо шести земельних ділянок не була проведена, об`єктивних причин для цього відповідачами не доведено, а тому договори оренди відповідних земельних ділянок суперечать приписам чинного законодавства, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, та постанова від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

За змістом положень ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату укладення спірних договорів:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

-нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про землеустрій», в редакції, яка діяла станом на дату укладення спірних договорів, встановлено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що:

- за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт;

- дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

- розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.;

- користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

У договорах оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, б/н від 21.02.2017 сторонами погоджено, що:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки буде визначена після її проведення відповідно до Закону України «Про оцінку земель» з урахуванням п. 271.2 ст. 271 ПК України (п. 2.4);

- орендарю земельної ділянки протягом 10 днів з дати підписання сторонами договору оренди землі замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки, та протягом трьох місяців з дати підписання сторонами договору подати орендодавцю Витяг із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди, щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку земель», та розміру орендної плати, визначеного на її основі, із зазначенням дати набрання чинності додатковою угодою, яка відповідає даті набрання чинності рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (що на 01.01.2017 року складає 29426,66 грн. за 1 га ріллі).

Сторони дійшли згоди, що якщо розмір орендної плати, визначеної за даними затвердженої вперше технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є більшим за розмір орендної плати, що був визначений згідно даного пункту договору, то сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дати набрання чинності відповідним рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.5);

- у разі якщо розмір орендної плати, визначеної за даними, затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку земель», буде меншим за розмір орендної плати, розрахований під час укладання, цього договору, то грошова сума різниці між зазначеними розмірами орендної плати поверненню орендарю не підлягає.

У разі якщо розмір орендної плати, визначеної за даними, затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку землі», буде більшим за розмір орендної плати, розрахований під час укладання цього договору, то грошова сума різниці між зазначеними розмірами підлягає сплаті орендарем на рахунок Сульської сільської ради у 10-ти денний строк з дня набрання чинності додатковою угодою до договору (п. 4.4).

З матеріалів справи слідує, що відповідач 2 з метою проведення грошової оцінки земельних ділянок, переданих у користування за договорами оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, від 21.02.2017, до дати укладення таких договорів, а саме 01.02.2017 уклав з ТОВ «Гео-Бізнес» договори № 39, № 40, № 41, № 42 та № 42 на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок.

Водночас з огляду на зміни у законодавстві, а саме набуття чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національної академії аграрних наук від 30.12.2016 № 592/341/428 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11» (вказаним наказом затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів - примітка суду), нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення слід було проводити у відповідності з Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 № 262, який почав діяти з 23.06.2017, проведення грошової оцінки до вказаної дати не було можливим.

Про вказане ТОВ «Гео-Бізнес» повідомив у роз`ясненнях від 11.09.2017 у яких, серед інших зазначено і про те, що відповідні роботи з виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок почались з 23.06.2017,були виконані 30.08.2017 та подані на Державну землевпорядну експертизу висновок якої отримано 08.09.2017.

Наказами відповідача 1 від 21.06.2018 № 18-4655/16-18-СГ, № 18-4656/16-18-СГ, № 18-4657/16-18-СГ, № 18-4658/16-18-СГ, № 18-4659/16-18-СГ, № 18-4660/16-18-СГ «Про винесення змін договору оренди землі» вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104 від 21.02.2017 в частині визначення нормативної грошової оцінки землі та визначення розміру орендної плати.

Відповідні додаткові угоди до договорів укладені 10.07.2018.

Доказів щодо невиконання відповідачем 2 обов`язку по сплаті орендної плати за всіма договорами, зокрема і її доплати з огляду на підписання 10.07.2018 додаткових угод, яким розмір орендної плати був фактично збільшений, матеріали справи не містять.

Вказаним підтверджується добросовісність поведінки відповідача 2.

Щодо правомірності втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Приписами пункту 288.5 статті 288ПК України передбачено можливість землевласника визначати плату за землю (орендну плату) навіть при умові непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відтак право орендаря на отримання земельної ділянки в оренду за умов неможливості проведення її нормативної грошової оцінки не обмежено законом.

Зі встановлених обставин справи № 587/1521/17 вбачається, що орендар, укладаючи договір оренди земельної ділянки на умовах, визначених орендодавцем, та належним чином виконуючи його умови, сподівався на використання земельної ділянки протягом всього строку дії договору та можливість здійснення на ній підприємницької діяльності, узгодженої договором оренди.

Як встановлено вище умовами договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 104, від 21.02.2017 сторони передбачили обов`язок відповідача 2 провести грошову оцінки земельних ділянок, після чого сторонами будуть укладені відповідні додаткові угоди, а відповідач 2, у випадку збільшення розміру орендної плати у порівняні з попередньо погодженою буде зобов`язаний сплатити вказану різницю.

Отже, сторони таких договорів, діяли добросовісно та виходили з обставин відсутності на дату укладення договорів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому після затвердження такого грошової оцінки сторонами договорів було приведено їх у відповідність до положень законодавства.

При цьому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» встановлює, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а відтак проведення такої оцінки була обов`язком саме відповідача 1.

Слід окремо зауважити і на тому, що на даний час, у зв`язку із внесенням змін до законодавства право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Садівською сільською радою Сумського району Сумської області, а відтак вказана особа є правонаступником визначеного прокурором відповідача 1 в частині вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, з огляду на що ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.08.2023 замінено відповідача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області правонаступником Садівською сільською радою Сумського району Сумської області в частині вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

Водночас як відповідач 1 та відповідач 2 (особи, які укладали спірні договори), так і відповідач 3, який на даний час є стороною таких договорів, проти задоволення позову заперечили.

Вказане свідчить про те, що прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача 2 на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор.

При цьому окремо слід врахувати і те, що після укладення спірних договорів нормативна грошова оцінка всіх земельних ділянок була проведена, з огляду на що до спірних договорів внесені відповідні зміни і з 2018 року такі договори не суперечать положенням чинного законодавства в частині визначення розміру орендної плати.

Колегія суддів вважає, що визнання спірних договорів оренди земельних ділянок недійсними у цьому випадку матиме негативні наслідки як для органу місцевого самоврядування, який діє як власник майна, так і для орендаря. Власник (сільська рада) у такому випадку внаслідок неналежних дій інших державних органів на певний період часу (до укладення нових договорів оренди) позбавиться права на отримання орендної плати, а землекористувач (відповідач 2) обмежується у праві використання спірних земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення за договорами та можливості ведення підприємницької діяльності на ній.

Вказане свідчить про те, що задоволення позову прокурора в цій справі в частині визнання недійсними договорів оренди призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - відповідача 2, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом з тим колегія суддів при вирішенні цього господарського спору враховує викладений в пункті 48 постанови Об`єднаної палати Верховного Суді від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 висновок щодо застосування норм ч. 3 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України згідно з яким: позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача; визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України.

Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21.02.2017 між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким останньому передано в користування земельні ділянки площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094. Рішення суду першої інстанції, яким вказані позовні вимоги задоволені частково підлягає зміні. У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 підлягає зміні, у задоволені позовних вимог відмовляється у повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, апеляційна скарга заступника керівника Сумської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом, з апеляційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.03.2018, касаційними скаргами на постанову Апеляційного суду Сумської області від 30.05.2018, на постанову Сумського апеляційного суду від 18.08.2020, на постанову Сумського апеляційного суду від 07.05.2021 та апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у цій справі покладаються на Сумську обласну прокуратуру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2023 у справі № 587/1521/17 в такій редакції:

«В позові відмовити повністю.».

4. Стягнути з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи №587/1521/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко