Постанова

від 24.04.2024 по справі 380/23618/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23618/23 пров. № А/857/24619/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ,

на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (суддя Кравців О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/23618/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ до Львівської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У жовтні 2023 року позивач ТОВ ІТУМ звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100566/2 від 13.09.2023. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100566/2 від 13.09.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн..

Представник позивача подав суду першої інстанції заяву, у якій просив стягнути з відповідача суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн..

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 заяву представника позивача - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

З додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт (відповідач) вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого додаткове рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не враховано, що дана категорія справи не є складною, тому написання позовної заяви не потребувало багато часу для такого високого розміру гонорару. У позовній заяві адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви. Тому наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною та може бути використана й у інших справах. Вважає скаржник, що сума, яку представник позивача просить стягнути з відповідача як витрати на правничу допомогу, є значно завищена та не співмірна зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Апелянт вважає безпідставним стягнення судом першої інстанції з відповідача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 4000 грн., оскільки зазначена сума витрат, понесених позивачем на оплату зазначених послуг є завищеною, необґрунтованою та такою яка не відповідає критеріям співмірності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить оскаржене додаткове рішення суду від 30.11.2023 скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким у стягненні судових витрат відмовити повністю.

Також з додатковим рішення суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт (позивач) вважає, що суд прийняв додаткове рішення в частині відмови з задоволенні заяви про розподіл судових витрат з порушенням норм процесуального права, а тому у цій частині підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) покликається на те, що судом встановлено, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн, однак їх розмір є неспівмірним з і складністю справи та підлягає зменшенню до 4000 грн. Однак судом не враховано, що відповідачем взагалі не було подане клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Щодо співмірності витрат на правничу допомогу вважає позивач, що розмір даних втрат (8000 грн.) є абсолютно співмірним зі складністю даної справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить оскаржене додаткове рішення суду від 30.11.2023 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у сумі 4000 грн., в іншій частині додаткове рішення залишити в силі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг сторін, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 24.11.2023 року у справі Львівським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.

Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.

У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачем 29.11.2023 направлено суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 8000,00 грн..

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано наступні документи (їх копії): ордер на надання правової допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги №9 від 31.07.2023, акт здачі-приймання наданих послуг від 04.10.2023 №9, рахунок на оплату №15 від 04.10.2023, платіжну інструкцію №213 на суму 8000,00 грн (а.с. 134-139).

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4000,00 грн..

Так, у зв`язку з виконанням взятих на себе зобов`язань за договором про надання правової (правничої) допомоги №9 від 31.07.2023 згідно з наданим суду актом здачі-приймання наданих послуг від 04.10.2023 року № 15 Адвокатське бюро «Віктора Хом`яка» ТОВ «Ітум» надано послугу з підготовки та подання позовної заяви до адміністративного суду щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100566/2 від 13.09.2023 із затраченим часом 2 години з ціною 4000 грн за 1 годину.

Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення заявленого позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, поклавши на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4000,00 грн, оскільки вказаний розмір витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, характеру, предмету позову, незначної кількості поданих стороною позивача доказів, типовістю справи, фінансового стану учасників справи, є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано сторонами судового розгляду (відповідачем і позивачем), а тому вказаний розмір має бути стягнутий з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні Львівським окружним адміністративним судом цієї справи. Водночас витрати позивача у заявленому ним розмірі також не можуть бути задоволенні з урахуванням наведеного вище, що також спростовує доводи апеляційної скарги позивача.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг відповідача і позивача не містять обґрунтованих підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в адміністративній справі №380/23618/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин С. М. Шевчук