Рішення

від 17.04.2024 по справі 990/150/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа №990/150/23

адміністративне провадження № П/990/150/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А.,

суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Чиркіна С.М.

секретар судового засідання Романова А.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ксендзов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/150/23

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. 24.07.2023 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), у якій позивач просив:

- визнати протиправним і скасувати останній абзац пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений Комісією у рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, а саме (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту", залишивши попередню редакцію Положення;

- визнати протиправним висновок ВККС України, викладений у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18, про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), або зобов`язати ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.07.2023 позовну заяву залишив без руху, встановив строк на усунення недоліків, а саме: уточнити позовні вимоги з відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду відповідно до способів захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначених частиною першою статті 5 КАС України; подати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2147,20 гривень; чітко зазначити, коли він дізнався про ймовірне порушення своїх прав та інтересів. У разі пропуску строку звернення до суду із цим позовом позивач повинен подати заяву про поновлення строку на звернення до суду.

3. 07.08.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано скан-копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 2147,20 гривень.

4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії в частині вимог про визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який Комісія виклала в рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, такого змісту (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту".

5. Цією самою ухвалою повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання Комісії вчинити необхідні дії для відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або

ухвалення рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

6. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині її вимог і подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду.

7. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку ВККС у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання Комісії вчинити необхідні дії для відновлення права позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або ухвалення рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, скасовано, а справу в означеній частині заявлених позовних вимог направлено для продовження розгляду до цього самого суду.

8. Постанова апеляційної інстанції у цій справі мотивована тим, що у розумінні норм частини другої статті 123 та частини шостої статті 169 КАС України питання про повернення позовної заяви в частині без розгляду у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліків, мав би вирішувати колегіальний склад суду, визначений за результатами автоматизованого розподілу справи.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024, повернуто ОСОБА_1 його позов до Комісії в частині вимоги про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Cуду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняття рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України).

10. Суд розглядає позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним і скасування останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений Комісією у рішенні № 20/зп-18, у редакції від 13.02.2018, а саме (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту", залишивши попередню редакцію Положення.

11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення останнього абзацу пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений Комісією у рішенні № 20/зп-18, у редакції від 13.02.2018, не відповідають нормам статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

12. Позивач вказує на те, що Комісія змінами до останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення, внесеними рішенням Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18, неправомірно, всупереч вимогам Закону № 1402-VIII, міжнародним стандартам, висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.11.2019 у справі №9901/864/18 та Положенню в редакції від 03.11.2016, визначила, що Комісія приймає рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді на підставі лише одного етапу оцінювання, а не після проходження всіх етапів кваліфікаційного оцінювання.

13. Позивач доводить, що вказаними змінами до Положення Комісія наділила себе правом визнавати кандидатів (суддів) нездатними здійснювати правосуддя у відповідному суді, лише за результатами одного із чотирьох обов`язкових показників критерію, позбавляючи при цьому кандидатів (суддів) права висловлювати свої погляди та надавати пояснення і зауваження щодо проведеного оцінювання, зокрема, щодо результатів практичного завдання під час іспиту.

14. Позивач вважає, що рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді повинно прийматися ВККС України після проходження всіх етапів кваліфікаційного оцінювання, а не лише на підставі результатів одного з етапів - іспиту.

15. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

16. Відповідач у відзиві посилається на те, що повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання, затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання визначені статтею 93 Закону № 1402-VIII.

17. Відповідач зазначає, що повноваження Комісії стосовно процедури проведення кваліфікаційного оцінювання, затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією Комісії як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Внесені до Положення зміни спрямовані на вдосконалення, актуалізацію показників, за якими змінено критерії професійної компетенції шляхом зміни у пункті 3 глави 2 розділу ІІ Положення показника «уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень» на показник «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні». Вказана зміна зумовила зміну методу оцінки показника з «оцінки на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, а також за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди» на «оцінку на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту».

18. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача щодо незаконності зміни методу оцінки показника критерію професійної компетенції, оскільки зміни було внесено не лише у методи оцінки однакових показників, а змінено самі показники. Виклад останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення в новій редакції рішенням Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18 дозволив привести у відповідність метод оцінки показника критерію професійної компетентності.

19. Відповідач вказує на безпідставність посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.11.2019 у справі №9901/864/18, оскільки зазначений правовий висновок стосується кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди, а ухвалення Комісією рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у випадку проведення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) у разі недопуску судді (кандидата на посаду судді) до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання за результатами попереднього етапу унормовано пунктом 33 розділу ІІІ Положення.

20. Відповідач зауважує, що конкретизація Комісією змісту Закону у Положенні не виходить за межі компетенції Комісії та приймаючи спірне рішення у відповідній частині Комісія діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом.

21. Верховний Суд ухвалою від 24.01.2024 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Чиркіна С.М.

22. Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та заяві про уточнення позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

23. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

24. Позивач був включений до списку кандидатів, стосовно яких призначено кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

25. Відповідно до вимог статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 03.11.2016 №143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

26. Пунктом 3 глави 2 розділу ІІ Положення передбачалось, що уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень оцінюються (встановлюються) шляхом перевірки: вміння систематизувати та узагальнювати інформацію, вміння чітко та зрозуміло формулювати та викладати правову позицію (правовий висновок) у судовому рішенні, вміння складати логічні, чіткі та обґрунтовані судові рішення, вміння логічно та послідовно обґрунтовувати в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів учасників судового провадження, дотримання процесуального закону під час розгляду справи, інших умінь та навичок судді.

27. Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, а також за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

28. Рішенням Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18 Положення викладено в новій редакції, в якій пунктом 3 глави 2 розділу ІІ визначено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється (встановлюється) шляхом перевірки: вміння визначати, оцінювати та описувати обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, зокрема, за наявності у модельній справі обставин, встановлених іншими судами, та їх висновків; вміння визначати, застосовувати та наводити норми права, що регулюють відносини, які є предметом модельної справи; вміння аналізувати і застосовувати правові позиції судів вищих інстанцій, зокрема, надавати висновки щодо застосування судами попередніх інстанцій правових позицій судів вищих інстанцій за наявності у модельній справі відповідних матеріалів; вміння аналізувати і застосовувати практику ЄСПЛ, рішення міжнародних судових установ та/або міжнародних організацій, які підлягають застосуванню в Україні; вміння аналізувати і робити висновки щодо відповідності (невідповідності) законодавству рішень судів попередніх інстанцій та наводити мотиви цих висновків за наявності у модельній справі відповідних матеріалів; вміння чітко та повно викладати резолютивну частину судового рішення відповідно до визначених процесуальним законом вимог з урахуванням обраного вирішення справи по суті відповідно до матеріалів модельної справи; вміння формулювати узагальнену правову позицію для відповідної категорії справ на підставі рішення у модельній справі (якщо модельна справа містить необхідні для цього матеріали); вміння викладати текст процесуального документа в офіційно-діловому стилі літературної мови чітко, зрозуміло, грамотно; дотримання стилістики та структури судового рішення; дотримання правил орфографії та пунктуації; інші уміння та навички.

Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

29. Не погоджуючись з положеннями пункту 3 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16, в редакції зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18, ОСОБА_1 звернувся до Суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

30. Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

31. Враховуючи обставини взяття позивачем участі у конкурсі на зайняття 23 вакантні посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням Комісії, Суд вважає, що виходячи з приписів частини другої статті 264 КАС України, позивач є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано оскаржувані положення пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення.

32. Частиною дев`ятою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

33. Згідно з частиною дванадцятою цієї статті конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом.

34. Частиною першою статті 81 Закону №1402-VIII передбачено, що спеціальною процедурою призначення на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній із вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

35. Згідно з частиною 5 цієї статті Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання.

Перелік уповноважених державних органів, вимоги до інформації, що повинна бути надана або отримана за результатами спеціальної перевірки, та строки надання інформації уповноваженими державними органами визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з урахуванням інформації, що міститься у досьє кандидатів на посаду судді, та строків проведення відповідного конкурсу.

Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.

36. Частинами першою, другою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

37. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина п`ята статті 83 Закону №1402-VIII.

38. Частиною 1 статті 85 Закону №1402-VIII передбачено етапи кваліфікаційного оцінювання: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

39. За правилами частини 2 цієї статті іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

40. Відповідно до частини 10 цієї статті за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

41. Колегія суддів зазначає, що підставою для визнання акту або окремих його положень протиправними та нечинними є встановлення невідповідності цього акту або його положень актам вищої юридичної сили чи відсутність повноважень на його видання.

42. Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що положення останнього абзацу пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення, у редакції від 13.02.2018, не відповідають нормам статті 83 Закону № 1402-VIII в частині того, що показник рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється (встановлюється) на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

43. Суд вважає такі твердження позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

44. З аналізу статей 79, 83, 85 Закону №1402-VIII слідує, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду здійснюється на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Кваліфікаційне оцінювання складається з таких етапів, як складення іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

45. Водночас, зазначеними нормами передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, а також порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

46. Вищенаведеними правовими нормами Закону №1402-VIII врегульовано дискреційні повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як органу, відповідального за формування суддівського корпусу особами, які мають належний кваліфікаційний рівень, щодо визначення процедури проведення конкурсу на зайняття посад суддів Верховного Суду, в тому числі визначення етапів проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання суддів, послідовності цих етапів та методів оцінки результатів їх проходження учасниками.

47. Під дискреційними повноваженнями Суд розуміє сукупність прав та обов`язків органу, закріплених у встановленому законодавством порядку, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

48. Визначення Комісією в оскаржуваному пункті Положення, що показник рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється (встановлюється) на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, узгоджується з положеннями Закону №1402-VIII зважаючи на повноваження Комісії, визначені цим Законом.

49. Суд враховує, що частина 10 статті 85 Закону №1402-VIII передбачає наявність повноважень Комісії за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ухвалити рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

50. При цьому, зазначена норма не містить застережень щодо неможливості припинення участі судді у конкурсі на етапі «Іспит» за результатами виконання практичного завдання.

51. Доводи позивача щодо того, що Комісія після встановлення кількості балів за один із чотирьох показників критерію «професійна компетентність» наділила себе правами припинення спеціальної процедури призначення на третьому етапі кваліфікаційного оцінювання, недопущення учасників до п`ятого етапу спеціальної процедури, лише на підставі отримання за результатами анонімного тестування або анонімного тестування та практичного завдання разом кількості балів, меншої від мінімально допустимого балу, встановленого Комісією, Суд вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах Закону.

52. Зазначені доводи ґрунтуються на невірному розумінні позивачем порядку та етапів проведення спеціальної процедури призначення на посаду судді Верховного Суду. За логікою закону іспит оцінюється окремо. Виконання практичного завдання є умовою для проходження до наступного етапу конкурсу.

53. Право Комісії припинити участь судді в оцінюванні та конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду на певному етапі передбачено Законом №1402-VIII (частина 10 статті 85).

54. Суд також критично оцінює твердження позивача про те, що застосування Комісією оскаржуваного пункту Положення не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

55. У пункті 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

56. Принцип "верховенства права" (правовладдя) вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10.12.2009 «Михайлюк та Петров проти України» (заява №11932/02) зазначено, що .

57. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" (C.G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).

58. Загальна мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, Законом №1402-VIII. Положення пункту 3 розділу ІІ Положення є зрозумілими, точними і передбачуваними та узгоджуються з нормами Закону №1402-VIII.

59. Враховуючи вищезазначене у сукупності, колегією суддів під час розгляду цієї справи не встановлено протиправності оскаржуваного позивачем пункту 3 розділу ІІ Положення, яка могла б слугувати підставою для визнання його протиправним та скасування.

60. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

61. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

62. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

63. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.А. Єзеров

Судді Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук

А.І. Рибачук

С.М. Чиркін