Рішення

від 24.04.2024 по справі 260/51/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2024 рокум. Ужгород№ 260/51/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, в якому просить зобов`язати Ужгородську міську раду Закарпатської області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:49:001:0462 площею 0,1000 га для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Ужгородської міської ради №1988 від 04.06.2020 позивачу було надано дозвіл на складання проекту щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак в подальшому, незважаючи на відсутність будь-яких зауважень, Ужгородська міська рада не приймає рішення про затвердження поданого на розгляд проекту землеустрою. Вважає, що вказана бездіяльність порушує гарантоване законодавством право на землю.

24 січня 2024 року відповідач подав до суду відповідь на відзив, в якому проти задоволення позову заперечив. Так, зокрема, зазначив, що у зв`язку з наявною забороною судовим рішенням у справі №260/689/21 Ужгородській міській раді та її виконавчим органам приймати будь-які рішення щодо спірної земельної ділянки до вирішення наявного адміністративного спору, рішення про затвердження поданого позивачем проекту землеустрою не приймалось. В подальшому у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України було оголошено воєнний стан, що передбачає обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. 24 березня 2022 року до Земельного кодексу України були внесені зміни, що передбачають заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану. З урахуванням внесених законодавчих змін зазначає, що питання затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем, може бути розглянуто після закінчення дії воєнного стану та скасування відповідної заборони.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що п. 1.21 рішення ХLVIII сесії VIІ скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі Ужгородська міська рада) №1988 від 04.06.2020 громадянину ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) надано дозвіл на підготовку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 2110100000:49:001:0462.

З метою отримання спірної земельної ділянки у власність 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою.

Поряд з цим подана ОСОБА_1 заява по суті розглянута не була.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування Ужгородської міської ради.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою регулюється нормами ст. 186 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до Ужгородської міської ради із спірною заявою).

Так, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Ч. 1 ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п. 4 і 16 ст. 26, п.п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Судом встановлено, що 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою. Однак така заяву у встановлені нормами ч. 9 ст. 118 ЗК України строки розглянута не була.

Свою бездіяльність щодо не розгляду такої заяви Ужгородська міська рада аргументує застосованою Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/689/21 забороною Ужгородській міській раді та її виконавчим органам приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0462, в тому числі, приймати рішення про її передачу у власність. Окрім того, зазначає, що після введення в Україні воєнного стану нормами ЗК України встановлена заборона безоплатної передачі земельних ділянок державної, комунальної власності у приватну власність.

Оцінюючи такі мотиви суб`єкта владних повноважень з точки зору основних засад адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №260/689/21 за позовом Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» до Ужгородської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 було вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Ужгородській міській раді та її виконавчим органам приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:49:001:0462, в тому числі приймати рішення про її передачу у власність (оренду тощо); заборони проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:49:001:0462, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Така ухвала набрала законної сили 05 квітня 2021 року, що виключає можливість Ужгородською міською радою прийняти рішення за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, в випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі №260/689/21 задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано пункт 1 підпункт 1.21 рішення Ужгородської міської ради від 04.06.2020 року №1988 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №260/689/21 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» до Ужгородської міської ради, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 відмовлено.

Отже, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» застосовані Закарпатським окружним адміністративним судом заходи забезпечення позову вважаються скасованими з дня прийняття судом апеляційної інстанції відповідної постанови, тобто з 28 вересня 2022 року.

Тому, на думку суду, з 28 вересня 2022 року Ужгородська міська рада вправі розглянути подану ОСОБА_1 заяву про затвердження проекту землеустрою.

Стосовно посилань відповідача на внесені до ЗК України зміни, пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та не скасовано станом на час розгляду даної адміністративної справи.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

П. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

06 квітня 2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24 березня 2022 року (далі Закон №2145), який набув чинності 07 квітня 2022 року.

Вказаним Законом №2145 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують питання щодо земельних відносин під час дії воєнного стану.

Безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (пп. 5 п. 27 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Отже, вказаний Закон №2145, який доповнив ЗК України, встановлює заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12.05.2022 №2247-IX розділ X «Перехідні положення» ЗК України було доповнено пункт 27 підпунктом 12, згідно з яким функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру. Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Отже, внесеними змінами до ЗК України передбачена заборона безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність під час дії в Україні воєнного стану.

Проте вищезазначені законодавчі зміни не передбачають можливість органу місцевого самоврядування не здійснювати розгляд поданої громадянином заяви, що стосується питань безоплатної передачі земельних ділянок у власність. На думку суду, п.п. 27, 28 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України можуть бути підставою для відмови особі у безоплатній передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність за результатами розгляду поданої заяви по суті, однак такі не можуть виправдовувати бездіяльність уповноваженого органу щодо не здійснення розгляду такої заяви.

Таким чином, вирішення питання з приводу поданого позивачем клопотання у строк, встановлений нормами ЗК України, є обов`язком органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

Жодних доказів прийняття рішення по суті поданої ОСОБА_1 30 вересня 2020 року заяви відповідач, всупереч встановленому процесуальному обов`язку, суду не надав.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21 дійшов правового висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Таким чином, в даному випадку існує протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень стосовно неприйняття вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Хоча позивач не оскаржує протиправність такої бездіяльності Ужгородської міської ради, суд вважає за можливе вийти в цій частині за межі позовних вимог.

При цьому, вирішуючи питання належного способу захисту, суд враховує те, що питання прийняття рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви відноситься до дискреційних повноважень уповноваженого органу Ужгородської міської ради, яка повинна в першу чергу дослідити повноту поданих документів, а також відповідність поданої документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. До розгляду таких документів відповідачем суд не справі приймати рішення по суті поданої ОСОБА_1 заяви, оскільки у вказаний спосіб суд перебере на себе компетенцію уповноваженого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд вважає, за можливе зобов`язати Ужгородську міську раду розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 30.09.2020 по суті.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.09.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

3. Зобов`язати Ужгородську міську раду розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 30.09.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення по суті її розгляду.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін