Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/1651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/1651/24за позовом Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі"

до Товарної біржі "Фідда"

про стягнення 115005,14 грн,

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі" до Товарної біржі "Фідда" про стягнення 115005,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 220-ЕТС-ЦБД2/2019 про використання Електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 від 01.07.2019 в частині здійснення оплати на розвиток ЕТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600250528628 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02095, м. Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9, офіс 185.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 19.02.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 між Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (адміністратор) та Товарною біржею "Фідда" (оператор) укладено договір № 220-ЕТС-ЦБД2/2019 про використання електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2.

09.03.2023 на виконання наказу Мінекономіки № 235 від 03.02.2022 прийнято рішення про реорганізацію Державного підприємства "Прозорро.Продажі" та створення Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі" як його правонаступника.

Пунктами 1.2. та 1.6. договору в редакції додаткової угоди від 06.07.2020 визначено, що адміністратор - Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", що є відповідальним за забезпечення функціонування ЕТС - адміністратором ЕТС. Адміністратор має здійснювати функції з технічної підтримки ЦБД через третіх осіб на підставі договору; оператор авторизованого електронного майданчика (оператор) - юридична особа, що має право використовувати електронний майданчик та діє відповідно до цього договору та укладеного з Адміністратором ЕТС.

За положеннями п. 2.1. договору предметом договору є надання адміністратором доступу оператора до електронної торгової системи "ProZorro.Продажі" ЦБД2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС.

Відповідно до п. 3.1 договору використання електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД-2 здійснюється оператором електронного майданчика відповідно до договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації від 01.07.2019 № 221-МП- ЦБД2/2019, цього Договору, Регламенту ЕТС та чинного законодавства України, в тому числі, передбаченого розділом 2 цього договору.

01.10.2019, 18.10.2019, 20.05.2020, 06.07.2020, 17.09.2020, 01.06.2021, 29.09.2021 між сторонами укладені додаткові угоди до вказаного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС, що вираховується з гарантійного внеску переможця електронного аукціону.

Згідно з п.п. 6.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 20.05.2020 встановлено, що плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів становить 30% від максимальної винагороди оператора, але не менше:

- 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір діє з 30.06.2020 року);

- 30000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) липня 2020 року);

- 50000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) жовтня 2020 року).

За положеннями п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.06.2021, з 01.06.2020 адміністратор не пізніше 7 числа поточного місяця (або в інший термін у разі, якщо договір було укладено після 7 числа поточного місяця) за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє рахунок оператору за поточний місяць для перерахування мінімального розміру плати на розвиток ЕТС за місяць, визначеного п. 6.1.2. Договору, за виключенням суми, вказаної у п. 6.7 договору. Адміністратор протягом десяти робочих днів з дня опублікування Договору купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, у випадку, коли така сума перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок (рахунки) оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі. Рахунок (додатковий рахунок) виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису та підлягає оплаті Оператором протягом п`яти робочих днів з дня його відправлення. Адміністратор протягом семи робочих днів після закінчення місяця, у якому відбулась оплата рахунку/рахунків, надсилає оператору засобами системи електронного документообігу Акт наданих послуг на розвиток ЕТС. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосування кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує Акт наданих послуг та передає його за допомогою засобів системи електронного документообігу адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує вказаний Акт оператору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду оператор не підписує примірник Акта наданих послуг або надає не мотивовану відмову від його підписання, такий Акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.

Відповідно до п. 6.7. Договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2020, з 01.10.2020 частина коштів із суми мінімального платежу (50000,00 грн з урахуванням податку на додану вартість), вказаними у п. 6.1.2 Договору, але не більше 20000,00 грн на місяць, направляється оператором на визначені п. 6.7.1 договору маркетингові та рекламні послуги (роботи), спрямовані на просування ЕТС (маркетинговий бюджет), що надаються постачальником, відібраним у порядку, передбаченому п. 6.7.2 договору.

Таким чином, сума частини щомісячного мінімального платежу на розвиток ЕТС, що має надходити на рахунок позивача, як сплата такого мінімального платежу, відповідно до умов Договору складає 30000,00 грн, а у випадку коли 30% від максимальної винагороди оператора перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС, адміністратор виставляє додатковий рахунок для перерахування плати на розвиток ЕТС у повному обсязі.

Як вказує позивач, оскільки відповідач використовував ЕТС Prozorro.Продажі ЦБД-2 відповідно до Договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів, у нього виник обов`язок зі сплати на розвиток ЕТС у розмірі 30% за такими платежами:

- плата за розвиток ЕТС Prozorro.Продажі ЦБД-2 за лютий 2022 - у розмірі 30000,00 грн (рахунок № ЦБД2-000096 від 04.02.2022);

- плата за розвиток ЕТС Prozorro.Продажі ЦБД-2 за березень 2022 у розмірі 30000,00 грн (рахунок № ЦБД2-000175 від 03.03.2022).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про використання електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 № 221-ЕТС-ЦБД2/2019 від 01.07.2019 в частині внесення плати на розвиток ЕТС.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

При цьому, суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису виставлено відповідачу рахунки на оплату: № ЦБД2-000096 від 04.02.2022 на суму 30000,00 грн, № ЦБД2-000175 від 03.03.2022 на суму 30000,00 грн, що підтверджується даними про доставку вказаного рахунку адресату (відповідачу) відповідно до протоколу руху документа (рахунка). Доставка відповідачу рахунків була здійснена 04.02.2022 та 03.03.2022 відповідно. Загальна сума, яка мала бути сплачена відповідачем на користь позивача згідно виставлених рахунків становить 60000,00 грн.

Відповідач виставлені йому рахунки не оплатив.

Також в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЦБД2-000096 від 28.02.2022 на суму 30000,00 грн та № ЦБД2-000175 від 30.06.2022 на суму 30000,00 грн, підписані електронним цифровим підписом в односторонньому порядку позивачем. Як зазначає позивач, акти направлені відповідачу за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді.

Відповідач обставин щодо виставлення йому позивачем рахунків не спростував, як і не надав заперечень щодо розміру плати на розвиток ЕТС, яка виставлена позивачем в рахунках, долучених до матеріалів справи.

З умов договору вбачається, що вартість послуг мала бути оплачена відповідачем протягом 5 банківських днів, з дати направлення йому рахунків позивачем. Отже, відповідач зобов`язаний був сплатити грошові кошти у сумі 30000,00 грн згідно рахунку № ЦБД2-000096 від 04.02.2022 до 11.02.2022, а кошти у сумі 30000,00 грн згідно рахунку № ЦБД2-000175 від 03.03.2022 до 10.03.2022. Отже, відповідач прострочив свої грошові зобов`язання з 12.02.2022 та з 11.03.2022 відповідно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків із позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 60000,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 24724,49 грн за період прострочення з 11.02.2022 по 31.01.2024 та штраф у розмірі 3000,00 грн по рахунку № ЦБД2-000096 від 04.02.2022 на суму боргу 30000,00 грн; пеню у розмірі 24280,65 грн за період прострочення з 10.03.2022 по 31.01.2024 та штраф у розмірі 3000,00 грн по рахунку № ЦБД2-000175 від 03.03.2022 на суму боргу 30000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.5. договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 10% суми заборгованості або понесених збитків.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.6 договору сторони погодили, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Належним чином дослідивши умови договору, суд встановив, що п. 7.5, 7.6. договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 7.5, 7.6. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 20.08.2021 № 910/13575/20.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Оскільки, сторонами не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже період нарахування пені має бути обмежено 6 місяцями.

Крім того позивач при визначенні початку періоду прострочення допустив помилку, оскільки позивачем включено в такий період останній день, в який відповідач мав право здійснити оплату за спірними рахунками. У зв`язку з цим, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд вважає, що по рахунку № ЦБД2-000096 від 04.02.2022 є правильним періодом нарахування пені з 12.02.2022 по 12.08.2022, а по рахунку № ЦБД2-000175 від 03.03.2022 - з 11.03.2022 по 11.09.2022.

Суд здійснив перерахунок пені за зазначені вище періоди. Згідно розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 10273,98 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 6000,00 грн.

Приписами ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржі "Фідда" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, офіс 185; ідентифікаційний код 35153440) на користь Акціонерного товариства Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22; ідентифікаційний код 42068925) заборгованість в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 10273 (десять тисяч двісті сімдесят три) грн 98 коп., штраф у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) грн 24 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 38731,16 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили, видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко