Постанова

від 17.04.2024 по справі 751/689/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 751/689/23

провадження № 61-15575св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуЧернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2023 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить складське приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 .

У зв`язку із закінченням терміну дії попереднього договору оренди земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, 07 вересня 2022 року він звернувся з клопотанням до Чернігівської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 23/VIII-10 договір оренди було поновлено, передано земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:011:0324, строком до 27 жовтня 2027 року, площею 0,1974 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення) та встановлено розмір орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки. 23 листопада 2022 року між ними укладено договір оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що встановлений розмір орендної плати у розмірі 12 % є максимальним розміром орендної плати згідно з пунктом 288.5.2, пунктом 288.5 статті 288 ПК України. Посилався, що у попередньому договорі оренди цієї самої земельної ділянки, без жодних змін, була встановлена орендна плата на рівні 3% нормативної грошової оцінки.

08 грудня 2022 року він звертався з клопотанням до Чернігівської міської ради з проханням переглянути розмір орендної плати, розглянути клопотання на найближчій сесії міської ради. На початку січня 2023 року він отримав листа від Управління земельних ресурсів про відмову в задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що промислове використання земельної ділянки не передбачає ведення на ній комерційної діяльності.

Зазначав, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, її цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для експлуатації будівлі промислового призначення.

Предметом договору оренди є не сама будівля, а земельна ділянка, на якій розташована приватна будівля промислового призначення, яка завжди була складським приміщенням, і після здачі його в оренду, земельна ділянка не змінила свого цільового призначення - для експлуатації будівлі промислового призначення.

Позивач вважав, що неправомірне застосування пункту 16 Положення про плату за землю при встановленні розміру орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки фактично створило для нього дискримінаційні умови порівняно з іншими суб`єктами господарювання, котрі займаються аналогічною діяльністю, створивши йому менш сприятливі умови.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 23/VІІІ-10 в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2023 року № 23/VIII-10 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» у частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:011:0324, площею 01974 га, розміщену на АДРЕСА_1 на рівні 12 % нормативної грошової оцінки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів про відсутність єдиної ставки орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення) та, як наслідок, встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, у результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, що суперечить нормам конкурентного законодавства. Вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

Районний суд не погодився з позицією відповідача про те, що позивач як фізична особа, яка не є приватним підприємцем та не здійснює будь-яку діяльність як фізична особа - підприємець (далі - ФОП), фактично користується землями промисловості не за їх цільовим призначенням, оскільки відповідно до статей 319, 320 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення господарської діяльності, при цьому, не маючи статусу підприємця. Отже, суд вважав, що реалізація фізичною особою права щодо передачі власного нерухомого майна в оренду може здійснюватися як у межах підприємницької діяльності (фізичною особою - підприємцем, так і поза підприємницькою діяльністю (без реєстрації фізичною особою - підприємцем).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог.

При цьому під час розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які посилається представник відповідача щодо нецільового використання земельної ділянки.

Суд вважав необґрунтованими посилання відповідача на застосування підвищеного відсотку орендної плати, оскільки ОСОБА_1 не зареєстрований як ФОП та не здійснює господарську діяльність; надання в оренду власного нерухомого майна фізичною особою може здійснюватися як у межах підприємницької діяльності, так і без реєстрації підприємцем, що не заборонено ПК України.

Суд зазначив, що ОСОБА_1 створені дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими особами, які отримали у м. Чернігові в оренду земельні ділянки за аналогічним цільовим призначенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Чернігівська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2023 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Чернігівської міської ради мотивована відсутністю у матеріалах справи доказів здійснення позивачем промислової виробничої діяльності та не підтверджено використання орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Зазначає, що відповідно до пункту 142 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 26 серпня 2021 року № 10/VIII-36, у разі невідповідності цільового (функціонального) призначення земельної ділянки, визначеного в договорі оренди, фактичному використанню земельної ділянки відповідно до типу об`єкту нерухомості, розташованого на ній, розмір орендної плати встановлюється на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, висновки судів щодо антиконкурентних дій органу влади не підтверджено матеріалами справи та нормами права, оскільки є прийняте рішення органу місцевого самоврядування, яке є єдиним до застосування для всіх землекористувачів у територіальних межах міста.

Це узгоджується зі статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і відповідає релевантній практиці Верховного Суду. Крім того, між ними 23 листопада 2022 року укладено договір оренди спірної земельної ділянки, де визначено істотні умови договору. Договір зареєстрований і ними досягнуто згоди з договірних відносин.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Чернігівська міська рада вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 910/597/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Відповідно до пункту 44 Витягу із рішення Чернігівської міської ради (52 сесія 5 скликання) від 06 серпня 2010 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 поновлено договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 0,3057 га на АДРЕСА_2 , для експлуатації будівлі промислового призначення (землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 - комерційне використання) (а. с. 34).

Згідно із рішенням Чернігівської міської ради від 29 вересня 2016 року № 11/VII-22 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:011:0122, площею 0,3057га, на АДРЕСА_1 (а.с.35).

З огляду на Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку HB-7405007992017 від 30 червня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:011:0324 розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації будівлі промислового призначення (а. с. 16).

Рішенням Чернігівської міської ради від 21 вересня 2017 року № 23/VII-19 ОСОБА_1 передавалася земельна ділянка (кадастровий номер 7410100000:01:011:0324) строком до 28 вересня 2022 року, площею 0,1974га, на АДРЕСА_1 та встановлювався розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (а. с. 15).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 30 листопада 2017 року № 2584, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 , орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення) з кадастровим номером 7410100000:01:011:0324, яка розташована в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка передається в оренду, на якій знаходиться будівля промислового призначення. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Цільове призначення земельної ділянки - 11.02. (а. с. 63-64).

07 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Чернігівської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки № 2584 у зв`язку з закінченням терміну дії попереднього договору оренди земельної ділянки для експлуатації будівлі промислового призначення з кадастровим номером 7410100000:01:011:0324, яка розташована в АДРЕСА_1 (а. с. 8).

На підставі договору оренди складських та офісних приміщень від 01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_2 у оренду частину складського приміщення загальною площею 450 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22).

Відповідно до пункту 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 23/VIIІ-10 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:011:0324), строком до 27.10.2027 року, площею 0,1974 га, на АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення). Встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки (а. с. 9).

23 листопада 2022 року між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 2584, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення) з кадастровим номером 7410100000:01:011:0324, яка розташована у АДРЕСА_1 , без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 127 434 гривень 33 копійки (64,5564 грн за 1 кв. м) на рік (а. с. 10-13).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 02 березня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:011:0324 на підставі договору оренди від 22 листопада 2022 року передана в оренду ОСОБА_1 , орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 127 434 гривень 33 копійки (64,5564 грн за 1 кв.м) на рік (а. с. 48).

Відповідно до листа № 9048/2-08/2022/вих від 16 грудня 2022 року Управління земельних ресурсів щодо зміни розміру орендної плати повідомило, що промислове використання земельної ділянки не передбачає ведення на земельній ділянці комерційної діяльності. Для внесення зміни в Договір оренди земельної ділянки щодо зміни розміру орендної плати немає можливостей. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки, відповідно до фактичної господарської діяльності, яка проводиться на земельній ділянці, розмір орендної плати може бути встановлений на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки (а. с. 20).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга Чернігівської міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом установлено, що позивач просив скасувати пункт 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 23/VІІІ-10 в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 12 % нормативної грошової оцінки.

Як на підставу позову ОСОБА_1 послався на положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», стверджуючи, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції» цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до частини першої статті 34 ГК України перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб`єкта господарювання, нав`язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб`єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

Статтею 55 ГК України визначено поняття суб`єкта господарювання. У частинах першій, другій статті 55 ГК України зазначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до положень частини 2 статті 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 14.1.136 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.2, 288.4, 288.5 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судами встановлено, що відповідно до проекту рішення Чернігівської міської ради, опублікованого на офіційному веб-порталі Чернігівської міської ради, зокрема пункту 20 цього проекту, у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:011:0324, строком до 27 жовтня 2027 року, площею 0,1974 га, на АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення). Встановлено розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положенням про плату за землю, яке затверджене Чернігівською міською радою 30 січня 2015 року (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 26 серпня 2021 року № 10/VIII-36), встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 13.5) (а. с. 37-43).

Відповідно до пункту 14 вказаного Положення в окремих випадках розмір орендної плати та ставки податку можуть бути збільшені на пленарному засіданні сесії міської ради за пропозиціями постійних комісій Чернігівської міської ради.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26, статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 3 рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 11 березня 1980 року №R(80)2 здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган влади дотримується принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації.

Несправедливої дискримінації відповідач не допустив.

Тлумачення зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що Чернігівською міською радою порушено вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», внаслідок чого позивач зазнав менш сприятливих умов порівняно з іншими особами та/або групами осіб щодо укладення договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати.

З такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд не погоджується та вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо спірних правовідносин, відтак, оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Зокрема, Верховний Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» застосовується до господарських правовідносин в процесі здійснення суб`єктами господарювання господарської діяльності.

Встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання в розумінні положень статті 55 ГК України, отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вважаючи, що власник майна ( ОСОБА_1 ) на підставі положень статей 319, 320 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення господарської діяльності, при цьому, не маючи статусу підприємця, суди попередніх інстанцій помилково застосували Закон України «Про захист економічної конкуренції» та визнали порушення Чернігівською міською радою норм законодавства про захист економічної конкуренції.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій надали неналежну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування пункту 20 рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 23/VIII-10 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:011:0324, площею 01974 га, розміщеної на АДРЕСА_1 на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при прийнятті зазначеного рішення було порушено положення законодавства України, в тому числі, що органом місцевого самоврядування вчинено антиконкурентні дії чи дискримінацію щодо позивача.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що для ОСОБА_1 , якому було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки землі, створювалися дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які отримали в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення), та яким було встановлено менший розмір орендної ставки від діючої нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, Верховний Суд зазначає й таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3, статті 627 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи -- споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Установлено, що між сторонами на підставі оскарженого рішення міської ради укладено договір оренди земельної ділянки, де сторони на підставі договірної домовленості узгодили всі істотні умови договору, а орендна плата є істотною умовою договору оренди.

При цьому позивач не оспорює умови договору оренди земельної ділянки, а рішення ради, яке він оскаржує, уже реалізовано і самостійного правовстановлюючого значення вже не має. Це рішення ради має індивідуальний і разовий характер.

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати, які сплатила Чернігівська міська рада за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 1 073,60 грн та 2 147,20 грн, відповідно, що разом становить 3 220,80 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської міської ради (ЄДРПОУ 34339125) судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець