Рішення

від 24.04.2024 по справі 420/7263/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Континент-15» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 березня 2024 року надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Континент-15» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000025 від 31.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000005/2 від 01.02.2024;

- стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Приватного підприємства «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896) судові витрати.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Приватне підприємство «Континент-15» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову приватного підприємства «Континент-15».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

25 березня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. ЕС/12254/24) з доданими доказами та клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25 березня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/12279/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року в задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом приватного підприємства «Континент-15» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару відмовлено.

Станом на 24 квітня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Приватне підприємство «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896) зареєстроване 06.08.2015 як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником ПДВ.

Як вбачається з відомостей з ЄДРПОУ від 29.06.2023 року № 03.4-10/261-23, основним видом діяльності ПП «Континент 15» за КВЕД є 46.90: неспеціалізована оптова торгівля. Інші види діяльності за КВЕД: 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.44 - Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.15 - Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.74 - Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього.

Між Компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарська Конфедерація), ПП «Континент 15» (код ЄДРПОУ 39935896, Україна), далі також Покупець або Позивач, та Корпорацією «МІРС» (код ЄДРПОУ 36231875, Україна) було укладено зовнішньоекономічну Дистриб`юторську угоду від 01.01.2018 № 1 (далі також - Контракт), предметом якого є поставка продукції.

Пунктом 1.1. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту (у редакції Угоди № 2 від 02.11.2020 про внесення змін до Дистриб`юторської угоди № 1 від 01.01.2018) встановлені такі умови поставки: « 1.1. Поставка Продукції за даною Угодою здійснюється на умовах FCA (місця поставки: завод Liebherr Ochsenhausen, адреса: Memminger Stra?e 77-79, 88416 Ochsenhausen / Deutschland; завод Liebherr Lienz, адреса: Dr.-Hans-Liebherr-Str.1, 9900 Lienz / Osterreich; завод Liebherr Marica, адреса: Bezirk Plovdiv, 4202 Radinovo/Bulgarien; завод Liebherr Appliances Kluang SDN. BHD, адреса: No.7, Jalan Firma 2, Kawasan Perindustrian Kluang II, KM7, Jalan Mersing, 86007 Kluang, Johor / Malaysia, у розумінні Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010». Конкретне місце поставки на кожну партію Продукції зазначається у відповідному інвойсі на цю партію Продукції.».

Пунктом 1.6. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту передбачено, що ціна відвантаженої Продукції може відрізнятися від ціни, зазначеної у прайс-аркуші, в залежності від обсягу партії Продукції, терміновості її поставки, а також від здійснення заходів щодо стимулювання збуту Продукції (проведення акцій, застосування знижок тощо).

Як зазначено у п. 1.10. розділу 1. «Базисні умови поставки Продукції. Ціна та загальна вартість Договору. Умови платежу» Додатку 3 до Контракту, оплата за партію Продукції за даною Угодою проводиться Покупцем на узгоджених умовах платежу. Період платежу починається з дати інвойсу, крім випадків, коли в інвойсі зазначена інша дата. Тривалість періоду платежу зазначена в інвойсі.

На виконання умов Контракту позивачем на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин» на митному кордоні України ввезено партію товару з базисом поставки - FCA (пункт поставки Ochsenhausen, Deutschland (Німеччина) згідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010».

31.01.2024 року до Одеської митниці (далі також - відповідач або митний орган) було подано електронну митну декларацію № 24UA500490000761U0 від 31.01.2024 року, рахунки-фактури (комерційні інвойси), відповідно до комерційних інвойсів № 1328286/001 від 23.01.2024, № 4494314 від 23.01.2024, № 4494316 від 23.01.2024, № 4494317 від 23.01.2024, № 4494318 від 23.01.2024, № 4494319 від 23.01.2024, № 4494320 від 23.01.2024, № 4494321 від 23.01.2024, № 4494322 від 23.01.2024, № 4494323 від 23.01.2024, № 4494324 від 23.01.2024, № 4494325 від 23.01.2024, № 4494326 від 23.01.2024, № 4494327 від 23.01.2024 автотранспортну накладну (CMR), декларації про походження товару форми A (Declaration of origin), зовнішньоекономічний контракт з Додатковими угодами до нього та інші документи.

На підставі даних документів Позивачем було визначено митну вартість товару із застосуванням пункту 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України - за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідач не погодився з митною вартістю товару, визначеною позивачем, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000025 від 31.01.2024 року (далі - Картка відмови) та прийняв Рішення про коригування митної вартості № UA500490/2024/000005/2 від 01.02.2024 року (далі - Рішення про коригування), яким підвищив митну загальну вартість товару, що імпортується позивачем.

Внаслідок такого коригування митна вартість товару збільшилась, що потягло донарахування мита на суму 6 296,98 грн. та ПДВ на суму 17 618,00 грн., а загалом - на суму 23 914,98 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

У п. 1. графи 33 Рішення про коригування відповідач зазначив, що відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на страхування цих товарів.

Митний орган також вказав, що відповідно до п.2.9 Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018 Покупець на свій розсуд та за свій рахунок здійснює та підтримує широке та вичерпне страхове покриття Продукції до тих пір, поки не припиниться дія збереження права власності та майнових прав на користь LEX, таке страхове покриття передбачає всі ризики. Відповідно до п 2.6 вищезазначеної угоди ризик випадкового знищення або пошкодження Продукції переходить до Покупця на умовах «франко-перевізник» з моменту передачі LEX продукції першому перевізнику. Згідно з інвойсами від 23.01.2024 № 1328286/001, № 4494314, №№ 4494316 - 4494327 поставка товарів здійснюється на умовах FCA OCHSENHAUSEN (Німеччина), тобто вартість страхування не включена до вартості товарів.

На думку митного органу, враховуючи, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості.

Але така позиція відповідача не відповідає законодавству та обставинам прийняття Рішення про коригування, оскільки при поставках товару за даним Контрактом на умовах FCA (Інкотермс 2010) обов`язок страхування товарів у Покупця взагалі відсутній, що виключає необхідність визначення витрат на страхування, врахування їх у митній вартості товарів, а також спеціальне інформування митного органу про здійснення чи не здійснення страхування оцінюваних товарів.

Таке страхування товарів не входить також до видів обов`язкового страхування, вичерпний перелік яких встановлений статтею 7 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування».

У Довідці про вартість перевезення від 24.01.2024 року за вих. № 7, виданій перевізником фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (копія довідки додається) зазначено, що страхування вантажу не проводилось. Це означає, що вартість страхування не включена до вартості товарів.

Отже твердження митного органу, що відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування і неможливо перевірити необхідність додавання такої складової митної вартості як вартість страхування - не відповідає дійсності.

Крім того, у п. 2.2. «Узагальнення Вищого адміністративного суду України практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 зазначено таке: «Отже, якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.».

Якщо поставка здійснюється на умовах FCA у розумінні Інкотермс-2010 (пункт поставки OCHSENHAUSEN, Німеччина), тобто покупець приймає товар від продавця у Німеччині, то цілком зрозуміло, що додаткове страхування відсутнє і немає необхідності спеціально повідомляти про це митний орган. За наявності страхування поставка відбувалася б на інших умовах Інкотермс-2010, які передбачають страхування.

У п. 2. графи 33 Рішення про коригування митний орган зазначив, що декларантом надано Довідку про вартість перевезення від 24.01.2024 №7, в якій зазначено, що страхування товару не здійснювалось, що в свою чергу суперечить умовам Угоди №1 від 01.01.2020 пpo внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018.

Проте це твердження відповідача не кореспондується з п. 1. графи 33 Рішення про коригування, де сам же митний орган вказав, що відповідно до п.2.9 Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018 Покупець на свій розсуд здійснює та підтримує страхове покриття Продукції, а згідно з інвойсами від 23.01.2024 № 1328286/001, № 4494314, №№ 4494316 - 4494327 поставка товарів здійснюється на умовах FCA OCHSENHAUSEN (Німеччина), тобто вартість страхування не включена до вартості товарів.

Таким чином, відсутність страхування повністю відповідає як положенням Угоди №1 від 01.01.2020 про внесення змін до Дистриб`юційної угоди №1 від 01.01.2018, згідно до п. 2.9. якої Покупець на свій розсуд здійснює або не здійснює страхування, так і умовам поставки FCA OCHSENHAUSEN (Німеччина) у розумінні Інкотермс-2010, які взагалі не передбачають страхування.

У п. 2. графи 33 Рішення про коригування Відповідач також вказав, що банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг не надано.

Проте, у п. 4.6. Генерального договору транспортно-експедиторського обслуговування від 21.02.2022 № 210222, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (Експедитор за договором) та ПП «Континент 15», код ЄДРПОУ 39935896 (Замовник за договором), йдеться, що Замовник зобов`язується здійснити оплату усіх належних з нього за кожною Заявкою платежів не пізніше 10 банківських днів з моменту доставки вантажу вантажоодержувачу, якщо інше не обумовлено в заявці (копія договору додана до позову).

На виконання цього договору Замовником була оформлена заявка № 7-з від 19.01.2024 (копія заявки додається), у якій не містилося інших умов оплати, відмінних від передбачених п. 4.6. даного договору.

Оскільки згадані умови оплати транспортно-експедиційних послуг за даним договором (з урахуванням умов заявки) передбачають відстрочення платежу на 10 банківських днів, цілком зрозуміло, що на момент митного оформлення товару в пункті пропуску на митному кордоні України, коли вантаж ще перебуває на шляху доставки до вантажоодержувача, не може бути жодних банківських чи платіжних документів, які б підтверджували факт оплати транспортно експедиційних послуг.

Після надання Експедитором послуг за заявкою № 7-з від 19.01.2024 сторони оформили акт надання послуг № 4 від 02.02.2024, на підставі якого Експедитор виписав рахунок на оплату № 4 від 02.02.2024, який був оплачений за платіжною інструкцією № 50 від 16.02.2024 (копії акту надання послуг, рахунку на оплату та платіжної інструкції додано до позову).

Далі у п. 2. графи 33 Рішення про коригування митний орган також зазначив, що у документі, який поданий з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів № 28-36 МД, а саме інвойсі від 23.01.2024 № 4494316 містяться розбіжності щодо умов поставки товарів, а саме - в наданому декларантом інвойсі від 23.01.2024 № 4494316 з відмітками прикордонної митниці зазначені умови поставки EXW OCHSENHAUSEN і в електронній копії цього ж інвойса зазначено умови поставки FCA OCHSENHAUSEN. Дана розбіжність впливає на визначення та перевірку складових митної вартості товарів.

З цього приводу, суд зазначає, що будь-яка митна декларація може мати лише одну умову поставки, яка вказується у графі 20 «Умови поставки» і якій мають відповідати умови поставки, зазначені у інвойсах, на підставі яких була оформлена ця митна декларація.

Як пояснив позивач, при оформленні спірної митної декларації № 24UA500490000761U0 від 31.01.2024 до митного органу було подано 14 інвойсів, в одному з яких - в інвойсі від 23.01.2024 № 4494316, при його оформленні виробником була допущена технічна помилка, а саме - замість умов поставки FCA OCHSENHAUSEN були невірно зазначені умови поставки EXW OCHSENHAUSEN.

Проте інші 13 інвойсів були оформлені з правильними умовами поставки FCA OCHSENHAUSEN.

Помилка в інвойсі була очевидною, оскільки умови поставки, зазначені в інвойсі, на підставі якого оформлена митна декларація, не можуть відрізнятися від умов поставки, вказаних у митній декларації.

Тому після виявлення помилки вона була усунута шляхом надання виробником виправленого інвойсу з коректними умовами поставки, який був наданий митному органу і який був врахований при оформленні нової митної декларації № 24UA500490000799U7 від 01.02.2024.

Наявність помилки та її виправлення підтверджується листом компанії «Liebherr Export AG» від 26.02.2024, копія якого наявна в матеріалах справи.

Тому у митного органу не було підстав вважати, що дана розбіжність впливає на визначення та перевірку складових митної вартості товарів.

Таким чином, жодна розбіжність, на яку посилається відповідач в своєму Рішенні про коригування, насправді такою не є.

Надані позивачем митному органу документи не мають ніяких розбіжностей, ознак підробки чи інших підстав, які б викликали сумніви у правильності визначення митної вартості і не дозволяли митному органу здійснити митне оформлення задекларованого товару. Відповідно розбіжності, які на думку митного органу, нібито мають місце у наданих позивачем документах, не впливають на митну вартість товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих

декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги приватного підприємства «Континент-15» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати приватного підприємства «Континент-15» у загальній сумі 4844,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Континент-15» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № № UA500490/2024/000005/2 від 01.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000025 від 31.01.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «Континент-15» суму сплаченого судового збору в розмірі 4844 грн. 80 коп. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «Континент-15» (вул. Осипова, буд. 37, офіс 551, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 39935896).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов