Рішення

від 16.04.2024 по справі 916/3545/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 916/3545/23За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП»

про стягнення 504 261, 16 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 504 261,16 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1172, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, в обґрунтовані тим, що саме відповідач, працівника якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою, яку було здійснено за полісом обов`язкового страхування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 матеріали позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» про стягнення 504 261,16 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

11.09.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані 12.09.2023 судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

05.10.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 відкрито провадження в справі № 916/3545/23, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.11.2023 від представника позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 07.11.2023 ціна позову не змінилась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 постановлено розгляд справи № 916/3545/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.02.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано у відповідача і Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві документи.

У підготовче засідання 06.02.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання 19.03.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України повторно витребувано документи.

21.02.2024 та 27.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання вимог ухвали суду, надійшла інформація.

У підготовче засідання 19.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

15.04.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У судове засідання 16.04.2024 представники сторін не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «ЛЕНД-ЛІЗ» (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-00071 (КАСКО), згідно додатку №28-0199-00071/00471 від 03.12.2018 до якого, його предметом є страхування транспортного засобу Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до розділу 6 додатку №28-0199-00071/00471 від 03.12.2018 страхова сума складає 1 018 585,00 грн.

Строк дії додатку з 00:00 21.12.2018 по 24.00 20.12.2019 (розділ 14).

30.08.2019 о 16.50 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volvo FH440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вул. Київський 2Л, в м. Вишневе не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який в свою чергу, від удару, здійснив зіткнення з напівпричепом Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який знаходився по переду, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 14.11.2019 у справі №369/11991/19 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

03.09.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди, що має ознаки страхового випадку за договором страхування.

Згідно звіту № 0309 від 19.09.2019 про оцінку автомобіля Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_3 виконаного оцінювачем ОСОБА_2 на замовлення позивача вартість відновлюваного ремонту вказаного автомобіля складає 1 101 597,22 грн.

Відповідно до страхового акту № ДККА-67597 від 31.10.2019 та розрахунку суми страхового відшкодування від 31.10.2019 складених позивачем розмір страхового відшкодування становить 604 261,16 грн.

31.10.2019 позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 604 261,16 грн, двома частинами, що підтверджується розпорядженням про виплату страхового відшкодування від 31.10.2019 на суму 4 244,00 грн та платіжним дорученням №26280 від 31.10.2019 на суму 600 017,16 грн.

Як установлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача було застрахована згідно полісу № АО/0034604 в АТ «СК» «ІНГО», яке здійснило часткову виплату позивачу відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 100 000, 00 грн страхового відшкодування.

Отже, позивач набув права вимоги до винної особи щодо несплаченої різниці між страховим відшкодуванням, яке було виплачене АТ «СК» «ІНГО» та фактичним розміром шкоди, що була понесена позивачем, яка складає 504 261,16 грн.

Позивач звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, посилаючись на те, що останній є винною особою в ДТП і зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.03.2023 у справі №503/628/22, скасованого постановою Одеського апеляційного суду від 12.02.2024 в частині відмови в стягненні судових витрат, відмовлено в задоволені позову та встановлено, зокрема наступне:

10.04.2019 ОСОБА_1 був прийнятий на основну роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» на посаду водія, згідно наказу № 34-К від 09.04.2019, про що свідчить зміст відомостей про трудову діяльність застрахованої особи - ОСОБА_1 сформовані 18.08.2022 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, а також відомості за № 1518-22-01125 від 16.08.2022 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків управління Державної податкової інспекції в Одеській області про джерела/суми виплачених доходів ОСОБА_1 .

Суд у справі №503/628/22 встановив, що на момент настання ДТП 30.08.2019 ОСОБА_1 був працівником ТОВ «ЛІГА ТРАНС ГРУП» та виконував трудові обов`язки водія цього товариства на орендованому останнім транспортному засобі Volvo FH440 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а тому за шкоду заподіяну водієм ОСОБА_1 , як працівником, внаслідок спричиненої ним дорожньо-транспортної пригоди має відповідати перед позивачем ПАТ «СК «Українська страхова група» роботодавець - ТОВ «ЛІГА ТРАНС ГРУП».

У зв`язку з чим, суд прийшов до висновку, що водій ОСОБА_1 не є належним відповідачем за позовом ПАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.08.2019, а тому відмовив у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 суми страхового відшкодування.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

02.03.2023 позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№47516 від 02.03.2023, в якій просив протягом десяти днів з отримання претензії сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 504 261,16 грн. Направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист №0303800985601 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 02.03.2023.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

З метою сплати відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 504 261, 16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції викладеної у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

У спорах, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 Цивільного кодексу України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Враховуючи вказане вище, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тому, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в силу положень ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу (як особі, до якої на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий), має до особи, відповідальної за завдані збитки) різницю між фактичним розміром шкоди (але в межах фактичних витрат страховика) і сплаченою АТ «СК «ІНГО» сумою страхового відшкодування.

Як зазначено судом вище згідно звіту № 0309 від 19.09.2019 про оцінку автомобіля вартість відновлюваного ремонту автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 1 101 597,22 грн.

Згідно із страховим актом № ДККА-67597 від 31.10.2019 та розрахунку суми страхового відшкодування від 31.10.2019 розмір страхового відшкодування становить 604 261,16 грн, яке 31.10.2019 позивачем виплачено страхувальнику.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 №3/50гс15.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що невідшкодована частина позивачу суми страхового відшкодування, внаслідок вказаного вище ДТП, становить 504 261, 16 грн (604 261,16 грн виплачена сума страхового відшкодування страхувальнику - 100 000, 00 грн сплачених АТ «СК «ІНГО» за полісом АО №000034604), а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу вказаної суми страхового відшкодування матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів не надано.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 504 261, 16 грн страхового відшкодування.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ТРАНС ГРУП» (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 11, ідентифікаційний код 38759425) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 504 261 (п`ятсот чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн 16 коп. страхового відшкодування та 7 563 (сім тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 92 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 24.04.2024.

Суддя Я.А.Карабань