Рішення

від 23.04.2024 по справі 420/6169/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6169/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Благодійної організації Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 лютого 2024 року надійшов адміністративний позов Благодійної організації Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен до Львівської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці від 01.12.2023 року № 7.4-4/28-13/13/31362 щодо відмови в задоволенні заяви TMR Fluchtlingshilfe Ukraine Berlin e.V. та Благодійного фонду «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ» від 16.11.2023 року № 3/1-127 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 07.02.2023 року;

- зобов`язати Львівську митницю повторно розглянути заяву TMR Fluchtlingshilfe Ukraine-Berlin e.V. та Благодійного фонду «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ» від 16.11.2023 року №3/1-27 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 07.02.2023 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Керівником німецької благодійної організації TMR Fluchtlingshilfe Ukraine-Berlin e.V. громадянином Німеччини Карстеном Фюркеном 07.02.2023 в Україну було ввезено транспортний засіб SCANIA В4Х2 VIN: НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний № В НОМЕР_2 211 для передачі у якості гуманітарної допомоги Благодійному фонду «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ». Карстен Фюркен не володіє українською мовою і під час декларування гуманітарного вантажу у заповненні декларації йому надавалася допомога співробітниками Львівської митниці, Карстен Фюркен мав при собі лист Фонду від 03.02.2023 року № 3/02 про те, що ТЗ ввозиться як гуманітарна допомога, проте до переліку гуманітарних товарів ТЗ не було включено.

16.11.2023 року на адресу Львівської митниці було подано заяву відповідно до статті 269 Митного кодексу України про надання дозволу на внесення змін до декларації № б/н від 07.02.2023 року щодо помилково не включеного до складу гуманітарної допомоги транспортного засобу SCANIA В4Х2 на якому ввозилася гуманітарна допомога.

Рішенням Львівської митниці, висловленим у листі від 01.12.2023 року № 7.4-4/28- 13/13/31362, відмовлено у дозволі на внесення змін до декларації з мотивуванням, що положеннями Постанови КМУ від 01.03.2022 року № 174 не передбачено внесення змін до декларації.

Позивачі вважають вказане рішення Львівської митниці незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивачів, так як частинами 1 та 2 ст. 269 МК України передбачено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Транспортний засіб SCANIA В4Х2 зазначений у пунктах 3, 4 митної декларації, проте помилково не був зазначений у пункті 9 декларації.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» транспортний засіб марки SCANIA ВUA211 VIN: НОМЕР_1 тимчасово ввезений громадянином Німеччини FUHRKEN GEB LUTZ, терміном до 20 днів як транспортний засіб комерційного призначення.

При цьому, жодних документів, які б містили відомості про те, що транспортний засіб переміщується на територію України в якості гуманітарного вантажу до митного контролю не подавалося та у декларації не відображено.

Відповідач зазначає, що Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» статтю 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про гуманітарну допомогу» доповнено частиною сьомою наступного змісту: «на період воєнного стану Кабінет Міністрів України має право визнавати окремі категорії товарів, у тому числі підакцизні, не визначені у статті 6 цього Закону, гуманітарною допомогою без здійснення процедури визнання таких товарів гуманітарною допомогою у кожному конкретному випадку».

Товари, які переміщувалися у вищевказаному транспортному засобі, пропущені та визнані гуманітарною допомогою відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 174), за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Також відповідач зазначає, що посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі № 809/984/18, є безпідставним, оскільки така не релевантна до даних правовідносин, в якій позивач посилався на пункт 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450, яким визначено порядок внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення, то слід зазначити, що такі зміни можуть вноситися до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

07 березня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхід. № ЕС/9614/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року в задоволенні заяви представника Львівської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Благодійної організації Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

18 березня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/11129/24).

Станом на 23 квітня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Керівником німецької благодійної організації TMR Fluchtlingshilfe Ukraine-Berlin e.V. громадянином Німеччини Карстеном Фюркеном 07.02.2023 в Україну було ввезено транспортний засіб SCANIA В4Х2 VIN: НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний № В НОМЕР_3 , як зазначає позивач, для передачі у якості гуманітарної допомоги Благодійному фонду «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ».

Позивач зазначає, що Карстен Фюркен не володіє українською мовою і під час декларування гуманітарного вантажу у заповненні декларації йому надавалася допомога співробітниками Львівської митниці, Карстен Фюркен мав при собі лист Фонду від 03.02.2023 року № 3/02 про те, що ТЗ ввозиться як гуманітарна допомога, проте до переліку гуманітарних товарів ТЗ не було включено.

Як вказує позивач, транспортний засіб SCANIA В4Х2 зазначений у пунктах 3, 4 митної декларації, проте помилково не був зазначений у пункті 9 декларації.

Відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» транспортний засіб марки SCANIA ВUA211 VIN: НОМЕР_1 тимчасово ввезений громадянином Німеччини FUHRKEN GEB LUTZ, терміном до 20 днів як транспортний засіб комерційного призначення.

При цьому, як зазначає відповідач, жодних документів, які б містили відомості про те, що транспортний засіб переміщується на територію України в якості гуманітарного вантажу до митного контролю не подавалося та у декларації не відображено.

Товари, які переміщувалися у вищевказаному транспортному засобі, пропущені та визнані гуманітарною допомогою відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 174), за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

16.11.2023 року на адресу Львівської митниці було подано заяву відповідно до статті 269 Митного кодексу України про надання дозволу на внесення змін до декларації № б/н від 07.02.2023 року щодо помилково не включеного до складу гуманітарної допомоги транспортного засобу SCANIA В4Х2 на якому ввозилася гуманітарна допомога.

Листом Львівської митниці від 01.12.2023 року № 7.4-4/28-13/13/31362 відмовлено у дозволі на внесення змін до декларації.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у внесенні змін до митної декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 01.12.2023 року протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 287 Митного кодексу України (далі МК України) при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товари, визначені відповідно до Закону України Про гуманітарну допомогу Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України як гуманітарна допомога, звільняються від оподаткування ввізним митом.

Гуманітарна допомога, що надається Україною, при її вивезенні за межі митної території України звільняється від сплати вивізного мита.

Згідно з понятійним апаратом Закону України Про гуманітарну допомогу від 22.10.1999 № 1192-XIV (далі Закон України Про гуманітарну допомогу):

- гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації;

- отримувачі гуманітарної допомоги - такі юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема, громадські організації осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації, творчі спілки, а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності.

У частині першій статті 6 Закону України Про гуманітарну допомогу встановлено, що визнання товарів (робіт, послуг) гуманітарною допомогою здійснюється спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей, які установлені у цій статті.

З метою врегулювання питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану від 01.03.2022 року №174 (далі Постанова №174), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги (у тому числі таких товарів гуманітарної допомоги, як спеціальні засоби індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 6506 10 80 00; бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 6211 43 90 00), виготовлені відповідно до військових стандартів, зокрема стандартів НАТО, або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; нитки для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00; тканини (матеріали) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00) від донорів (у значенні Закону України Про гуманітарну допомогу) здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Декларація може створюватися в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем та подаватися до митного органу шляхом інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем або роздруковуватися разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-код, штрих-код, цифровий код тощо) для подання її митним органам у паперовій формі. Електронні копії декларацій, що подані митним органам у паперовій формі та містять унікальні електронні ідентифікатори, створюються митними органами в інформаційно-телекомунікаційній системі митних органів з використанням засобів взаємодії інформаційно-комунікаційних систем.

Як видно з матеріалів справи, до митного оформлення позивач подав Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 07.02.2023 року, до якої не було включено вказаний транспортний засіб SCANIA В4Х2 VIN: НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний № В НОМЕР_2 211.

При цьому товари, які переміщувалися у вищевказаному транспортному засобі та, які були включені до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 07.02.2023 року, митним органом пропущені та визнані гуманітарною допомогою відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 174), за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Суд звертає увагу позивача на положення абзацу третього пункту 1 Постанови №174, яке встановлює, що товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Тобто декларант при перевезенні через митний кордон гуманітарної допомоги подає декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що не потребує будь-яких рішень державних органів для пропуску такого товару.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3, 4 Постанови №174 Кабінет Міністрів України постановив Державній митній службі та Державній прикордонній службі на період воєнного стану забезпечити невідкладний пропуск через державний кордон України гуманітарної допомоги.

Керівникам митниць, прикордонних загонів сприяти якнайшвидшому одержанню державою військової допомоги та гуманітарної допомоги.

Таким чином, отримавши від позивача Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 07.02.2023 року відповідач, виконуючи вимоги Постанови №174, забезпечив невідкладне оформлення задекларованих товарів.

З приводу аргументів позивача про наявність підстав для зміни митної декларації відповідно до положень МК України, то суд враховує таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний підпис, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено МК України, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

У частині восьмій статті 257 МК України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, які визначені у цій частині.

Згідно з частиною першою статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 МК України) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України (частина перша статті 259 МК України).

У частині шостій статті 259 МК України визначено, що при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими.

Відповідно до частин дванадцятої, тринадцятої статті 259 МК України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Зважаючи на викладені положення, суд наголошує на тому, що позивач, заявляючи про намір митного оформлення транспортного засобу в режимі імпорту, не подав до митного оформлення попередню/додаткову митну декларацію.

Суд вважає слушними заперечення представника відповідача про те, що позивач безпідставно покликається на положення постанови Кабінету Міністрів України Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій від 21.05.2012 року № 450, адже така передбачає можливість внесення змін до митної декларації, якої позивач не подавав. Натомість Постанова №174, яка є релевантною до спірних правовідносин, не передбачає можливості внесення змін до поданої позивачем Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 07.02.2023 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у відповідача не було правових підстав для внесення змін до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 07.02.2023 року, що вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги Благодійної організації Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен не підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Благодійної організації Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: Благодійна організація Благодійний фонд «Пліч-о-Пліч», Карстен Фюркен (вул. Канатна, буд. 71, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 418807520).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя С.О. Cтефанов