Рішення

від 23.04.2024 по справі 922/324/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/324/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю малого науково-виробничого медичного підприємства "ЕКОМІКРОБІОЛОГ", м.Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення 29 280,42 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі - позивач) звернулось до Господарському суду Харківської області з позовною заяву про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю малого науково-виробничого медичного підприємства "ЕКОМІКРОБІОЛОГ" (надалі - відповідач-1) та Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2) заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №1893 від 06.01.2022, укладеним між ТОВ МНВМП "ЕКОМІКРОБІОЛОГ" та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 29 280,42 грн. Також Позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 договору кредитної лінії №1893 від 06.01.2022 (надалі кредитний договір), укладеного відповідачем-1 та позивачем, в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем станом 14.12.2023 в загальній сумі 599280,42 грн. При цьому, виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки № 1894 від 06.01.2022, укладеним між позивачем та відповідачем-2, а також державною гарантією, згідно з укладеним з Міністерством фінансів України договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-058560 від 03.12.2021). У позовній заяві також зазначено, що позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, наявністю цього договору про надання державної гарантії, за яким АТ «Укрсиббанк» є агентом, якому Міністерство фінансів України ), відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором гарантії та агентською угодою.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частках на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Судом було постановлено ухвалу від 06.02.2024 року про залишення позовної заяви без руху, для надання позивачу п`ятиденного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів реєстрації позивача в електронному кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

12.02.2024 року канцелярією суду зареєстрована заява (вх.№ 3893) про усунення недоліків, що була подана позивачем, де надано докази реєстрації позивача в електронному кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач-2).

При цьому, за змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. Так, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Керуючись вказаними положеннями закону, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, на який отримано відповідь від 13.03.2024, з якої вбачається що адресою реєстрації відповідача 2 є: АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 14.02.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд, якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом було визначено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 10 днів з дня його отримання, повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 01.03.2024 р.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом було здійснено направлення ухвали від 14.02.2024 про відкриття провадження, проте вони повернулись до суду з довідками поштових відділень, де зазначені причини повернення таких відправлень - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження Відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст. ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відзив на позов від відповідачів до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується учасниками, 06 січня 2022 року між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі Банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю малим науково-виробничим медичним підприємством «ЕКОМІКРОБІОЛОГ» (надалі позичальник, відповідач-1) укладений договір кредитної лінії № 1893 (надалі кредитний договір), та того ж дня додатковий договір № 1 від 06.01.2022 до Кредитного договору (надалі додатковий договір), за державними програмами «Доступні кредити 5-7-9%», «Державні гарантії на портфельній основі на 2021 рік»

Відповідно до п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.8 кредитного договору Банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит був наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у виглядівідновлювальноїкредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 600000,00 (шістсот тисяч гривень 00 копійок) гривень та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 05.01.2025.

У п. 3.3 кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

Період та Діючий ліміт кредитування: До «04» лютого 2024р. (включно) 600000,00 грн.; «05» лютого 2024р.-«04» березня 2024р.(включно) 550000,00 грн.; «05» березня 2024р. «04» квітня 2024р. (включно) 500000,00 грн.; «05» квітня 2024р.-«04» травня 2024р. (включно) 450000,00 грн.; «05» травня 2024р. «04» червня 2024р. (включно) 400000,00 грн.; «05» червня 2024р.- «04» липня 2024р. (включно) 350000,00 грн.; «05» липня 2024р. «04» серпня 2024р. (включно) 300000,00 грн.; «05» серпня 2024р. «04» вересня 2024р. (включно) 250000,00 грн.; «05» вересня 2024р. «04» жовтня 2024р. (включно) 200000,00 грн.; «05» жовтня 2024р. «04» листопада 2024р. (включно) 150000,00 грн.; «05» листопада 2024р. «04» грудня 2024р. (включно) 100000,00 грн.; «05» грудня 2024р. «05» січня 2025р. (включно) 50000,00 грн.

Кредит надається траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку шляхом перерахування кредитних коштів з рахунку для обліку основної суми боргу на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий в Банку, відповідно до п.3.9. кредитного договору.

Таким чином вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору надано відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 600000,00 грн, що не заперечується останнім.

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Також, відповідно до підпункту 3.11.1 кредитного договору, позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.

Відповідно до підпункту 3.5.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною. Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 договору.

Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 кредитного договору, позичальник зобов`язався щомісяця забезпечити сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в т.ч. погашення простроченої заборгованості) на рахунок Банку №UA483518230000037391000063805, код банку 351823, а Банк зобов`язався зараховувати зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням.

Згідно з пп. 4.3.1, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 (далі поручитель) укладений договір поруки № 1894 від 06.01.2022 (далі договір поруки).

Згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.3 договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Порукою за кредитним договором без отримання згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору).

Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у т.ч., але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.

Підпунктами 3.2.3 та 3.2.6 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункт 3.2.6 договору поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (підпункт 3.2.4 договору поруки).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7 3.2.8 Договору поруки).

Відповідно до пп. 3.3.5 Договору поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Окрім цього, виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 5% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.

Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі» (далі Постанова № 723), постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1262 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році» (далі Постанова № 1262) в України запроваджена державна підтримка позичальників суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році є:

агент АТ «Державний експортно-імпортний банк України»;

банки-кредитори - банки, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;

гарант держава в особі Міністра фінансів;

позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.

Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України на підставі положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (далі гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-058560 від 03.12.2021 (далі договір гарантії).

За умовами п. 6 Договору гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до пунктів 1, 8 договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь банка-кредитора з дати укладення цього договору. Строк дії гарантії період, що починається на дату укладення цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.

Згідно з п. 10 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд банка-кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом.

Пункт 12 Договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору.

Гарантійний випадок нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів. (пп.7) п. 1. договору гарантії).

Пунктами 16, 22 договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля банк-кредитор формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які банк-кредитор визначив як такі, що включені до портфеля. Банк-кредитор формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.

Пунктами 31 та 35 договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами. Гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою.

Сума сплати за гарантією визначається за формулою, зазначено в п. 1 договору гарантії.

Згідно з п. 38 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.

Пунктом 40 договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком -кредитором на підставі Порядку №723, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору гарантії (п. 43 договору гарантії).

У пунктах 79-80 Договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності), а діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

На момент укладення кредитного договору позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до Банку письмової заяви від 13.12.2021 отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії на умовах, визначених Порядком №723 та договором гарантії.

За таких обставин, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання умов договору гарантії, 06.01.2022 АТ «Ощадбанк» уклав з позичальником додатковий договір №1 (далі додатковий договір) до кредитного договору. Позивач, посилаючись на зміст додаткового договору, вказує наступне:

- ставка індивідуальної гарантії у відсотковому значенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією, станом на день укладення Договору становить 5%. (пп.1) пункту 1.1. додаткового договору);

- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пункт 2.2.1.2 додаткового договору);

- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком №723 та Договором гарантії (пункт 2.2.1.3 додаткового договору);

- позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку № 723 та положень договору гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені (пункт 2.2.1.5 додаткового договору);

- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум та нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).

Таким чином вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору встановлено відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 600000,00 грн. На виконання умов пунктів 1.1, 2.1 кредитного договору та на підставі письмових заяв позичальника від 13.12.2021 та від 06.01.2022, Банк надав позичальнику 06.01.2022 перший транш (кредит) в розмірі 600 000 грн., шляхом перерахування коштів на підставі платіжної інструкції № 5229645021 від 06.01.2022 з рахунку Банку для обліку основного боргу за Договором UA283518230000020632000063805 на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий в Банку для отримання кредитних коштів, що не заперечується останнім.

Позичальником, в порушення пунктів 3.3, 3.11 Кредитного договору, не дотримано діючий ліміт кредитування та не здійснено 05.01.2023, тобто не пізніше ніж на 365 календарний день з дати отримання траншу, погашення основної суми боргу за траншем в розмірі 600 000 грн. внаслідок чого 06.01.2023 на рахунку Банку НОМЕР_2 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 600000 грн.

У зв`язку з настанням гарантійного випадку (який полягає у нездійсненні Позичальником у строк до 05.01.2023 (включно) згідно умов підпункту 3.11.1 Кредитного договору планового платежу за основною сумою боргу у розмірі 600000,00 грн та такий платіж залишився несплаченим протягом 90 календарних днів), Банк в порядку, передбаченому пунктами 12, 31 договору гарантії, направив гаранту (з копією агенту) вимогу на сплату за гарантією № 9 від 01.05.2023 договором гарантії, у суми 30000,00 грн., що становить 5% від 600000,00 грн.

02.06.2023 Банком отримано від гаранта суму у розмірі 30000,00 грн. для відшкодування за кредитною операцією.

На виконання умов п. 38 договору гарантії, Банк 02.06.2023 року спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості позичальника за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором суму 30000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк».

З огляду на те, що погашення основного боргу за першим траншем в строк до 05.01.2023 згідно з умовами підпункту 3.11.1 кредитного договору не відбулось, Банк припинив надання наступних траншів (кредитів) та неодноразово звертався до відповідачів щодо необхідності погашення простроченої заборгованості, однак остання сплачена не була.

14.12.2023р., керуючись правом здійснення Банком договірного списання коштів, що передбачене підпунктом 3.3.6.1 договору поруки, з рахунку Поручителя (Відповідача2) відкритого в Банку, Банком здійснено договірне списання коштів у сумі 14391,68 грн. на рахунок № НОМЕР_4 (UAH) (код Банку 351823) для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується випискою по вказаному рахунку.

В подальшому, на підставі умов п. 40 договору гарантії та п.2.2.1.6 додаткового договору до кредитного договору, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед державою, 14.12.2023 з загальної суми 14391,68 грн. Банком було перераховано гаранту 719,58 грн., що становить 5% від суми 14391,68 грн. Відповідна банківська операція відображена Банком в обліку виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором перед державою, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк». 19.12.2023р. Банком направлено Агенту відповідний лист за № 70/4-01/95656/2023, з наданням відповідної інформації щодо перерахування 719,58 грн.

Як зазначив позивач, даним позовом банк просить солідарно стягнути позичальника та поручителя заборгованість перед державою за кредитним договором в сумі 29280,42 грн, яка виникла та обліковується на рахунку № НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк» з 02.06.2023, внаслідок сплати гарантом суми за гарантією, та з урахуванням часткового погашення 14.12.2023 гаранту суми 719,58 грн. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості станом на 17.01.2024 та виписками з рахунку обліку заборгованості за кредитним договором, доданими до позовної заяви.

Прострочена заборгованість Позичальника за Кредитним договором перед державою виникла 02.06.2023, тобто в період воєнного стану, тому АТ «Ощадбанк» не нараховує (не заявляє) на неї пеню у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, з огляду на приписи п.22-4 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредит, залученим під державну гарантію, пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.

Наведені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно достатті 11 Цивільного кодексу Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зстаттею 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннямистатті 173 Господарського кодексу Українигосподарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності достатті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень додаткового договору сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією, а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021р.

Тобто, підписання даного додаткового договору свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.

Статтями525,526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннямистатті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першоїстатті 612 Цивільного кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч вимогам кредитного договору позичальник у строк до 06.01.2023 згідно умовами п.3.11.1 кредитного договору не здійснив погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 600000,00 грн та такий платіж залишався несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.

У зв`язку з настанням гарантійного випадку АТ "Державний ощадний банк України" надіслав листом від 01.05.2023 № 10/4-01/454 до Мінфіну та в копії агенту вимогу на сплату за гарантією №9 від 01.05.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.2021. у сумі 30000,00 грн.

За результатами розгляду вказаної вимоги 02.06.2023 Мінфін перерахував банку суму у розмірі 30000,00 грн. для відшкодування за кредитною операцією.

14.12.2023р., керуючись правом здійснення Банком договірного списання коштів, що передбачене підпунктом 3.3.6.1 договору поруки, з рахунку поручителя (відповідача-2) відкритого в бнку, банком здійснено договірне списання коштів у сумі 14391,68 грн. на рахунок № НОМЕР_4 (UAH) (код Банку 351823) для часткового погашення заборгованості за кредитним договором. На підставі умов п. 40 договору гарантії та пп.2.2.1.6 додаткового договору до кредитного договору, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед державою, 14.12.2023 з загальної суми 14391,68 грн. банком було перераховано гаранту 719,58 грн. (5% від суми 14391,68 грн.). Відповідна банківська операція відображена банком в обліку виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором перед державою, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк». 19.12.2023р. банком направлено агенту відповідний лист за № 70/4-01/95656/2023, з наданням відповідної інформації щодо перерахування 719,58 грн. Таким чином, станом на 17.01.2024 розмір простроченої заборгованості перед державою за кредитним договором складає 29280,42 грн. (30000,00 грн. 719,58 грн).

Таким чином, з урахуванням положень договору кредитної лінії № 1893 від 06.01.2022 та додаткового договору №1 від 06.01.2022 до договору кредитної лінії № 1893 від 06.01.2022, договору про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.2021 у відповідача-1 наявна заборгованість перед державою у розмірі 29280,42 грн.

Відповідно до положень законодавства, зокрема, частини першоїстатті 546 Цивільного кодексу Українивиконання зобов`язання може забезпечуватисяпорукою, гарантією.

Статтею 553 Цивільного кодексу Українипередбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як було встановлено судом вище, 06.01.2022 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та громадянином України ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено договір поруки № 1893. Відповідно до положень цього договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку визначеному кредитним договором.

Приписами статтею 543 Цивільного кодексу Українипередбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договору поруки, у позивач виникло право вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, а у поручителя - виникнення солідарного з позичальником обов`язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.

Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Відповідно до частини 2статті 346 Господарського кодексу України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У пункті 15-1 частини 1статті 2 Бюджетного кодексу Українизакріплено визначення поняття "гарантійне зобов`язання", яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Згідно з пунктом 4статті 116 Конституції УкраїниКабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видаєпостановиі розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина 1статті 117 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті 20Закону України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (далі Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Згідно зістаттею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу Українивизначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Абзацами 1, 2 частини 1статті 17 Бюджетного кодексу Українивизначено, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 3, 4 частини 3 статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії. Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб`єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

У разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 Бюджетного кодексу України).

Абзац 5 частини 9статті 17 Бюджетного кодексу України чітко визначає, що прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Статтею 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачені аналогічні положення та установлено, що у 2021 році державні гарантії можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (в обсязі до 10.000.000 тис. гривень).

З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі» на рівні агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1262 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році» (далі Постанова № 1262).

Отже, порядок надання гарантій на портфельній основі у 2021 року було встановлено Кабінетом Міністрів України шляхом прийняттяПостанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", яким затверджено Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році (далі - Порядок № 723).

Слід відзначити, що Порядок № 723 регулює порядок дій суб`єктів у випадку не здійснення планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів.

02.12.2021 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1262 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році", якою надано у 2021 році державні гарантії на портфельній основі банкам-кредиторам у межах обсягів, затверджених цієюпостановою та уповноважено Міністра фінансів підписувати документи щодо надання державних гарантій на портфельній основі.

Постановою №1262 АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2021 році державних гарантій на портфельній основі. Згідно з розподілом обсягів надання у 2021 році банкам-кредиторам державних гарантій на портфельній основі Акціонерного банку "Ощадбанк" наданий граничний обсяг державних гарантій на портфельній основі у розмірі 2 000 000 000 грн.

Таким чином, у 2021 році було визначено, що суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України можуть надаватися державні гарантії для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, з визначенням порядку надання таких гарантій, а також визначення порядку дій Мінфіну, банку-кредитора, агента та суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі, укладений між АТ «Ощадбанк» та Міністром фінансів, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України», оформлений шляхом укладення договору №13110-05/560 від 03.12.2021 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 договору гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Пунктами 1,8 договору гарантії чітко встановлено, що гарантія вважається наданою на користь банка-кредитора з дати укладення цього договору. Строк дії гарантії період, що починається на дату укладення цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.

У разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору. (пункт 12 договору гарантії)

Під гарантійним випадком розуміється ситуація при якій позичальник не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль. (підпункт 7) пункту 1. Договору гарантії).

З метою включення кредитів до портфеля банк-кредитор формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які банк-кредитор визначив як такі, що включені до портфеля. Банк-кредитор формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру. (пункти 16-22 договору гарантії).

Згідно з пунктом 31 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами.

Відповідно до п. 35 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою.

У пункті 38 договору гарантії визначено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Пунктом 40 Договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Таким чином, договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021 року серед іншого визначив умови надання гарантії, порядок та підстави сплати коштів за гарантією, відшкодування гаранту суми сплати за гарантією.

Так, у пунктах 39, 40 вказаного договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконаннястатті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору гарантії, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку № 723 та цього договору гарантії, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Проаналізувавши вказане вище, можна зробити висновок, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:

1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №723, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником;

2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;

3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.

За приписами статті510, частин 1,2статті512, частини 1 статті516 Цивільного кодексу Україниу зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб; кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а також в інших випадках, встановлених законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт повного виконання позивачем умов кредитного договору з надання кредиту в розмірі 600000,00 грн., проте, позичальник порушив взяті на себе договірні зобов`язання та у строк до 06.01.2023 не здійснив платіж за основним боргом, передбачені умовами кредитного договору, а також не повернув суму простроченої заборгованості перед державою та перед банком з урахуванням умов додаткового договору, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за договором з вищевказаних правових підстав.

Положення статті 222 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Перед зверненням до суду банк направляв на адресу відповідача-1 та відповідача-2 листи №55/5.2-02/42726/2023 від 04.08.2023, № 55/5.2-02/61532/2023 від 27.09.2023, у яких повідомляв про виникнення простроченої заборгованості та вимагав її погашення у встановлений строк. Зазначені листи були направлені цінними листами з описом вкладення та повернуті з закінченням строку зберігання.

У вимозі № 55/5.2-02/61530/2023 від 27.09.2023 банк повідомляв відповідачів про виникнення з 02.06.2023 за кредитним договором простроченої заборгованості перед державою на суму 30000,00 грн. та про перехід до держави прав кредитора за кредитним договором, договором поруки (у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом) та вимагав погашення заборгованості у встановлений строк. Зазначений лист був направлений цінним листом з описом вкладення та повернутий з закінченням строку зберігання.

Згідно положень укладених договору поруки та кредитного договору сторони домовились, що будь-які повідомлення та вимоги вважаються направленими належним чином, якщо вони, зокрема, відправлені цінним листом/листом з повідомленням про вручення із описом вкладення за адресою вказаною в розділі Реквізити та підписи Сторін. Датою направлення таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку відправника. (п. 8.4 кредитного договору, п.п.11.1, 11.2 договору поруки).

З урахуванням всього вищевикладеного, повноваження АТ "Ощадбанк" щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".

Отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідач-1 та відповідача-2 на користь позивача 29280,42 грн. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії №1893 від 06.01.2022р., залученим під державну гарантію на портфельній основі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю малого науково-виробничого медичного підприємства «ЕКОМІКРОБІОЛОГ» (код ЄДРПОУ 21193486, 61183, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 111, кв. 148) та фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 0032129, 01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г) в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (61005, м. Харків, Конституції майдан, бу.22, код в ЄДРПОУ 09351600) заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 1893 від 06.01.2022, залученим під державну гарантію на портфельній основі, у розмірі 29280,42 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю малого науково-виробничого медичного підприємства «ЕКОМІКРОБІОЛОГ» (код ЄДРПОУ 21193486, 61183, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 111, кв. 148) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 0032129, 01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г) в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (61005, м. Харків, Конституції майдан, бу.22, код в ЄДРПОУ 09351600) суму судового збору у розмірі 1514,00 грн.

Стягнутиз фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 0032129, 01001, м.Київ, вул. Госпітальна, будинок 12-Г) в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (61005, м. Харків, Конституції майдан, бу.22, код в ЄДРПОУ 09351600) суму судового збору у розмірі 1514,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "23" квітня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін