Рішення

від 24.04.2024 по справі 915/1849/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Справа № 915/1849/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/1849/23

за позовом Приватного підприємства Фірма ЮНІКС ТРЕЙД КО

(код ЄДРПОУ 20873670; вул. Бориспільська, буд. 7, м.Київ)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТІР АВТОГРУП

(код ЄДРПОУ 43265850; Миколаївська обл.., Миколаївський р-н, смт. Ольшанське, вул. Шкільна, буд. 30,кв.94)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 16813,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма ЮНІКС ТРЕЙД КО (далі - ППФ Юнікс Трейд Ко) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та б/д (вх. №16293/23 від 12.12.2023), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІР АВТОГРУП (далі ТОВ Тір Автогруп) заборгованість у сумі 16813,72 грн., яка включає нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №30/20 від 23.01.2020, (далі Договір), укладеного між сторонами, а саме зобов`язання щодо належної та своєчасної оплати за поставку запасних частин, авто хімію, мастила та супутні товари для автомобілів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2023 позовну заяву (вх. №16293/23 від 12.12.2023) Приватного підприємства Фірма ЮНІКС ТРЕЙД КО залишено без руху. Вказаною ухвалою Приватному підприємству Фірма ЮНІКС ТРЕЙД КО надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.12.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 22.12.2023 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1849/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 26.12.2023 про відкриття провадження у справі, направлене на поштову адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 26.12.2023 повернулась до суду з зазначенням причин невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270).

За змістом п.п. 116, 117 Правил №270 (із змінами та доповненнями), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 991, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Відповідно до п. 99-2 Правил №270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до Господарського суду із відміткою поштового відділення про невручення, суд дійшов висновку, що відповідно до п.5 ч. 6 ст.242 ГПК України, ухвала суду від 26.12.2023 вважається врученою відповідачу - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою про невручення.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.01.2020 між ППФ ЮНІКС ТРЕЙД КО (постачальник) та ТОВ ТІР АВТОГРУП (покупець) було укладено договір поставки № 30/20 (далі Договір). Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується протягом дії Договору поставляти зі складу ППФ ЮНІКС ТРЕЙД КО запасні частини, автохімію, мастила та супутні товари для автомобілів тощо (в подальшому Товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількості, за цінами та у строки, що остаточно погоджуються Сторонами відповідно до рахунків або накладних (перелік на поставку), які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п.2.2 Договору, замовлення є попереднім погодженням між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки (в тому числі доставки) Товару, строків та умов оплати Товару.

На підставі такого повідомлення Постачальник при наявності Товару на складі й відповідно до діючих цін оформлює рахунок на оплату, якщо Покупець купує Товар на умовах 100 % - передоплати (п.п.2.3.1 п. 2.3 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору факт здійснення постачання партії Товару фіксується накладною, актом звіряння взаєморозрахунків, розпискою, гарантійним листом, квитанцією, декларацією про відправку товару перевізником або іншими документами, що свідчать про отримання Товару Покупцем. У випадку не підписання, неповернення протягом 10 (десяти) робочих днів Покупцем підписаної накладної Постачальнику накладна вважається підтвердженою Покупцем, Товар прийнятим Покупцем без претензій та накладна підлягає оплаті відповідно до умов Договору.

При наявності заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлений Товар, яка триває більше ніж 14 (чотирнадцять) днів з моменту поставки Товару, Постачальник має право призупинити поставку Товару (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.п. 4.5.2 п. 4.5 Договору, Покупець зобов`язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію Товару, залежно від умови її оплати, наступним чином: при поставці з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної партії на суму, вказану у накладній.

Відповідно до п. 8.1-8.3 Договору, сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору, відповідно до діючого законодавства України. Сторона, винна в порушенні Договору, відшкодовує в повному обсязі потерпілій Стороні збитки, понесені нею та підтверджені документально. У випадку несплати у встановлені строки чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним Договором, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, зобов`язала сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.8 Договору, передбачено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, Постачальник матиме право, окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми. Сплата штрафу не призупиняє нарахування пені, яка буде нараховуватись до повного розрахунку Покупця. Сторони погодились, що строк позовної давності по нарахуванню пені складає 3 (три) роки.

Відповідно до п. 8.9 Договору, нарахування штрафних санкцій за даним Договором припиняється в момент повного виконання винною стороною своїх зобов`язань за даним Договором. Сторони погодились, що строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій встановлюється протягом 3 (трьох) років.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно. У разі небажання продовжувати договірні обов`язки сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за 4 (чотири) тижні. У разі відсутності такого повідомлення строк дії Договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно. Кількість автоматичних пролонгацій Договору не обмежена (п.10.1 Договору).

Відповідно до п.10.2 Договору, за будь-яких обставин Договір продовжує діяти до виконання Сторонами усіх вже взятих на себе зобов`язань за цим Договором та проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем (постачальником) здійснено поставку товару відповідачу (покупцю), а саме:

- 03.10.2022 здійснено поставку товарів на загальну суму 8969,32 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 76305 від 03.10.2022, підписаною сторонами та скріпленою печаткою ППФ ЮНІКС ТРЕЙД КО;

- 05.10.2022 здійснено поставку товару на загальну суму 1764,06 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 76304 від 05.10.2022, підписаною сторонами та скріпленою печаткою ППФ ЮНІКС ТРЕЙД КО.

З урахуванням умов договору оплата за отриманий товар мала бути здійснена згідно накладної № 76305 - по 06.10.2022 включно, а за накладною № 76304 по 10.10.2022 включно.

Відповідачем 22.03.2023 було частково сплачено заборгованість за накладною №76305 від 03.10.2022 - в розмірі 3000,00 грн, залишок боргу в загальній сумі 7732,38 грн покупцем не сплачено, що є порушенням умов договору в частині оплати товару.

Викладені обставини стали підставою для звернення ППФ ЮНІКС ТРЕЙД КО до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору поставки виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з ТОВ ТІР АВТОГРУП заборгованості за договором поставки в сумі 7732,38 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд приходить до такого.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.3 Договору, у випадку несплати у встановлені строки чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним Договором, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, зобов`язала сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №902/959/19 зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

З розрахунку, наданого до позовної заяви, вбачається, що пеня була обрахована на підставі пункту 8.3 Договору; при цьому умови, передбачені у наведеному вище пункті, неможливо визнати такими, що встановлюють інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, в даному випадку нарахування штрафних санкцій належало здійснювати в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4741,19 грн (за ВН № 76305 - 3803,97 грн, за ВН 76304 - 937,22 грн.).

За розрахунком суду щодо видаткової накладної за № 76305 від 03.10.2022, що здійснений в межах шестимісячного терміну, з урахуванням часткової сплати боргу, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 07.10.2022 по 06.04.2023 у загальній сумі 2168,56 грн.

За такого, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1635,41 коп. (3803,97 грн. 2168,56 грн.) задоволенню не підлягають.

За розрахунком суду щодо видаткової накладної за № 76304 від 05.10.2022, що здійснений в межах шестимісячного терміну, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 11.10.2022 по 10.04.2023 у загальній сумі 439,80 грн, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 497,42 коп. (937,22 грн. 439,80 грн.) задоволенню не підлягають.

Також позивачем за умовами Договору за порушення строків оплати товару нараховано штраф. Так, відповідно до вимог п. 8.8 Договору, передбачено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, Постачальник матиме право, окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми.

За видатковою накладною №76305 від 03.10.2022 позивачем нараховано штраф у сумі 2690,49 грн. Указаний розрахунок є арифметично правильним, а тому вимога щодо його стягнення підлягає задоволенню.

За видатковою накладною №76304 від 05.10.2022 позивачем нараховано штраф у сумі 529,21 грн. Указаний розрахунок є арифметично правильним, а тому вимога щодо його стягнення також підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.

У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті товару за видатковою накладною №76305 від 03.10.2022 позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 07.10.2022 по 28.11.2023 з урахуванням часткової сплати у сумі 240,47 грн, а за видатковою накладною №76304 від 05.10.2022 позивач просить стягнути 3 % річних за період з 11.10.2022 по 28.11.2023 у сумі 60,03 грн.

Судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок 3% річних, які нараховані за цими накладними та встановлено, що позивачем указані нарахування здійснено правильно.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за обома видатковими накладними позивачем нараховані інфляційні втрати:

- ВН № 76305 від 03.10.2022 за період з 07.10.2022 по 22.03.2023 у сумі 635,63 грн, та з рахуванням часткової сплати за період з 23.03.2023 по 28.11.2023 в сумі 44,51 грн;

-ВН №76304 від 05.10.2022 за період з 11.10.2022 по 28.11.2023 в сумі 139,81 грн.

Судом за допомогою програми ІрLех здійснено перерахунок інфляційних втрат за ВН № 76305 від 03.10.2022 за період з 07.10.2022 по 22.03.2023 та встановлено, що указане нарахування позивач здійснив правильно. За період з 23.03.2023 по 28.11.2023 розмір втрат від інфляції за підрахунком суду становить 73,18 грн, однак, з урахуванням принципу диспозитивності задоволенню підлягають вимоги у межах заявленої суми - 44,51 грн. Загалом - 680,14 грн (635,63 грн+44,51 грн).

Перерахувавши за допомогою програми ІрLех інфляційні втрати за ВН № 76304 від 05.10.2022 за період з 11.10.2022 по 28.11.2023 суд встановив, що розмір втрат склав 149,33 грн. Проте, з урахуванням принципу диспозитивності, стягненню з відповідача підлягають вимоги у межах заявленої суми - 139,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 819,95 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором поставки, відповідач, в порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Оскільки в частині задоволених позовних вимог доведено, що спір виник з вини відповідача, то витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю ТІР АВТОГРУП (код ЄДРПОУ 43265850; 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Шкільна, буд. 30, кв.94) на користь Приватного підприємства Фірма ЮНІКС ТРЕЙД КО (код ЄДРПОУ 20873670; 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7) 7732,38 грн основного боргу, 3219,70 грн штрафу, 819,95 грн інфляційних втрат, 2608,36 грн пені, 300,50 грн - 3% річних та 2684,00 грн судового збору.

2. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М.Давченко