ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
24 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29562/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (суддя Златін С.В.) в справі № 160/29562/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернуся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про:
визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за період з 11 березня 2022 року по 18 липня 2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць;
зобов`язання здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 11 березня 2022 року по 18 липня 2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, за період з 19 липня 2022 року по 17 жовтня 2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу;
зобов`язання здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 19 липня 2022 року по 18 жовтня 2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу;
визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14 серпня 2013 року;
зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14 серпня 2013 року;
визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати в день звільнення грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28 березня 2018 року;
зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28 березня 2018 року;
визнання протиправними дій щодо не виплати в день звільнення витрат, пов`язаних з проходженням військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн.;
зобов`язання здійснити виплату витрат, пов`язаних з проходженням військово - лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення витрат, пов`язаних з проходженням військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн.
Зобов`язано Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити виплату ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проходженням військово - лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо виплати додаткової винагороди, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що він має право на виплату додаткової винагороди лише в період з 11 березня 2022 року по 01 червня 2022 року, а також нарахування та виплату йому додаткової винагороди пропорційно відпрацьованому часу несення служби; про неврахування судом першої інстанції правової позиції, висловленої Верховним Судом в справі № 260/3564/22, за якою зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. на місяць, передбаченого у первинній редакції постанови № 168, за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Вважає, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відповідності виплаченої суми додаткової винагороди положенням постанови № 168.
Звертає увагу, що додаткова винагорода за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року нарахована та виплачена не в повному обсязі, а в період з 01 червня 2022 року по 17 жовтня 2022 року взагалі не нараховувалась та не виплачувалась.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вказує, що персоналу державної кримінально-виконавчої служби гарантовано безоплатне медичне обстеження в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, але дана норма не має практичної реалізації, оскільки відсутні відомчі медичні заклади.
Між відповідачем та ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» укладено договір № 32 на 2023 рік, за яким медичний заклад надає медичні платні послуги персоналу державної кримінально-виконавчої служби, але в цьому договорі немає положень про компенсацію вартості медичного обслуговування працівників.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить відмовити у її задоволенні.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга позивача має бути задоволена частково, апеляційна скарга відповідача - не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" від 16 квітня 2018 року № 51ОС-18 «По особовому складу» призначено з 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи.
Наказом Державної установи "Криворізька виправна колонія(№80)" від 04 вересня 2023 року № 148/ОС-23 «По особовому складу» звільнено зі служби позивача відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 12 років 07 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 14 років 04 місяці 23 дні.
Відповідно до витягу з наказу від 04 вересня 2023 року № 151/ОС-23 «Про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні» ОСОБА_1 нараховано та здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до стажу служби 12 років 07 місяців 07 днів.
Згідно з наказом № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 5 000,92 грн. Всього за березень 2022 - 5000,92 грн.
Згідно з наказом № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 01 квітня 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 7 250,58 грн.
Згідно з наказом № 122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 26 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 1 083,42 грн. Всього за квітень 2022 року - 8 334,00 грн.
Згідно з наказом № 122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 роу в розмірі 5 404,22 грн. Всього за травень 2022 року - 5 404,22 грн.
Відповідно до наказу від 06 листопада 2023 року за № 186/ОС-23 та платіжної інструкції № 425 від 07 листопада 2023 року нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 14 942,36 грн.
Згідно з відомостями розподілу виплат від 10 листопада 2023 року нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу при звільненні в розмірі 56945,60 грн.
З огляду на внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 року № 754 до п. 1 постанови від 28 лютого 2022 року № 168, право позивача на одержання додаткової винагороди в часовому проміжку звужується до 01 червня 2022 року, оскільки відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (з першої до останньої редакції), територіальна громада міста Кривий Ріг відсутня, на момент судового розгляду даної судової справи статус міста Кривий Ріг не змінився, суд першої інстанції вважав, що позивач мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, лише у період з 11 березня 2022 року до 01 червня 2022 року, тому відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 червня 2022 року по 17 жовтня 2022 року.
Оскільки у період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року відповідачем нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року в розмірі 30000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно відпрацьованому часу несення служби, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, у період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28 березня 2018 року, оскільки позивачу виплачена компенсація за речове майно у 2023 році в розмірі 14942,36 грн. та грошова допомога при звільненні в розмірі 56945,60 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не виплати позивачу в день звільнення витрат, пов`язаних з проходженням військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн. та зобов`язання відповідача здійснити виплату витрат, пов`язаних з проходженням військово - лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» у сумі 4004 грн., пославшись на те, що статтею 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» персоналу ДКВС гарантується безоплатне медичне забезпечення, під час проходження позивачем медичної обстеження позивачем сплачено власні кошти в розмірі 4004,00 грн., направлення на такий медичний огляд для проведення медичної експертизи було надано відповідачем.
Позивачем оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, відповідачем - в частині задоволених вимог щодо витрат, пов`язаних з медичним оглядом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд визнає приведені висновки не в повній мірі обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)») з 17 квітня 2018 року по 04 вересня 2023 року.
Наказом Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» від 26 травня 2022 року № 76/ОС-22 встановлено, що за час несення служби в період з 11 березня по 25 квітня 2022 року особам рядового та начальницького складу здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби відповідно до табелів обліку робочого часу, розрахований в годинах, в розрахунковому (в годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), та згідно з додатками до наказу (а.с. 63-64).
Наказом Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» від 17 серпня 2022 року № 122/ОС-22 наказано здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, в період з 26 квітня по 31 травня 2022 року відповідно до табелів обліку робочого часу, та згідно з додатками до наказу (а.с. 65-66).
Згідно з наказом № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 5 000,92 грн, всього за березень 2022 - 5000,92 грн; за період з 01 квітня 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 7 250,58 грн.
Згідно з наказом № 122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 26 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 1 083,42 грн, всього за квітень 2022 року - 8 334,00 грн; за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 5 404,22 грн, всього за травень 2022 року - 5 404,22 грн.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є такі питання:
1) порядку нарахування додаткової винагороди: або виходячи з фактично відпрацьованої загальної норми робочого часу за місяць, як вважає позивач, або з фактичного часу несення служби, розрахованого у годинах в місячному періоді проходження служби, виходячи з 24 годин на добу, як вважає відповідач;
2) наявності підстав для виплати додаткової винагороди за період з 01 червня 2022 року по 17 жовтня 2022 року;
3) питання компенсації понесених витрат на медичне обслуговування.
Стосовно питання повноти нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 11 березня по 31 травня 2022 року суд зазначає таке.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV).
Частиною першою статті 14 Закону №2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону№2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2023 року внесені зміни до пункту 1 постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Верховним Судом в рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, викладений наступний висновок:
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 для вирішення цього спору.
Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць відповідно до постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що ОСОБА_1 у період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року відпрацював повний період робочого часу, що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. за відповідний відпрацьований період.
Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди з прив`язкою до відпрацьованих годин за добу не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Також є цілком незмістовними посилання відповідача на роз`яснення Міністерства юстиції України, адже такі роз`яснення не є частиною національного законодавства та не можуть змінювати норми актів Кабінету Міністрів України.
Отже, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого у годинах в місячному періоді проходження служби, виходячи з 24 годин на добу, та, відповідно, про відмову у задоволенні позову в цій частині, та доходить висновку, що оскаржувані дії відповідача носять протиправний характер та обмежують гарантоване право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.
Стосовно питання наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2022 року по 17 жовтня 2022 року суд вказує на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни до постанови № 168, відповідно до яких слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Ця постанова набрала чинності з 01 червня 2022 року.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що право позивача на одержання додаткової винагороди в часовому проміжку звужується до 01 червня 2022 року, оскільки відповідно у Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, (з першої до останньої редакції) територіальна громада міста Кривий Ріг відсутня.
Наступним спірним питання є право позивача на отримання компенсації понесених витрат на медичне обслуговування.
Не є спірним питання, що позивачем понесені витрати, пов`язані з проходженням військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» саме за направленням відповідача, сплачено власні кошти в розмірі 4004,00 грн.
Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV) передбачено, що персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.
Враховуючи гарантоване законом право персоналу Державної кримінально-виконавчої служби на безоплатне медичне обслуговування, а також факт проходження ВЛК за направленням відповідача, незабезпечення відповідачем безоплатного проведення медичного огляду для проходження медичної комісії, є вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача компенсувати позивачу витрати, пов`язані з проходженням військово-лікарської комісії в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», у сумі 4004 грн.
Доводи відповідача про те, що персоналу Державної кримінально-виконавчої служби гарантовано безоплатне медичне обстеження в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, але дана норма не має практичної реалізації, оскільки відсутні відомчі медичні заклади, є цілком безпідставними, адже відсутність відомчих закладів охорони здоров`я не позбавляє позивача права на безоплатне медичне забезпечення.
Відповідно, відсутність відомчих медичних закладів вказує на обов`язок органу Державної кримінально-виконавчої служби компенсувати позивачу витрати, пов`язані з медичним оглядом, який здійснено саме за направленням відповідача.
Аргументи апелянта про те, що між відповідачем та ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» укладено договір № 32 на 2023 рік, за яким медичний заклад надає медичні платні послуги персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, але в цьому договорі немає положень про компенсацію вартості медичного обслуговування працівників, суд відхиляє як незмістовні та вказує, що відсутність в цьому договорі положень щодо компенсації вартості медичного обслуговування не відміняє права позивача на безоплатне медичне забезпечення, встановлене законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 11 березня по 31 травня 2022 року, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із прийняттям нового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.
В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав скасування рішення в цій частині не вбачається.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в справі № 160/29562/23 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в справі № 160/29562/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в справі № 160/29562/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 11 березня по 31 травня 2022 року.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.
Визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно в розрахунку на місяць за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
Зобов`язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» (ЄДРПОУ 08562915, вул. Шиферна, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50041) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 24 квітня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.
Суддя-доповідачВ.А. Шальєва
суддяС.М. Іванов
суддяВ.Є. Чередниченко
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2024 |
Оприлюднено | 26.04.2024 |
Номер документу | 118598341 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Шальєва В.А.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Златін Станіслав Вікторович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Златін Станіслав Вікторович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Златін Станіслав Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні