Постанова

від 23.04.2024 по справі 640/4237/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4237/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Кучми А.Ю.,

Кобаля М.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажне управління № 24» (далі - позивач, ПАТ «СМУ № 24») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016361401 від 21 грудня 2018 року, яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 076 767 грн та за штрафними санкціями на 519 192 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням йому протиправно було збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на 2076767,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 519192,00 грн, оскільки зобов`язання за векселями, емітованими позивачем ТОВ «Сібол» у 2017 році не наступило, а тому висновки відповідача у цій частині є передчасними. Щодо завищення собівартості реалізованих позивачем ДП «Одеська ОДБВО» товарів, придбаних у ТОВ «Енерго Буд Пром», позивач вказує на реальність господарських операцій із зазначеним контрагентом та документального підтвердження придбання товарів, які у подальшому були реалізовані ДП «Одеська ОДБВО».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, задоволено позовну заяву ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління №24».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016361401 від 21 грудня 2018 року.

Стягнуто витрати зі сплати судового збору на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві у розмірі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено частково.

Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №640/4237/19, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що для правильного вирішення справи та встановлення, чи виник у позивача обов`язок віднести до складу валового доходу заборгованість за виданим векселем ТОВ «Сібол», необхідно було встановити: чи передавалися відповідні векселі вказаним кредитором третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред`явленими до виконання після ліквідації кредиторів; чи такий вексель увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд зазначив, що суди дійшли передчасного висновку щодо відсутності у позивача обов`язку включити 2 511 389 грн заборгованості за векселями до складу оподатковуваного доходу.

Також Верховний Суд зазначив, що судами не надано вмотивованої оцінки щодо реалізації товару 19.12.2017 на адресу ТОВ «Енерго Буд Пром» та зворотного його викупу позивачем у того ж контрагента на наступний день за ціну вищу, ніж ціна продажу. Не перевірено судами й їх фактичний рух зі складу, зокрема, факт транспортування.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15 грудня 2022 року.

10 січня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/4237/19 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажне управління №24» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21 грудня 2018 року №0016361401 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Спеціалізоване монтажне управління №24» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 493 433 грн (два мільйони чотириста дев`яносто три тисячі чотириста тридцять три грн), у тому числі за податковим зобов`язанням - 1 994 746 грн (один мільйон дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сімсот сорок шість грн) та за штрафними санкціями - 498 687 грн (чотириста дев`яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, судом першої інстанції встановлено, що прості векселі АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014, емітовані позивачем на суму 2 511 389,00 грн строком за пред`явленням не раніше 29.03.2018 не відображені у ліквідаційному балансі ТОВ «Сібол» станом на 29.08.2014. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про те, що прості векселі АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014, емітовані позивачем на суму 2 511 389,00 грн, не увійшли до ліквідаційної маси ТОВ «Сібол». З урахуванням зазначеного, суд вважає, що у позивача були відсутні підстави для включення до складу іншого доходу сум кредиторської заборгованості, оскільки така кредиторська заборгованість позивача за простими векселями, виданими суб`єктом господарювання, припиненого шляхом ліквідації, не може вважатися безнадійною, оскільки векселі як засіб платежу могли бути передані цим суб`єктом шляхом індосаменту іншим особам, які на дату настання платежу можуть пред`явити векселі до оплати.

Щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Енерго Буд Пром», суд вважає непідтвердженою наявність ділової мети в частині продажу придбаного позивачем у ТОВ «Фірма Енергомонтаж» для потреб ДП «Одеська ОДБВО» товару контрагенту ТОВ «Енерго Буд Пром» та його подальшого викупу з метою продажу ДП «Одеська ОДБВО».

Водночас суд зазначає, що надані позивачем в якості доказів на підтвердження транспортування товару до ДП «Одеська ОДБВО» акт №НП/96-005300 від 20.12.2017, акт №1 приймання-передачі устаткування, датований 20.12.2017 не можуть бути прийнятими в якості належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування товарів від позивача до ДП «Одеська ОДБВО» як такі, що містять ряд невідповідностей, а саме: акт №1 приймання-передачі устаткування, датований 20.12.2017, містить відмітку про його місце складання у м. Одесі (без зазначення точної адреси) про встановлення при прийманні устаткування його відповідності проектній специфікації, відсутність дефектів при зовнішньому огляду. Водночас, з акта №НП/96-005300 від 20.12.2017 вбачається, що організація перевезення відправлень здійснювалася, зокрема і до населеного пункту Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, тобто, за адресою місцезнаходження об`єкта реконструкції, належного ДП «Одеська ОДБВО».

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалися фактичний рух товару зі складу позивача до ТОВ «Енерго Буд Пром» за фактом його реалізації 19.12.2017, зокрема, транспортування такого товару, оприбуткування його на складах ТОВ «Енерго Буд Пром» як і відсутні докази на підтвердження зворотного транспортування означених товарів 20.12.2017 внаслідок зворотного викупу позивачем товару на наступний день їх продажу та за вищу ціну від ТОВ «Енерго Буд Пром» до позивача, їх оприбуткування на складі та одночасна реалізація у цей же день контрагенту ДП «Одеська ОДБВО».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Сібол» припинено у грудні 2014 року. Листів від ТОВ «Сібол» щодо подальшої передачі та пред`явлення до сплати векселів на адресу ПрАТ «СМУ №24» не надходило. Таким чином, грошове зобов`язання ПрАТ «СМУ №24» перед кредитором ТОВ «Сібол» припиняється у зв`язку з закінченням строку виконання та строку позовної давності. Тобто, апелянт стверджує, що кредиторська заборгованість ПрАТ «СМУ №24» за видані, але не оплачені векселі, виписані за отримані раніше товари, стає безнадійною, та трансформується в безповоротну фінансову допомогу відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у зв`язку, з чим у період закінчення позовної давності за кредиторською заборгованістю ПРАТ «СМУ №24» мав нарахувати доходи.

Також наголошує, що у ході проведення перевірки, встановлено порушення ПрАТ «СМУ №24» вимог п. 44.1 п. 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, ч. 1 ст. 9, п. 2 с;п, | Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ, а саме: завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) всього у сумі 9 026 203 грн (у т.ч.: за 2017 рік у розмірі 9 026 203 грн).

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «СМУ №24» (ідентифікаційний код 04715664, місцезнаходження: 03118, місто Київ, проспект Лобановського, будинок 96) є юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «СМУ №24» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 11.05.2018 №321/26-13-14-01-61/4713664.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, частини першої статті 9, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 П(с)БО №11 «Зобов`язання», пункту 15 П(с)БО 15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 2 076 767,00 грн за 2017 рік.

В ході перевірки ПрАТ «СМУ №24» встановлено, що з метою конвертації грошових коштів у готівку шляхом оформлення актів пред`явлення векселів до платежу та договорів про відступлення права вимоги з підприємствами, які мають ознаки фіктивної діяльності суб`єктів господарювання проведено сумнівні фінансові операції з векселями на загальну суму 5 006 994,80 грн, які в частині пункту 60 Плану заходів, затвердженого Розпорядженням КМУ від 30.08.2017 №601-р «Про реалізацію Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року» та в рамках Закону України від 14.10.2014 №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» підлягають додатковому розслідуванню, матеріали якого направляються до правоохоронних органів для прийняття рішення в рамках КПК України.

Позивачем подано зауваження до вказаного акта перевірки 23.05.2018 з проханням розглянути акт від 11.05.2018 №321/26-13-14-01-61/4713664 за участю представників ПрАТ «СМУ №24» та прийняти рішення з урахуванням зауважень.

У період з 18.10.2018 по 24.10.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «СМУ №24» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в частині питань, що стали предметом заперечення ПрАТ «СМУ №24» від 23.05.2018 №23/05-01 до акта документальної планової виїзної перевірки від 07.11.2018 №682/26-25-14-04-01-01/04715664, за підсумками якої складено акт перевірки від 07.11.2018 №682/26-15-14-01-01/04715664 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, частини першої статті 9, пункту 2 статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за № 20, пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 2076767 грн за 2017 рік.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки контролюючим органом встановлено наявність підстав для трансформації у безповоротну фінансову допомогу кредиторської заборгованості ПрАТ «СМУ №24» за видані, але не оплачені векселі, виписані ТОВ «Сібол». У зв`язку із закінченням строку позовної давності за кредиторською заборгованістю ПрАТ «СМУ №24» мало нарахувати доходи, оскільки кредиторська заборгованість виникла 24.03.2014, ТОВ «Сібол» ліквідовано у грудні 2014 року, проте станом на 31.12.2017 заборгованість не погашена. У зв`язку з викладеним, ПрАТ «СМУ №24» не визначило та не відобразило інший операційний дохід за 2017 рік від безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Сібол» в загальному розмірі 2 511 389,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначених у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено їх заниження всього у розмірі 9 026 206,00 грн за 2017 рік. Згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку за перевіряємий період встановлено завищення ПрАТ «СМУ №24» собівартості реалізованого товару за 2017 рік на суму 9 026 203,00 грн по господарським операціям з ТОВ «Енерго Буд Пром».

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 18.12.2018 №126145/10/26-15-14-01-01 за наслідками розгляду заперечень позивача на акт перевірки, висновки акта перевірки залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0016361401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 595 959,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 076 767,00 грн та за штрафними санкціями на 519 192,00 грн.

Рішенням ДФС України від 04.03.2019 №10335/6/99-99-11-04-02-25 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0016361401 означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Відповідно до підпункту 14.1.204 пункту 14.1 статті 14 ПК України простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов`язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі», що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Цивільним кодексом України, Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV та «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2374-III.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 826/8499/16 та від 24 лютого 2022 року у справі № 809/4373/15, від 11 травня 2022 року у справі № 826/6126/18.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що простий вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу, але за умов, якщо такий вексель був переданий до іншої особи - нового кредитора з правом вимоги по ньому перед векселедателем.

У випадку, якщо векселедержатель (кредитор), що припинив своє існування, як юридичної особи у зв`язку з ліквідацією не здійснив передачу права вимоги по простому векселю іншій особі, то грошові зобов`язання векселедателя щодо платежу за таким векселем слід вважати припиненими, що в свою чергу відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України має ознаки безнадійної заборгованості та такі грошові зобов`язання слід вважати доходом.

Так, згідно з обставинами справи контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість ПАТ «СМУ № 24» по рахунку 621 «Короткострокові векселі видані» по контрагенту ТОВ «Сібол» код 37265968 в загальній сумі 2 511 389,00 грн., що виникла в попередніх роках, як безнадійну. При цьому відповідач уважає заборгованість позивача за простими векселями безнадійною заборгованістю у зв`язку з процедурами припинення та ліквідації вказаного контрагента.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальним у цих правовідносинах є встановлення строку платежу за виданими позивачем векселями, оскільки початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем, визначений настанням строку платежу за таким векселем.

Натомість, у правовідносинах, що виникають з обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя такого векселя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов`язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України набути статусу безповоротної фінансової допомоги.

Проте враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам та і такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

Тобто, для правильного вирішення справи та встановлення чи виник у позивача обов`язок віднести до складу валового доходу заборгованість за виданим векселем ТОВ «Сібол», необхідно встановити: чи передавалися відповідні векселі вказаним кредитором третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред`явленими до виконання після ліквідації кредиторів; чи такий вексель увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

Так, в рахунок погашення заборгованості по ТОВ «Сібол» 24.03.2014 ПрАТ «СМУ №24» виписано прості векселі за пред`явленням, що станом на 31.12.2017 є непогашеними.

З наявних в матеріалах справи копій простих векселів АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014 вбачається, що вони емітовані строком за пред`явленням не раніше 29.03.2018 (т. 1 а.с. 151 -157).

Позивачем надано пояснення, відповідно до яких інформацією щодо подальшого руху виданих ТОВ «Сібол» простих векселів він не володіє, що відповідає положенням Женевської конвенції в частині відсутності можливості та обов`язку векселедавця отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 про витребування у Державного архіву міста Києва оригіналів означених векселів листом Державного архіву міста Києва ВО КМР (КМДА) від 01.07.2019 №068/05-17/1133 повідомив, що документи ПрАТ «СМУ №24», ТОВ «Сібол» на зберігання не надходили, а тому надати запитувану інформацію немає можливості.

Відповідно до наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей за рахунком 631 станом на березень 2018 року та за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 позивачем відображено суму безнадійної кредиторської заборгованості 2501018,54 грн за виданими векселями (т. 3, а.с. 47, т. 4, а.с. 61).

Господарським судом Запорізької області на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2023 надано копію постанови від 13.06.2014 у справі №908/1778/14, якою ТОВ «Сібол» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Костюка Віталія Анатолійовича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс у справі №908/1778/14, Банкрута - ТОВ «Сібол» ліквідовано. Провадження у справі припинено. Вимоги, що не задоволені, вважати погашеними.

Відповідно до звіту ліквідатора ТОВ «Сібол», поданого до Господарського суду Запорізької області та затвердженого ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2014. У звіті зазначено про відсутність у ТОВ «Сібол» грошових коштів та дебіторської заборгованості, рухомого та нерухомого майна.

Ліквідаційний баланс ТОВ «Сібол» станом на 29.08.2014 також не містить відомостей щодо наявності у нього оборотних, необоротних активів, зокрема, відсутні відомості щодо виданих позивачем векселів та їх входження до ліквідаційної маси.

Ухвалами суду від 16.01.2023, від 07.02.2023 та від 28.03.2023 судом витребовувалися докази, у тому числі і від ліквідатора ТОВ «Сібол», зокрема, копії простих векселів від 24.03.2014 №№АА2608640, АА2608646, АА2608647, АА2608648, АА2608650, АА2608643 та АА2608645, емітованих ПрАТ «СМУ №24»; письмові пояснення про те, чи передавалися зазначені прості векселі третім особам як засіб платежу у розрахунках, з відповідним документальним підтвердженням; письмові пояснення про те, чи були передані до архівної установи архівні документи банкрута ТОВ «Сібол», після ліквідації зазначеної юридичної особи, із зазначенням назви та місцезнаходження архівної установи та наданням підтверджуючих доказів (довідки архівної установи про прийняття документів на зберігання; у разі відсутності факту передачі архівних документів ТОВ «Сібол» до архівної установи надати копії таких документів суду).

Проте, такі пояснення та докази ліквідатором ТОВ «Сібол» суду не надано.

З урахуванням наданих суду пояснень та усіх доказів, наявних в матеріалах справи, у тому числі на виконання вимог ухвал суду першої інстанції про витребування доказів встановлено, що прості векселі АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014, емітовані позивачем на суму 2 511 389,00 грн строком за пред`явленням не раніше 29.03.2018 не відображені у ліквідаційному балансі ТОВ «Сібол» станом на 29.08.2014.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що прості векселі АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014, емітовані позивачем на суму 2 511 389,00 грн, не увійшли до ліквідаційної маси ТОВ «Сібол».

Щодо висновків Верховного Суду про необхідність встановлення факту передачі відповідних векселів від ТОВ «Сібол» третім особам, наслідком чого є можливість їх пред`явлення до виконання після ліквідації останнього, суд першої інстанції вірно зауважив про законодавчо встановлену можливість використання простого векселя векселедержателем у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця.

Колегією суддів перевірено та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ліквідаційного балансу ТОВ «Сібол» станом на 29.08.2014 та звіту ліквідатора ТОВ «Сібол» не відображення у складі дебіторської заборгованості емітовану позивачем на суму 2 511 389,00 грн за вказаними вище векселями, як і відсутні докази на підтвердження погашення цієї суми позивачем. Означене дає підстави для висновку, що векселедержатель, який ліквідований, передавав векселі третім особам та і такі векселі фактично не увійшли до ліквідної маси при ліквідації.

У зв`язку з неможливістю достеменно встановити векселедержателя емітованих позивачем простих векселів на суму 2 511 389,00 грн, векселедержателем яких до моменту припинення юридичної особи у грудні 2014 року було ТОВ «Сібол», у зв`язку із встановленням під час розгляду справи факту не відображення таких векселів у ліквідаційному балансі ТОВ «Сібол» та враховуючи відсутність доказів погашення таких векселів позивачем, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що є підстави вважати, що векселі передавалися третім особам та, відповідно, можуть бути пред`явлені до виконання у межах встановленого строку.

Строк пред`явлення в наявних у матеріалах справи копіях простих векселів АА 2608640, АА 2608646, АА 2608647, АА 2608648, АА 2608650, АА 2608643, АА 2608645 від 24.03.2014 зазначено - не раніше 29.03.2018.

Отже, у позивача були відсутні підстави для включення до складу іншого доходу сум кредиторської заборгованості, оскільки така кредиторська заборгованість позивача за простими векселями, виданими суб`єктом господарювання, припиненого шляхом ліквідації, не може вважатися безнадійною, оскільки векселі як засіб платежу могли бути передані цим суб`єктом шляхом індосаменту іншим особам, які на дату настання платежу можуть пред`явити векселі до оплати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що висновок відповідача щодо заниження позивачем об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 2 511 389,00 грн, а саме: заниження іншого операційного доходу за 2017 рік відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України від безнадійної кредиторської заборгованості, строки давності якої минули, по ТОВ «Сібол» за виданими векселями, є передчасним.

Отже, нарахування контролюючим органом позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 452 050,00 грн за податковим зобов`язанням та застосування штрафних санкцій на суму 113 013,00 грн. - є безпідставним.

Щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Енерго Буд Пром», слід зазначити.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.06.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Колегія суддів наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як вказав Верховний суд, з метою встановлення факту здійснення господарської операції у цій справі суд повинен перевірити, дослідити суть господарських операцій між ПрАТ «СМУ № 24» та ТОВ «Енерго Буд Пром» з урахуванням висновків Верховного Суду, зокрема, встановити достовірні дані про час та місце проведеної операції (приймання-передачі товару), наявність дебіторської заборгованості ТОВ «Енерго Буд пром» (Покупець) перед ПрАТ «СМУ № 24» (Постачальник) за договором № 01/06-17 від 01.06.2017, наявність кредиторської заборгованості ТОВ «Енерго Буд пром» (Постачальник) перед ПрАТ «СМУ № 24» (Замовник) за вказаним договором тощо.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Застосовуючи норму підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України у системному зв`язку з нормою підпункту 14.1.36, згідно з якою господарська операція має спрямованість на отримання доходу, Верховний Суд (зокрема, але не виключно, у постановах від 12.03.2019 (справа № 826/14489/16), від 19.04.2019 (справа № 803/236/15-а), від 21.10.2019 (справа № 540/7843/18-а), від 09.10.2020 (справа № 826/11085/18), від 18.11.2021 (справа № 815/1057/15) сформулював висновок, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійснені господарської операції.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: «…із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення».

Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ «СМУ № 24» (Генеральний підрядник) та ДП «Одеська об`єднана дирекція будівництва водогосподарських об`єктів» (Замовник) укладено договір № 17 від 25.09.2017 на виконання реконструкції по об`єкту «Реконструкція Білозірської насосної станції для захисту від затоплення Камянко-Дніпровського району Запорізької області» (т. 1 а.с. 66-77). Місце доставки товарів чи надання послуг, виконання робіт: Запорізька область, Кам`янко-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Першотравнева, 2Б.

Відповідно до договірної ціни на будівництво означеного об`єкта (т. 1, а.с. 78-79) загальна договірна ціна склала 30908,73676 тис. грн.

На виконання означеного договору, ПрАТ «СМУ №24» придбало перелік товарів за номенклатурою у ТОВ «Арматурний завод «Адмірал» (договір поставки від 20.11.2017 №20-11-2017 - т. 1, а.с. 57-60), ТОВ «Слемз», ТОВ «Фірма «Енергомонтаж» (договір від 12.10.2017 №12/10/17 - т. 1, а.с. 61-65; додаткова угода №1 від 10.10.2017 до вказаного договору - т. 4, а.с. 62-64).

Відповідно до графіка виконання робіт з реконструкції Білозірської насосної станції для захисту від затоплення Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області означені роботи заплановано виконати у період з вересня по грудень 2017 року (т. 1, а.с. 81).

Отримавши товар за номенклатурою від ТОВ «Арматурний завод «Адмірал», ТОВ «Слемз», ТОВ «Фірма «Енергомонтаж» згідно видаткових накладних, датованих 18.12.2017 та 19.12.2017 (т. 1, а.с. 82-89), ПрАТ «СМУ № 24» реалізувало його ТОВ «Енерго Буд Пром» 19.12.2017 відповідно до видаткових накладних (т. 4, а.с. 172-181), а в подальшому придбало товар за такою ж номенклатурою 20.12.2017 у ТОВ «Енерго Буд Пром» на підставі видаткових накладних (т. 1, а.с.133-146, продубльовано у т. 4, а.с. 65-78) за договором від 12.01.2009 №01/09-578 ПП (т. 1, а.с. 130-131, колишня назва - ТОВ «Ліспробуд»).

Актом перевірки зафіксовано, що між позивачем та ТОВ «Фірма Енергомонтаж» укладено договір поставки від 12.10.2017 №12/10/17 на поставку товару. Згідно додаткової угоди №1 від 10.11.2017 до вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно поданої та узгодженої двома сторонами заявки-специфікації №1 до угоди з потребою у товарі по об`єкту «Реконструкція Білозірської насосної станції для захисту від затоплення Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області».

З урахуванням означеного, колегія суддів вважає непідтвердженою наявність ділової мети в частині продажу придбаного позивачем у ТОВ «Фірма Енергомонтаж» для потреб ДП «Одеська ОДБВО» товару контрагенту ТОВ «Енерго Буд Пром» та його подальшого викупу з метою продажу ДП «Одеська ОДБВО».

У подальшому ПрАТ «СМУ № 24» реалізувало товар за номенклатурою до ДП «Одеська ОДБВО», який прийнято останнім 20.12.2017 відповідно до акта №1 приймання-передачі устаткування на суму 11 268 229,62 грн, у тому числі ПДВ 1 878 038,27 грн (т. 1, а.с. 55-56). Аналогічний акт, датований 19.12.2017 міститься у 3 томі матеріалів справи (а.с. 159-160). Акт містить відмітку про складення його у м. Одеса, а також, що при прийманні устаткування встановлено, що воно відповідає проектній специфікації. Устаткування передано комплектно, дефекти при зовнішньому огляді не виявлені.

Колегія суддів допускає, що акт №1 приймання-передачі устаткування на суму 11 268 229,62 грн до ДП «Одеська ОДБВО» містить описку у даті « 19.12.2017», оскільки не міг бути поставлений раніше дати придбання його позивачем у ТОВ «Енерго Буд Пром», а тому правильною вважає дату « 20.12.2017».

Позивачем на підтвердження транспортування означених вище товарів до ДП «Одеська ОДБВО» долучено до матеріалів справи копію акта №НП/96-005300 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2017 виконавцем ТОВ «Нова пошта» замовнику ПрАТ «СМУ №24» на суму 11879,15 грн, в яких зазначено про надання послуг з організації перевезення відправлень (документи, запчастини, металеві вироби, палети, інше, запчастини до ВПТ (т. 3, а.с. 161-162) у різних напрямках, у тому числі Кам`янка-Дніпровська Запорізької області.

Водночас судом зазначено, що надані позивачем в якості доказів на підтвердження транспортування товару до ДП «Одеська ОДБВО» акт №НП/96-005300 від 20.12.2017, акт №1 приймання-передачі устаткування, датований 20.12.2017 не можуть бути прийнятими в якості належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування товарів від позивача до ДП «Одеська ОДБВО» як такі, що містять ряд невідповідностей, а саме: акт №1 приймання-передачі устаткування, датований 20.12.2017, містить відмітку про його місце складання у м. Одесі (без зазначення точної адреси) про встановлення при прийманні устаткування його відповідності проектній специфікації, відсутність дефектів при зовнішньому огляду. Водночас, з акта №НП/96-005300 від 20.12.2017 вбачається, що організація перевезення відправлень здійснювалася, зокрема і до населеного пункту Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, тобто, за адресою місцезнаходження об`єкта реконструкції, належного ДП «Одеська ОДБВО».

Тобто, з наданих доказів неможливо встановити, яким чином товар, доставлений до населеного пункту Кам`янка-Дніпровська Запорізької області був прийнятий, оглянутий із встановленням його відповідності проектній специфікації відсутності дефектів.

З чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалися фактичний рух товару зі складу позивача до ТОВ «Енерго Буд Пром» за фактом його реалізації 19.12.2017, зокрема, транспортування такого товару, оприбуткування його на складах ТОВ «Енерго Буд Пром» як і відсутні докази на підтвердження зворотного транспортування означених товарів 20.12.2017 внаслідок зворотного викупу позивачем товару на наступний день їх продажу та за вищу ціну від ТОВ «Енерго Буд Пром» до позивача, їх оприбуткування на складі та одночасна реалізація у цей же день контрагенту ДП «Одеська ОДБВО».

Позивачем також не надано жодних пояснень стосовно фізичної можливості руху товарів протягом дня 20.12.2017 та доказів транспортування від ТОВ «Енерго Буд Пром» до позивача та від позивача до ДП «Одеська ОДБВО».

В акті перевірки також зафіксовано недотримання умов договору №01/09-578ПП від 12.01.2009, укладеного між позивачем та ТОВ «Енерго Буд Пром» в частині здійснення розрахунків станом на 31.12.2017, оскільки кредиторська заборгованість ТОВ «Енерго Буд Пром» перед позивачем на 31.12.2017 складала 35 770 395,48 грн, що було відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт205 Кт631, Дт631 Кт311 Дт90 Кт205 Дт79 Кт90 - сума 9 026 203 грн.

Позивачем з цього приводу не було надано жодних пояснень та доказів у спростування недотримання умов договору у частині здійснення розрахунків між сторонами.

Встановлені у справі обставини щодо зворотного викупу позивачем товару у ТОВ «Енерго Буд Пром» на наступний день їх продажу та за вищу ціну, яка не відповідає ціні продажу, свідчить про її невідповідність розумній економічній причині (діловій меті) господарських операцій позивача з придбання товару у звичайних ділових умовах господарювання добросовісного суб`єкта господарювання.

Тобто, виходячи з обставин справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем фактично було придбано товар у контрагентів ТОВ «Арматурний завод «Адмірал», ТОВ «СЛЕМЗ», ТОВ «Фірма Енергомонтаж» та реалізовано їх на адресу ДП «Одеське ОДБВО». Водночас, позивачем задекларовано додатково реалізацію товару, придбаного у ТОВ «Арматурний завод «Адмірал», ТОВ «СЛЕМЗ», ТОВ «Фірма Енергомонтаж» з подальшим його зворотним викупом на наступний день їх продажу та за вищу ціну, що, на думку суду, відповідає відсутності економічного ефекту в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем відповідно до висновків акта перевірки не заперечується реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у межах спірних відносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Арматурний завод «Адмірал», ТОВ «СЛЕМЗ», ТОВ «Фірма Енергомонтаж», а також господарські операції з реалізації придбаного у контрагентів ТОВ «Арматурний завод «Адмірал», ТОВ «СЛЕМЗ», ТОВ «Фірма Енергомонтаж» товару на адресу ДП «Одеське ОДБВО».

Судом встановлено, що позивачем 19.12.2017 відображено господарську операцію з реалізації товару ТОВ «Енерго Буд Пром» на суму без ПДВ 8 570 530,31 грн.

20 грудня 2017 року означений товар відображено позивачем як придбаний у ТОВ «Енерго Буд Пром» за ціною без ПДВ 9 026 203 грн.

Колегія суддів вважає, що сума завищення вартості реалізації товару має обраховуватися як різниця між вартістю реалізації та вартістю придбання таких товарів у ТОВ «Енерго Буд Пром» та, відповідно, складає 455 673 грн (9 026 203 грн - 8 570 530,31 грн), оскільки непідтвердженими документально та нормативно в межах спірних відносин є лише господарські операції між позивачем та ТОВ «Енерго Буд Пром» з реалізації за 8 570 530,31 грн (без ПДВ) та зворотного викупу за 9 026 203 грн (без ПДВ) товарів

Отже, саме на цю суму, на переконання суду, позивачем був занижений фінансовий результат до оподаткування за 2017 рік.

З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження під час судового розгляду справи висновків відповідача щодо заниження об`єкта оподаткування по операціям з ТОВ «Енерго Буд Пром» з продажу та зворотного викупу товару на 455 673 грн, наслідком чого є правомірне донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язанням у цій частині на загальну суму 102 526 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 82 021 грн (455 673 грн * 18%) та за штрафними санкціями 20 505 грн (82 021 грн * 25 %).

Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2018 № 0016361401 позивачу було безпідставно збільшено суму грошового зобов`язанням з податку на прибуток приватних підприємств на 2 493 433 грн, з яких за основним платежем - 1 994 746 грн (2 076 767 грн - 82 021 грн) та за штрафними санкціями - 498 687 грн (519 192 грн - 20 505 грн), у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення має бути визнано протиправним та скасовано в цій частині.

Колегія суддів вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково та визнати протиправним і скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язанням з податку на прибуток приватних підприємств на 2 493 433 грн, з яких за основним платежем - 1 994 746 грн та за штрафними санкціями - 498 687 грн.

За приписами статті 296 КАС України, апеляційна скарга повинна містити, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Натомість подана відповідачем апеляційна скарга не дозволяє встановити, в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Таким чином, проаналізувавши таку апеляційну скаргу, судова колегія зазначає, що вона не спростовує висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: А.Ю. Кучма

М.І. Кобаль