Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/2023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/2023/24

За позовом Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

до Загальноосвітнього навчального закладу "Школа-дитячий садок "Джерело"

про стягнення 12 108,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Загальноосвітнього навчального закладу "Школа-дитячий садок "Джерело" (далі - ЗНЗ "Школа-дитячий садок "Джерело", відповідач) про стягнення 12 108,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що Актом від 29.08.2022 № 31-30/197 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.03.2018 по 30.04.2022 Державною аудиторською службою України встановлено безпідставність перерахування позивачем компенсації відповідачу в сумі 12 108,00 грн за договорами про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва № 4-Д від 29.01.2021, № 26-Д від 19.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 позовну заяву Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2023/24, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2023/24.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 про відкриття провадження у справі № 910/2023/24.

Матеріали справи містить повідомлення про доставку електронного листа позивачу до його електронного кабінету.

Поштове відправлення №0600252772020 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/2023/24 було направлене відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Між ЗНЗ "Школа-дитячий садок "Джерело" (далі - заклад) та батьками дітей:

- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (дитина ОСОБА_3 ) укладено Батьківську угоду №15 від 01.09.2020 та Батьківську угоду №13 від 25.08.2021;

- ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (дитина ОСОБА_6 ) укладено Батьківську угоду №8 від 24.08.2021.

Дослідивши зміст укладених Батьківських угод, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Сторона 1), ЗНЗ "Школа-дитячий садок "Джерело" (далі - Сторона 2 ) та одним із батьків дитини (далі - Сторона 3) укладено Договори про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік:

- ОСОБА_1 (дитина ОСОБА_3.) №4-Д від 29.01.2021;

- ОСОБА_5 (дитина ОСОБА_6.) №26-Д від 19.11.2021.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно п.п. 2.1. - 2.4. вищевказаних Договорів компенсація освітньої послуги здійснюється відповідно до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради 13 вересня 2018 року № 1369/5433 (п. 2.1.).

Джерелом здійснення компенсації освітньої послуги за цими договорами є кошти бюджету міста Києва. Розрахунки здійснюються в національній валюті у безготівковій формі (п. 2.2.).

Компенсація освітньої послуги Стороні 2 здійснюється Стороною 1 щомісячно на розрахунковий рахунок Сторони 2, зазначений у цьому договорі (п.2.3.).

Компенсація освітньої послуги здійснюється після отримання Стороною 1 підтвердження про оплату Стороною 3 освітніх послуг згідно договору про надання освітніх послуг, укладеного між Стороною 2 та Стороною 3, таке підтвердження надається Стороною 2 або Стороною 3 у будь-якій зручній для Сторін узгодженій формі (п. 2.4.).

Як вбачається з матеріалів справи, а також даних які містяться в «Системі електронного запису дітей» за посиланням https://osvita.kyivcity.gov.ua/#/orderlist:

- щодо ОСОБА_3 подано заявку від 19.08.2020 (на момент здійснення компенсації не була видалена заявка);

- щодо ОСОБА_6 подано заявку від 09.11.2018 (очікує на запрошення).

Між позивачем, відповідачем та одним із батьків дитини складено Акти про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік:

- №4/11-Д від 06.12.2021 на суму 4 036,00 грн згідно Договору №4-Д від 29.01.2021;

- №26/11-Д від 06.12.2021 на суму 4 036,00 грн та №26/12-Д від 14.12.2021 на суму 4 036,00 грн згідно Договору №26-Д від 19.11.2021.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №@2PL311520 від 10.11.2021, №@2PL851732 від 05.11.2021, №@2PL886096 від 03.12.2021 батьками дітей сплачувались кошти закладу відповідно до укладених Батьківських Угод.

Відповідно до виписок за 17.12.2021 та 23.12.2021 Управлінням перераховано ЗНЗ "Школа-дитячий садок "Джерело" всього разом 12 108,00 грн відповідно до укладених договорів про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік.

26.09.2022 позивач на адресу відповідача відправив вимогу №10418-1930 від 22.09.2022, згідно з якою вимагав повернути кошти у сумі 12 108,00 грн, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» №0420528364488 про відправлення, а також описом та фіскальним чеком.

Проте, дана вимога залишилась відповідачем без відповіді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов Договорів про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік, у частині належного виконання умов п. 2.5., позивачем було безпідставно перераховано кошти у розмірі 12 108,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення безпідставно перерахованих позивачем грошових коштів у розмірі 12 108,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом між відповідачем та Батьками дітей укладено ряд Батьківських Угод. Зазначені Батьківські Угоди, містять, зокрема, наступні умови.

Відповідно до Розділу 1 Батьківської Угоди, предметом Угоди є здійснення навчально-виховного процесу відповідно до вимог «Базового компонента дошкільної освіти».

Згідно з п. 2.2.1 Батьківської Угоди, до прав закладу входить право вимагати від Батьків повної та своєчасної оплати послуг.

Умовами пункту 4.2 Батьківської Угоди, сторони встановили, що для зарахування до закладу необхідно сплатити щорічний внесок на розвиток закладу у розмірі 6000 гривень. Внесок поверненню не підлягає.

Оплата за навчально-виховний процес становить 10500 грн (п. 4.3. Батьківської Угоди).

Також, як встановлено судом, між позивачем, відповідачем та Батьками дітей укладено ряд Договорів про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік.

Згідно Розділу 1 предметом зазначених Договорів є надання Стороною 2 освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на фінансовий рік Стороні 3. Відповідно до визначених цим Договором умов, Сторона 1 компенсує Стороні 2 вартість фактично наданих Стороні 3 освітніх послуг в частині Базового компонента дошкільної освіти (далі - освітні послуги), в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на 2021 рік у сумі 4 036 грн на місяць.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1.1. Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1369/5433 «Про затвердження Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості» (надалі - Порядок) цей Порядок регламентує здійснення видатків на дошкільну освіту у комунальних закладах дошкільної освіти територіальної громади міста Києва та інших суб`єктах освітньої діяльності, що забезпечують здобуття дошкільної освіти, у тому числі приватних та корпоративних закладах дошкільної освіти міста Києва, на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

Згідно п. 4.3. Порядку суб`єкт освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти, подає до управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації заявку для отримання компенсації за надання освітньої послуги з урахуванням контингенту дітей та документи, перелік яких визначає Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 4.5. Порядку визначено, що управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації щомісячно здійснює компенсацію за фактично надану освітню послугу суб`єкту освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватному або корпоративному закладу дошкільної освіти, на умовах укладеного тристороннього договору в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік для комунальних закладів дошкільної освіти територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 4.6. Порядку встановлено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в наданих документах, покладається на суб`єкта освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти.

Відповідно до абз. 1 п. 4.7. Порядку для підтвердження права дитини на отримання компенсації вартості надання освітньої послуги з урахуванням базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості батьки (опікуни), діти яких навчаються у суб`єкта освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватному або корпоративному закладі дошкільної освіти, повинні мати один із таких документів, що підтверджує реєстрацію місця проживання дитини в місті Києві.

Отже, відповідно до п. 4.3. Порядку заявку на компенсацію подає відповідач, який при цьому несе відповідальність за достовірність інформації, що міститься в наданих документах відповідно до п. 4.6. Порядку.

Водночас, відповідно до умов. п. 4.5. Порядку рішення про здійснення чи не здійснення компенсації за фактично надану освітню послугу приймає позивач на умовах укладеного тристороннього договору, за умови підтвердження реєстрації місця проживання дитини в місті Києві згідно п. 4.7. Порядку.

Також, відповідно до п. 2.5. тристороннього договору позивач не здійснює компенсацію освітньої послуги за наявності заявки/ок в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з підпунктом 3.6.2 пункту 3.6 Тристоронніх договорів, Сторона 3 (один з батьків дитини) зобов?язується видалити заявку/ки в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіально громади міста Києва у разі її наявності.

Отже, подаючи позивачу документи щодо дітей за надання освітньої послуги яким здійснюється компенсація, відповідач повинен переконатися про наявність документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання дитини в місті Києві та відсутність щодо такої дитини заявки в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Разом з тим, норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

При тому, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як встановлено судом, відповідач подав заявки на компенсацію щодо дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за наявності по вказаним дітям заявок в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, оскільки в системі електронного запису дітей наявні відповідні заявки, позивач не повинен був здійснювати компенсацію освітньої послуги за заявкою відповідача, а, відтак, кошти у сумі 12 108,00 грн є безпідставно набуті відповідачем.

Поряд з цим, відповідачем у даній справі не надано доказів сплати (повернення) 12 108,00 грн позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Загальноосвітнього навчального закладу "Школа-дитячий садок "Джерело" про стягнення безпідставно перерахованої позивачем компенсації відповідачу в сумі 12 108,00 грн підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 12 108,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві (уточненій) наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Загальноосвітнього навчального закладу "Школа-дитячий садок "Джерело" (Україна, 04205, місто Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 14-Г; код ЄДРПОУ 31035955) на користь Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (Україна, 04211, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЙОРДАНСЬКА, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 37445442) грошових коштів у сумі 12 108,00 грн (дванадцять тисяч сто вісім гривень 00 коп.) та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 24.04.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА