Рішення

від 24.04.2024 по справі 160/4741/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуСправа №160/4741/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суд, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.03.2024 року просить:

визнати протиправним та скасувати наказ № 138 о/с від 09.02.2024 року ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області в частині переведення для подальшого проходження служби в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», з 09.02.2024 року ОСОБА_1 , звільнивши з посади інспектора відділення документування полку поліції особливого призначення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати наказ № 136 о/с від 09.02.2024 року Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» в частині призначення з 09.02.2024 року ОСОБА_1 інспектором відділення документування штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»;

поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора відділення документування полку поліції особливого призначення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2024 року по дату винесення судового рішення;

рішення суду звернути до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділення документування полку поліції особливого призначення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.02.2024 року по дату винесення судового рішення.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

позивача перевели без його згоди; переміщення поліцейського без його згоди є протиправним;

до спірних правовідносин застосовується саме стаття 32 КЗпП України;

відповідачі в оскаржуваних наказ не обгрунтували належним чином необхідності переведення позивача для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

позивач не виявляв бажання іти на службу до бойового підрозділу Національної поліції України.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна професійна спілка «Правозахисники країни».

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки переведення позивача відбулось відповідно до чинного законодавства України. КЗпП України до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки переведення позивача відбулось відповідно до чинного законодавства України. КЗпП України до спірних правовідносин не застосовується.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом позову є правомірність, зокрема:

наказу відповідача наказ № 138 о/с від 09.02.2024 року ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області в частині переведення для подальшого проходження служби в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», з 09.02.2024 року ОСОБА_1 , звільнивши з посади інспектора відділення документування полку поліції особливого призначення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області;

наказу № 136 о/с від 09.02.2024 року Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» в частині призначення з 09.02.2024 року ОСОБА_1 інспектором відділення документування штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Підставою для переміщення позивача по службі слугували наступні документи: лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 року № 932-2024 та доповідна записка УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2024 року № 20/617.

У матеріалах справи міститься копія листа Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 року № 932-2024, який адресовано ГУ НП в Дніпропетровській області, у якому висловлено прохання розглянути питання щодо переведення для подальшого проходження служби поліцейських ГУ НП в Дніпропетровській області.

У матеріалах справи міститься також доповідна записка УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2024 року № 20/617, у якій вказано про доцільність переведення поліцейських до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Таким чином, суду під час розгляду справи необхідно перевірити правомірність переведення позивача на інше місце служби без згоди позивача.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У розумінні частини першої статті 2 Закону України від 23.12.1993 №3781-XII «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Національна поліція є правоохоронним органом.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. (частина перша статті 17 Закону №580-VIII).

У силу положень частини десятої статті 62 Закону №580-VIII, яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

За приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.23. Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було обумовлено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Згідно вимог ч.2 ст. 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

За правилами частин сьомої-дев`ятої статті 65 Закону №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Як установлено судом, підставою для переміщення позивача по службі слугували наступні документи: лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 року № 932-2024 та доповідна записка УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2024 року № 20/617.

Судом під час розгляду справи встановлено, що спеціальне звання поліції, яке має позивача старший лейтенант поліції, за результатами переведення не зазнало змін, що підтверджується копію наказу від 09.02.2024 року № 136 о/с Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», тобто позивач у Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» буде обіймати рівнозначну посаду у розумінні ч.2 ст. 65 Закону №580-VIII.

Що стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.

Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Слід зазначити, що у підпункті «б» пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Крім того, за змістом підпункту «ж» пункту 40 Положення при призначенні на посади рядового і начальницького складу враховується, зокрема те, що переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров`я чи здоров`я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Отже, спеціальне законодавство, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.

Такі висновки суду не відповідають практиці Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» завданням Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Процесуальним механізмом, що забезпечує реалізацію покладених на Верховний Суд завдань, є процедура відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові [Великої Палати] Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Водночас внесені до Закону №580-VIII зміни згідно із Законом від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності з 01 травня 2022 року, підтверджують висновки суду, зроблені у цій справі.

Так, відповідно до частини другої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у позовній заяві у даній справі.

Таким чином, оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі.

Аналогічну за своїм змістом позицію займає Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 року у справі № 620/3663/19.

Вимоги Закону №580-VIII не визначають обов`язку відповідача під час видання наказу на переведення враховувати інші обставини ніж передбачені даним законом.

За вказаних обставин суд вважає правомірними оскаржувані накази відповідачів.

Всі інші заявлені позовні вимоги є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладається на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866), Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (04075, м. Київ, вул. Федора Максименко, 21 код ЄДРПОУ 45013109) про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін