Рішення від 24.04.2024 по справі 910/1893/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/1893/24Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ІНВЕСТ 1»

про стягнення 210 005,05 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ІНВЕСТ 1» про стягнення 210 005,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №250980 від 05.06.2019.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.02.2024 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1893/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

14.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

22.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

19.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №250980 від 05.06.2019 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати за поставлену теплову енергію, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 156 290,28 грн за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, яка була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, позивач здійснив нарахування: пені у розмірі 4 571,02 грн, інфляційну складову у розмірі 44 089,39 грн, 3% річних у розмірі 7748,47 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що з метою виконання своїх зобов`язань відповідач вжив всіх можливих заходів, оперативно звернувся до позивача та виконав усі дії та до 19.01.2024 повністю погасив борг, що свідчить про добропорядність намірів відповідача.

Відповідач зазначив, що після відкриття провадження у цій справі заборгованість у сумі 156 290,28 грн була погашена шляхом її повної оплати, що підтверджується платіжними інструкціями, а тому просить суд закрити провадження у справі № 910/1893/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України.

Також відповідач заперечив проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат посилаючись на введення воєнного стану на території України та посилаючись на регулярні обстріли, у зв`язку з чим відповідач не мав змоги надавати послуги розміщення (проживання), повністю зупинив господарську діяльність та не отримував доходу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

05.06.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ІНВЕСТ 1» (далі - абонент, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250980 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію до об`єкту теплопостачання за адресою: м. Київ, узвіз Андріївський, 28-Б, на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

У відповідності до п. 2.3. договору абонент зобов`язується, зокрема додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до договору.

Згідно з п. 1 Додатку №3 до договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.12.2018 № 2340, 1 Гкал/грн для потреб опалення - 1511,40 грн.

За змістом п. 5 Додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: Волоська, 42:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що абонент до початку, розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Оплата здійснюється на окремі рахунки, відкриті в ТВБВ №10026/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код банку 322669), за кожною тарифною групою окремо:

- р/р НОМЕР_1 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи «інші»;

- р/р НОМЕР_2 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних установ,

- р/р НОМЕР_3 - за теплову енергію, спожиту для потреб населення;

- р/р НОМЕР_4 - за теплову енергію, спожиту для потреб релігійних організацій.

За умовами п. 7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019 (п. 8.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №250980 від 05.06.2019, внаслідок чого, за період з лютого 2022 року по липень 2023 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 156 290,28 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, корінцями нарядів та включення та відключення будинку на опалювальний сезон; Актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.

Відповідачем оплату за теплову енергію здійснено у повному обсязі у розмірі 156 290,28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 14 від 08.12.2023, № 18 від 22.12.2023, № 21 від 29.12.2023, № 23 від 15.01.2024, № 24 від 19.01.2024.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №250980 від 05.06.2019 позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 571,02 грн, інфляційну складову у розмірі 44 089,39 грн, 3% річних у розмірі 7748,47 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як встановлено судом, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №250980 від 05.06.2019 в частині оплати за отриману теплову енергію у відповідача утворилась заборгованості за вказаним договором у розмірі 156 290,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як зазначено позивачем та відповідачем заборгованість за договором останнім сплачено у повному обсязі, у зв`язку з чим сторони просили закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 156 290,28 грн.

Судом встановлено, що відповідач згідно із платіжними інструкціями № 14 від 08.12.2023, № 18 від 22.12.2023, № 21 від 29.12.2023, № 23 від 15.01.2024, № 24 від 19.01.2024 здійснив оплату заборгованості за договором № 250980 від 05.06.2019 у сумі 156 290,28 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Водночас, відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заборгованість у розмірі 156 290,28 грн сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі (до 23.02.2024), то позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 156 290,28 грн задоволенню не підлягають.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором позивачем за періоди з 01.09.2022 по 30.09.2022 та з 01.09.2022 по 30.11.2022 нараховані пеня у сумі 4571,02 грн, 3% річних за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 у сумі 7748,47 грн та інфляційна складова за період з березня 2022 року по липень 2023 року у сумі 44 089,39 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію передбачена у пункті 7 додатку №4 до договору, відповідно до якого абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Розрахунок пені у сумі 4571,02 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 7748,47 грн та інфляційної складової у сумі 44 089,39 грн, судом встановлено, що розрахунки позивача є вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних, інфляційних втрат зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України повністю зупинив господарську діяльність та не отримував доходу.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 та постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.

Отже, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним та належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з п. 6.4.1. та п. 6.4.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної, сили. Строк виконання зобов`язань за цим договором в такому разі відкладається на період існування та інших обставин. У випадку існування обставин непереборної сили більше трьох місяців кожна з сторін може письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору, з обов`язковим проведенням розрахунків за спожиту теплову енергію.

Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили повинна письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин негайно, але не пізніше п`яти календарних днів.

Отже, сторонами у розділі 6.4. договору передбачено повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання порядку визначеного пунктом 6.4.2 договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставини позивача та не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ІНВЕСТ 1» частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ІНВЕСТ 1» (65101, Одеська область, місто Одеса, проспект Маршала Жукова, будинок 2; ідентифікаційний номер 40906308) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) пеню у сумі 4571,02 грн, 3% річних у сумі 7748,47 грн, інфляційні витрати у сумі 44 089,39 грн та судовий збір у розмірі 846,13 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.04.2024.

Суддя О.В. Гулевець