Рішення

від 23.04.2024 по справі 910/19947/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024Справа № 910/19947/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВДАТУТ МЕДІА ГРУПА»

про стягнення 571 287,28 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВДАТУТ МЕДІА ГРУПА» про стягнення 571 287,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2021/3/2 оренди нежитлових приміщень від 01.02.2021 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за користування об`єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19947/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення, яка отримана представником позивача. Водночас, поштовий конверт із ухвалою суду від 22.01.2024, що надсилався на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, зазначену в позові повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Конверт із ухвалою суду від 22.01.2024, що надсилався на юридичну адресу відповідача, яка значиться у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( вул. Паркова (колишня назва Ломоносова), 26, кв. 3, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132 ), також повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (надалі - ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВДАТУТ МЕДІА ГРУПА» (надалі - ТОВ «ПРАВДАТУТ МЕДІА ГРУПА», орендар) укладено договір № 2021/3/2 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б (надалі - об`єкт оренди).

Об`єктом оренди відповідно до Договору є нежитлові приміщення, а саме: приміщення № 204 Виставковий зал загальною площею 485 кв.м., що розташовані на 2-му поверсі та місця загального користування, а саме: сходинковий марш 58 кв.м. корпусу прибудови та місце під розміщення інженерних мереж 5 кв.м., що розташовані у підвалі корпусу прибудови (інвентарний номер № 571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б, реєстраційний номер майна 32374682 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, тип майна: прибудова КИЇВЗНДІЕП (літ. В). Об`єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна площа об`єкта оренди складає 548 кв.м.

Об`єкт оренди передається орендарю для здійснення господарської діяльності - під розміщення офісів та приміщень телеканалу (п. 2.3. Договору).

За умовами п. 2.4. Договору, об`єкт оренди станом на день укладення цього Договору перебуває у незадовільному технічному стані та потребує проведення капітального ремонту для забезпечення можливості його згідно призначення та мети оренди, визначених цим Договором. Технічний стан об`єкта оренди буде відображено сторонами в Акті приймання-передачі.

В п. 2.6. Договору сторони визначили, що правовідносини за цим договором не регулюються нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Базова ставка орендної плати за користування об`єктом оренди становить 208,33 грн, крім того ПДВ (20%) - 41,67 грн, а всього - 250,00 грн (п. 4.1.1.). На період виконання ремонтно-відновлювальних робіт і до відшкодування орендарю вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень об`єкту оренди (вартість яких визначається згідно з п. 7.10 Договору) розмір орендної плати за 1 календарний місяць визначається з розрахунку: за 1 кв.м. загальної площі об`єкта оренди - 41,67 грн, крім того ПДВ 20% - 8,33 грн, а всього - 50,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного Договору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України) (п. 4.1.2.).

Умовами п. 4.2. Договору сторони визначили, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату. Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.6. Договору визначено, що до складу орендної плати не входять та відшкодовуються орендарем витрати: на оплату комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення тощо), згідно показників встановлених лічильників; вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо; компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю. Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи із фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Розмір орендної плати може змінюватись за вимогою орендодавця та письмовою згодою орендаря, у разі зміни централізованих цін і тарифів, введення нових податків чи збільшення ставки існуючих, інших законодавчих змін (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору об`єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати Акта приймання-передачі.

За умовами п. 7.7. Договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю до закінчення терміну дії Договору, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря за 90 календарних днів.

Об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання Акта приймання-передачі (п. 7.9. Договору).

Даний Договір набуває чинності з 01.02.2021 і діє до 31.12.2023 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов цього Договору (п. 10.1. Договору).

У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору не менш ніж на три місяці до закінчення дії Договору, він вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах (п. 10.2. Договору).

01.02.2021 між сторонами складено та підписано Акт № 1 приймання-передачі нежитлових приміщень згідно Договору, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: приміщення Виставковий зал загальною площею 485 кв.м., що розташовані на 2-му поверсі та місця загального користування, а саме: сходинковий марш 58 кв.м. корпусу прибудови та місце під розміщення інженерних мереж 5 кв.м., що розташовані у підвалі корпусу прибудови (інвентарний номер № 571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26Б. Даним актом сторони визначили стан приміщення, яке передається в оренду.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що станом на 07.09.2022 за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі у розмірі 140 729,68 грн та комунальним послугам, послугам по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання, ремонту будівлі, вивозу сміття, компенсації податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю у розмірі 371 708,42 грн, яка ним у добровільному порядку не сплачена. При цьому, за доводами позивача, станом на момент звернення із даним позовом до суду, Договір не є розірваним, а зобов`язання відповідача перед позивачем є чинними. Відтак, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у загальному розмірі 512 438,10 грн, а також 3% річних у розмірі 18 237,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 40 612,00 грн, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Матеріалами справи (актом № 1 приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.02.2021) підтверджується факт передачі в користування відповідачу об`єкта оренди за Договором, починаючи з 01.02.2021.

При цьому, матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору та складення сторонами відповідного акту повернення об`єкта оренда відповідно до п. 7.7. Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що Договір є чинним станом на момент прийняття даного рішення в силу положень п. 10.2. Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із наданих в матеріали справи актів надання послуг, позивачем нараховано відповідачу заборгованість по орендним та іншим платежам згідно з Договором за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, загальна сума яких складає 562 438,10 грн. При цьому, зі вказаних актів встановлено, що орендна плата розраховувалась з урахуванням індексації.

Водночас, відповідно до наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за Договором встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 512 438,10 грн розрахована з урахуванням здійсненої 05.10.2022 відповідачем часткової оплати у розмірі 50 000,00 грн.

Суд враховує, що надані позивачем акти не містять підпису відповідача, як і не містять будь-якої обґрунтованої відмови останнього від їх підписання. При цьому, обов`язок отримання відповідних рахунків умовами Договору покладено саме на відповідача, а несвоєчасне їх отримання не звільняє його від обов`язку сплати орендних платежів.

Сторонами у п. 4.2. Договору погоджено термін виконання зобов`язання зі сплати орендних платежів - до п`ятого числа кожного поточного місяця.

Відтак, оскільки відповідач обізнаний з умовами Договору в частині терміну виконання зобов`язання із оплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що такий обов`язок відповідача сплатити на користь позивача орендні платежі за спірний період настав.

Доказів сплати відповідачем орендних платежів матеріали справи не містять, так само як відсутні докази звернення однієї із сторін про припинення цього Договору у визначений Договором строк та докази повернення відповідачем частини орендованого приміщення за актом приймання-передачі, що свідчить про неналежне виконання відповідачем господарських зобов`язань.

Також судом враховано відсутність заперечень відповідача щодо отримання та споживання ним заявлених до стягнення комунальних послуг, послуг по ремонту і обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, а також податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач викладені у позові обставини та здійснені позивачем розрахунки заборгованості не спростував, в той час як здійсненою відповідачем частковою оплатою підтверджується згода останнього із обсягом та вартістю наданих послуг.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору в частині оплати орендних та інших передбачених цим Договором платежів за період з січня по вересень 2022 року, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними.

Крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за порушення термінів оплати орендних платежів інфляційні втрати у розмірі 40 612,00 грн та 3% річних у розмірі 18 237,18 грн за період прострочення з 05.10.2022 по 31.10.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що позивачем здійснено нарахування на всю суму заборгованості, яка виникла у відповідача по орендній платі та витратам на комунальні послуги, послуги з ремонту, вивозу сміття, компенсації податкових витрат за користування земельною ділянкою. Однак, суд вказує, що умовами п. 4.6. Договору визначено, що витрати, не пов`язані із орендною платою, відшкодовуються орендарем протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку, а оскільки в матеріали справи не було надано доказів виставлення відповідних рахунків відповідачу, а надано лише акти наданих послуг, у які включено відповідні витрати, відтак неможливим є встановлення моменту виникнення у відповідача обов`язку зі сплати вказаних витрат та факту прострочення виконання грошового зобов`язання у цій частині. Водночас, суд встановив, що позивач вказує у прохальній частині позову, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснені на орендну плату, втім фактично нараховує їх і на витрати, не пов`язані із орендною платою.

Втім, п. 4.2. Договору визначає конкретний термін, у який має бути здійснена оплата оренди, яка не пов`язана із отриманням відповідних рахунків, а також покладає обов`язок на самого відповідача отримати такі рахунки самостійно, у зв`язку з чим, відповідач сам несе ризик несвоєчасного їх отримання.

Отже, суд зазначає, що вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати оренди, є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив правомірність визначеного періоду прострочення, однак, враховуючи вище наведене, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення сплати лише орендних платежів, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11 153,18 грн інфляційних втрат та 4 534,19 грн 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги у частині 3% річних та інфляційних визнаються судом частково обґрунтованими на визначені вище суми, які підлягають стягненню з відповідача.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оскільки відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог та не надано жодних заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВДАТУТ МЕДІА ГРУПА» (вул. Ломоносова, буд. 26, кв. 3, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132; ідентифікаційний код 42645055) на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 01422826) заборгованість по орендній платі у розмірі 140 729,68 грн, заборгованість по витратам за комунальні послуги, ремонт, вивіз сміття, компенсації податкових витрат за користування земельною ділянкою та нерухомістю тощо у розмірі 371 708,42 грн, 3% річних у розмірі 4 534,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 153,18 грн та судовий збір у розмірі 7 921,88 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко