Рішення

від 22.04.2024 по справі 160/2841/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокуСправа №160/2841/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАРТА СОЛАР" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0351380702 від 28.11.2023 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 99 501,34 грн та штрафної /(фінансової) санкції у сумі 24 875,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам та документам наданим позивачем під час проведення перевірки, відповідно, податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, протиправними, такими що складені з порушенням вимог діючого законодавства, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Зокрема, позивач не погоджується з тим, що підприємством документально не підтверджено необхідність матеріалів для підсилення конструкції столів шляхом встановлення додаткових балок та додаткового армування, що зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 КБ-2В від 01.12.2021, та які відсутні в проектній документації, в результаті чого, в порушення п.44.1 ст.44 п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України підприємством завищено показники податкового кредиту (ряд. 16, 17 декларації за червень ) у сумі - 66 729,14 грн.

Позивач зазначає, що будівництво НФСЕ ТОВ «Кварта Солар» проводилося на місці зруйнованих сільськогосподарських об`єктів та будівель, в грантах було виявлено залишки фундаментів та будівельного сміття. Це призвело до часткового пошкодження стійок в процесі забивання та збільшення кількості фактично витрачених. Так як збільшення фактично використаних вищезгаданих елементів не зумовило змін в архітектурно-будівельному рішенні, то і підстав для оформлення додаткових угод немає. Підсилення конструкцій столів, влаштування та підсилення фундаментів, оформлено у вигляді виконавчих креслень до проектної документації у відповідності до вимог п.4.8 ДБН А.3.1-5:2016. Тому змін проектних рішеннях не відбувалося, додаткові договори з цих питань не укладалися, адже, збільшення фактично використаних елементів не зумовило змін в архітектурно-будівельному рішенні, не змінило форму та розташування панелей або елементів конструкцій, та не впливає на подальшу працездатність СЕС та гарантійні умови виконання договору.

Крім того, позивач вважає хибними твердження податкового органу щодо порушення вимог статті 198 ПК України під час складання та подання на реєстрацію податкової накладної від 01.12.2021 № 41, адже, з огляду на умови укладеного між позивачем та підрядником договору підряду (виконання робіт з проектування), фактичне прийняття робіт з проектування, які є результатом виконання вказаного договору, відбувається після узгодження таких робіт в державних органах управління та нагляду.

Крім того, пункт 3 Акту №1 від 19.07.2021 року прийому-передачі проектної документації «Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області» передбачає, що фактичне приймання-передача виконаних робіт та їх оплата Замовником здійснюється, після узгодження або затвердження Проектной документації в державних органах управління та нагляду, і усунення недоліків або дефектів виявлених в Проектній документації, якщо такі будуть виявлені в процесі будівництва. Прийняття виконаних робіт здійснюється після реєстрації повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та/або завершення будівництва. Враховуючи, що реєстрація повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт відбулось 01.12.2021, цією датою і складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №41.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно відзиву на позовну заяву контролюючий орган зазначив про те, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення є правомірними оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувалися. Вважає, що подані позивачем документи не є належними доказами підтвердження господарської діяльності. Відтак, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих повноважень та підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно змісту відповіді на відзив, позивач заперечив доводи, викладені у відзиві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

26.06.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КВАРТА СОЛАР» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі суми заявленої суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків та неповним з`ясуванням під час перевірки (акт від 02.12.2022 №43929/26-15-07-04-05/43103347) питань, що мали бути перевірені під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вказана перевірка проведена на підставі направлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.06.2023 №3642, що видане головному державному інспектору відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Ірині Кузнецовій, та на виконання наказів Державної податкової служби України від 01 червня 2023року №418 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "КВАРТА СОЛАР» та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КВАРТА СОЛАР» (код ЄДРПОУ 43103347) від 08 червня 2023 року №2785-п, на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п.п. 69.2 п. 69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI (із змінами і доповненнями).

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт 26.06.2023 року №2388/04-36-07-02/43103347, згідно висновків якого встановлено порушення:

п. 187.1, ст. 187, п. 198.1,п. 198.2. п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рідка 19 декларації) та відповідно до завищення суми від`ємного значення, що призвело до завищення заявленої суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню (рядок 20.2 декларації), за червень 2022 у розмірі 814577,21 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення №00243010702 від 28.08.2023 року на суму 814577,21 грн сума завищеного бюджетного відшкодування, та 203644,30 грн штрафних санкцій.

Не погодившись з вищенаведеними висновками Акта перевірки, ТОВ «КВАРТА СОЛАР» подано скаргу до ДПС України щодо не додержання норм діючого законодавства ГУ ДПС у Дніпропетровській області при складанні Акту перевірки від 26.06.2023 року №2388/04-36-07-02/43103347 та при винесені податкового повідомлення-рішення №00243010702 віч 28.08.2023 року щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 814557,21 грн та штрафних (фінансових) санкцій 203644,3 грн.

За результатами розгляду скарги, Рішенням ДПС України від 21.11.2023 № 34657/6/99-00-06-01-04-06 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №00243010702 віл 28.08.2023 на загальну суму 1 018 201,51 грн.

28.11.2023 відповідачем на підставі рішення ДПС України від 21.11.2023 № 34657/6/99-00-06-01-04-06 складено податкове повідомлення-рішення №0351380702 на суму 99501,34 грн (сума, на яку зменшено бюджетне відшкодування) та 24875,33 грн штрафних санкцій.

Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки, як встановлено пунктом 76.2 статті 76 ПК України, здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Статтею 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Правильність декларування платником ПДВ суми бюджетного відшкодування може бути предметом як камеральної, так і документальної, в тому числі позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78. 1.12 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з акту перевірки від 26.06.2023, ця перевірка проводилась після перевірки позивача ГУ ДПС у м. Києві з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2022, за результатами якої складено акт від 02.12.2022 № 43929/26-15-07-04-05/43103347.

Досліджуючи порушення, встановлені контролюючим органом під час перевірки у червні 2023 року, на предмет їх відповідності дійсним обставинам справи, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стала виписана та зареєстрована позивачем податкова накладна №41 саме 01.12.2021, оскільки, на думку контролюючого органу, першою подією був факт надання послуг за Актом №1 прийому передачі проектної документації від 19.07.2021, у зв`язку з чим позивачем порушені положення п. 187.7, ст. 187, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено показники податкового кредиту у грудні 2021 на суму 32772,21 грн.

Тож, Згідно умов укладеного між ТОВ «КВАРТА СОЛАР» (замовник) та ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (виконавець) договору №17/06/2021-01ПР на проведення робіт з проектування від 17.06.2021, виконавець приймає на себе зобов`язання за завданням Замовника належним чином виконати наступні роботи:

Забезпечити власними або залученими силами розробку та оформлення комплекту креслень робочої документації розділу РП для нового будівництва наземної фотоелектричної сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району Кіровоградської області.

Результат виконання робіт по даному пункту оформляється підписанням акту при- йому-передачі виконаних робіт.

Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані Виконавцем роботи та оплатити їх вартість на умовах, передбачених цим Договором. (пункти 2.1-2.3 договору).

Згідно пункту 9.5. договору, замовник може не приймати виконані Роботи, що потребують узгодження або затвердження в державних органах управління та нагляду, до усунення недоліків або дефектів по цих Роботах, або в разі відсутності підтвердженого факту узгодження проектної документації в державних органах управління та нагляду та/або завершення будівництва.

19.07.2021 між сторонами договору підписано Акт №1 прийому передачі проектної документації, згідно пункту 3 якого, що фактичне приймання передача виконаних Робіт та їх оплата Замовником здійснюється, після узгодження або затвердження проектної документації в державних органах управління та нагляду і усунення недоліків або дефектів виявлених в Проектній документації, якщо такі будуть виявлені в процесі будівництва. Прийняття виконаних робіт здійснюється після реєстрації повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та/або завершення будівництва.

02.12.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації «Нове будівництво сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району Кіровоградської області», замовник ТОВ «КВАРТА СОЛАР», дата початку будівництва 05.08.2021, дата завершення будівництва 01.12.2021, строк введення в експлуатацію 02.12.2021.

01.12.2021 між ТОВ «КВАРТА СОЛАР» (замовник) та ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (виконавець) підписано Акт №1220 наданих послуг до договору №17/06/2021-01ПР на проведення робіт з проектування від 17.06.2021. Згідно відомостей вказаного акту, виконавцем виконані наступні роботи розробка та оформлення комплексу креслень робочої документації РП «Нове будівництво сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району Кіровоградської області», загальна сума робіт 196633,20 грн, ПДВ 32772,20 грн.

Відповідно до п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

01.12.2021 виписана та зареєстрована у ЕРПН податкова накладна №41, сума ПДВ 32772,31 грн, опис товарів/послуг: «розробка та оформлення комплексу креслень робочої документації РП «Нове будівництво сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району Кіровоградської області».

Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна №41 від 01.12.2021 платника податків покупця, ТОВ «КВАРТА СОЛАР», зареєстрована в реєстрі податкових накладних.

Отже, ТОВ «КВАРТА СОЛАР» до складу податкового кредиту за грудень 2021 року включено податкову накладну від 01.12.2021 №41 на загальну суму 196 633,20 грн., у т.ч. ПДВ 32 772,2 грн., з вартості розробки та оформлення комплекту креслень робочої документації РП «Нове будівництво сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради, Голованівського району Кіровоградської області» у ТОB «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ».

При цьому, виходячи із змісту акту №1 від 19.07.2021 прийому-передачі проектної документації «Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області», фактичної передачі робіт не відбулось, оскільки сторонами узгоджено, що фактичне приймання передача виконаних робіт та їх оплата замовником здійснюється, після узгодження або затвердження проектної документації в державних органах управління та нагляду і усунення недоліків або дефектів виявлених в Проектній документації, якщо такі будуть виявлені в процесі будівництва. Прийняття виконаних робіт здійснюється після реєстрації повідомлення про готовність об`єкта до експлуатації та/або завершення будівництва.

Разом з тим, замовником виконавцю виписаний рахунок №543 від 29.06.2021, який надавався контролюючому органу під час перевірки, про що зазначено в акті, та який відсутній в матеріалах справи, однак, доказів сплати за цим рахунком матеріали справи не містять. Факт оплати за цим рахунком ні позивачем, ні відповідачем не підтверджений. Тому, першою із подій, що передбачена п. 198.1 ст. 198 ПК України, в даній ситуації, є передача наданих послуг за актом №1 від 01.12.2021. ОТже, враховуючи, що фактична передача відбулась 01.12.2021, про що не заперечували сторони договору, позивачем правомірно включено до податкового кредиту у грудні 2021 року суму ПДВ у розмірі 32772,31 грн.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата зарахування коштів від покупця/замовника па банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, залежно від події, яка сталася раніше. Враховуючи, що дата відвантаження товарів постачальником, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, можуть бути різними залежно від умов договору, з метою визначення дати виникнення права на формування податкового кредиту покупцем таких товарів (відвантажені постачальником, але не отримані покупцем товари в дорозі) слід враховувати момент переходу права власності за договором.

При цьому, слід зазначити, що первинний документ це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція це факт підприємницької та іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів, та може спричинити зміну у структурі активів підприємства та появу нових чи погашення існуючих зобов`язань. Він повинен містити такі обов`язкові реквізити: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо.

Фактично, акт прийому-передачі послуги від 19.07.2021 не містить відомостей щодо фактичного передання робіт за договором від 17.06.2021 №17/06/2021-01ПР та не свідчить про набуття позивачем активу у вигляді замовлених проектних робіт, адже тільки після прийняття об`єкту до експлуатації відбулась фактична передача виконаного завдання.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами- постачальниками товарів та послуг, саме щодо Договору з проектування № 17/06/2021-01 ПР (ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 38677882) в грудні 2021 року позивачем віднесено на підставах зазначених ст. 198 ПК України.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо протиправного віднесення позивачем до податкового кредиту за грудень 2021 року суму ПДВ у розмірі 32772,31 грн суд вважає необґрунтованими, та такими, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Щодо висновків акту про те, що позивачем завищено показники податкового кредиту у сумі 66729,14 грн, оскільки не підтверджено необхідність використання матеріалів для підсилення конструкції столів шляхом встановлення додаткових балок та додаткового армування при виконанні умов договору підряду, суд зазначає таке.

Так, 17.06.2021 між ТОВ «КВАРТА СОЛАР» (замовник) ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №17/06/2021-01ГП, згідно умов якого:

об`єкт будівництва: Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області;

предмет договору - сукупність робіт або окремі роботи, виконання яких доручається генеральному підряднику у відповідності з умовами цього договору;

будівельний майданчик земельна ділянка площею 1,5 га, що відведена у встановленому порядку для проведення робіт на об`єкті. Кадастровий номер земельної ділянки: 3523687700:51:000:0713.

Виходячи із умов пунктів 2.1. - 2.3 договору, генпідрядник в межах договірної ціни, виконує на свій ризик, власними і залученими силами із власних матеріалів, здійснює контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об`єкті третіми особами - субпідрядниками, здає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку допущені недоліки, супроводжує її під`єднання до мереж ПрАТ «Кіровоградобленерго», оформлення всіх необхідних дозвільних документів та організовує її комерційний запуск.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що детальний опис всіх доручених Генпідряднику цим договором робіт передбачений погодженою проектно-кошторисною документацією, що після її підписання обома сторонами становитиме невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.5 договору, сторони можуть домовитись про надання інших, не передбачених цим договором послуг та виконання робіт. Але в будь-якому випадку, детальний комплекс додаткових послуг (робіт) до їх надання (виконання) встановлюється сторонами в письмовій формі і оформлюється окремим додатком, який є невід`ємною частиною цього договору, або додатковою чи окремою угодою, за вибором сторін.

Згідно пункту 3.1, 3.2 договору, ціна Договору включає в себе вартість робіт, які передбачені в Додатку №1 «Договірна ціна». Загальна вартість робіт по даному договору визначається виходячи із фактичного об`єму виконаних робіт та розцінок на виконання таких робіт.

В ході перевірки встановлено невідповідності даних між даними наведеними у акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року у розділі «Монтаж конструкцій металевих для кріплення ФЕМ» до договору генерального підряду №17/06/2021-01ГП від 17.06.2021 укладеного з ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» та розділі проектної документації «Металеві конструкцій системи кріплення ФЕМ» до договору на проведення робіт з проектування №17/06/2021-01ПР від 17.06.2021.

Фактично контролюючий орган зазначає, що при виконанні будівельних робіт генпідрядником використано більше металевих конструкцій (будівельних матеріалів) ніж передбачено в проектних роботах - «Металеві конструкцій системи кріплення ФЕМ», виконаних ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» на виконання договору про проведення робіт з проектування від 17.06.2021 №17/06/2021-01ПР .

Згідно доводів відповідача, наданими під час перевірки документами не підтверджено необхідність матеріалів для підсилення конструкції столів шляхом встановлення додаткових балок та додаткового армування. Перелік додаткового використаних матеріалів наведений у таблиці на сторінках 26, 27 акту перевірки від 26.06.2023. Згідно зведених даних, наведених у таблиці (стор. 26, 27 акту) всього контролюючим органом виявлено 13789 шт матеріалів та 2,26 та 4,481 тон арматури, яка не передбачена проектною документацією на загальну суму 66729,14 грн.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 розділу 3 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі №160/3055/19 висловлено правову позицію щодо того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу на те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 9.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Договірні відносини за договором будівельного підряду регулюються, зокрема, ЦКУ та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою КМУ від 01.08.2005 р. №668. Приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Такі зразкові форми первинних облікових документів у будівництві залишилися складовою частиною Правил визначення вартості будівництва СДСТУ Б Д. 1.1-1:2013).

Згідно роз`яснень Мінрегіонбуду від 12.01.2012 №7/15-488 наданих щодо застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-3), їх застосування рекомендоване під час взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів а також кошти державних підприємств, установ та організацій.

Щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, то застосування таких форм обумовлюється лише договором підряду. Отже, підрядник має право відобразити всі втрати в форми №КБ-2в та №КБ-3.

Як зазначає позивач, будівництво НФСЕ «Кварта Солар» проводилося на місці зруйнованих сільськогосподарських об`єктів та будівель, в грунтах було виявлено залишки фундаментів та будівельного сміття. Це призвело до часткового пошкодження стійок в процесі забивання та збільшення кількості фактично витрачених. Так як збільшення фактично використаних вищезгаданих елементів не зумовило змін в архітектурно-будівельному рішенні, то і підстав для оформлення додаткових угод, на думку позивача, не було.

В ході будівництва сторонами договору підряду було прийнято рішення щодо підсилення конструкцій столів шляхом встановлення додаткових балок Бн-1 Сі20x50x15x2 по 130 шт., влаштування та підсилення фундаментів шляхом додаткового армування у вигляді встановлення з`єднувальних елементів СЕ-3 120 та СЕ-4 70, заготівок 10мм 200x200, болтів Мі6x40 тощо.

Згідно наданих позивачем до суду документів, отриманих від ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» на адвокатський запит (копії дозвільних документів, копії документів щодо наявної матеріально-технічної бази та обладнання, копії журналів авторського нагляду та загальних робіт, копії дипломів, наказів та сертифікатів, копії виконавчих креслень, копії ТТН щодо транспортування матеріалів на будівельний майданчик - Голованівський район, Новоархангельська селищна рада), зокрема, згідно журналу авторського нагляду, під час здійснення авторського нагляду 13.09.2021 року було здійснено зауваження щодо виявлених відступів від проектної документації та запропоновано Рекомендації щодо усунення виявлених зауважень та термін їх виконання.

Згідно виконавчих креслень, які виготовлені відповідними фахівцями виконавця робіт - ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», відображено необхідність підсилення конструкції додатковими матеріалами.

Згідно Журналу загальних робіт, з 15.09.2021 року по 29.10.2021 року відображено виконання відповідними працівниками ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» робіт щодо усунення виявлених відступів від проектної документації.

Згідно наданих ТТН будівельні матеріали, які використовувались з 15.09.2021 по 29.10.2021 у проведенні вищенаведених роботах перевозились на будівельний майданчик автомобільним транспортом.

Згідно пункту 4.8.Державних будівельних норм А.3.1-5:2016 «ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА», за результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Перелік необхідної виконавчої документації, визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об`єкті будівництва, має бути наведений у ПВР.

До виконавчої документації належать:

а) загальний журнал робіт;

б) спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється в проекті організації будівництва

в залежності від видів робіт;

в) журнал авторського нагляду та звітна документація щодо виконання робіт з науково-технічного супроводу (за наявності на об`єкті будівництва науково-технічного супроводу) відповідно до ДБН В.1.2-5;

г) акти на закриття прихованих робіт;

д) акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

е) виконавчі схеми відповідно до ДБН В.1.3-2;

ж) документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів та конструкцій;

і) акти випробування устаткування, інженерних систем, мереж та обладнання;

к) інша документація, передбачена нормативними документами на виконання конкретного виду будівельних робіт.

Додатком Е до ДБН В.1.3-2:2010 передбачено приклад виконавчих схем та креслень.

Отже, внесення коригувань щодо використаних матеріалів під час проведення будівельних робіт передбачено шляхом складання виконавчих креслень.

Тобто, матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем первісними документами, а також технічними документами, підтверджується фактичне використання будівельних матеріалів, про які йдеться у таблиці на 26, 27 сторінках акту, під час будівництва ТОВ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» проекту «Нове будівництво наземної фотоелектричної сонячної електростанції «КВАРТА СОЛАР» на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області».

При цьому невідповідність будівельних матеріалів визначених у проектній документації з будівельними матеріалами, передбаченими в Акті приймання будівельних робіт та необхідність в їх збільшеному використанні обумовлена відповідними обставинами, які виявлені позивачем під час проведення будівельних робіт та які не спростовані відповідачем.

Згідно з п. 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які оформлюються в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави для висновку про те, що висновки акту перевірки від 26.06.2023 спростовуються матеріалами справи, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення №0351380702 від 28.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем в позові заявлено 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути з відповідача.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0351380702 від 28.11.2023 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 99 501,34 грн та штрафної /(фінансової) санкції у сумі 24 875,33 грн.

На підтвердження надання правничих послуг у цій справі, адвокатом позивача до позову надані копія договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №01/29/12-23 від 29.12.2023 року, копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Бойко Г.І. Серії ДП № 3063 від 29.04.2016 року, копія рахунку на оплату правничих (адвокатських) послуг, копія платіжного доручення на оплату 20000,00 грн.

Так, 29.12.2023 між позивачем в особі директора ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським бюро «Г.І.Б «Юніверсал Протекшн» (виконавець) укладено Договір №01/29/12-23 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), відповідно до п.1.1 якого, на умовах цього Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов?язується відповідно до чинного законодавства та доручення Замовника надавати йому юридичні (адвокатські) послуги: а саме представляти інтереси замовника перед органами державної влади та місцевого самоврядування, перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, окремими громадянами, а також в усіх судових та правоохоронних органах України з будь-яких питань, в тому числі в цивільному, адміністративному, господарському та/чи кримінальному судочинстві, в т.р. щодо здійснення представництва Замовника під час оскарження податкового повідомлення-рішення №0351380702 від 28.11.2023 року винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акту від 26.06.2023 року № 2388/04-36-07-02/43103347 та Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 21.11.2023 року №34657/6/99-00-06-01-04-06 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 99501,34 грн. та штрафної / (фінансової) санкції у сумі 24875,33 грн., шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протягом строку дії цього Договору та/або зазначено у Довіреності.

Згідно пункту 1.2. договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цієї Угоди складається акт прийому-передачі наданих юридичних послуг.

Згідно з п. 4.1 договору, за послуги надані виконавцем, замовник сплачує виконавцю фіксовану суму гонорару зокрема, за представництво в суді першої інстанції Дніпропетровський окружний адміністративний суд 20000,00 грн.

Гонорар підлягає оплаті на підставі виставленого рахунку впродовж 10 банківських днів, з дати його надання замовнику.

Згідно рахунку № Счт-00007 від 25.01.2024, виконавцем замовнику визначено 20000,00 грн за правничі послуги за Договором №01/29/12-23 від 29.12.2023.

Згідно платіжної інструкції №734 від 26.01.2024 виконавцю замовником сплачено 20000,00 грн за правничі послуги за договором №01/29/12-23 від 29.12.2023.

У відповідності до положень ч. 1 3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно усталеної практики Верховного Суду сформованої при розгляді аналогічних правовідносин, Верховним Судом вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19).

Як зазначалось, підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг (п. 2.1 договору).

В матеріалах даної справи такий акт відсутній, позивачем разом з позовом він не наданий, що свідчить про відсутність підтвердження отримання позивачем від адвоката адвокатських послуг за договором від 29.12.2023.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в рамках справи №160/2841/24, є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн згідно квитанції №732 від 26.01.2024.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 134, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0351380702 від 28.11.2023 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованому на рахунок платника податків у сумі 99 501,34 грн та штрафної /(фінансової) санкції у сумі 24 875,33 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАРТА СОЛАР" (код ЄДРПОУ 43103347) 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22.04.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна