Рішення

від 23.04.2024 по справі 160/6172/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокуСправа №160/6172/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ " (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (м. Тернопіль, вул. Текстильна, б.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішень

УСТАНОВИВ:

05 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Мототехімпорт" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці, у якій позивач проситьвизнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UА403070/2023/000258/2 від 11.12.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, щодляпідтвердженнявартості товару, яка повиннабути сплаченапродавцю,підприємство надало митному органудокументи, передбаченіч. 2 та3статті 53 Митного кодексу України.

Під час здійсненнямитницею контролюправильності визначеннямитної вартостітоварів товариствунаправлено електронне повідомлення про надання додаткових документів, проте митниця у означеному електронному повідомленіне зазначиланаявність будь-яких розбіжностейу поданих декларантом товариства документах на підтвердженнязаявленої митної вартості спірної товарної партії та будь-якого обґрунтування витребування від товариства додаткових документів.

Листом від 08.12.2023 року товариство додатково надало митниці усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

11.12.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2023/000258/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів № 1 та №2 коригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно із положеннямист.64 Митного кодексу України, а також відмовив у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач вважає, оскаржуване рішення протиправним, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 12 березня 2024 рокусудвідкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

22 березня 2024 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що враховуючивиявлені у ходіперевірки невідповідностіта розбіжностіу документах тавідомостях, наданих до митного контролю (в тому числі, щодо повноти включеннятранспортної складової), основний методвизначеннямитної вартостітоварів (за ціною договору ( контракту) щодо товарів, які імпортують(вартість операції), неможливозастосувати відповідно до ч. 6 ст.54ст.58 Митного кодексу України.

Митний органзазначив, щопри здійсненніконтролю правильностівизначення митної вартостітовару, відповіднодо ч. 5ст. 54 Митного кодексу Українимитний орган маєправо впевнюватисьв достовірностіабо точності будь-якої заяви, документачи розрахунку, поданихдля цілейвизначення митної вартості.

Під часздійснення митного контролю за МД № 23UA403070005887U7 від 06.12.2023 року митницею було опрацьованоінформацією, яка мітиться у наданихдо митного оформленнятоваросупровідних документах, зарезультатами опрацювання якоїу митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів єзначно вищою.

Таким чином, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригуваннямитної вартостітовару, в якому органвикористав інформаціюдля визначення митної вартості, по середній ціні, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонуєтьсядо продажупри звичайномуході торгівліза умовповноїконкуренції , визначенуза результатамиспрацювання АСАУР, що свідчитьпро дотриманняпроцедуриобранняметодувизначеннямитної вартостітоварута відповідноправомірностіспірного рішення про коригуваннямитної вартостітовару.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» зареєстровано за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44830259.

29.05.2023 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією MNT RUBBER LLP (Індія) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №MNT/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією MNT RUBBER LLP відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2023-1 від 09.06.2023 , рахунку-фактури № MNT/23-24/029 від 30.08.2023 та пакувального листа від 30.08.2023 було здійснено поставку товарів.

Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС 2010.

Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України).

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ МОТОТЕХІМПОРТ, було задекларовано до митного поста Тернопільської митниці партії отриманого товару за електронною митною декларацією (ЕМД) №23UA403070005887U7 від 06.12.2023р. (номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД Товар №№ 1,2).

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України .

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №MNT/1 від 27.12.2022; інвойс №MNT/23-24/028 від 30.08.2023; пакувальний лист від 30.08.2023; сертифікат країни походження №FIEO/2023/016/0750627A/00758817 від 12.09.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023; специфікація №2023-1 від 09.06.2023; додаткова угода №1 від 01.08.2023.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №NTCDEL000702 від 19.09.2023; залізнична накладна №06007 від 28.11.2023; рахунок №L62379 від 20.11.2023; акт виконаних послуг від 01.12.2023; довідка про транспортні витрати віл 01.12.2023; заявка на перевезння №42 від 27.08.2023; лист експедитора від 05.12.2023; лист експедитора №0512/1 від 05.12.2023.

06.12.2023 під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати пов`язані із витратами нак транспортування, а саме відсутні документи про договір на перевезення між експедитором та перевізником. Прошу відповідно до ч. 2 ст 53 Митного кодексу України надати документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».

Листом від 08.12.2024 р. товариство додатково надало митниці: прайслист виробника від 01.06.23 року; комерційну пропозицію виробника від 01.06.23р.; виписку з банківського рахунку декларанта за травень, серпень 2023 року, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

11.12.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2023/000258/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів № 1 та №2 коригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннямист.64 Митного кодексу України, а також відмовив у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Загальна різниця митних платежів від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 118 172,28 грн. (ціна позову). Розрахунок різниці в митних платежах (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів», В Подробиці розрахунків зазначеної вище ЕМД.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості UA403070/2023/000258/2 від 11.12.2023 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частиною 1статті 7 Митного кодексу Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 Митного кодексу Українипередбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу Україниконтроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст.54 Митного кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 4ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 1 статті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятоюстатті 54 Митного кодексу Україниправо митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З матеріалів справи видно, щов оскаржуваному рішенні, митна вартість товару скоригована відповідачем за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності дост. 337 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Відтак на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивачвиконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №MNT/1 від 27.12.2022; інвойс №MNT/23-24/028 від 30.08.2023; пакувальний лист від 30.08.2023; сертифікат країни походження №FIEO/2023/016/0750627A/00758817 від 12.09.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023; специфікація №2023-1 від 09.06.2023; додаткова угода №1 від 01.08.2023.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №NTCDEL000702 від 19.09.2023; залізнична накладна №06007 від 28.11.2023; рахунок №L62379 від 20.11.2023; акт виконаних послуг від 01.12.2023; довідка про транспортні витрати віл 01.12.2023; заявка на перевезння №42 від 27.08.2023; лист експедитора від 05.12.2023; лист експедитора №0512/1 від 05.12.2023.

Як слідує з наведенихвище правових норм, митний орган не можевитребувати додаткові документивиключно у випадках наявності обґрунтованихсумнівіву достовірності поданихдекларантомвідомостей, щопідтверджуютьчисловізначенняскладових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка булафактично сплаченаабо підлягає сплаті за ці товари.

Твердження митного органу стосовно ненедання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхуваня, є протиправними з огляду на те, що у самому твердженні митницею зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось.У своєму запиті митниця не зазначила ніяких доводів щодо того що при перевезенні зазначеної партії товару здійснювалось страхування товару. В даному випадку страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить згаданій вище правовій нормі.

Доводи митного органу стосовно ненадання транспортних документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів,є протиправними, оскільки:

Товариств під час у ході декларування товарів за ЕМД №23UA403070005887U7 від 06.12.2023 до митного органу було подало договір №2712/917/2022 від 27.12.2022, коносамент № NTCDEL000702 від 19.09.2023, залізничну накладну №06007 від 28.11.2023, акт виконаних робіт від 01.12.2023, довідку про транспортні витрати віл 01.12.2023, заявка на перевезення №42 від 27.08.2023, лист від експедитора від 05.12.2023 та лист від експедитора №0512/1 від 05.12.2023 та рахунок №L62379 від 20.11.2023.

Таким чином, позивач до митного органу надав транспортні перевізні документи, які містять у собі усі необхідні відомості, тому можна зробити висновок, що митнецею не було досліджено усі надані товариством докумети, відповідно до чого, зауваження митного органу, що міститься в гр.33 оскаржуваного рішення про коригування містить у собі ознаки формальності та необгрунтованості.

Додатково позивач разом із позовною заявою до суду надав додаткову угоду №2 від 11.12.2023, умовами якої змінено строки оплати рахкунку №L62379 від 20.11.2023, з об`єктивних причин позивач вказує, що у нього відсутні банківські платіжні документи, які б підтверджували оплату відповідного рахунку.

Твердження митного органу стосовно ненадання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,є протиправними з огляду на таке:

Під час декларування товару за ЕМД №23UА403070005887U7 від 06.12.2023 , митниці надано специфікацію №2023-1 від 09.06.2023.

Умовами оплати специфікації №2023-1 від 09.06.2023 є попередня оплата в розмірі 24989 дол.США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання Специфікації.

Між позивачем та MNT RUBBER LLP (продавцем) було укладено додаткову угоду №1 від 01.08.2023, якою специфікацію №2023-1 від 09.06.2023 виставлено у новій редакції.

Новими умовами оплати стала передплата в розмірі 25186 дол.США та оплата 1835 дол.США протягом 360 днів з моменту фактичної поставки.

Надані товариством разом з ЕМД 23UA403070005887U7 від 06.12.2023 платіжні інструкції №152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023 підтверджують оплату частини в розмірі 25186 дол.США.

Оплата частини в розмірі 1835 дол.США не здійснювалась, оскільки відповідно до нових умов оплати за товар, викладених у додатковій угоді №1 від 01.08.2023, строки оплати не сплинули, оскільки поставка товару відбулась 19.08.2023 року, таким чином, з об`ктивних причин у позивача відсутні документи, що підтверджують оплату частини в розмірі 1835 дол.США.

У ході консультацій із митницею, позивачем, разом із листом від 08.12.2023 було надано виписки із банківських рахунків за серпень, травень 2023 року.

Слід зауважити, що товариство окрім специфікацій, надало інвойс №MNT/23-24/029 від 30.08.2023, пакувальний лист від 30.08.2023, сертифікат країни походження №NTCDEL000702 від 19.09.2023 прайс-лист та комерційну пропозицію від 01.06.2023, за допомогою яких митний орган мав змогу ідентифікувати ввезений товар.

Твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення та висновоку про вартісні характеристики товару є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом №MNT/1 (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином підприємство , в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України ні КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу.

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Верховний Суд в постанові від 19.03.19 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Твердження митного органу стосовно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, є протиправним, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відстуні означені митницею документи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.

Твердження митного органу стосовно ненадання жодних документів, що засвідчують договірні засади надання послуг та документів , які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним транспортом ПКП ЛХС-5101, є протиправними, оскільки пунктом 1.2. Договору №2712/917/2022 від 27.12.2022 року визначено, що на час воєнного стану в Україні Виконавець може здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов`язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом.

Відповідно до пункту 1.3. Договору №2712/917/2022 від 27.12.2022 року, детальні умови морського та/або наземного перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною цього Договору.

З рахунку на оплату транспортних послуг № L62379 від 20.11.2023, довідки про транспортні витрати від 01.12.2023 та акту виконаних робіт від 01.12.2023 вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом: порт Мундра, Індія Гданськ, Польща та наземним залізничним транспортом за маршрутом: Гданськ, Польща Володимир-Волинський-Хрубешев та Володимир-Волинський-Хрубешев - Тернопіль, Україна.

Відповідно до ст. 128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до ст. 133 цього ж Кодексу за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до ч. ст. 12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Наведене доводить, що спеціальними правовими нормами та умовами Договору передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в цьому випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія «ПКП ЛХС.» була залучена до виконання наземного перевезення основним Перевізником із цього компанією ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не має жодних договірних відносин.

Після виконання своїх обов`язків щодо перевезення вантажу, компанія Перевізник виставила єдиний рахунок № L62379 від 20.11.2023 на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.

Між позивачем та Global Container Lines Latvija SIA 11.12.2023 було укладено додаткову угоду №2 до договору №2712/917/2022 від 27.12.2022, умовами якої сторони домовились змінити порядок розрахунків за інвойсом №L62379 від 20.11.2023, а саме: оплата здійснюється протягом 365 днів з дати виставлення рахунку.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості надати до митного органу додаткову угоду №2 від 11.12.2023 разом з ЕМД №23UA403070005887U7 від 06.12.2023 та у ході консультацій, тому відповідна додаткова угода надається підприємством разом із позовною заявою.

суд не приймає твердження відповідача стосовно залізничної накладної №06007 від 28.11.2023, в графі 24 якої вказано невірну фактуру та пакувальний лист, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 гр.20 передбачені документи, що підтверджують транспортну складову митної вартості товару:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, що залізнична накладна №06007 від 28.11.2023 та відомості зазначені у гр.24 цієї накладної, ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

Додатково слід зазначити, що разом із ЕМД №23UA403070005887U7 від 06.12.2023 до митного органу було надано лист експедитора №0512/1 від 05.12.2023, змістом якого повідомлено, що при заповненні залізничної накладної №06007 було допущено помилку, а саме : невірно заповнено найменування інвойсу- №SF2023-6 та пакувального листа- №SF2023-6, та зауважено, що вірно слід вважати - інвойс №MNT/23-24/029 від 30.08.2023 та пакувальний лист №MNT/23-24/029 від 30.08.2023.

Таким чином, митницею не було досліджено надані підприємством документи, тому і сформовані зауваження, викладені в гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості мають ознаки формальності та необгрунтованості.

Важливо зазначити, що залізнична накладна заповнюється компанією відправником, отже позивач не має ніякого відношення до заповнення відомостей, що зазначені у ній.

Твердження митного органу стосовно довідки про транспортні витрати від 01.12.2023, заявки на перевезення №42 від 27.08.2023 та акта виконаних робіт від 01.12.2023, що містять у собі відскановані печатки тапідписи перевізника за допомогою кольорового фотокопіювання, є необгрунтованими, оскільки під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, товариством митниці було надано на підтвердження транспортної складової митної вартості товару в електронному вигляді фотокопії, які було зроблено з паперових оригіналів означених нею документів, тобто вони по своїй суті є кольоровими цифровими копіями паперових документів, відповідно і печатки на них є кольоровою цифровою копією. Печатка на означених митницею документах не має жодних відмінностей від таких же печаток на інших наданих митниці товариством документах: договір №2712/917/2022 від 27.12.2022, рахунку №L62379 від 20.11.2023, листи від експедитора №0512/1 від 05.12.2023.

Більш того митницею зазначено, що виготовлення печаток на зазначених документах викликали сумнів в оригінальності документів, тобто посадова особа митниці, яка формулювала це твердження припускає наявність таких сумнівів, а не стверджує про це, тобто твердження митниці ґрунтується на припущенні її посадової особи, яке нічим не підтверджене і не могло бути покладено в основу рішення суб`єкту владних повноважень. Визначення внесення змін до документу не відноситься до компетенції посадової особи митного органу.

Таке визначення віднесене виключно до компетенції осіб, що мають спеціальні знання в цій галузі, якими посадова особа митниці не володіє.

Єдиним належним та допустимим доказом внесення змін до документу є висновок експерта, або спеціаліста в цій галузі, тому, зазначаючи про можливе внесення змін до цифрових документів, висновуючись виключно на власному візуальному їх сприйнятті, посадова особа митниці вийшла за межі своєї компетенції.

Твердження митного органу стосовно копій банківських платіжних інструкцій №152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023, суд враховує, оскільки позивач до митного органу разом із ЕМД № 23UA403070005887U7 від 06.12.2023 надав платіжні інструкції в іноземній валюті № 152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023. Зазначені платіжні інструкції підтверджують оплату в розмірі 25 061 дол.США, відповідно до інвойсу №MNT/23-24/029 від 30.08.2023.

Крім того позивач разом із позовною заявою надав належним чином завірені банком платіжні інструкції в іноземній валюті №152 від 15.06.2023 та №315 від 11.09.2023.

Твердження митниці щодо надання коносаменту № NTCDEL000702 від 19.09.2023 без відміток перевізника є безпідставними, оскільки наданий митному органу коносамент №NTCDEL000702 від 19.09.2023 з відміткою TELEX RELEASE. При перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення "TELEX RELEASE", яке підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ("BILL OF LADING"), так як даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Наявність TELEX RELEASE дозволяє отримувачу забрати з порту прибутий контейнер без пред`явлення оригіналів коносамента.

Отже відмітка TELEX RELEASE - це повідомлення, передане з пункту відправки до пункту призначення про те, що відправник здав оригінали коносамента. Оригінал коносаменту №NTCDEL000702 від 19.09.2023 з відмітками перебуває у представництві океанської лінії, тому з об`єктивних причин позивач позбавлений можливості надати його митному органу.

Також, митницею не обгрунтовано, яким чином відмітки перевізника та зазначення товару на коносаменті впливають саме на числові показники заявленої митної вартості товарів, та не доведено, що їх відсутність унеможливлює здійснення митним органом перевірки таких числових показників митної вартості.

Згідно із частин першої, другоїстатті 256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомоїстатті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зі змісту цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті54, частини третьої статті53 Митного кодексу України слідує, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Надані позивачем відповідачу документи для митного оформлення товару, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані поданими позивачем документальними доказами.

Згідно із ч.3 ст.335 Митного кодексу Україниразом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно достатті 53 цього Кодексу.

Суд встановив, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.

Жодних порушень митного законодавства позивачем суд не виявив.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст. 53 Митного кодексу Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Зворотного суду не доведено.

Відповідач не довів суду обов`язкову відповідно до частини 1статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6статті 54 Митного кодексу Україн випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідач не навів.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, суд не встановив.

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, суд вважає, що позивач подав відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а відтак, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідає вимогамстатті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст.53, ч. 6 ст.54, ч. 1 ст.55 Митного кодексу Українита всупереч правилам, визначенимст. 58 цього Кодексу.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд робить висновок про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішення та картки відмови.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування та задоволення позову.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За поданняадміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37286897від 26.02.2024 року.

Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького буд.70 прим.9, код ЄДРПОУ 44830259) доТернопільської митниці (м. Тернопіль, вул. Текстильна, б.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UА403070/2023/000258/2 від 11.12.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького буд.70 прим.9, код ЄДРПОУ 44830259) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (м. Тернопіль, вул. Текстильна, б.38, код ЄДРПОУ 43985576) судові витрати в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук