Рішення

від 31.01.2024 по справі 909/704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/704/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"

(вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-ІФ"

(вул. Незалежності, 8, с. Загвідзя, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл. 77450)

про стягнення 161 924,53 грн заборгованості за кредитним договором

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент Банк", позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-ІФ" (далі - ТОВ "Ерідан-ІФ", відповідач) про стягнення 161 924,53 грн заборгованості за кредитним договором, з яких:

- 118 137,52 грн заборгованості за наданим кредитом;

- 22 072,04 грн заборгованості за процентами;

- 21 714,97 грн заборгованості за винагородою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання (вх.№10734/23 від 24.07.2023) про розгляд справи за його відсутності в порядку ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання з розгляду справи по суті на 07.09.2023; встановлено строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також в Електронний кабінет.

07.09.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились; судом відкладено розгляд справи по суті на 27.09.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

08.09.2023 до суду від позивача надійшли на вимогу суду оригінали письмових документів, що підтверджують позовні вимоги (заява від 31.08.2023 №20210924АВS000000026; вх.№13019/23).

27.09.2023 та 23.10.2023 судові засідання з розгляду справи по суті не відбулися у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та внаслідок тимчасової втрати судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 28.12.2023 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.2024.

31.01.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники обох сторін не з`явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.08.2023, ухвали-повідомлення про судове засідання від 07.09.2023, від 29.09.2023 та від 28.12.2023 надсилалися відповідачу - ТОВ "Ерідан-ІФ" за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОФОПГО) щодо відповідача станом на 26.07.2023 (а.с. 41-43), проте поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 47-51, 77-80, 84-88).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом встановлено, що адреса місцезнаходження відповідача, вказана в ЄДРЮОФОПГО та на яку надсилалися ухвали суду, є також адресою місцезнаходження єдиного засновника відповідача ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує те, що відповідач не зареєстрував свій Електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, як того з 18.10.2023 вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів та винагороди своєчасно та у повному обсязі.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 212, 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 627, 651, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

24.02.2021 між АТ "Акцент-Банк" (банк) та ТОВ "Ерідан-ІФ" (позичальник) укладено кредитний договір №20.58.0000000428 (далі кредитний договір) (а.с. 4-10).

Умови кредитного договору такі.

Вид кредиту - строковий кредит (п. А1 кредитного договору).

Ліміт цього договору - у розмірі 200 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (п. А2 кредитного договору).

Термін повернення кредиту 23.02.2023. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 23.02.2023 (п. А3 кредитного договору).

Зобов`язання позичальника забезпечується договором поруки №70.58.0000000039 від 24.02.2021, договором поруки №70.58.0000000041 від 24.02.2021 (п. А5 кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 19,90% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 19,90% річних і дати початку її нарахування (п. А6 кредитного договору).

У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7 кредитного договору).

Позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 гривень у день укладення цього договору (п. А9 кредитного договору).

Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10 кредитного договору).

Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту (п. А11 кредитного договору).

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1 кредитного договору).

Позичальник зобов`язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1. цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (п. 2.2 кредитного договору).

Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п. 1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік (п. 2.3.8 кредитного договору).

Відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку процент у розмірі, зазначеному у п. А7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п. А3 цього договору) (п. 4.2 кредитного договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами (п. 6.1 кредитного договору).

Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 6.2 кредитного договору).

Кредитний договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками. Оригінал кредитного договору оглянуто судом в судовому засіданні.

Також сторонами підписано додаток №1 до кредитного договору "Графік погашення", відповідно до якого частини кредиту підлягають поверненню та проценти - сплаті щомісячно до 24 числа відповідного місяця включно, починаючи з 24.03.2021 та з терміном остаточного повернення не пізніше 23.02.2023 (а.с. 10 на звороті).

На виконання умов кредитного договору, 24.02.2021 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16898345.25468.70198 (а.с. 20).

Як вбачається з виписки з особового рахунку позивача за період з 29.03.2021 по 26.02.2022, відповідач частково погасив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 129 881,64 грн, в т.ч. тіло кредиту на суму у розмірі 81 862,48 грн. Останній платіж за кредитним договором здійснено відповідачем 26.02.2022 (а.с. 16-18).

05.04.2023 позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 03.04.2023, з проханням погасити до 10.04.2023 заборгованість на суму 161 924,53 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором (а.с. 11-13, 21-24). Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 18.03.2023, заборгованість відповідача перед позивачем склала: 118 137,52 грн заборгованості за наданим кредитом, 22 072,04 грн заборгованості за процентами, 21 714,97 грн заборгованості за винагородою (а.с. 14-15).

У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Також абз. 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу кредитного договору №20.58.0000000428 від 24.02.2021, предметом якого є дії сторін щодо надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом та винагороди банку, які мають здійснюватись відповідно до домовленостей сторін цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" гл. 71 цього кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" гл. 71 цього кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 200 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У силу п. А3 кредитного договору позичальник зобов`язаний був повертати кредит однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів, наведеним у додатку №1 до кредитного договору.

При цьому сторони домовилися, що кінцевим терміном повернення кредиту є 23.02.2023.

Отже, уклавши 24.02.2021 кредитний договір №20.58.0000000428 та отримавши суму кредиту в розмірі 200 000,00 грн на свій поточний рахунок, відповідач зобов`язався виконувати умови кредитного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував та станом на20.04.2023 повернув кредит лише на суму 81 862,48 грн.

Відтак, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 118 137,52 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, що кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час прийняття судом рішення у справі відповідач не спростував факт наявності заборгованості з повернення тіла кредиту у сумі 118 137,52 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення 118 137,52 грн основної заборгованості за кредитом (тілом кредиту), тому вони підлягають задоволенню.

ІІІ. Щодо стягнення процентів та винагороди

За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом", тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Відповідний правовий висновок викладений в п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

У п. А6 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом є фіксованими та становлять 19,90% річних. Також п. А6 кредитного договору передбачав право банку на збільшення процентної ставки, однак таке право не було реалізовано позивачем.

Також у п. А10 кредитного договору сторони погодили, що позичальник сплачує банку щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 ліміту у поточну дату сплати процентів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 14-15), позивач нараховував відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 19,90% та винагороду за кредитне обслуговування по 31.03.2023, тобто після закінчення строку кредитування.

Водночас застосування абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 тощо.

Тобто вказаним висновком про застосування норм права визначено заборону після закінчення строку кредитування (чи дострокового звернення до боржника з вимогою погасити заборгованість за банківським кредитом) нараховувати проценти за користування кредитом, які визначені положеннями ст. 1048 ЦК України. У такому випадку кредитор має право нараховувати 3% річних та інфляційні витрати визначені положеннями ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування (після 23.02.2023), у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі визначеному договором (19,9%) та винагороди за користування кредитом. За таких обставин позивач не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання із застосуванням положень ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, судом здійснено перерахунок процентів та винагороди в межах строку кредитування (по 23.02.2023), відповідно до якого заборгованість за процентами становить 21 273,20 грн, а за винагородою - 19 852,83 грн, які і належать до стягнення.

IV. Інші аспекти

4.1. Європейський суд із прав людини у своїй практиці щодо захисту власності відповідно до гарантій, що їх визначено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, застосовує також доктрину правомірних (легітимних) очікувань.

Уклавши договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання.

Зокрема, у даному випадку відповідач (позичальник) розраховує (очікує), що протягом певного часу він може правомірно "користуватися позикою", натомість позивач (кредитор) розраховує (очікує), що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану відповідачу (позичальнику) можливість не повертати борг одразу.

Відповідний правовий висновок викладений в п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Конституційний Суд України (другий сенат) у рішенні від 22.06.2022 №6-р(II)/2022 (у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" щодо відповідності Конституції України припису першого речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України) дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об`єктом права власності, захист якого гарантує ст. 41 Конституції України.

4.2. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Судові витрати

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2023 №6005315377822 (а.с. 30).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову (98,36%), судовий збір у розмірі 2 639,98 грн покладається на відповідача.

Інші судові витрати сторони до відшкодування суду не заявляли.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 14, 73 - 77, 80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-ІФ" про стягнення 161 924,53 грн заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан-ІФ" (вул. Незалежності, 8, с. Загвідзя, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77450; ідентифікаційний код 42350981) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080) 118 137,52 грн (сто вісімнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 52 коп.) заборгованості за наданим кредитом, 21 273,20 грн (двадцять одну тисячу двісті сімдесят три гривні 20 коп.) заборгованості за процентами, 19 852,83 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 83 коп.) заборгованості за винагородою та 2 639,98 грн (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять гривень 98 коп.) судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2024 (з урахуванням перебування судді у відпустці).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва