Постанова

від 23.04.2024 по справі 120/15986/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15986/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

23 квітня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №37 від 29.09.2023;

зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням №37 від 29.09.2023 відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законом та не вказано на будь-яких недоліків доданих до клопотання документів.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновків постійної комісії Стрижавської селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин, що містяться у витязі з протоколу № 95 від 28.09.2023, та які фактично слугували основою для прийняття рішення відповідного змісту.

Зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційним повноваженням відповідача.

Також вказано, що спірні правовідносини в даній справі мають приватноправовий характер, вони безпосередньо пов`язані з захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, щодо якої ним було заявлено клопотання від 29.08.2023.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відповідачем безпідставно змінено орієнтовну площу бажаної позивачем земельної ділянки з 1,4000 га на 0,5600 га.

Зазначено, що відповідачем не обґрунтовано у зв`язку з чим подане клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з метою передачі земельної ділянки у власність було розглянуте апелянтом і за наслідками чого було надано дозвіл на оренду. Відповідачем не вказано на якій підставі були досліджені об`єкти нерухомості, які належать на праві приватної власності позивачу.

Також позивачем вказано, що умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

15.03.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

22.03.2024 до суду надійшло заперечення відповідача на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 922,2 кв.м., а саме: свинарник №4-«А», прибудови - «а, а1, а2, а3, а4, а5», силосна яма - «№1», колодязі для стоків - №2, №3, №4», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дані будівлі розташовані на земельній ділянці площею 4,2164 га із кадастровим номером 0520655900:02:009:1500.

29.08.2023 позивач звернувся до Стрижавської селищної ради із клопотанням про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До клопотання позивачем були долучені наступні документи: графічні матеріали з зазначенням місця розташування земельної ділянки, паспортні дані заявника, копія Витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкти нежитлової нерухомості (свинарник №4-«А», прибудови - «а, а1, а2, а3, а4, а5», силосна яма - «№1», колодязі для стоків - №2, №3, №4») та нотаріально засвідчена копія заяви про надання згоди землекористувачем на вилучення частини земельної ділянки від 28.08.2023.

За наслідком розгляду даного клопотання, Стрижавська селищна рада прийняла рішення №37 від 29.09.2023, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5600 га, яка розташована на території Стрижавської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте за наслідком розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, Стрижавською селищною радою прийнято рішення №37 від 29.09.2023, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із цільовим призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5600 га.

При цьому у рішенні №37 від 29.09.2023 та в апеляційній скарзі відповідачем вказано, що воно прийняте саме за наслідком розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що прийняте рішення №37 від 29.09.2023 не стосується суті заявленого позивачем клопотання та фактично свідчить про відмову в наданні позивачу бажаного ним дозволу, адже стосується відведення земельної ділянки не у власність, а в оренду із іншим цільовим призначенням та іншою площею.

Водночас, як зазначалося вище, вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку документації, визначено у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

На момент прийняття оскаржуваного рішення, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

В даному ж випадку, в оскаржуваному рішення не наведено жодних обґрунтованих причин, які б перешкоджали наданню позивачу бажаного ним дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства.

При цьому орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати, із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї, про яку просив заявник чи/або визначено цільове призначення земельної ділянки відмінне від того, про йшлось у поданому позивачем клопотанні.

Разом з тим в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано причини (підстави) надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки іншого розміру.

Стосовно посилань скаржника на стан належних позивачу нежитлових будівель, як на обставину, яка виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства слід вказати, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку документації, визначено у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, дії відповідача щодо обстеження будівель та складання актів додаткового підтверджують знаходження на земельній ділянці нерухомого майна, яке належить позивачу, та, як наслідок, його право на отримання дозволу на розробку на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічним доводам відповідача уже надавалась правова оцінка судом першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення №37 від 29.09.2023.

Посилання відповідача в обґрунтування апеляційної скарги на те, що зобов`язавши його прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою, суд втрутився в його дискреційні повноваження є безпідставним, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 818/1591/18, від 12.07.2023 у справі №580/2457/19 та від 11.08.2023 у справі № 750/14351/17.

Крім того в апеляційній скарзі скаржник вказує, що спірні правовідносини в даній справі мають приватноправовий характер, оскільки вони безпосередньо пов`язані з захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, розташоване не земельній ділянці, щодо якої позивачем заявлено клопотання від 29.08.2023.

При цьому доказів, що свідчать про набуття позивачем права власності або користування на спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 826/5735/16 та від 18.12.2019 по справі №160/4211/19.

Враховуючи, що рішенням №37 від 29.09.2023 відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законом, а також те, що зазначене рішення за наслідком розгляду клопотання позивача не вказує на будь-які недоліки доданих до клопотання документів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Щодо висновку суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що відповідач не навів аргументів, щодо незаконності вирішення питання розподілу судових витрат, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, при цьому, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

15.03.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. До клопотання долучено копії документів, а саме: договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт до договору про надання про надання правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру.

22.03.2024 до суду надійшло заперечення відповідача на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Заперечення відповідача обґрунтоване тим, що в суді апеляційної інстанції дана справа розглядалась у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім відзиву на позовну заяву представником позивача не надано будь-якої іншої правничої допомоги, натомість сам відзив є незначним за обсягом та дублює за своїм змістом позицію сторони позивача, викладену в процесуальних документах в суді першої інстанції. Нові докази до суду апеляційної інстанції не подавалися, інші додаткові процесуальні дії представником позивача не вживалися. Предмет спору не є складним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Тому співмірною та розумною у даній справі компенсацією понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у разі задоволення відповідного клопотання, є сума 500 грн.

Перевіривши матеріали справи та доводи сторін колегія суддів дійшла зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі справа № 320/5750/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Як зазначалось вище, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023 №112-2023, акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2024, в якому зазначено перелік наданих послуг, а саме підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 3000 грн. Згідно прибуткового касового ордеру №112 від 13.03.2024 позивачем сплачено за надану адвокатом послугу 3000 грн.

Наданими заявником доказами підтверджується, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

При цьому колегія суддів враховує, що дана справа незначної складності розглянута судом в порядку письмового провадження, позивач не є апелянтом, до суду представником позивача підготовлено та надано відзив на апеляційну скаргу, обґрунтування якого ідентичні тим, що містяться у позові.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн, що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року - без змін.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Тиховського Миколи Олеговича про стягнення витрати на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1 500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

В задоволенні заяви в іншій частині, а саме щодо стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.