Рішення

від 23.04.2024 по справі 911/3972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2024 р. Справа № 911/3972/23

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік", 08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 118 379, 14 грн за генеральною угодою № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС від 15.06.2022

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік" про стягнення заборгованості у розмірі 118 379,14 грн з яких: 86 400, 00 грн основний борг, 24 217, 63 грн пеня, 4 320, 00 грн штраф, 1 700, 19 грн 3 % річних, 1 741, 32 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС від 15.06.2022, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг у період жовтень листопад 2022 року, січень жовтень 2023 року.

Звертаючись із позовною заявою позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.01.2024 відкрив провадження у справі № 911/3972/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; повідомив відповідачу про строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов разом з доказами направлення копії відзиву іншій стороні.

Оскільки відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", суд надіслав ухвалу від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань адресу відповідача. Проте конверт із судовою кореспонденцією 02.02.2024 повернувся до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Також суд надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі на встановлену із матеріалів справи поштову адресу відповідача (А/С), однак конверт з ухвалою суду був повернутий поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно із пунктами 3, 5, 6 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи викладені процесуальні норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу сторони, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 911/3972/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

установив:

15 червня 2022 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік" (далі Компанія) укладено генеральну угоду № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС (далі - Угода), згідно пункту 1.1 якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з технічного обслуговування ПС) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Кожна із сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов`язків за Угодою (пункт 1.2. Угоди).

Пунктом 1.4 Угоди визначено місце її виконання: 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА "Бориспіль".

Відповідно до підпунктів 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1 Угоди сторони взяли на себе зобов`язання виконувати Угоду та встановлені нею обов`язки належним чином, на основі принципу добросовісності. Надавати одна одній інформацію, яка може впливати на належне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Угодою.

Додатково компанія взяла на себе зобов`язання у строки, визначені параграфом 3 Угоди:

сплачувати рахунки-фактури (далі - рахунки) аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт), складені згідно з Угодою (підпункт 2.2.24. пункту 2.2 Угоди), та Акти про забруднення перонів;

надавати до бухгалтерії аеропорту довідку про розмір чистого доходу компанії, отриманого від надання послуг з ТО ПС в аеропорту "Бориспіль" (який розраховується компанією щоквартально, виходячи з визначення "чистий дохід", що зазначений компанією в Звіті про фінансові результати (форма 2), в рамках Угоди (підпункт 2.2.26. пункту 2.2 Угоди).

Аеропорт додатково взяв на себе зобов`язання виписувати рахунки та акти згідно з умовами Угоди (підпункт 2.3.1. пункту 2.3 Угоди).

Відповідно до пункту 3.1 Угоди, розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з ТО ПС з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах Угоди становить:

3 % (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу, отриманого компанією від здійснення діяльності з ТО ПС + (плюс) щомісячна фіксована плата у розмірі 6 000, 00 грн (без урахування ПДВ).

Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з умовами пункту 3.2 Угоди інформацію про розмір чистого доходу компанія щоквартально надає бухгалтерії аеропорту до 12 (дванадцятого) числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді Довідки про розмір чистого доходу (далі - Довідка). Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з ТО ПС на території аеропорту "Бориспіль". Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером компанії (за наявності такої посади). Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання Довідки про розмір чистого доходу, аеропорт виписує компанії рахунок та акт.

Рахунки та акти на фіксовану плату аеропорт виписує щомісячно до 10-го числа кожного місяця (пункт 3.3 Угоди).

Відповідно до пункту 3.4 Угоди, представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї Угоди та акти:

в строк до 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом рахунки та Акти для оплати 3 % (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу, отриманого Компанією від здійснення діяльності ТО ПС;

в строк до 15-го числа кожного місяця рахунки для оплати щомісячних фіксованих платежів.

Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 15-е число кожного місяця (для оплати щомісячних фіксованих платежів) або кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним кварталом (для оплати 3 %), незалежно від дати їх фактичного отримання представником Компанії.

Пунктом 3.5 Угоди визначено, що плата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання.

Умовами пункту 3.6 Угоди передбачено, що разом з рахунком представник компанії отримує складений аеропортом акт. Підписаний акт або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися Аеропортом для розгляду.

З метою виконання наведених вище умов Угоди сторони погодили, що всі копії документів мають чинність до заміни їх оригіналами документів (пункт 3.11 Угоди).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Угоди, ця Угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022 року включно. Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії Угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії Угоди, Угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин і на момент звернення позивача до суду із цим позовом, Угода є чинною.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач керуючись наведеними умовами Угоди, для сплати відповідачем встановленої пунктом 3.1 Угоди щомісячної фіксованої плати у розмірі 6 000, 00 грн (без ПДВ) за період жовтень листопад 2022 року, січень - жовтень 2023 року виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 86 400, 00 грн (за кожний місяць 6 000, 00 грн + ПДВ 1 200, 00 грн) та склав акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023 та від 31.10.2023.

У зв`язку з неотриманням представником відповідача самостійно в бухгалтерії позивача рахунків та актів на загальну суму 86 400, 00 грн (з ПДВ) фіксованої плати, нарахованої за період жовтень листопад 2022 року, січень - жовтень 2023 року, зазначені документи були направлені позивачем на електронні пошти головного бухгалтера, директора та головного економіста ТОВ "МАУтехнік", адреси яких було отримано від відповідача під час електронного листування, а також через програму документообігу M.E.Doc та на адресу поштової скриньки відповідача, інформацію про яку було надано відповідачем позивачу у формі інформаційного листа під час укладення угоди.

Втім, у порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач не сплатив на користь позивача фіксовану плату за період жовтень листопад 2022 року, січень - жовтень 2023 року, що призвело до виникнення у останнього заборгованості у розмірі 86 400, 00 грн та нарахування позивачем сум пені, штрафу, 3 % річних і інфляційних.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із такого.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Положеннями пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі статті 3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду наведених норм закону суд дійшов висновку, що підписання сторонами генеральної угоди № 02.1-14/4-01 без будь-яких заперечень щодо вказаних у ній положень свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, відповідно, породжуючи для сторін взаємні права і обов`язки по виконанню його умов з метою надання обумовлених договором послуг та сплати їх вартості.

Судом встановлено, що на виконання умов генеральної угоди № 02.1-14/4-01 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден, позивачем були надані відповідачу послуги із створення та підтримання відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення господарської діяльності на загальну суму 86 400, 00 грн, про що складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023 та від 31.10.2023 та виставлено рахунки-фактури № 897/961 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/1040 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/11 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/148 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/215 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/363 від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/442 від 31.05.2023 за травень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/528 від 30.06.2023 за червень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/729 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/815 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/888 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 7 200, 00 грн; № 897/1040 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 7 200, 00 грн.

Відповідно до пунктів 3.4 та 3.6 Угоди сторони погодили, що відповідач самостійно в строк до 15-го числа кожного місяця отримує в бухгалтерії аеропорту рахунки для оплати щомісячних фіксованих платежів. У разі неотримання представником відповідача рахунків у строки, що вказані вище, позивач направляє рахунки та акти компанії на електронну адресу зазначену в договорі, а в даному випадку в інформаційному листі. Також сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 15-е число кожного місяця (для оплати щомісячних фіксованих платежів) незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії. Отриманий разом із рахунком акт, після його підписання або письмової мотивованої відмови від його підписання, відповідач зобов`язаний повернути позивачу протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені позивачу, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені відповідачем з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися позивачем для розгляду.

Суд зазначає, оскільки Угода є чинною, доказів її розірвання матеріали справи не містять та враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у пункті 3.4 Угоди погодився одержувати акти та рахунки в позивача.

У зв`язку з неотриманням відповідачем в бухгалтерії позивача вказаних вище рахунків та актів на загальну суму 86 400, 00 грн (з ПДВ) нарахованої фіксованої плати за період жовтень листопад 2022 року, січень - жовтень 2023 року, зазначені документи були направлені на електронні адреси відповідача, поштову скриньку відповідача та в системі електронного документообігу "М.Е.Doc".

У матеріалах справи відсутня вмотивована відмова відповідача від підписання вказаних вище актів.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що непідписання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.5 Угоди оплата рахунків позивачу здійснюється відповідачем протягом 5-ти календарних днів з дати їх отримання.

Таким чином, враховуючи пункти 3.4 та 3.5 Угоди, приймаючи до уваги положення частини першої статті 530, а також частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг:

за рахунком-фактурою № 897/961 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року настав 20.10.2022 та починаючи з 21.10.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/1040 від 30.11.2022 за листопад 2022 року настав 21.11.2022 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та починаючи з 22.11.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/11 від 31.01.2023 за січень 2023 року настав 20.01.2023 та починаючи з 21.01.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/148 від 28.02.2023 за лютий 2023 року настав 20.02.2023 та починаючи з 21.02.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/215 від 31.03.2023 за березень 2023 року настав 20.03.2023 та починаючи з 21.03.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/363 від 30.04.2023 за квітень 2023 року настав 20.04.2023 та починаючи з 21.04.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/442 від 31.05.2023 за травень 2023 року настав 22.05.2023 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та починаючи з 23.05.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/528 від 30.06.2023 за червень 2023 року настав 20.06.2023 та починаючи з 21.06.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/729 від 31.07.2023 за липень 2023 року настав 20.07.2023 та починаючи з 21.07.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/815 від 31.08.2023 за серпень 2023 року настав 21.08.2023 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та починаючи з 22.08.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/888 від 30.09.2023 за вересень 2023 року настав 20.09.2023 та починаючи з 21.09.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

за рахунком-фактурою № 897/1040 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року настав 20.10.2023 та починаючи з 21.10.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 86 400, 00 грн по оплаті фіксованих платежів за період жовтень листопад 2022 року, січень жовтень 2023 року, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім того, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача на підставі пункту 3.7 Угоди пеню, нараховану за загальний період з 21.10.2022 по 26.12.2023 у розмірі 24 217, 63 грн та штраф у розмірі 4 320, 00 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 3.7 Угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку встановленому чинним законодавством України та до повного погашення заборгованості за цією Угодою.

При відсутності оплати з урахуванням пені більш як 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений Компанією більш, як 25 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені (до повного погашення заборгованості за цією Угодою), ніж встановленого в статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні початку періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за листопад 2022 року, травень та серпень 2023 року, оскільки не враховано положення частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України.

А тому за розрахунком суду, виконаним за допомогою системи "Ліга Закон", обґрунтованою є сума пені в розмірі 24 179, 37 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди: з 21.10.2022 по 26.12.2023, з 22.11.2022 по 26.12.2023, з 21.01.2023 по 26.12.2023, з 21.02.2023 по 26.12.2023, з 21.03.2023 по 26.12.2023, з 21.04.2023 по 26.12.2023, з 23.05.2023 по 26.12.2023, з 21.06.2023 по 26.12.2023, з 21.07.2023 по 26.12.2023, з 22.08.2023 по 26.12.2023, з 21.09.2023 по 26.12.2023, з 21.10.2023 по 26.12.2023. Відповідно вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо розрахунку суми штрафу, суд зазначає, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання понад 25 днів, виконаний позивачем розрахунок 5 % штрафу від сум заборгованості (7 200, 00 грн) за період жовтень листопад 2022 року, січень - жовтень 2023 року є арифметично вірним, відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 320, 00 грн штрафу належить задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 700, 19 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 21.10.2022 по 26.12.2023 та 1 741 ,32 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру 3 % річних, оскільки як і при розрахунку пені невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язань, при цьому інфляційні втрати нараховані вірно.

Отже, судом самостійно виконано обрахунок 3 % річних за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що обґрунтованим розміром 3 % річних за визначений вище судом період є 1 697, 83 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Тож, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" належить задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік" 86 400, 00 грн основного боргу, 24 179, 37 грн пені, 4 320, 00 грн штрафу, 1 697, 83 грн 3 % річних і 1 741, 32 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак на відповідача не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік" (08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 41166866) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 118 338 (сто вісімнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 52 коп. (з яких: 86 400, 00 грн основний борг, 24 179, 37 грн пеня, 4 320, 00 грн штраф, 1 697, 83 грн 3 % річних, 1 741, 32 грн інфляційні втрати) та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 23.04.2024