Постанова

від 24.04.2024 по справі 826/8245/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа №826/8245/17

адміністративне провадження № К/9901/1611/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 (судді - Вівдиченко Т.Р., Епель О.В., Карпушова О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - ОК "ЖБК" "Тиха Гавань", Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "С.К.С." про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ТОВ "Район-сервіс" звернувся до суду з позовом, в якому просило:

- визнати недійсним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 07.04.2017 №112 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності»;

- зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) подати для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України до реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання про початок виконання будівельних робіт №КВ 083160821404 від 22.03.2016, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №КВ 143162600211 від 16.09.2016.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві замовнику будівництва ОК «ЖБК «Тиха Гавань» зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 27» за №КВ083160821404 від 22.02.2016 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція індивідуального житлового будинку від багатоквартирний житловий будинок: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 27» за №КВ143162600211 від 16.09.2016.

Відповідно до договору №3 про передачу житлового будинку управителю (експлуатуюча організація) від 29.09.2016, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Тиха Гавань» передав управителю ТОВ «Район-сервіс» право повністю розпоряджатись та управляти майном, відповідно до законодавства України та з урахуванням положень цього договору, а управитель шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг споживачам (власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового будинку забезпечує належну його експлуатацію, вчасне проведення капітального і поточного його ремонту, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника(ків).

07.04.2017 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ №112, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція індивідуального житлового будинку від багатоквартирний житловий будинок: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 27» від 22.03.2016 №КВ083160821404 та скасовано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція індивідуального житлового будинку від багатоквартирний житловий будинок: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 27» від 16.09.2016 №КВ143162600211 замовника будівництва ОК «Житлово-будівельний кооператив «Тиха гавань».

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що будівельні роботи щодо реконструкції індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок та подальше його введення в експлуатацію за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, 27 у м. Києві відбулося згідно діючих норм земельного та містобудівного законодавства України та відповідає усім даним, які були внесені у декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ083160821404 та у декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КВ143162600211.

Також покликався на те, що факт недостовірності даних у зареєстрованих деклараціях може бути встановлено лише під час проведення перевірки, яка здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників. Однак перевірка відповідачем не проводилась.

Також покликався на те, що суб`єкт містобудування (замовник) не був притягнутий до відповідальності, зокрема до нього не було застосовано штрафні санкції, що додатково свідчить про відсутність недостовірності даних в поданих деклараціях, та як наслідок підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Також покликався на порушення строку проведення перевірки достовірності даних, наведених у деклараціях, оскільки тримісячний термін, визначений Порядком №553 сплинув.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 07.04.2017 №112 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виявлення та встановлення факту недостовірних даних, наведених у деклараціях, можливе лише під час проведення перевірки, яку відповідачем проведено не було. Таким чином, відповідачем на підставі припущень, неперевірених даних та без проведення належної перевірки спірного об`єкту, протиправно прийнято оскаржуваний наказ від 07.04.2017 №112 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності», а тому наявні підстави для його скасування.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо порушення спірним наказом прав позивача, як управляючої компанії, якій за договором передано житловий будинок з правом повного розпорядження та управління майном.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що скасування декларації про початок виконання будівельних робіт може бути наслідком самостійного виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, а саме: встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалась в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації та шляхом здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Також апеляційний суд виходив з того, що згідно відомостей наведених замовником будівництва у декларації про початок виконання будівельних робіт, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замовнику будівництва ОК «ЖБК «Тиха Гавань» зареєстровано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 04/012/01/009-16 від 12.01.2016. Разом з тим, відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури, як компетентного органу, згідно бази «Документооблік», за адресою вул. Набережно-Корчуватська, 27 у Голосіївському районі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не реєструвались. Не були такі надані позивачем і під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи відсутність у сторін містобудівних умов та обмежень, суд апеляційної інстанції погодився із висновком відповідача про те, що замовником будівництва ОК «ЖБК «Тиха Гавань» затверджено проектну документацію на об`єкт будівництва: «Реконструкція індивідуального житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок: м. Київ, Голосіївській р-н, вул. Набережно-Корчуватська, 27» неналежним чином, чим порушено ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Враховуючи, що достатньою правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 07.04.2017 №112 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» є правомірним.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що апеляційним судом не досліджено в повному обсязі обставини справи, що мало наслідком невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалення помилкового рішення про відмову в позові.

Зокрема, покликається на відсутність законодавчо визначених підстав для скасування спірних декларацій.

Також покликається на те, що виявлення та встановлення відповідачем факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованих деклараціях, можливо лише під час проведення перевірки, водночас доказів проведення перевірки спірного об`єкта будівництва, матеріали справи не містять.

Також покликається на те, що державний архітектурно-будівельний контроль можливий під час проведення будівельних робіт, водночас такі закінчені ще у вересні 2016 року, і інвестори, які проінвестували в житловий комплекс, оформили право власності на свої квартири.

Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Серед іншого, покликається на відсутність у позивача права звернення до суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 ч. 1 ст. 4 адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У постанові від 15.12.2015 (справа №800/206/15) Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Відповідно до висновку, сформованому у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Такі висновки застосовано Верховним Судом під час розгляду справи №320/9959/20 (постанова від 19.10.2023) та справи №826/6887/18 (постанова від 09.11.2023).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 20.02.2019 (справа 522/3665/17), від 10.08.2020 (справа №522/1611/17):

«В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.».

У постанові від 31.03.2021 (справа №640/21611/19) Верховний Суд дійшов з наступного висновку:

«….з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.»

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI в редакції, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3038-VI суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Частинами 1, 2 ст. 34 Закону №3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до ст. 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

За правилами ст. 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельногj контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

За наведеного правового регулювання, подані замовником будівництва ОК «ЖБК «Тиха Гавань» та зареєстровані відповідачем декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації є актами індивідуальної дії, оскільки подаються замовником будівництва та слугують правовою підставою набуття останнім права на виконання будівельних робіт, прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію та укладання договорів про постачання необхідних для його функціонування ресурсів, оформлення права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 по справі 815/1121/17 дійшла висновку, що спірна реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка здійснена суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.

У постанові від 05.09.2019 у справі №815/5256/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Таким чином, у справі, що розглядається, судам слід було з`ясувати, чи наділений позивач - ТОВ «Район-Сервіс» правом оскарження в судовому порядку спірного наказу, яким замовнику будівництва - ОК «ЖБК «Тиха Гавань» скасовано реєстрацію декларацій про початок будівельних робіт та про готовність до експлуатації.

Судом апеляційної інстанції вказане питання не вирішувалось.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірним наказом порушуються права та інтереси позивача. Суд виходив з того, що відповідно до договору №3 про передачу житлового будинку управителю (експлуатуюча організація) від 29.09.2016 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Тиха Гавань» передав управителю ТОВ «Район-сервіс» повністю розпоряджатись та управляти майном відповідно до законодавства України та з урахуванням положень даного договору, а управитель шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг споживачам (власникам приміщень з управління неподільним та загальним майном житлового будинку забезпечує належну його експлуатацію, вчасне проведення капітального і поточного його ремонту, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника(ків)).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, предметом оскарження у цій справі є наказ відповідача про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта.

При цьому, як встановлено судами і не заперечується позивачем, останній не є замовником спірного об`єкта будівництва, а є управляючою компанією за договором, укладеним із замовником будівництва про передачу в управління житлового будинку.

Таким чином, позивач не належить до суб`єктів містобудівної діяльності, не є учасником публічно-правових відносин у сфері містобудівної діяльності, відтак, оскаржуване у цій справі рішення відповідача не справляє безпосередній вплив на його права та інтереси.

Наявність укладеного між позивачем та третьою особою договору про передачу житлового будинку в управління також не робить позивача учасником відносин у сфері містобудівної діяльності.

Такий договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим лише для його сторін і не зумовлює виникнення взаємних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем як органом архітектурно-будівельного контролю.

Так, згідно умов зазначеного договору третя особа, як замовник, передав позивачу як управителю повноваження з управління майном відповідно законодавства України.

При цьому управитель та замовник, за порушення умов цього договору, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, права позивача, як сторони за вказаним договором, захищені через можливість притягнення замовника до відповідальності у встановленому законодавством порядку, а не через оскарження рішень органу архітектурно-будівельного нагляду та контролю, що є компетенцією відповідних суб?єктів містобудування.

Схожий підхід у вирішенні питання права на оскарження рішень у сфері містобудування застосував Верховний Суд у постановах від 27.10.2021 у справі №640/19974/19 та від 30.11.2023 у справі №826/8079/18.

Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, оскільки встановлена за наслідками її розгляду відсутність у позивача права звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук