Постанова

від 19.10.2010 по справі 4/37-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р. № 4/37-10

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

Муравйова О.В. - головуючо го

Кривди Д.С.

Кравчука Г.А.

за участю представників:

позивача не з' явились (про час та мі сце судового засідання повід омлені належним чином)

відповідача Осьмаков О.А. - дов. від 10.08.2010 р оку

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Тридента Агр о"

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду від 20.07.20 10 року

у справі № 4/37-10 господарського суду Сумської області

за позовом Товариства з обмеженою в ідповідальністю "Тридента Аг ро"

до Товариства з обмеженою в ідповідальністю "Еліфібр"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Засту пника Голови Вищого господар ського суду України від 08.10.2010 ро ку, у зв'язку з відпусткою судд і Полянського А.Г., призначено колегію суддів у складі: Мура вйова О.В. - головуючого, Крив ди Д.С., Кравчука Г.А. для розгля ду касаційної скарги у справ і № 4/37-10 господарського суду Су мської області.

Товариство з обмеженою від повідальністю "Тридента Агро " звернулось до господарсько го суду Сумської області з по зовом до Товариства з обмеже ною відповідальністю "Еліфіб р" про стягнення 31921,03 грн. забор гованості, в т.ч. 26443,30 грн. курсов ої різниці, 1167,22 грн. пені, трьох відсотків річних в сумі 250,51 гр н., 1060 грн. інфляційних збитків та 3000 грн. штрафу. Також, позива ч просив суд стягнути з відпо відача судові витрати пов' я зані з розглядом справи судо м та адвокатські витрати в су мі 2100 грн., згідно договору № 42/02/10 про надання правової допомо ги, укладеного між позивачем та ТОВ "Незалежна юридична ко мпанія".

Рішенням господарського с уду Сумської області від 13 тра вня 2010 року (суддя Лугова Н.П.), за лишеним без змін постановою Харківського апеляційного г осподарського суду від 20.07.2010 ро ку (судді: Істоміна О.А. - голо вуючий, Барбашова С.В., Погребн як В.Я.) у справі №4/37-10 господарсь кого суду Харківської област і позов задоволено частково в сумі 5477,73 грн. Стягнуто з Товар иства з обмеженою відповідал ьністю "Еліфібр" на користь То вариства з обмеженою відпові дальністю "Тридента Агро" 5477,73 г рн. заборгованості, що склада є 1167,22 грн. пені, трьох відсотків річних в сумі 250,51 грн., 1060 грн. інф ляційних збитків та 3000 грн. штр афу; судові витрати: 102 грн. держ авного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно- технічне заб езпечення судового процесу т а 2100 грн. адвокатських витрат . В задоволенні позовних вимо г в частині стягнення 26443,30 грн. к урсової різниці відмовлено.

Не погоджуючиcь з постаново ю суду, Товариство з обмежено ю відповідальністю "Тридента Агро" звернулось до Вищого г осподарського суду України з касаційною скаргою, в якій пр осить рішення та постанову у справі скасувати в частині в ідмови у задоволенні позову про стягнення 26443,30 грн. курсово ї різниці, прийняти в цій част ині нове рішення, яким позов з адовольнити, мотивуючи касац ійну скаргу доводами про пор ушення судами норм матеріаль ного та процесуального права , зокрема, статей 524, 533, 632 Цивільно го кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано, в судовому засідан ні представник відповідача п роти задоволення касаційної скарги заперечував.

Відводів складу суду не зая влено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши ная вні матеріали справи та дово ди, викладені у касаційній ск арзі, колегія суддів вважає, щ о касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарсь кого процесуального кодексу України судом касаційн ої інстанції є Вищий господа рський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуаль ного кодексу України перегля даючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна ін станція на підставі встановл ених фактичних обставин спра ви перевіряє застосування су дом першої чи апеляційної ін станції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарсь кими судами першої та апеляц ійної інстанції, 19.09.2008 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу тов ару на умовах відстрочення п латежу № 214-09-2008 СФК.

На виконання умов договору , згідно видаткової накладно ї № РН-СМ00555 від 19.09.2008 року та довір еності № 42 від 19.09.2008 року відпові дачу було поставлено товар н а загальну суму 45000 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент товару, його кіль кість, термін оплати та поста вки, місце передачі товару, ці на визначаються в додатках т а/або накладних, що є невід'ємн ою частиною договору. У випад ку розбіжностей даних у дода тках щодо найменування, кіль кості і ціни товару в порівня нні з даними у відповідній ви датковій накладній перевагу має видаткова накладна.

За п. 2.2. даного договору, всі р ахунки та накладні документи , що виписані в період дії дано го договору є його невід'ємно ю частиною.

Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що оплата товару п роводиться наступним чином: 100 % від вартості товару оплачу ється покупцем в строк до 30.09. 2008 року.

Судами встановлено, що, в по рушення умов договору, відпо відач, за поставлений товар у передбачений строк не розра хувався, проте, після закінче ння встановленого строку на оплату товару (30.09.2008 року) відпо відачем було погашено суму б оргу у повному обсязі, про що с торонами не заперечується.

На підставі викладеного су ди дійшли висновку щодо задо волення позовних вимог про с тягнення 1167,22 грн. пені, трьох ві дсотків річних в сумі 250,51 грн., 1 060 грн. інфляційних збитків та 3000 грн. штрафу у зв'язку з несво єчасним виконанням відповід ачем зобов'язань за договоро м від 19.09.2008 року.

Крім того, позивач просив су д стягнути з відповідача 26443,30 г рн. курсової різниці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги в цій частин і, суди зазначили, що формуван ня, встановлення і застосува ння суб' єктами підприємниц тва вільних цін на території України здійснюється виключ но у національній грошовій о диниці. Зокрема, можливість в рахування під час формування вільних цін доларового екві валента вищевказаною постан овою передбачено лише в част ині імпортної складової стру ктури ціни на продукцію, у стр уктурі собівартості якої є ч астка імпорту.

Рішення та постанова у спра ві оскаржуються в частині ві дмови у позові про стягнення 26443,30 грн. курсової різниці.

У пункті 2 роз'яснення Вищог о арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рі шення" зазначено, що, у відпові дності з статтею 4 Господарсь кого процесуального кодексу України рішення з господарс ького спору повинно приймати сь у цілковитій відповідност і з нормами матеріального і п роцесуального права та факти чними обставинами справи, з д остовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського су ду має ґрунтуватись на повно му з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посил аються особи, що беруть участ ь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обст авин, що мають суттєве значен ня для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердж ення цих обставин; 3.3. яка право ва кваліфікація відносин сто рін, виходячи з фактів, устано влених у процесі розгляду сп рави, та яка правова норма під лягає застосуванню для виріш ення спору (пункт 3 Роз'яснення ).

Судові рішення в оскаржува ній частині зазначеним вимог ам не відповідають.

Додатком № 1 до договору, сто рони визначили, що якщо курс д олара США на день оплати вище , ніж курс долара США на день п ідписання договору сторони, для визначення суми, яка підл ягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А1/А2)*В, де: S - ціна на момент оплати; В- ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на д ень підписання договору; А1- ку рс (НБУ) долара США до гривні н а день перерахування грошей.

Враховуючи, що курс долара д о гривні станом на дату прове дення розрахунків за отриман ий товар (29.12.2009 року) становив 7,70г рн./дол.США, позивач нарахував до стягнення з відповідача 264 43,30 грн. курсової різниці.

Статтею 509 Цивільного кодек су України встановлено, що зо бов'язанням є правовідношенн я, в якому одна сторона (боржни к) зобов'язана вчинити на кори сть другої сторони (кредитор а) певну дію (передати майно, в иконати роботу, надати послу гу, сплатити гроші тощо) або ут риматися від певної дії, а кре дитор має право вимагати від боржника виконання його обо в'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цив ільного кодексу України зобо в'язання має виконуватися на лежним чином відповідно до у мов договору та вимог цього К одексу, інших актів цивільно го законодавства, а за відсут ності таких умов та вимог - від повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зв ичайно ставляться. Односторо ння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо ін ше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Циві льного кодексу України за до говором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає а бо зобов'язується передати м айно (товар) у власність другі й стороні (покупцеві), а покупе ць приймає або зобов'язуєтьс я прийняти майно (товар) і спла тити за нього певну грошову с уму.

Згідно статті 179 Господарсь кого кодексу України при укл аденні господарських догово рів сторони можуть визначати зміст договору на основі віл ьного волевиявлення, коли ст орони мають право погоджуват и на свій розсуд будь-які умов и договору, що не суперечать з аконодавству. Господарські д оговори укладаються за прави лами, встановленими Цивільни м кодексом України з урахува нням особливостей, передбаче них цим Кодексом, іншими норм ативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 189 Кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартос ті продукції (робіт, послуг), я ку реалізують суб'єкти госпо дарювання. Ціна є істотною ум овою господарського договор у. Ціна зазначається у догово рі в гривнях.

Грошові зобов'язання можут ь бути виражені в іноземній в алюті лише у випадках, якщо су б'єкти господарювання мають право проводити розрахунк и між собою в іноземні й валюті відповідно до з аконодавства.

В листі Державного комітет у з питань регуляторної полі тики та підприємництва, від 21. 12.2007 за № 9563 вказано, що при визнач енні ціни у договорі слід вра ховувати положення ч. 2 ст. 524 Ци вільного кодексу України про те, що сторони можуть визнача ти грошовий еквівалент зобов 'язання в іноземній валюті.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівале нт зобов'язання в іноземній в алюті, що поряд із застосуван ням індексації суми зобов'яз ання дає можливість учасника м цивільного обороту уникнут и впливу інфляційних процесі в на суму їхніх грошових зобо в'язань.

За статтею 632 Цивільного код ексу України ціна в договорі встановлюється за домовлені стю сторін; зміна ціни після у кладення договору допускаєт ься лише у випадках та на умов ах, встановлених договором а бо законом.

При цьому колегія суддів за значає, що сторонами у належн ій формі досягнуто згоди щод о можливості зміни обумовлен ої ціни у визначених ними вип адках та визначено спосіб пе регляду ціни відповідно до ф ормули, за якою вираховуєтьс я зміна ціни; чинне законодав ство не містить прямого заст ереження про недійсність від повідної домовленості, в суд овому порядку даний правочин недійсним не визнавався.

За вказаних обставин, висно вки судів першої та апеляцій ної інстанції щодо відсутнос ті підстав для задоволення п озовних вимог в частині стяг нення курсової різниці з під став, зазначених у рішенні та постанові, є помилковими.

Оскільки помилкове застос ування судами норм матеріаль ного права призвело до непра вильного вирішення спору, по становлені у справі судові р ішення в цій частині підляга ють скасуванню згідно з поло женнями частини 1 статті 11110 Гос подарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів в силу полож ень статей 6, 8 Конституції Укр аїни не вважає необхідним на правляти справу на новий роз гляд до суду першої інстанці ї, оскільки це суперечило б по ложенням статті 125 Конституці ї України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів ", розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу Укра їни в частині визначення ста тусу та повноважень Вищого г осподарського суду України.

Враховуючи положення пунк ту 2 статті 1119 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, колегія вважає за необхід не прийняти нове рішення у сп раві в частині стягнення з То вариства з обмеженою відпові дальністю "Еліфібр" 26443,30 грн. ку рсової різниці, яким позов за довольнити. В іншій частині р ішення та постанова підлягаю ть залишенню без змін.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11 110, 11111 Господарського процесуа льного кодексу України, Вищи й господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товар иства з обмеженою відповідал ьністю "Тридента Агро" задово льнити.

Постанову Харківського ап еляційного господарського с уду від 20.07.2010 року у справі № 4/37-10 г осподарського суду Харківсь кої області та рішення госпо дарського суду Сумської обла сті від 13.05.2010 року у даній справ і в частині відмови у задовол енні позовних вимог про стяг нення 26443,30 грн. курсової різниц і скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обм еженою відповідальністю "Елі фібр" (41460, Сумська область, Глух івський район, с.Перемога, в ул. Радянська, 76, код 34171701) на кор исть Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента А гро" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28 А., к од 25591321) 26443,30 грн. курсової різниц і та 223 грн. державного мита.

В іншій частині постанову Х арківського апеляційного го сподарського суду від 20.07.2010 рок у у справі № 4/37-10 господарськог о суду Сумської області та рі шення господарського суду Су мської області від 13.05.2010 року у даній справі залишити без зм ін.

Видачу наказів доручити го сподарському суду Сумської о бласті.

Головуючий О.Муравйов

Судді Д. Кривда

Г. Кра вчук