Постанова

від 16.04.2024 по справі 916/3857/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" - Серебряник О.О. - адвокат (ордер від 04.04.2024 № 1427238); Шайко С.В. - адвокат (ордер від 19.03.2024 № 1421231),

відповідача - державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" - Кузьмішкіна Д.В. - адвокат (довіреність від 21.12.2023 № 103-13/83),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (далі- Підприємство)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023

(головуючий - суддя Таран С.В., судді: Богатир К.В. і Поліщук Л.В.)

у справі № 916/3857/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - Товариство)

до Підприємства

про стягнення 2 326 700 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2024, у зв`язку із відпусткою судді Колос І.Б., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є. і Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про стягнення суми забезпечення виконання договору у розмірі 2 326 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 №Т/ВГЕ-377/20 (далі - Договір) було розірвано за ініціативою відповідача, наявні підстави для повернення останнім внесеної позивачем суми забезпечення виконання цього договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022: позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства суму забезпечення виконання договору у розмірі 2 326 700 грн. та 34 900,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Верховного Суду від 22.03.2023: касаційну скаргу Підприємства задоволено; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Верховний Суд зазначив таке: за змістом пункту 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила РРЕЕ) такий порядок дострокового припинення договору пов`язаний зі зміною умов договору які обумовлені: 1) змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") 2) змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії. Однак суди застосували вказану норму, не встановивши чи були запропоновані позивачем зміни, обумовлені наведеними у цьому пункті правил підставами. Суди належним чином не проаналізували співвідношення правового регулювання зміни умов договору та припинення зобов`язань за ним, що визначене пунктом 3.2.4 Правил РРЕЕ, та правового регулювання цих відносин, що визначено нормами Закону України "Про публічні закупівлі", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та не визначили норм, які у випадку різного регулювання цих відносин, мають перевагу у застосуванні до них. Суди не дослідили питання того чи застосовуються положення наведеного пункту Правил РРЕЕ лише до відносин, що регулюють постачання електричної енергії споживачу за встановленим компетентним органом тарифом, чи така норма регулює відносини і щодо постачання електричної енергії за вільними цінами; судам необхідно проаналізувати і зазначити підстави, визначені пунктом 7.2.11 Договору для повернення гарантійного платежу. Крім того, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2023 (суддя Сулімовська М.Б.) у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем наявності правових підстав для повернення йому суми забезпечення виконання Договору, оскільки вказаний договір в частині обсягу електричної енергії, що підлягала постачанню відповідачу, та строку виконання зобов`язань Товариством виконано не було, а докази визнання результатів процедури закупівлі або зазначеного Договору недійсними у матеріалах справи відсутні.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023: апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2023 скасовано; позов Товариства задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства суму забезпечення виконання договору у розмірі 2 326 700 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 34 900,50 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 52 350,75 грн.

Постанову мотивовано припиненням між сторонами основного зобов`язання за Договором у зв`язку з його достроковим розірванням за ініціативою відповідача та наявністю підстав для стягнення з Підприємства суми забезпечення виконання договору у розмірі 2 326 700 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, а рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2023 залишити в силі; здійснити розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 236, частини п`ятої статті 310 ГПК України, статті 628, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах

Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 910/2739/23, від 13.09.2023 у справі 904/4380/21, від 31.08.2022 у справі № 910/6870/21, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 04.08.2021 у справі № 912/994/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у даній справі № 916/3857/21;

- судом апеляційної інстанції недотримано порядок, який встановлено пунктом 3.2.4 Правил РРЕЕ за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування вказаної норми права, стосовно можливості розірвання договору постачання електричної енергії, за відсутності заяви щодо незгоди прийняття змін щодо ціни, якщо довідка ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" не стосується роздрібного ринку електропостачання;

- судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, зокрема, статті 13, 86, 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підприємством 15.04.2023 подані письмові пояснення у справі, які протокольною ухвалою від 16.04.2024 прийняті судом.

Доводи іншого учасника справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що здебільшого стосуються з`ясування обставин вже встановлених судом апеляційної інстанції та переоцінки вже оцінених ним доказів та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судом, просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 - без змін.

У судовому засіданні 04.04.2024 представником Товариства зроблено усну заяву про розподіл судових витрат, які Товариство очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Товариством 10.04.2023 подані письмові пояснення у справі, які протокольною ухвалою від 16.04.2024 прийняті судом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Підприємством (споживач) та Товариством (постачальник) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Зазначений договір укладений за результатами проведення процедури публічної закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 2.1);

- умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил РРЕЕ, Кодексу системи передачі, Правил ринку, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, №309 та №307, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1469, інших нормативно-правових актів (пункт 1.2);

- очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії визначений сторонами в 21950000 кВт*год (пункт 2.3);

- строк поставки електричної енергії з 00:00 год 01.01.2021 по 24:00 год 31.12.2021 (пункт 3.2);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до Специфікації, що є додатком №2 до цього Договору (пункт 5.1);

- загальна вартість договору становить 46 533 824,40 грн. (пункт 5.2);

- ціна на електричну енергію, зазначена у додатку №2 до цього Договору, може бути змінена постачальником та споживачем у разі зміни ціни на електричну енергію не більше ніж на 10 відсотків через коливання ціни на електричну енергію на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у цьому договорі. При цьому, постачальник або споживач підтверджує зміну ціни на електричну енергію довідкою, виданою ДП "Держзовнішінформ" з урахуванням умов постачання (пункт 5.4);

- постачальник зобов`язується до укладання договору внести забезпечення його виконання у розмірі не менше 2 326 700 грн. згідно з умовами, зазначеними у тендерній документації. Цим же пунктом договору встановлено, що забезпечення виконання цього договору повертається позивачу після виконання ним договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", а також згідно з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом 5-ти банківських днів з дня настання зазначених обставин (пункт 7.2.11);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 13.1);

- умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за 1 кВт*год електричної енергії) переможця процедури закупівлі. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які передбачено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постачальник має повідомити споживача про намір внесення будь-яких змін до умов Договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей Договір (пункт 13.2);

- постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (пункт 13.3);

- зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 13.4);

- споживач має право розірвати цей Договір достроково в односторонньому порядку, повідомивши постачальника про це за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання (пункт 13.5).

Позивач для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 2 326 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.12.2020 № 4525.

Після укладання Договору позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями змінити умови Договору шляхом збільшення ціни електричної енергії, а саме.

Листом від 19.02.2021 №624/Ю2 позивач повідомив відповідача про коливання ціни в сторону збільшення у січні та лютому 2021 року, але не більше 10%, у зв`язку з чим з 01.03.2021 ціна на електричну енергію за Договором складатиме 2,296536 грн. з ПДВ за одиницю товару. До вказаного листа додано два примірники підписаних та скріплених печатками позивача додаткової угоди до Договору разом зі специфікацією, а також цінову довідку державного підприємства "Держзовнішінформ" від 19.02.2021 №121/30 про коливання ціни на ринку електричної енергії. Підприємство на даний лист надало відповідь від 26.02.2021 №1769/01/207/21, в якій зазначило про відмову від укладення додаткової угоди щодо зміни ціни на електричну енергію з 01.03.2021, оскільки надана постачальником довідка державного підприємства "Держзовнішінформ" містить інформацію про коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), у той час як відповідач купує електричну енергію на роздрібному ринку електричної енергії.

Листом від 17.08.2021 №1007/Ю2 Товариство повідомило відповідача про необхідність зміни ціни електричної енергії за Договором у сторону збільшення, у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку. Також позивач попередив відповідача про те, що у випадку незгоди зі змінами Договору, викладеними у додатковій угоді, споживач має право розірвати Договір без застосування штрафних санкцій до нього.

У доповнення до даного листа позивач звернувся до Підприємства з листом від 17.08.2021 №1027/Ю2 у якому повідомив відповідача про те, що збільшення ціни електричної енергії в окремих сегментах роздрібного ринку електричної енергії зумовлює необхідність збільшення ціни на електричну енергію за Договором, внаслідок чого з 01.09.2021 ціна на електричну енергію за цим договором складатиме 2,296536 грн. з ПДВ за одиницю товару. Додатками до вказаного листа виступають роздруківка результатів аукціонів з продажу електричної енергії та лист державного підприємства "Держзовнішінформ" від 28.08.2021 №121/1807-Л. Додатково повідомлено споживача про право споживача достроково розірвати Договір без застосування штрафних санкцій до нього.

На офіційному веб-сайті позивача (https://ukrgasresource.com/) було розміщено оголошення про збільшення ціни електричної енергії та необхідність у зв`язку з цим внесення змін до чинних договорів про постачання електричної енергії щодо усіх споживачів шляхом підписання додаткових угод до відповідних договорів. Зокрема, зазначено, що внаслідок коливання ціни на ринку електричної енергії середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок "на добу наперед") у торгівельній зоні ОЕС України (Об`єднаної енергетичної системи України) зросла на 32,23%, а станом на 02.08.2021 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок "на добу наперед") у торговій зоні ОЕС України (Об`єднаної енергетичної системи України) становить 2578,52 грн./МВт.год, що на 21,68% вище ніж на 01.08.2021.

Разом з вказаним повідомленням споживачам було надано інформацію (з посиланнями на адреси веб-сайтів) щодо актуальних цін купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР) відповідно до даних державного підприємства "Оператор ринку", щодо актуальних цін купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів відповідно до даних товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа", щодо діючого тарифу на послуги з передачі електричної енергії приватного акціонерного товариства "НЕК УКРЕНЕРГО", щодо діючих тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, які діють з 01.09.2021 згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Товариство листами від 28.08.2021 №1025/Ю2 та від 28.08.2021 №1026/Ю2 повідомлено споживачів електричної енергії про збільшення ціни електричної енергії внаслідок коливання відповідної ціни на ринку, що підтверджується довідками державного підприємства "Держзовнішінформ" від 28.08.2021 №121/182 та від 28.08.2021 №121/183.

Листом від 28.08.2021 №1027/Ю2 позивач повторно попередив відповідача про підвищення ціни на ринку електричної енергії з 01.09.2021, надавши при цьому роздруківку результатів аукціонів з продажу електричної енергії та лист державного підприємства "Держзовнішінформ" від 28.08.2021 №121/1807-Л.

Товариство 01.09.2021 звернулося до відповідача з листом №1027-1/Ю2, в якому наполягало на внесенні змін до Договору у зв`язку з істотним збільшенням вартості за одиницю електричної енергії. До цього листа додано підписану позивачем та скріплену його печаткою додаткову угоду у двох примірниках.

Товариство листом від 16.09.2021 №1075/Ю2 наголосило на тому, що воно неодноразово зверталося до Підприємства з листами щодо коливання ціни на електричну енергію на ринку, до яких були додані належні докази такого коливання, проте відповідач не надав письмової відповіді на вказані звернення, у зв`язку з чим така поведінка останнього розцінюється постачальником як незгода з новими умовами поставки. Водночас, довідкою державного підприємства "Держзовнішінформ" підтверджено коливання ціни у сторону її збільшення на всіх існуючих ринках електричної енергії, передбачених чинним законодавством, а тому разом з цим листом позивач втретє надсилає проєкт додаткової угоди до Договору щодо підвищення ціни та раніше надіслані матеріали, які підтверджують коливання, при цьому у разі неотримання постачальником підписаних зі сторони споживача додаткових угод, Товариство вважатиме такі дії відповідача направленими на припинення наведеного договору про постачання електричної енергії споживачу.

Товариство звернулося до відповідача з листом від 29.09.2021 №1123/Ю2, в якому запропонувало розірвати Договір за згодою сторін для проведення нової тендерної процедури закупівлі. Обґрунтовуючи підстави для розірвання Договору позивач послався, крім іншого, на довідки Харківської торгово-промислової палати від 13.08.2021 №1876-2/21 та від 17.08.2021 №1914-1/21, відповідно до яких за результатами визначення коливання середньозваженої ціни на РДН в Об`єднаній енергетичній системи України (ОЕС) було встановлено, що за третю декаду липня 2021 року (21.07.2021-31.07.2021) середньозважена ціна на майданчику ринку "на добу наперед" зросла на 77,83% відносно першої декади травня 2021 року (01.05.2021-10.05.2021), у той час як за першу декаду серпня 2021 року (01.08.2021-10.08.2021) середньозважена ціна на майданчику ринку "на добу наперед" зросла 31,04% відносно третьої декади липня 2021 року (21.07.2021-31.07.2021), а тому протягом чотирьох місяців (травень-серпень 2021 року) ціна електричної енергії в Україні зросла більше ніж на 108,87%, що суттєво вплинуло на достатність фінансових активів для закупівлі, необхідних для виконання договорів зі споживачами.

Крім того, позивач направив Підприємству попередження від 29.09.2021 №1124/Ю2 про повне припинення постачання електроенергії за Договором, в якому вказано, що останнім днем постачання електричної енергії є 21.10.2021, а також те, що про відключення електроустановок споживача постачальником направлено відповідний лист оператору системи розподілу для вжиття заходів, передбачених Правилами РРЕЕ.

Підприємство листом від 20.10.2021 №7695/01/207/21 повідомило Товариство про неможливість збільшення вартості електричної енергії на підставі середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), оскільки Підприємство купує електричну енергію на роздрібному ринку електричної енергії, при цьому електрична енергія на РДН може бути тільки частиною, з якої складається вартість електричної енергії на роздрібному ринку. Крім того, у цьому листі відповідач зазначив про те, що, з огляду на обставини, які склались на ринку електричної енергії, Підприємство готове розглянути інші варіанти щодо внесення змін до Договору.

02.11.2021 відповідач надіслав Товариству лист №7988/01/207/21, в якому зазначив про те, що 22.10.2021 оператор системи розподілу акціонерне товариство "Укрзалізниця" повідомило Підприємство про переведення даного підприємства з 22.10.2021 на постачальника "останньої надії" у зв`язку з припиненням дії Договору. Проте, як стверджує у цьому листі відповідач, останній не припиняв дію Договору та вважає спірний договір чинним.

Позивач зазначав, що 03.11.2021 звернувся до Відповідача з листом №174-Ю1, у якому наголошував на тому, що протягом серпня-вересня 2021 року постачальник неодноразово звертався до споживача з листами та додатковими угодами щодо внесення змін до Договору, однак Підприємство відхилило пропозиції Товариства. Оскільки споживач відмовився вносити запропоновані постачальником зміни до Договору, відповідно до пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ споживач достроково розірвав Договір за своєю ініціативою, а тому має повернути постачальнику гарантійний платіж внесений останнім як забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором.

Суд першої інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з такого:

- Договір є договором постачання електричної енергії споживачу, який укладений між сторонами за результатами проведення процедури публічної закупівлі;

- листи позивача, які скеровувалися на адресу відповідача з пропозиціями укласти додаткову угоду до Договору містять лише посилання на положення Правил РРЕЕ, Договору та довідки ДП "Держзовнішінформ". Будь-яких обґрунтувань відносно того, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, зазначення причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним означені листи не містять;

- за умовами Договору позивач зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього за ціною, в обсязі та строки, визначені Договором. Отже, останній, в тому числі як переможець публічних торгів, погодився виконати вимоги замовника (відповідача) та Договору на умовах, визначених у ньому;

- наявне в матеріалах справи листування сторін свідчить про те, що відповідач відмовився від внесення змін до Договору в частині збільшення ціни електричної енергії, а не про його відмову від договору чи про ініціювання ним розірвання договору, а дію Договору було припинено саме з ініціативи позивача;

- умови щодо розірвання/припинення договору встановлені у пунктах 13.5, 13.6 Договору, а саме: споживач має право розірвати цей Договір достроково в односторонньому порядку, повідомивши постачальника про це за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання; дія цього Договору також припиняється у наступних випадках: анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальника; у разі зміни власника об`єкта споживача; у разі зміни електропостачальника. Інших підстав для розірвання/припинення Договору останній не містить;

- як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено електричну енергію в обсязі 16100798,0 кВт*год, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії за період січень - серпень 2021 року, постачання електричної енергії припинено з 23:59 год. 21.10.2021. Отже, постачальником не було виконано Договір в частині обсягу електричної енергії, що підлягала постачанню позивачем та строку виконання зобов`язань, визначеного пунктом 3.2 Договору. Доказів визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними матеріали справи не містять. Інших підстав для повернення забезпечення виконання договору останній не містить, протилежного суду не доведено.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:

- в умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, відтак при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, зокрема, враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо;

- метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Дана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%;

- обставина коливання ціни на товар має бути підтверджена документально. У пункті 5.4 Договору вказано, що постачальник або споживач підтверджує зміну ціни на електричну енергію довідкою, виданою державним підприємством "Держзовнішінформ" з урахуванням умов постачання;

- з наявного у матеріалах справи листування сторін вбачається, що Товариство неодноразово зверталося до відповідача з пропозиціями щодо укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару з урахуванням передбачених чинним законодавством меж (тобто до 10%), в яких детально обґрунтовувало збільшення вартості електроенергії на ринку, що, в свою чергу, зумовило невигідність постачання споживачу електричної енергії за ціною, яка передбачена у Договорі, проте внаслідок коливання ціни на ринку ціна стала істотно заниженою, у зв`язку з чим виконання вказаного договору стає для постачальника збитковим (аналогічне обґрунтування було викладене у вигляді окремого оголошення на офіційному веб-сайті позивача). До відповідних звернень позивачем були додані довідки державного підприємства "Держзовнішінформ", які містять інформацію про коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС). Надані Товариством довідки державного підприємства "Держзовнішінформ" відображають моніторинг цін на електричну енергію на організованих сегментах ринку електричної енергії протягом періоду часу після укладення між сторонами Договору;

- положення пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ застосовуються саме до відносин, що регулюють постачання електричної енергії за вільними цінами, оскільки вказане положення включене до Глави 3.2 Розділу ІІІ цих Правил, яка регламентує відповідне постачання електричної енергії споживачам на роздрібному ринку;

- за змістом наведеного пункту Правил РРЕЕ порядок дострокового припинення договору пов`язаний зі зміною умов договору які обумовлені: 1) змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") 2) змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії. Ціни на послуги постачальника універсальних послуг визначаються у відповідності до Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1177. Роздрібний тариф, за яким споживач оплачує електричну енергію формується з наступних складових: закупівельної ціни електричної енергії як товару, який електропостачальник закупив за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку; тарифу на послуги з передачі електричної енергії; тарифу на послуги з розподілу електричної енергії; складової, яка забезпечувала покриття витрат з постачання електричної енергії, або тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, або тарифу на послуги постачання "останньої надії". У матеріалах справи міститься роздруківка публічно доступного оголошення, яке розміщене на офіційному веб-сайті позивача (https://ukrgasresource.com/) та яке підтверджує зміну регульованих складових ціни, оскільки відображає інформацію (з посиланнями на адреси веб-сайтів) щодо збільшення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор ринку) граничних цін, у тому числі і на послуги з передачі електричної енергії;

- беручи до уваги те, що запропоновані Товариством зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу обумовлені, зокрема, змінами регульованих складових ціни, а також враховуючи надання відповідачем письмової відмови від прийняття запропонованих постачальником змін, то укладений між сторонами Договір достроково припинився за ініціативи Підприємства відповідно до пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ;

- з огляду на припинення між сторонами основного зобов`язання за Договором у зв`язку з його достроковим розірванням за ініціативою відповідача та беручи до уваги похідний характер застави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Підприємства суми забезпечення виконання договору у розмірі 2 326 700 грн.;

- не включення до умов Договору такої підстави для повернення суми забезпечення виконання як розірвання договору з ініціативи споживача, яке не зумовлене неправомірною поведінкою постачальника, призводить до безпідставного та несправедливого збагачення споживача на шкоду постачальнику, адже споживач за відсутності доказів порушення постачальником прийнятих на себе за цим договором зобов`язань фактично залишає собі суму застави, що необґрунтовано порушує баланс інтересів сторін, суперечить самій природі вказаного способу забезпечення, а також принципам справедливості, розумності та добросовісності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства на користь Товариства суми забезпечення виконання Договору у розмірі 2 326 700 грн., яка внесена Товариством на виконання пункту 7.2.11 Договору.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Предметом спору в даній справі № 916/3857/21 є стягнення суми забезпечення виконання договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 2 326 700 грн.

У справі № 910/2739/23 (постанова від 12.12.2023) Міністерство оборони України звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бронетехніка" про стягнення 7 753 604,99 грн., у тому числі 4 119 102,65 грн. пені, 3 634 502,34 грн. штрафу у зв`язку із порушенням умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом у частині строків поставки товару, через що позивачем на підставі контракту було здійснено нарахування пені та штрафу.

У справі № 904/4380/21 (постанова від 13.09.2023) Покровська міська рада Дніпропетровської області звернулася з позовом до акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" з вимогою внести з 19.02.2020 зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2006, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та Нікопольською районною державною адміністрацією. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набуття позивачем права власності на зазначені земельні ділянки виникла необхідність приведення положень договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати за вказані земельні ділянки.

У справі № 910/6870/21 (постанова від 31.08.2022) розглядався спір про стягнення 2 080 050,86 грн., з яких 1 307 794,43 грн. - основний борг, 78 289,69 грн. - пеня, 302 409,76 грн. - проценти річні, 83 092,63 грн. - інфляційні втрати та 308 464,35 грн. - штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.

У справі № 355/385/17 (постанова від 23.01.2019) розглядався спір про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди.

У справі № 927/550/20 (постанова від 13.07.2021) заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації; північного офісу Державної аудиторської служби в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди до договору на постачання природного газу, укладених між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "АС" та стягнути з ТОВ "АС" кошти в сумі 163 554,82 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що коливання ціни природного газу на ринку, як підстава для укладення додаткових угод до договору, сторонами договору не обґрунтовано та документально не підтверджено, а надані експертні висновки торгово-промислової палати не свідчать про коливання ціни в бік збільшення.

Суди при розгляді даної справи встановили, що Відділ, який мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ "АС" про збільшення ціни підписав додаткові угоди № 3 та № 4, внаслідок чого вартість газу зросла із 11599,99 грн за 1000 куб. м газу до 14 009,46 грн за 1000 куб. м газу, тобто більше ніж на 10 %. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Таким чином, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % шляхом так званого "каскадного" укладення двох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

У справі № 912/994/20 (постанова від 04.08.2021) розглядався такий спір: Відділ освіти виконавчого комітету Знам`янської міської ради закупив за бюджетні кошти природний газ на відкритих торгах у товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія України". Після укладення договору сторони підписали низку додаткових угод, в результаті чого ціна на газ збільшилася на 61%, а обсяг поставленого газу істотно зменшився. Товариство обґрунтовувало необхідність зміни ціни договору зростанням цін на газ. На підтвердження такого зростання надавало листи та фактографічні довідки Торгово-промислової палати України. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними цих додаткових угод і стягнення коштів за недопоставлений газ.

Однак, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, Товариство зверталося до відповідача з пропозиціями щодо укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару з урахуванням передбачених чинним законодавством меж (тобто до 10 %).

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду №№ 910/2739/23, 904/4380/21, 910/6870/21, 355/385/17, 927/550/20, 912/994/20, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах №№ 910/2739/23, 904/4380/21, 910/6870/21, 355/385/17 не є схожими за матеріально-правовим регулюванням, а в зазначених скаржником справах №№ 927/550/20, 912/994/20 хоча і є частково схожими за матеріально-правовим регулюванням, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями та не повинні були бути застосованими судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано та застосовано постанову Верховного Суду від 22.03.2023 у даній справі, де містяться обов`язкові вказівки для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд (постанова від 22.03.2023) зазначив таке: за змістом пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ такий порядок дострокового припинення договору пов`язаний зі зміною умов договору які обумовлені: 1) змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") 2) змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії. Однак суди застосували вказану норму, не встановивши чи були запропоновані позивачем зміни, обумовлені наведеними у цьому пункті правил підставами. Суди належним чином не проаналізували співвідношення правового регулювання зміни умов договору та припинення зобов`язань за ним, що визначене пунктом 3.2.4 Правил РРЕЕ, та правового регулювання цих відносин, що визначено нормами Закону України "Про публічні закупівлі", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та не визначили норм, які у випадку різного регулювання цих відносин, мають перевагу у застосуванні до них. Суди не дослідили питання того чи застосовуються положення наведеного пункту Правил РРЕЕ лише до відносин, що регулюють постачання електричної енергії споживачу за встановленим компетентним органом тарифом, чи така норма регулює відносини і щодо постачання електричної енергії за вільними цінами; судам необхідно проаналізувати і зазначити підстави, визначені пунктом 7.2.11 Договору для повернення гарантійного платежу. Крім того, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Крім того, касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини третьої статті 287 ГПК України.

За положеннями частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За умовами частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з приписами статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша);

- умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої).

У пункті 13.2 договору сторонами встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які передбачено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

18.06.2021 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду прийняв рішення у справі №927/491/19 (на не врахування висновків якого посилається скаржник), та зазначив, що навіть за наявності зростання цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (у вказаній постанові проаналізовано підстави внесення змін до договору в частині застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції закону до 19.04.2020, що є аналогічною пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Крім того, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Отже, укладаючи відповідний договір на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 13.4 Договору).

Відсутність згоди покупця на запропоноване постачальником електричної енергії збільшення ціни договору, свідчить лише про відмову останнього на зміну умов зобов`язання, а не про його відмову від договору чи про ініціювання ним розірвання договору. Відхилення пропозиції покупцем щодо збільшення ціни договору, може спонукати саме постачальника на ініціювання дострокового припинення договору, у визначених законом та/або договором випадках, якому стало невигідно постачати електричну енергію за визначеною у договорі сторонами ціною, однак зазначені дії/бездіяльність покупця (щодо неприйняття пропозиції про збільшення ціни) не перебувають у логічному зв`язку із його правом на розірвання договору.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що постачальник або споживач підтверджує зміну ціни на електричну енергію довідкою, виданою державним підприємством "Держзовнішінформ" з урахуванням умов постачання.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листування сторін, Товариство неодноразово зверталося до відповідача з пропозиціями щодо укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару з урахуванням передбачених чинним законодавством меж (тобто до 10%), в яких обґрунтовувало збільшення вартості електроенергії на ринку, що, в свою чергу, зумовило невигідність постачання споживачу електричної енергії за ціною, яка передбачена у Договорі, проте внаслідок коливання ціни на ринку стала істотно заниженою, у зв`язку з чим виконання вказаного договору стає для постачальника збитковим (аналогічне обґрунтування було викладене у вигляді окремого оголошення на офіційному веб-сайті позивача). До відповідних звернень позивачем були додані довідки державного підприємства "Держзовнішінформ", які містять інформацію про коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС).

Суд апеляційної інстанції зазначивши, що довідки державного підприємства "Держзовнішінформ" відображають моніторинг цін на електричну енергію на організованих сегментах ринку електричної енергії протягом періоду часу після укладення між сторонами Договору визнав їх належними доказами на підтвердження факту коливання ціни на роздрібному ринку електричної енергії.

Однак, суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, а саме статей 86, 210 ГПК України, належним чином не дослідив усі подані сторонами докази та не надав правової оцінки всім доводам Підприємства, зокрема його посиланням на те, що Підприємство не діє на ринку "на добу наперед", а у Договорі зазначено, щодо роздрібного ринку електричної енергії. Ринок "на добу наперед" регулюється іншим законодавством, а саме Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, даний ринок передбачає інший порядок закупівлі електричної енергії та розрахунків на неї.

За обставинами цієї справи, із змісту листування сторін спору, вбачається лише недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди до договору про збільшення ціни електричної енергії, однак не вбачається, що відповідач висловлював намір та вчиняв фактичні дії, спрямовані на дострокове припинення договору постачання електричної енергії відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", ЦК України, ГК України, умов договору.

Однак, зазначені норми, умови Договору та обставини справи залишилися без належного дослідження та оцінки суду апеляційної інстанції і після повторного перегляду даної справи.

Довод скаржника про те, що судом не враховано висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі", ЦК України, ГК України які регулюють питання зміни умов договору, укладеного у процедурі публічної закупівлі, знайшов своє підтвердження.

Крім того, відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування висновку про те, що Договір є розірваним за ініціативою споживача, послався на пункт 3.2.4 Правил РРЕЕ, відповідно до якого у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні, достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору.

Матеріали цієї справи свідчать про те, що, скасовуючи постановою Верховного Суду від 22.03.2023 судові рішення попередніх інстанцій, Суд зазначив про необхідність під час нового розгляду справи проаналізували співвідношення правового регулювання зміни умов договору та припинення зобов`язань за ним, що визначене пунктом 3.2.4 Правил РРЕЕ, та правового регулювання цих відносин, що визначено нормами Закону України "Про публічні закупівлі", ЦК України, ГК України та визначити які норми у випадку різного регулювання цих відносин, мають перевагу у застосуванні до них. Дослідити питання того чи застосовуються положення наведеного пункту Правил РРЕЕ лише до відносин, що регулюють постачання електричної енергії споживачу за встановленим компетентним органом тарифом, чи така норма регулює відносини і щодо постачання електричної енергії за вільними цінами, які, зокрема, були визначені у процедурі публічної закупівлі.

Однак під час нового розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції не в повному обсязі виконав зазначені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 вказівки суду касаційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що запропоновані Товариством зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу обумовлені змінами регульованих складових ціни та врахувавши надання відповідачем письмової відмови від прийняття запропонованих постачальником змін, вирішив, що укладений між сторонами Договір достроково припинився за ініціативи Підприємства відповідно до пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ.

Суд апеляційної інстанції не дослідив при цьому та чітко не зазначив, який саме документ Підприємством було направлено в якості підстави для розірвання Договору у порядку пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ, оскільки у наявних у матеріалах справи листах Підприємства йдеться про необхідність позивачу надати документи згідно з Договором, що підтверджують зміну ціни у бік збільшення, а не йдеться про відмову від Договору.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про дострокове припинення Договору за ініціативою відповідача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 зазначив про необхідність надання належної оцінки умовам пункту 7.2.11 Договору, за яким забезпечення виконання цього договору повертається позивачу після виконання ним Договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", а також згідно з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом 5-ти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто, Договором встановлено конкретні випадки, настання яких зумовлює повернення забезпечення виконання у сумі 2 326 700 грн., а саме забезпечення повертається постачальнику: 1) після виконання ним договору; 2) у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Однак судом апеляційної інстанції не здійснено співвідношення умов Договору щодо повернення забезпечення виконання договору, яке передбачено пунктом 7.2.11 Договору та умов пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ та як саме зазначене впливає на умови Договору та з яких саме підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності стягнення забезпечення виконання договору.

Отже, суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального законодавства не виконав вказівки суду касаційної інстанції, неналежно дослідив зібрані у справі докази, а саме умови Договору, в тому числі пункту 7.2.11 Договору, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З урахуванням висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування, а при новому розгляді справи не виконав вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції.

У зв`язку з наведеним ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому його не можна визнати законним і обґрунтованим.

Водночас порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти відповідне рішення.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, доводи скаржника про необхідність формування остаточного висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ у цій справі, є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Отже, касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню частково; постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм і доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 916/3857/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова