Рішення

від 20.03.2024 по справі 907/924/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/924/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області, м. Ужгород

до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

та до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

За участі представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - Данканич Андрій Еміліянович, довіреність № 02.4-19/64 від 19 січня 2024 року

від відповідача 2 - ОСОБА_1 , виписка з ЄДР

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації права власності на будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/924/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 р.

Ухвалою суду від 09.10.2023 р. позовну заяву Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області, м. Ужгород залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.10.2023 р. до суду подано заяву №31/7-42 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.11.2023 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року задоволено клопотання РСЦ центру МВС в Закарпатській області, м. Ужгород про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання у справі № 907/924/23 призначено на 23.01.2024.

Ухвалою суду від 21.02.2024 р. відкладено підготовче засідання на 21.02.2024 року.

Ухвалою суду від 21.02.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 20.03.2024.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до відповідача регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області, про зобов`язання повернути об`єкт оренди будівлю по вул. Гагаріна, 7, м. Ужгород, Закарпатська область та відкрито провадження у справі № 907/54/23. До позовної заяви додано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Індексний номер витягу: 292333608 сформований від 23.21.2021). Із нього вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за Ужгородською міською радою 21.12.2021.

Позивач зауважує, що реєстрація про право власності здійснено лише у 2021 році на підставі проведеної не належним чином технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту з порушенням чинного законодавства та нормативних документів, що дає підстави стверджувати про вчинення службового підроблення документу. У зв`язку з цим вважає, що на час укладення угоди про оренду Ужгородська міська рада, а відтак і Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не були власниками об`єкту, оскільки ніяких підтверджуючих документів ними не надано. Більше того заздалегідь знаючи, що технічний паспорт виготовлено з порушеннями законодавства і в нього внесено недостовірні відомості або фактично підроблено його подано, як підставу для реєстрації до державного реєстратора.

За доводами позивача, виникає обґрунтований сумнів у законності повноважень Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради щодо вимог повернути будівлю за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна.7, оскільки офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено з грубими порушеннями законодавства та на підставі підроблених документів, а саме технічного паспорту.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час вул. Карпатської України).

Підсумовуючи, позивач зауважує, що адміністративна будівля за адресою: АДРЕСА_2 вже більше 40 років перебуває у користуванні установ системи Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідачі у поданому суду відзиві на позовну заяву, щодо задоволення позову заперечують. В обґрунтування своєї позиції вказують на те, що позивачем не доведено та не надано доказів в підтвердження наявності порушень допущених державним реєстратором при перевірці документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. При проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна будівлі літ. А та літ Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у Державного реєстратора не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації або залишення документів без розгляду, з підстав невідповідності вимогам передбаченим ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV (зі змінами).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.03.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець) та Регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №9 від 27.01.2016 року (далі Договір).

За умовами Договору, Орендарю було передано у строкове (до 01 грудня 2018 року) платне користування будівлю літ. А площею 420,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 для використання під службові приміщення.

Об`єкт оренди належить до комунальної форми власності територіальної громади м. Ужгород, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер №292333608.

Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар вступає у користування об`єктом одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта. Факт прийому-передачі будівлі літ. А загальною площею 420,0 кв.м підтверджується Актом прийому-передачі від 27 січня 2016 року, який підписаний сторонами.

3 довідки директора "Комунального підприємства Архітектурно - планувальне бюро" Ужгородської міської ради від 27.05.2021 № 1086 вбачається, що об`єкт нерухомого майна будівлі літ.А та літ.Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 р. був зареєстрований як об`єкт комунального будівництва в КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" за Ужгородською міською радою (Підстава: рішення виконкому Ужгородської міської ради № 716 від 08.12.1955 р.).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 292333608) встановлено, що підставою для державної реєстрації права власності послугували: технічний паспорт, серія та номер:ТІ018359-6700-7385-3038, виданий 30.11.2021, рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, архівний витяг 58/01-23 від 03.04.2015/Державний архів Закарпатської області, серія та номер:716, виданий 08.12.1955 р.

Даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно літ. А та літ. Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується, що право власності зареєстроване за Ужгородською міською радою.

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи право власності на об`єкт нерухомого майна будівлі літ. А та літ. Б, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Юрія Гагаріна,7 визначено володільцем Гор. Ком. Хоз (міська комунальна власність), підставою володіння зазначено рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів від 08.12.1955 р.

В подальшому право власності на об`єкт нерухомого майна будівлі літ А та літ. Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за Ужгородською міською радою на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955 року.

З довідки комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» № 1653 від 02.12.2010 року за матеріалами інвентаризаційної справи також вбачається, що будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за Ужгородською міською радою на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955 року.

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955 року було визначено та зобов`язано Ужгородське Міжміське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію комунальних домогосподарств в м. Ужгороді згідно з додатками 1-11.

Позивач зауважує, що реєстрація про право власності здійснено лише у 2021 році на підставі проведеної не належним чином технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту з порушенням чинного законодавства та нормативних документів, що дає підстави стверджувати про вчинення службового підроблення документу. У зв`язку з цим вважає, що на час укладення угоди про оренду Ужгородська міська рада, а відтак і Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не були власниками об`єкту, оскільки ніяких підтверджуючих документів ними не надано. Більше того заздалегідь знаючи, що технічний паспорт виготовлено з порушеннями законодавства і в нього внесено недостовірні відомості або фактично підроблено його подано, як підставу для реєстрації до державного реєстратора.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час вул. Карпатської України).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що реєстрацію права власності будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 здійснено лише у 2021 році на підставі проведеної не належним чином технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту з порушенням чинного законодавства та нормативних документів, що дає підстави стверджувати про вчинення службового підроблення документу.

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження зазначених обставин, як і відсутні будь які докази наявності порушень законодавства під час реєстрації будівлі літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Ураховуючи зазначене, суд зазначає про відсутність підстав з якими закон пов`язує можливість скасування державної реєстрації права власності та про недоведеність позивачем наявності в нього порушеного права, а умовою надання судового захисту особі є встановлені порушення її цивільного права або законного інтересу, що недоведено позивачем у справі та наведена обставина виключає можливість надання судового захисту та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області, м. Ужгород до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.04.2024

Суддя О. Ф. Ремецькі