Рішення

від 06.02.2024 по справі 909/813/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/813/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів»

(вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.К. «Лев»

(вул. Національної Гвардії, буд. 18, кв. 16, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення 344 542,49 грн заборгованості за кредитним договором

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі - АТ АКБ «Львів», позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.К. «Лев» (далі - ТОВ «В.Т.К. «Лев», відповідач) про стягнення 344 542,49 грн заборгованості за кредитним договором, з яких:

- 313 018,06 грн заборгованості за тілом кредиту;

- 31 524,43 грн заборгованості за відсотками.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 168,20 грн судового збору.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання (вх.№12684/23 від 01.09.2023) про розгляд справи за його відсутності в порядку ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 09.10.2023; встановлено строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також на електронну пошту.

09.10.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились; судом відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

06.11.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№16009/23; не підписано КЕП).

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 06.11.2023 судом відкладено розгляд справи по суті на 30.11.2023.

30.11.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 28.12.2023 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 06.02.2024.

06.02.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причини неявки представника суду не повідомив.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.09.2023, ухвала-повідомлення про судове засідання від 09.10.2023, надсилалися відповідачу - ТОВ «В.Т.К. «Лев» за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 04.09.2023 (а.с. 62-64), проте поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 68-72, 76-79).

Ухвали-повідомлення про судові засідання від 07.11.2023 та від 28.12.2023 доставлені відповідачу в його електронний кабінет, про що свідчать довідки про доставку (а.с. 86, 89).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

30.10.2023 судом було передано телефонограму керівнику ТОВ «В.Т.К. «Лев», в якій повідомлено останнього про призначення судового засідання на 06.11.2023 (а.с. 81).

Також подання представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи від 06.11.2023 б/н (вх.№16009/23 від 06.11.2023) свідчить, що відповідач був обізнаний з вирішенням спору в суді, а відтак мав цікавитися про процесуальний рух справи.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати фіксованих процентів за користування кредитом.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); ст. 193, 222, 345, 346 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

25.02.2021 між АТ АКБ «Львів» (банк) та ТОВ «В.Т.К. «Лев» (позичальник) укладено кредитний договір №119/В/2021 (далі - кредитний договір) (а.с. 4-6).

Умови кредитного договору такі.

Банк зобов`язався надати у власність позичальникові грошові кошти (далі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1 кредитного договору).

Банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на таких умовах (п. 2.1 кредитного договору):

- розмір та валюта кредиту - 500 000,00 грн (п. 2.1.1 кредитного договору);

- призначення кредиту - поповнення обігових коштів (п. 2.1.2 кредитного договору);

- процентна ставка - 23,88% річних (п. 2.1.3 кредитного договору);

- дата повернення кредиту в повному обсязі 24.08.2023 (п. 2.1.4 кредитного договору);

- графік повернення кредиту - згідно з додатком №1 до договору, що є його невід`ємною частиною (п. 2.1.6 кредитного договору).

Банк має право, вимагати дострокового повернення кредиту, зокрема, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених договором; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини (п. 2.7 кредитного договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 цього договору, з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього договору (п. 3.2 кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього (п. 4.1 кредитного договору).

Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку (п. 4.2 кредитного договору).

Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день (п. 4.4 кредитного договору).

Банк у випадках, передбачених п. 2.7 договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором, про що повідомляє позичальника (п. 4.8 кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п. 4.9 кредитного договору).

Договір набирає чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 10.1 кредитного договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік щомісячного погашення кредиту та сплати процентів, в якому визначені відповідні суми, що підлягають сплаті. Графік передбачає сплату відповідачем визначених сум до останнього дня місяця щомісячно, починаючи з 28.02.2021 до 24.08.2023 (а.с. 7).

На виконання умов кредитного договору, 25.02.2021 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача - ТОВ «В.Т.К. «Лев» грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №771715 (а.с. 12).

У подальшому між банком та позичальником були укладені додаткові договори до кредитного договору від 25.02.2021 №119/В/2021, а саме:

- додатковий договір від 31.05.2022 (далі додатковий договір №1), відповідно до умов якого банк надав позичальникові відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту на термін з 31.05.2022 по 31.07.2022 (далі - відтермінування) (а.с. 8-9);

- додатковий договір від 27.10.2022 (далі додатковий договір №2), відповідно до умов якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту на термін з 30.09.2022 по 28.02.2023 (далі - відтермінування) (а.с. 10-11).

У додаткових договорах №1 та №2 сторони погоди, що у зв`язку з відтермінуванням позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення, викладеного у новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід`ємну частину цього додаткового договору; під час відтермінування відсотки продовжують нараховуватися банком у відповідності до умов кредитного договору. Позичальник зобов`язується сплатити відсотки, нараховані за час відтермінування, в порядку та згідно з графіком повернення кредиту за кредитним договором, викладеного у новій редакції або при повному погашенні кредиту, якщо таке матиме місце в період відтермінування (п. 1-3 додаткових договорів №1 та №2).

Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача за період з 25.02.2021 по 15.08.2023, відповідач частково погасив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 363 943,76 грн, в т.ч. 186 918,94 грн тіла кредиту та 176 961,82 грн відсотків. Останні платежі за кредитним договором здійснено відповідачем: за тілом кредиту - 25.10.2022, за відсотками - 01.07.2023 (а.с. 19-44).

18.07.2023 банк надіслав позичальнику лист-вимогу від 17.07.2023 №4950/0-05 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та процентами протягом 10-ти робочих днів з дати одержання вимоги. Докази направлення приєднані до матеріалів справи (а.с. 13-18).

У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 24.08.2023, заборгованість відповідача перед позивачем склала: 313 018,06 грн заборгованості за тілом кредиту та 31 524,43 грн заборгованості за відсотками (а.с. 3).

У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Також абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання кредитного договору №119/В/2021 від 25.02.2021, предметом якого є дії сторін щодо надання кредиту, його повернення та сплати процентів за користування кредитом, які мають здійснюватись відповідно до домовленостей сторін цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" гл. 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" гл. 71 цього кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 500 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов`язаний був повертати кредит однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (нова редакція від 27.10.2022).

При цьому сторони домовилися, що кінцевим терміном повернення кредиту є 24.08.2023.

Отже, уклавши 25.02.2021 кредитний договір та отримавши суму кредиту в розмірі 500 000,00 грн на свій поточний рахунок, відповідач зобов`язався виконувати умови кредитного договору.

Однак, відповідач в установлені договором строки не здійснював вказані платежі в повному обсязі, тим самим допустив порушення зобов`язання, у зв`язку з чим, 18.07.2023 банк на підставі п. 2.7 договору звернувся до відповідача із вимогою від 17.07.2023 №4950/0-05 про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно з трекінгом поштових відправлень АТ "Укрпошта" вимога банку про дострокове повернення кредиту 23.07.2023 не була вручена позичальнику та 27.07.2023 була надіслана назад банку (а.с. 17).

Водночас, виходячи з аналізу змісту п. 4.9 кредитного договору, прострочення з дострокового повернення кредиту виникає на наступний день, після закінчення 10-ти робочих днів з моменту отримання позичальником письмової вимоги банку.

За таких обставин справи кредитний договір достроково розірваний 04.08.2023.

Заборгованість відповідача з повернення тіла кредиту становить 313 086,06 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, що кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час прийняття судом рішення у справі відповідач не спростував факт наявності заборгованості з повернення тіла кредиту у сумі 313 086,06 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення 313 086,06 грн основної заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тому вони підлягають задоволенню.

ІІІ. Щодо стягнення процентів

За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом", тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Відповідний правовий висновок викладений в п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

У п. 2.1.3 кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка становить 23,88% річних.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивач нараховував відповідачу проценти за користування кредитом по 01.08.2023, тобто протягом строку кредитування до прострочення повернення кредиту (а.с. 3).

Отже, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у відповідності до погоджених сторонами в кредитному договорі умов та приписів чинного законодавства.

У порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, відповідач не сплачував проценти належним чином. У зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка станом на час повернення кредиту становить 31 524,43 грн процентів за користування кредитом.

На час прийняття судом рішення у справі відповідач не спростував факт наявності відповідної заборгованості.

На підставі наведеного, позовні вимоги в цій частині визнаються судом законними та обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.

IV. Інші аспекти

4.1. Європейський суд із прав людини у своїй практиці щодо захисту власності відповідно до гарантій, що їх визначено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, застосовує також доктрину правомірних (легітимних) очікувань.

Уклавши договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання.

Зокрема, у даному випадку відповідач (позичальник) розраховує (очікує), що протягом певного часу він може правомірно «користуватися позикою», натомість позивач (кредитор) розраховує (очікує), що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану відповідачу (позичальнику) можливість не повертати борг одразу.

Відповідний правовий висновок викладений в п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Конституційний Суд України (другий сенат) у рішенні від 22.06.2022 №6-р(II)/2022 (у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо відповідності Конституції України припису першого речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України) дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об`єктом права власності, захист якого гарантує ст. 41 Конституції України.

4.2. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує задоволення позову, тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 168,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.08.2023 №1179448 (а.с. 49).

У відповідності до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України задоволення позову обумовлює покладення таких судових витрат на відповідача.

Інші судові витрати сторони до відшкодування до суду не заявляли.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 14, 73 - 77, 80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.К. «Лев» про стягнення 344 542,49 грн заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.К. «Лев» (вул. Національної Гвардії, буд. 18, кв. 16, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 43449518) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 09801546) 313 018,06 грн (триста тринадцять тисяч вісімнадцять гривень 06 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 31 524,43 грн (тридцять одну тисячу п`ятсот двадцять чотири гривні 43 коп.) заборгованості за відсотками та 5 168,14 грн (п`ять тисяч сто шістдесят вісім гривень 14 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2024 (з урахуванням перебування судді у відпустці).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва