Рішення

від 23.04.2024 по справі 927/1621/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1621/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної

системи Чернігівгаз,

код ЄДРПОУ 03358104; вул. Любецька, 68, м Чернігів, 14020;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Масани

код ЄДРПОУ 38510281, вул. Красносільського, 59, м. Чернігів, 14026

про стягнення 25 430,38 грн

За участю представників:

позивача: Полях І.С.

відповідача: Борода А.В.

Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Масани про стягнення 25 430,38 грн, з яких: 19 883,17 грн основної заборгованості, 5024,93 грн пені, 341,29 грн 3% річних та 180,99 грн інфляційних втрат.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали від 05.12.2023) до електронного кабінету позивача в під системі «Електронний суд» та рекомендованим повідомленням №0600066067146 про отримання відповідачем 09.12.2023 ухвали суду від 05.12.2023.

26.12.2023, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2024, за ініціативою суду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2024.

05.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подачу відповіді на відзив та поновити пропущених строк процесуальний строк на подачу відповіді на відзив.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив позивачем зазначено, що відзиву на позовну заяву позивачем не отримано, а про те, що відзив на позовну заяву подано відповідачем до суду, позивачу стало відомо з ухвали від 17.01.2024.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Таким чином, з урахуванням обставин, наведених вище, а також те, що одночасно із поданням клопотання про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив подано відповідь на відзив, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску позивачем процесуального строку для подання відповіді на відзив, поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняти до розгляду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 06.02.2024 суд задовольнив письмове клопотання позивача та усне клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 05.03.2024, про що повідомив відповідача під розписку, а позивача ухвалою від 06.02.2024, направленою до електронну його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

12.02.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому зазначені заперечення на відповідь на відзив позивача. Суд розцінив дане клопотання як заперечення на відповідь на відзив та долучив до матеріалів справи.

05.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа відповідача №04-22 від 01.02.2022. Суд задовольнив клопотання та долучив документ до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2024, про що повідомив позивача та відповідача під розписки.

У судовому засіданні 02.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 18.04.2024, про що повідомив позивача та відповідача під розписки.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 18.04.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 18.04.2024, направленою до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд», повідомлено сторін про призначення наступного судового засідання на 23.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №094212Е67ТАР016 розподілу природного газу від 01.01.2016 за період з 01.03.2022 по 31.05.2023, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 430,38 грн, з яких: 19 883,17 грн основної заборгованості, 5024,93 грн пені, 341,29 грн 3% річних та 180,99 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує та просить у позові відмовити, посилаючись на те, що Товариство в кінці 2021 року припинило користування природнім газом, і за період з січня 2022 року по червень 2022 року не споживало жодного кубічного метру газу. З червня 2022 року взагалі припинено газопостачання до Товариства, що підтверджується актом від 01.07.2022 про припинення газопостачання на вводі. Оскільки Товариство не використовувало природній газ, то відповідно і не потребувало гарантій від АТ «Чернігівгаз» стосовно його доставки. Товариство не зобов`язане сплачувати за розподіл газу з планового розрахунку, який позивач лише спрогнозував за майбутній період, а не надав фактичні послуги.

Твердження позивача про те, що послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ», не підтверджені належними доказами. Позивачем не надано доказів забезпечення цілодобового доступу до ГРМ Відповідачу (натомість вчинено заходи щодо відключення відповідача від газопостачання), не надано доказів можливості споживання відповідачем відповідних об`ємів природного газу (чи взагалі виділялася відповідна потужність для відповідача) та яким чином (доказово) забезпечувалося безаварійність та належний стан ГРМ для доступу саме відповідачу.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до умов Кодексу ГРС річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, з урахуванням вимог та винятків передбачених даним Кодексом. Таким чином, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на 2022 рік (виходячи з фактичного газоспоживання за попередній газовий рік) становить 11140.29 метрів кубічних, 1/12 річної замовленої потужності - 928.36 метрів кубічних. Річну замовлену потужність та місячну замовлену потужність на 2023 рік (як мінімальний розмір, що не може бути меншим) стороні відповідача повідомлено в акті приймання-передачі природного газу №ЧН000685568 від 30.09.2022.

Також позивач зазначає, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Також слід враховувати, що договір розподілу природного газу є не тільки договором про надання послуг, а ще є і договором приєднання. Таким чином, за умови відсутності фактично газоспоживання об`єкт споживача не втратив статус підключеного до ГРМ, оскільки у такому випадку не відбувається фізичного роз`єднання обладнання споживача з газорозподільною системою, і споживач мав можливість у будь-який момент поновити отримання газу. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності фактичного споживання природного газу, а відтак і відсутності обов`язку зі сплати послуг за договором розподілу природного газу є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у даному випадку об`єкт вважався приєднаним.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що на сьогоднішній день між позивачем та відповідачем відсутні взаємовідносини, закріплені договором розподілу природного газу. До матеріалів справи додано типовий договір розподілу природного газу та Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 з ПАТ «Чернігівгаз». Жодних змін до Договору, які б погоджував зміну даних Оператора ГРМ та відповідні зміни до типового договору (в тому числі п.6.3 Договору, які змінено 2019 та 2020 відповідно) позивачем не вчинялися, що спростовує твердження позивача про належне укладення Договору розподілу природного газу між ТОВ «РИНОК МАСАНИ» та АТ «Оператор газорозподільної системи «ЧЕРНІГІВГАЗ».

Обставини справи встановлені судом.

01.01.2016 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок Масани» укладено Договір розподіл природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 094212Е67ТАР016 (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою його фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів Споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподілних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (п.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п.2.2 розділу II Договору).

Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГМР та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГМР та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором (пункти 5.1, 5.2 Договору).

У відповідності до п. 6.1, 6.3, 6.4, 6.6 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 6.8. Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог кодексу газорозподільчих систем.

У п. 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.3, 12.5 цей Договір укладається на невизначений строк.

Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, та необхідності укладення Договору з новим власником Договір з попереднім власником може бути розірвано Оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.

У разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення(остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим Договором до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим Договором, виходячи з умов цього Договору.

У заяві-приєднанні №094212Е67ТАР016 зазначено, що персональний ЕIС-код відповідача як суб`єкта ринку природного газу 56ХQ00012Е67Т004; назва то опис об`єкта, адреса об`єкта, величина приєднаної потужності об`єкта, параметри вузла обліку, інша інформація, передбачена вимогами чинного законодавства зазначена у Додатку № 4.

У Додатку № 4 зазначений перелік точок комерційного обліку споживача за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського,59.

Постановою НКРЕКП №2777 від 22.12.2021 для АТ «Чернігівгаз» встановлено з 01.01. 2022 тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,76 грн за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Річну замовлену потужність та місячну замовлену потужність (виходячи з фактичного обсягу споживання об`єктом відповідача природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року) на 2022 рік погоджено сторонами в акті приймання-передачі природного газу №ЧН00050187 від 30.09.2021 (а.с.26).

Річну замовлену потужність та місячну замовлену потужність на 2023 рік (як мінімальний розмір, що не може бути меншим) відповідачу повідомлено в акті приймання-передачі природного газу №ЧН00068568 від 30.09.2022. Акт направлявся відповідачу рекомендованим листом (а.с.27-28).

Отже, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на 2022 рік становить 11 140,29 метрів кубічних, 1/12 річної замовленої потужності - 928,36 метрів кубічних, на 2023 рік - 314,00 метрів кубічних, 1/12 річної замовленої потужності -26,17 метрів кубічних.

На підставі п.6.3 Договору та відповідно до встановленого для АТ «Чернігівгаз» тарифу, за об`єктом відповідача, визначено вартість послуг з розподілу природного газу на місяць в 2022 році - 1960,68 грн, в 2023 році - 55,27 грн.

Позивачем в період березень 2022 року травень 2023 року надано відповідачу послуги з розподілу природного газу за Договором в сумі 1589004,68 грн, що підтверджується копіями актів наданих послуг, а саме: № ЧНЯ82004595 від 31.03.2022 на суму 1960,68 грн, № ЧНЯ82007659 від 30.04.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ82009811 від 31.05.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ82011626 від 30.06.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ82013643 від 31.07.2022 на суму 1960,68 грн, № ЧНЯ82016619 від 31.08.2022 на суму 1960,68 грн, № ЧНЯ82018710 від 30.09.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ82021038 від 31.10.2022 на суму 1960,68 грн, № ЧНЯ82023321 від 30.11.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ82025695 від 31.12.2022 на суму 1960,69 грн, № ЧНЯ83000864 від 31.01.2023 на суму 55,27 грн, № ЧНЯ83002900 від 28.02.2023 на суму 55,25 грн, № ЧНЯ83004567 від 31.03.2023 на суму 55,27 грн, № ЧНЯ83008951 від 31.05.2023 на суму 55,25 грн (а.с.32-36, 42, 44, 47, 50, 52, 55).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату: № 62002868 від 11.02.2022, № 63010084 від 08.04.2022, № 63010086 від 10.05.2022, № 63010087 від 25.05.2022, № 62009234 від 20.06.2022, № 62010692 від 11.07.2022, № 62013405 від 11.08.2022, № 62015971 від 13.09.2022, № 62018037 від 06.10.2022, № 62020396 від 08.11.2022, №62022711 від 07.12.2022, №63000531 від 03.01.2023, №63001760 від 02.02.2023, №63004430 від 01.03.2023,№63006493 від 01.04.2023, №63008389 від 01.05.2023 (а.с.36-41, 44,47,50,52,55).

В матеріалах справи містяться докази направлення актів наданих послуг та рахунків на оплату на адресу відповідача (а.с.42-43, 45-46, 48-49, 51, 53-54, 56-57).

Відповідач за надані позивачем послуги з розподілу природного газу не розрахувався.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за розподіл природного газу, який додано до позовної заяви, заборгованість відповідача за період з березня 2022 року по травень 2023 року становить 19 883,18 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги від 25.04.2023 № 14003.2-Сл-5527-0423, від 25.05.2023 № 14003.2-Сл-7288-0523 про сплату заборгованості за Договором за березень 2022 року травень 2023 року. До вимог додано Додаткову угоду про розірвання Типового договору розподілу газу та акт звіряння розрахунків (а.с.31, 58-59).

Додаткову угоду про розірвання Типового договору розподілу газу та акт звіряння розрахунків відповідач не підписав, заборгованість не сплатив.

АТ Чернігівгаз звернулось до суду про стягнення з ТОВ «Ринок Масани» 19 883,17 грн основної заборгованості, 5024,93 грн пені, 341,29 грн 3% річних та 180,99 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майновогосподарськими визнаються цивільноправові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, ГК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі Кодекс ГРС).

Кодекс ГРС визначає, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (п.2 розділу VІ Кодексу ГРС).

Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Судом встановлено наявність між сторонами договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу від 01.01.2016 згідно заяви-приєднання № 094212Е67ТАР016.

Доказів про розірвання договору відповідачем суду не надано.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини шостою статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання за Договором за період з березня 2022 року по травень 2023 року виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актами наданих послуг та рахунками на оплату.

Як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань з оплати вартості розподілу природного газу у повному обсязі за вказаний період не виконав.

Заборгованість відповідача становить 19 883,17 грн.

Щодо розрахунку заборгованості.

Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем керуючись вимогами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Чернігівгаз», об`ємів споживання відповідачем природного газу і визначення річної замовленої потужності.

Так, відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 розділу VI даного Договору).

Постановою НКРЕКП №2777 від 22.12.2021, з 01.01.2022 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Чернігівгаз» у розмірі 1,76 грн за 1 куб.м. на місяць без урахування ПДВ.

Відповідно до умов абзацу 3 пункту 6.3 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, які кореспондуються з положеннями абз.2 п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Враховуючи викладене, розрахунок вартості розподілу природного газу проведений позивачем у відповідності до положень діючого законодавства.

Щодо посилань відповідача на відсутність фактичного споживання природного газ з січня 2022 року, а відтак і відсутності обов`язку зі сплати послуг за договором розподілу природного газу.

Положеннями Кодексу ГРМ визначено, що оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Положеннями глави 1 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що: договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (абзац 3 пункту 5 глави З розділу І Кодексу ГРМ).

Враховуючи викладені положення законодавства, послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що означає - наявність технічної можливості у будь-який час необхідний споживачу скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, КРІМ випадку розірвання цього договору.

У разі розірвання договору розподілу природного газу оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу,

У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання.

Згідно пункту 1 розділу II Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

За приписами пункту б глави 3 розділу І Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

-присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

-надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Як свідчить зміст пункту 2.2. Типового договору розподілу природного газу, обов`язковою умовою надання споживачу послуг з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Підключення до газорозподільної системи/підключення до ГРМ, згідно положень Кодексу ГРМ, це фізичне з`єднання в точці приєднання (на межі балансової належності) газових мереж суміжного суб`єкта ринку природного газу (зокрема споживача) з газорозподільною системою, здійснене в установленому законодавством порядку, зокрема згідно з цим Кодексом.

Позивач, як Оператор газорозподільної системи, забезпечував не лише фізичне транспортування газу до відповідача, а і комплекс інших дій, котрі полягають в забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між оператором ГРМ та споживачем договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20.

Верховний Суд в постанові від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21 дійшов такого висновку:

Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його Фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача» (п. 23. 50 постанови).

Відповідач не звертався до АТ «Чернігівгаз» про остаточне припинення користування природного газу, розірвання Типового договору розподілу природного газу та механічне від`єднання.

Доказів підписання Додаткової угоди про розірвання Типового договору розподілу природного газу, направленої позивачем на адресу відповідача, також матеріали справи не містять.

Також слід враховувати, що договір розподілу природного газу є не тільки договором про надання послуг, а ще є і договором приєднання. Таким чином, за умови відсутності фактично газоспоживання об`єкт споживача не втратив статус підключеного до ГРМ, оскільки у такому випадку не відбувається фізичного роз`єднання обладнання споживача з газорозподільною системою, і споживач мав можливість у будь-який момент поновити отримання газу.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності фактичного споживання природного газу, а відтак і відсутності обов`язку зі сплати послуг за договором розподілу природного газу є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у даному випадку об`єкт вважався приєднаним і для початку фактичного споживання природного газу не було будь-яких перешкод з точки зору розподілу.

З огляду на наведені обставини та надані докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Щодо вимог про стягнення з відповідача річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні витрати.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 341,29 грн та інфляційних витрат в розмірі 180,99 грн за загальний період з 30.05.2023 по 23.11.2023, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. Типового договору розподілу природного газу позивачем нараховано відповідачу та пред`явлено до стягнення 5024,93 грн пені за період з 30.05.2023 по 23.11.2023.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає повному задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок Масани (код ЄДРПОУ 38510281, вул. Красносільського, 59, м. Чернігів, 14026) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз (код ЄДРПОУ 03358104; вул. Любецька, 68, м Чернігів, 14020) 19 883,17 грн основної заборгованості, 5024,93 грн пені, 341,29 грн 3% річних, 180,99 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор