Рішення

від 24.04.2024 по справі 520/17763/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24 квітня 2024 р. справа № 520/17763/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" до Черкаської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (далі за текстом - заявник, підприємство, ТОВ "АВЕНЮ СІМ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд (з урахуванням ухвали суду від 22.08.2023р. про повернення позовної заяви в частині позовних вимог): 1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2023/000002/2 від 05.01.2023 року; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2023/000001/2 від 05.01.2023 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, а тому, підлягають скасуванню. Оскільки, при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості, згідно з якими, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу - другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.

Відповідач - Черкаська митниця Державної митної служби України (далі за текстом - владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Митниця), з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах митниця діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні. Документі надані позивачем під час розмитнення товару містили розбіжності, а також не підтверджували заявлену митної вартість товарів.

У відповіді на відзив позивач не погодився з запереченнями відповідача та наполягав на своїй правовій позиції, викладеній в позовній заяві. Позивач також зазначив, що відповідач посилається та керується в роботі не актуальними правовими нормами та застарілою практикою Верховного Суду.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ "АВЕНЮ СІМ" (Покупець) та HEBEI WANLANDA AUTO PARTS CO. LTD (Продавець) укладено контракт №WNLD0922 від 30.09.2022р. (надалі - Контракт), відповідно до якого позивач придбає товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до Контракту і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п 3.4 Контракту Продавець поставляє товар на умовах FOB м. Нінбо, Китай згідно "Інкотермс 2010", якщо інше не обумовлено у додатках.

На виконання умов Контракту, з метою поставки партії товару Продавцем було складено Аркуш пакування №KH96W2201-PL від 26.10.2022 р., Прайс-лист №б/н від 13.10.2022 року та Інвойс №KH96W2201-PI від 26.10.2022р.

28.10.2022р. сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №1/1, в якій міститься інформація про товар, який поставляється за Контрактом.

13.11.2022р. разом із Коносаментом №BW22110013G та вищезазначеними документами Продавець передав до перевезення 1934.790 кг відповідного товару.

Транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару до митної території України було надано ТОВ "Діамантекс", що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування №ST24/10-22 від 24.10.2022, Довідкою про транспортні витрати №25175-G від 28.12.2022 та рахунком-фактурою №69 від 20.12.2022, рахунком-фактурою №76 від 28.12.2022.

13.10.2022р. Покупець здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 3255,00 доларів США на розрахунковий рахунок Продавця.

05.01.2023р. заявником до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці було подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ №23UA902020200058U9, за якою в режимі імпорт задекларовано товари: - товар № 1 "Фільтри повітряні для двигунів внутрішнього згорання автомобілів (фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згорання), не для військового призначення", задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 3,0067 USD/кг; - товар № 2 "Фільтр очищення повітря салону легкового автомобіля", задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 7,2460 USD/кг.

Разом з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані наступні документи: Аркуш пакування №KH96W2201-PL від 26.10.2022р., Інвойс №KH96W2201-P1 від 26.10.2022р., Коносамент №BW22110013G, Автотранспортну накладну №430, Декларацію про походження товару №KH96W2201-PI від 26.10.2022р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 13.10.2022, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №69 від 20.12.2022, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №76 від 28.12.2022, Довідку про транспортні витрати №25175-G від 28.12.2022, Прайс-лист виробника товару №б/н від 13.10.2022, Контракт №WNLD0922 від 30.09.2022, Додаток №1 до контракту від 30.09.2022, Додаткову угоду №1/1 до контракту від 28.10.2022р., Договір про надання послуг митного брокера №17 від 21.03.2019, Договір (контракт) про перевезення №ST24/10-22 від 24.10.2022.

Митна вартість товарів заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в розмірі 4649.80 доларів США.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією №23UA902020200058U9 від 05.01.2023р. митним органом декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

05.01.2023р. о 14 год. 06 хв. декларантом повідомлено митницю, що додаткових документів для усунення розбіжностей та підтвердження заявленої митної вартості товару надано не буде.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA902020/2023/000002/2 від 05.01.2023 року.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару №1 за митною вартістю - 8,01 дол. США/кг, визначеною за резервним методом визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України.

Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: щодо оцінюваного товару №1 - 8,01 дол. США/кг за митною декларацією від 21.11.2022р. №UA500020/2022/019961; щодо оцінюваного товару №2 - 8,01 дол. США/кг за митною декларацією від 18.11.2022р. №UA100060/2022/161276.

Різниця вартості Товару, обчислена декларантом та митним органом, склала - 64.804,51 гривень.

На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902920/2023/000004 від 05.01.2023 року.

Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Заявник виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію від 05.01.2023 № 23UA902020200078U8, де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.

Також, між ТОВ "АВЕНЮ СІМ" (Покупець) та Ruian Anma Filter Co, Ltd (Продавець) укладено контракт № ANMA0519AV-UА від 13.05.2019 (надалі - Контракт), відповідно до якого позивач придбає товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до Контракту і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п 2.1 Контракту ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінбо, Китай згідно "Інкотермс 2010", якщо інше не обумовлено у додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 4.2 Контракту умови оплати вказуються у Додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

24.10.2022р. сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №11/1, в якій міститься інформація про товар, який поставляється за Контрактом.

На виконання умов Контракту, з метою поставки партії товару Продавцем було складено Аркуш пакування № AM210872-PL від 25.10.2022р., Прайс-лист №б/н від 13.10.2022 року та Інвойс №АМ210872-РІ від 25.10.2022р.

13.11.2022р. разом із Коносаментом №BW22110013A та вищезазначеними документами Продавець передав до перевезення 2734.700 кг відповідного товару.

Транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару до митної території України було надано ТОВ "Діамантекс", що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування №ST24/10-22 від 24.10.2022р., довідкою про транспортні витрати №25175-А від 28.12.2022р. та рахунком-фактурою №69 від 20.12.2022р., рахунком-фактурою №76 від 28.12.2022р.

30.09.2021р. та 21.12.2022р. Покупець здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 3217,00 доларів США та у розмірі 7341,20 доларів США на розрахунковий рахунок Продавця.

05.01.2023р. заявником до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці було подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ № 23UA902020200057U0, за якою в режимі імпорт задекларовано товар № 1 "Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згорання до легкових автомобілів", задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 4,0727 USD/кг.

Разом з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані наступні документи: Аркуш пакування AM210872-PL від 25.10.2022р., Інвойс №АМ210872-РІ від 25.10.2022р., Коносамент №BW22110013А, Автотранспортну накладну №430, Декларацію про походження товару №AМ210872-PI від 25.10.2022 р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 30.09.2021р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 21.12.2022р., Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №69 від 20.12.2022р., Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №76 від 28.12.2022р., Довідку про транспортні витрати №25175-А від 28.12.2022р., Прайс-лист виробника товару №б/н від 13.10.2022р., Контракт №ANMA0519AV-UA від 13.05.2019, Додаток №11 до контракту від 30.09.2021, Додаткову угоду №3 до контракту від 18.12.2020, Додаткову угоду №11/1 до контракту від 24.10.2022 р., Договір про надання послуг митного брокера №17 від 21.03.2019, Договір (контракт) про перевезення №ST24/10-22 від 24.10.2022.

Митна вартість товарів заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в розмірі 9177,00 доларів США.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією № 23UA902020200057U0 від 05.01.2023р. митним органом декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

05.01.2023р. о 15 год. 47 хв. декларантом повідомлено митницю, що додаткових документів для усунення розбіжностей та підтвердження заявленої митної вартості товару надано не буде.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000001/2 від 05.01.2023 року.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за митною вартістю - 6,71 дол. США/кг, визначеною за резервним методом визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України.

Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: МД від 18.11.2022 №UA500020/2022/019889.

Різниця вартості Товару, обчислена декларантом та митним органом, склала - 81.957,24 гривень.

На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902920/2023/000005 від 05.01.2023 року.

Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Заявник виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію від 05.01.2023 № 23UA902020200080U0, де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000002/2 від 05.01.2023 року та №UA902020/2023/000001/2 від 05.01.2023 року, підприємство звернулось до суду з даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України.

З відзиву на позов судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

За рішенням про коригування митної вартості товарів № UA902020/2023/000002/2 від 05.01.2023 року

1. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено по товару №1: рівень митної вартості товару згідно ЄАІС - 8,01 дол. США/ кг., задекларований рівень митної вартості - 3,0067 дол. США/кг. (джерело: МД від 21.11.2022р. №UA500020/2022/019961); по товару №2: рівень митної вартості товару згідно ЄАІС - 8,01 дол. США/ кг., задекларований рівень митної вартості - 7,2460 дол. США/кг. (джерело: МД від 18.11.2022р. №UA100060/2022/161276).

2. Зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- банківський платіжний документ від 13.10.2022 №б/н не завірений належним чином уповноваженим банком, також банківський платіжний документ містить посилання лише на контракт та доповнення до контракту, що не дає змоги ідентифікувати платіжні документи з даною поставкою;

- не надано копію експортної митної декларації країни відправлення;

- не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого;

- не надано у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості товару.

За рішенням про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000001/2 від 05.01.2023 року

1. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено по товару №1: рівень митної вартості товару згідно ЄАІС - 4,0727 дол. США/ кг., задекларований рівень митної вартості - 6,71 дол. США/кг. (джерело: МД від 18.11.2022р. №UA500020/2022/019889).

2. Зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- наданий свіфт від 30.09.2021 не завірений у встановленому порядку уповноваженим банком; зазначені в свіфт суми оплати не відповідають умовам оплати та сумам, які визначені в контракті від 13.05.2019 № ANMA0519AV-UA та додатку 11/1 від 24.10.2022; реквізити покупця не відповідають реквізитам покупця, зазначеним в контракті від 13.05.2019 № ANMA0519AV-UA та додатках до нього, які надані митні до митного оформлення. В зв`язку з зазначеним наданий до митного оформлення банківський документ не можливо ідентифікувати як документ що стосується оплати оцінюваного товару;

- не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару;

- не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого;

- не надано митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості товару.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов`язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.

При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд відмічає, що текст рішень Митниці про коригування митної вартості товару, не містить відомостей ані про подібність товарів за поданими позивачем через декларанта митними деклараціями товарам за іншими митними деклараціями, ані про схожість умов поставки, а саме: за МД від 21.11.2022р. №UA500020/2022/019961; за МД від 18.11.2022р. №UA100060/2022/161276; за МД від 18.11.2022р. №UA500020/2022/019889, на які посилається відповідач.

Суд вважає, що відсутність установленого адміністративним органом із дотриманням визначеної законом процедури та доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та/або факту подібності умов імпорту не дозволяє використовувати у різних господарських операціях рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а також про обсяги партій, про умови поставки, про інші комерційні умови, зокрема, виконання зобов`язань з оплати вартості товару тощо.

Додатково суд бере до уваги, що у даному конкретному випадку застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України без з`ясування юридично значимих факторів кожної окремої господарської операції слід визнати необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані адміністративним органом лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості та про умови поставки раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

Також і у ході розгляду справи до суду не було подано документів, котрі б висвітлювали суттєві параметри умов поставки та характеристики того товару, митна вартість якого була взята Митницею за зразок для обчислення.

А відтак, висновок Митниці про наявність у даному конкретному випадку правових підстав для визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого іншими суб`єктами господарювання товару слід визнати недоведеним адміністративним органом за правилами ч.2 ст.77 КАС України як через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, так і через відсутність доказів прийнятної подібності умов поставки.

Стосовно посилань відповідача про те, що надані банківські платіжні документи не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком та містять посилання лише на контракт та доповнення до контракту, що не дає змогу ідентифікувати поставку, суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (яка була чинною до 01.08.2022р.) та Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (яка є чинною з 01.08.2022р.) передбачені, зокрема, порядок виконання платіжних операцій за допомогою електронного розрахункового документу.

Як зазначив позивач, сплату за товар ним здійснено через банківський сервіс "Інтернет-банкінг", а тому роздрукована електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені положеннями вказаних Інструкцій, є документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку вона не завіряється.

Окрім того, відповідно до погоджених між позивачем та продавцями комерційних умов, оплата за товар здійснюється виключно за платіжними реквізитами продавця без зазначення конкретної поставки.

Поставка декларованого товару відбувалася в рамках додатків до Контрактів, зі змінами відповідно до додаткової угоди, посилання на які присутні у платіжних дорученнях, що також дає змогу ідентифікувати поставку.

Відтак, зазначені доводи митного органу є необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню.

Стосовно доводів відповідача про не надання копії експортної митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Копія митної декларації країни відправлення - це документ, який не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відтак, зазначений довід митного органу є необґрунтованим та таким, що не підлягає врахуванню.

Стосовно доводів відповідача про не надання відповідної технічної специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч.3 с.53 Митного кодексу України за наявності підстав митний орган може вимагати подання зокрема специфікацію виробника товару.

Неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Адже, ч. 4 ст.53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

У постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15 Верховний Суд зробив висновок про те, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Стосовно доводів відповідача про не надання документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Контрактів, поставка товару здійснювалась на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.

Суд зазначає, що відповідно до Інкотермс - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), за умовами постачання FOB: товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна зафрахтованого покупцем.

Зобов`язання Продавця: надати рахунок-фактуру за договором; доставити товар на борт судна у визначені договором терміни і місце; забезпечити покупця інформацією щодо правил перевезення; забезпечити експортне оформлення вантажу; упакувати і промаркувати вантаж; повідомити покупця про те, що товар завантажений на судно.

Обов`язки Покупця: оплатити товар згідно з умовами договору; надати продавцю дані щодо судна (назва, порт); нести всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця; оформити й оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження.

Ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна.

Також, відповідно до п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У позовній заяві представником позивача вказано, що страхування вантажу не здійснювалось, так як умови поставки FOB не покладають такого обов`язку на сторін договору. Таким чином, оскільки перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки, в даному випадку ані покупець, ані продавець товару не зобов`язані були страхувати товар.

Суд зазначає, що відповідно до п. 10 ст. 58 Митного кодексу України, на яку в оскаржуваному рішенні посилається відповідач, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18.

Відтак, оскільки страхування вантажу ані за умовами поставки, ані за контрактами не є обов`язковими для сторін і для позивача, то подавати документи про страхування товару позивач не був зобов`язаний.

Таким чином, зазначений довід митного органу є необґрунтованим та таким, що не підлягає врахуванню.

Стосовно доводів відповідача про не надання митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару до митної території України було надано підприємству позивача ТОВ "Діамантекс", що підтверджується договором транспортно-експедиторського обслуговування №ST24/10-22 від 24.10.2022р., довідками про транспортні витрати №25175-А та №25175-G від 28.12.2022р., рахунком-фактурою №69 від 20.12.2022р., рахунком-фактурою №76 від 28.12.2022р., про що також зазначено в коносаменті від 13.11.2022р. №BW22110013A та №BW22110013G.

Зі змісту вказаних доказів вбачається, що останні містять в собі інформацію про надання ТОВ "Діамантекс" позивачу транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару, що декларується, до митної території України.

Відповідно до умов п. 2.1.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №ST24/10-22 від 24.10.2022р. ТОВ "Діамантекс" має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/їхними агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Відповідно до умов п. 3.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №ST24/10-22 від 24.10.2022р. клієнт оплачує послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, які будуть здійснені експедитором на користь клієнта та пов`язані з виконанням цього Договору, на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку.

За змістом довідок про транспортні витрати №25175-А та №25175-G від 28.12.2022р. підтверджені транспортні витрати, які складаються з транспортування вантажів по коносаментам від 13.11.2022р. №BW22110013A та №BW22110013G за маршрутом Shanghai (China) - Constanta (Romania), з витрат по доставці на автомобільному транспорті за маршрутом Constanta (Romania) - митний кордон України (п/п Орлівка).

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", передбачає, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки,накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Вартість морського фрахту (доставки поза митною територією України) імпортованого товару у спірних правовідносинах підтверджується договором транспортно-експедиторського обслуговування, довідками про транспортні, рахунками- фактурами.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Вищевказані документи підтверджують вартість перевезених товарів, тому посилання відповідача на розбіжності в наданих документах на підтвердження транспортних витрат, суд вважає необґрунтованими, а подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст. 72 КАС України.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб`єктами не подано докази відповідності закону оскаржених рішень, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених рішень, а також не доведено поза розумним сумнівом ідентичності (адекватної чи прийнятної подібності) як самого товару у розумінні речі матеріального світу, так і умов поставки товару за іншими вантажними митними деклараціями інших суб`єктів господарювання умовам формування митної вартості товарів у спірних ВМД.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 11 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу за заявою представника позивача, судом буде вирішуватися в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA902020/2023/000002/2 від 05.01.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA902020/2023/000001/2 від 05.01.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (місцезнаходження - вул. Клочківська, 111-А, оф. 8-9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 42500431) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження - 18007, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Дашковича Остафія, будинок 76, код ЄДРПОУ - 44005652) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8378,59 (вісім тисяч триста сімдесят вісім гривень 59 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева