Рішення

від 24.04.2024 по справі 200/1616/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року Справа№200/1616/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

19 березня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокатка Зінькова І.В., представниця позивача ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недостатністю пільгового стажу;

- скасувати рішення №056230001630 від 31.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недостатністю пільгового стажу;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 14.07.2023 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликався на те, що 31 січня 2024 року при повторному розгляді заяви від 07 липня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №200/4024/23, відповідач прийняв рішення №056230001630, яким відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. На думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки неповне заповнення трудової книжки або нечіткість печатки не спростовує факту його трудової діяльності в період 17 грудня 1997 року по 01 листопада 1998 року, а тому відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу вказаний період. Крім цього, позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди з 17 грудня 1997 року по 26 квітня 1998 року, з 27 квітня 1998 року по 01 листопада 1998 року, з 02 листопада 1998 року по теперішній час, як спеціальний стаж за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті, з посиланням на відсутність відомостей про сплату страхувальником страхових внесків, оскільки у вказаний період позивачу нараховувалась заробітна плата.

За даними Єдиної судової електронно-комунікаційної системи ухвала про відкриття провадження у справі від 25 березня 2024 року доставлена в «Електронний кабінет» Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області25 березня 2024 року о 16:47.

Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву не подало, а тому суд вирішує справу на підставі наявних документів.

25 березня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25 березня 2024 року у відповідача витребувані докази

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

07 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

14 липня 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056230001630 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи працівником, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних роботах не менше 25 років, передбаченого частиною 3 статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з рішенням за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача складав 27 років 7 місяців 29 днів, пільговий стаж роботи становив 24 роки 1 місяць 22 дні, що є не достатнім для призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу не були зараховані: період навчання з 01.09.1991 по 25.05.1993, оскільки в дипломі відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період навчання з 10.05.1994 по 17.08.1994, оскільки в дипломі відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період навчання з 03.07.1995 по 05.10.1995, оскільки в дипломі ім`я не вказано повністю та по батькові зазначено не вірно ( ОСОБА_1 ); період роботи з 17.01.1994 по 15.04.1994, оскільки в трудовій книжці відсутні дати наказів на прийом та звільнення з роботи; період роботи з 15.03.1995 по 05.05.1996, оскільки в трудовій книжці відсутня дата наказу на звільнення з роботи.

31 жовтня 2023 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/4024/23, яке набрало законної сили 23 січня 2024 року, було визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056230001630 від 14.07.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до страхового стажу роботи позивача періодів з 17.01.1994 по 15.04.1994, з 15.03.1995 по 05.05.1996, з 01.09.1991 по 25.05.1993, з 10.05.1994 по 17.08.1994 та з 03.07.1995 по 05.10.1995.

31 січня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/4024/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №056230001630, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах (25 років).

Згідно з рішенням страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 1 місяць 17 днів, пільговий стаж - 24 роки 1 місяць 21 день.

За доданими документами до страхового стажу не зарахований період 17 грудня 1997 року по 01 листопада 1998 року, оскільки в трудовій книжці та довідці від 03.05.2023 №45, виданій ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», відсутні накази на прийом та звільнення з роботи.

До пільгового стажу не зарахований період з 02 листопада 1998 року по 31 грудня 1998 року на посаді електрослюсаря підземного, зайнятого повний робочий день на підземних роботах, оскільки відсутня уточнююча довідка про пільговий характер роботи згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Періоди пільгового стажу зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахований осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

* Примітка: зі змісту вказаного рішення вбачається, що останнє було прийнято 31 січня 2024 року, отже в даті «31.01.2023» відповідач допустив описку, а тому тут і далі суд зазначає дату спірного рішення як «31 січня 2024 року».

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 18 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_1 , за спірний період наявні такі записи:

ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська №1» ДХК «Донвугілля»

запис №8 - 17 грудня 1997 року - прийнятий електрозварювальником 4 розряду, наказ 248к,

запис №9 - 27 квітня 1998 року - переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, наказ 82к від 24.04.98,

запис №10 - 02 листопада 1998 року - переведений електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ 221 від 02.11.98.

За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) датою формування 13 березня 2024 року) спеціальний стаж ОСОБА_1

у роботодавця ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська №1» (код ЄДРПОУ 00178790) облікований за кодом ЗПЗ013А1 - за 1999 рік - 12 місяців, за 2000 рік - 12 місяців, за 2001 рік - 12 місяців, за 2002 рік - 12 місяців, за 2003 рік - 5 місяців;

у роботодавця відособлений підрозділ "Шахта "Південнодонбаська №1" ДП "Донецьквугілля" (код ЄДРПОУ 26391676) облікований за кодом ЗПЗ013А1 - за 2003 рік - 2 місяця;

у роботодавця відособлений підрозділ "Шахтоуправління "Півленнодонбаська №1" ДП "Донецьквугілля" (код ЄДРПОУ 26417298) облікований за кодом ЗПЗ014А1 - за 2003 рік - 5 місяців, за 2004 рік - 12 місяців;

у роботодавця відокремлений підрозділ "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 33340941) облікований за кодом ЗПЗ014А1 - за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 3 місяці;

у роботодавця Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (код ЄДРПОУ 34032208) облікований за кодом ЗПЗ014А1 - за 2006 рік - 8 місяців 21 день, за 2007 рік - 12 місяців, за 2008 рік - 12 місяців, за 2009 рік - 12 місяців, за 2010 рік - 12 місяців, за 2011 рік - 12 місяців, за 2012 рік - 12 місяців, за 2013 рік - 12 місяців, за 2014 рік - 12 місяців, за 2015 рік - 12 місяців, за 2016 рік - 12 місяців, за 2017 рік - 12 місяців, за 2018 рік - 12 місяців, за 2019 рік - 12 місяців, за 2020 рік - 12 місяців, за 2021 рік - 12 місяців, за 2022 рік - 2 місяці (січень, лютий);

у роботодавця Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) облікований за кодом ЗПЗ014А1 - за 2022 рік - 8 місяців 5 днів (5 днів квітня, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень), за 2023 рік - 12 місяців.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Таким чином, при обчисленні страхового (пільгового) стажу позивача за період роботи до 01 січня 2004 року територіальний орган Пенсійного фонду мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а також даними, включеними на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за період роботи після 01 січня 2004 року виключно даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1058 від 27.09.2022, (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. […] Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників встановлені пунктами 20-22 Порядку №637.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Аналіз наведених положень Порядку №637 дозволяє суду дійти висновку, що уточнююча довідку підприємства для підтвердження спеціального стажу роботи подається у випадку, коли відсутня трудова книжка або в ній відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правовий висновок про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій 18 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_1 , за спірний період (з 17 грудня 1997 року по 31 грудня 1998 року) відповідають вимогам пункту 2.14 Інструкції №58, а саме

запис №8 - 17 грудня 1997 року - прийнятий електрозварювальником 4 розряду, наказ 248к,

запис №9 - 27 квітня 1998 року - переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, наказ 82к від 24.04.98,

запис №10 - 02 листопада 1998 року - переведений електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, наказ 221 від 02.11.98.

Отже, посилання відповідача на відсутність номеру та дати наказу у записі про прийняття на роботу та уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, як на підстави для не зарахування періоду з 17 грудня 1997 року по 31 грудня 1998 року до страхового та пільгового стажу позивача, є безпідставними.

За встановлених судом обставин, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 17 грудня 1997 року по 26 квітня 1998 року, і до пільгового стажу період роботи з 27 квітня по 31 грудня 1998 року на посаді електрослюсаря підземного, зайнятого повний робочий день в шахті.

Щодо вимог про зобов`язання призначити позивачу з 14.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV Закону №1058-ІV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 (далі - Список №202).

Згідно зі Списком №202 усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) терміном не менше 25 років, мають право на пенсію незалежно від віку.

Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України №21-1 від 20.04.2023, яка була чинною на дату подання заяви про призначення пенсії), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви […].

Отже, оскільки позивач подав заяву 07 липня 2023 року, його страховий стаж обчислюється по червень місяць, тобто місяць, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії.

Судом встановлено, що на дату подання заяви про призначення пенсії за віком (07 липня 2023 року) стаж роботи позивача на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, за даними персоніфікованого обліку становив 24 роки 3 місяці 26 днів, а не 24 роки 1 місяць 21 день, як зазначено у спірному рішенні.

* Розрахунок спеціального стажу позивача за інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) датою формування 13 березня 2024 року):

РОКИ З ПОВНОЮ КІЛЬКІСТЮ КАЛЕНДАРНИХ ДНІВ

за 1999 рік - 12 місяців, за 2000 рік - 12 місяців, за 2001 рік - 12 місяців, за 2002 рік - 12 місяців, за 2003 рік - 12 місяців (5 + 2 + 5), за 2004 рік - 12 місяців, за 2005 рік - 12 місяців, за 2007 рік - 12 місяців, за 2008 рік - 12 місяців, за 2009 рік - 12 місяців, за 2010 рік - 12 місяців, за 2011 рік - 12 місяців, за 2012 рік - 12 місяців, за 2013 рік - 12 місяців, за 2014 рік - 12 місяців, за 2015 рік - 12 місяців, за 2016 рік - 12 місяців, за 2017 рік - 12 місяців, за 2018 рік - 12 місяців, за 2019 рік - 12 місяців, за 2020 рік - 12 місяців, за 2021 рік - 12 місяців, що становить 22 роки.

РОКИ З НЕПОВНОЮ КІЛЬКІСТЮ КАЛЕНДАРНИХ ДНІВ

за 2006 рік - 11 місяців 21 день, за 2022 рік - 10 місяців 5 днів, за 2023 рік - 6 місяців (відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1).

Судом встановлено, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період 27 квітня по 31 грудня 1998 року на посаді електрослюсаря підземного, зайнятого повний робочий день в шахті, що дорівнює 8 місяцям 4 дням.

Отже, стаж роботи позивача на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, обчислений за даними персоніфікованого обліку та на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом №1058-ІV, становить 25 років (24 роки 3 місяці 26 днів + 8 місяців 4 дня).

Таким чином, позовна вимога про призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявний стаж роботи за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку.

Позивач помилково вважає, що його права порушені діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в призначенні пенсії відмолено спірним рішенням.

Також позивач помилково вважає, що пенсія має бути призначена йому з 14 липня 2023 року, оскільки відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, у даному випадку з 07 липня 2023 року.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056230001630 від 31 січня 2024 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в цьому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, код ЄРДПОУ 21318350, e-mail: post@km.pfu.gov.ua) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №056230001630 від 31 січня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах (25 років).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко