Рішення

від 23.04.2024 по справі 320/37361/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року № 320/37361/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доЦентру спеціального призначення Національної Гвардії України

провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центру спеціального призначення Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з огляду на те, що обставини та причини мого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а ні рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки останній діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу з 01.08.1997 року. З 22.11.2022 по 07.08.2023 проходив військову службу у Центрі спеціального призначення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді начальника фінансового відділення (головний бухгалтер).

Наказом командувача Національної гвардії України №145о/с від 14.07.2023 підполковника ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «г» пункту три частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу».

Наказом начальника Центру спеціального призначення № 198 від 07.08.2023 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (звільнено). Також відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача на 07.08.2023 становить: в календарному обчислені - 26 років 00 місяців 06 днів.

При звільненні, 07.08.2023 позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

В задоволені рапорту від 07.08.2023 щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відмовлено через відсутність підстав для виплат такої допомоги особам, що звільнились за сімейними обставинами по п.п. «г» пункту три частини 5 статті 26 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу», оскільки Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 (далі - Перелік), невизначена така сімейна.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, ОСОБА_1 є батьком п`ятьох неповнолітніх дітей.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Нормами ч. 4 ст. 9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звільнений з військової служби на підставі пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та календарна вислуга становить 10 років 02 місяців 27 дні.

Так, відповідно до пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.

Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення.

Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк звернення, оскільки статтею 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб чітко визначено, що перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Центру спеціального призначення Національної Гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Центр спеціального призначення Національної Гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.