Постанова

від 24.04.2024 по справі 280/9458/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9458/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року (суддя Новікова І.В.) в справі № 280/9458/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000032/2 від 07 листопада 2023 року та №UA112080/2023/000033/2 від 20 листопада 2023 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000032/2 від 07 листопада 2023 року та №UA112080/2023/000033/2 від 20 листопада 2023 року.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року заяву ТОВ «Технохімреагент» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто на користь ТОВ «Технохімреагент» витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці, в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення з підстав неповноти та неправильності дослідження доказів та встановлення обставин справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Звертає увагу, що позивачем в позовних заявах не зазначалось про необхідність розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, не вказано про неможливість подання доказів понесення таких витрат.

До ухвалення в справі рішення позивачем не подано суду доказів понесення витрат.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана 17 січня 2024 року, до якої надані акт та розрахунок, які складені після розгляду справи. При цьому ці документи стосуються вчинення дій адвокатом до ухвалення рішення.

Позивачем не наведено поважних причин неможливості подання доказів витрат на професійну правничу допомогу до розгляду справи.

Позовна заява підписана директором підприємства, не містить відомостей про адвоката, відсутні докази складання позовної заяви адвокатом, тобто відсутні докази на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем не надано доказів надання правової допомоги саме в межах цієї справи, договором чітко не визначено розмір витрат.

Апелянтом вказано про неспівмірність витрат на правничу допомогу із складністю справи, відсутність документів, які підтверджують здійснення правничої допомоги, відсутність доказів реальності адвокатських витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткове рішення без змін.

Справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, відповідно до якої додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Суд першої інстанції, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, кількість та об`єм наданих адвокатом послуг, вважав, що витрати на правничу допомогу в розмірі 18 925,25 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання такої допомоги, а з урахуванням обсягу наданих послуг, складності адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу загалом в розмірі 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 925,25 грн.

В первісній позовній заяві позивачем заявлено про понесення судових витрат та про розподіл таких витрат після ухвалення рішення, про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір таких витрат.

Заява про розподіл судових витрат подана 17 січня 2024 року, до якої додано рахунок № 124 від 17 січня 2024 року на 18 925,25 грн, акт виконаних робіт від 17 січня 2024 року, в якому вказано перелік виконаних адвокатом робіт (складання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, розгляд документів, складання відповіді на відзив), додаткова угода від 20 листопада 2023 року, в якій зазначено про надання правової допомоги позивачу щодо рішень про коригування митної вартості №UA112080/2023/000032/2 від 07 листопада 2023 року та №UA112080/2023/000033/2 від 20 листопада 2023 року, договір про надання допомоги від 07 листопада 2023 року з адвокатом Биковим С.А.

Як зазначено вище, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину заявлених до відшкодування витрат 3 000,00 грн.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтованості стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням позиції відповідача про неспівмірність, необґрунтованість стягнутої суми правничої допомоги, а також не підтвердження факту надання послуг.

За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 143 КАС якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Тобто, обов`язковою умовою для вирішення питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі є подання стороною заяви до закінчення судових дебатів про неможливість подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Як вказано вище, в первісній позовній заяві позивачем заявлено про понесення судових витрат та про розподіл таких витрат після ухвалення рішення, про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір таких витрат.

Рішення по суті позовних вимог ухвалено судом першої інстанції 15 січня 2024 року, заява про розподіл судових витрат подана 17 січня 2024 року.

Відтак, позивачем дотримано вимоги процесуального законодавства при ініціюванні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тому суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.

Стосовно висновків суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат а правничу допомогу в розмірі 3000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи в розмірі присудженої судом першої інстанції суми (3 000,00 грн), недоведеність відповідачем неспівмірності розміру таких витрат в розмірі, присудженому судом першої інстанції, зі складністю справи, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Доводи апелянта повторюють підстави, які зазначені ГУ ДПС у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення. Так, відповідач вважає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу мають бути враховані такі обставини: справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; предмет спору не є складним; недоведеність надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах цієї скарги.

Разом з тим, судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу, враховані частину заявлених відповідачем обставин та зменшено розмір витрат, про стягнення яких просив позивач.

Посилання апелянта на недоведеність надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах цієї справи спростовані наданими позивачем доказами.

Зважаючи на доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., що стягнута судом першої інстанції, відсутність підстав вважати, що такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, враховуючи обсяг наданих позивачу адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року в справі № 280/9458/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року в справі № 280/9458/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24 квітня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко