Ухвала

від 24.04.2024 по справі 320/28137/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

Київ

справа № 320/28137/23

адміністративне провадження № К/990/14142/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 320/28137/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріалбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 11.04.2024.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.10.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024, позов задовольнив повністю, податкові повідомлення-рішення скасував, здійснив розподіл судових витрат. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача документальної планової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова КМУ №89), в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким введено мораторій на проведення відповідної документальної перевірки.

Обґрунтовуючи такі висновки, суди попередніх інстанцій послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, Верховного Суду, викладені зокрема у постановах: від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (щодо можливості під час оскарження податкових повідомлень-рішень оскаржувати процедуру призначення і проведення перевірки); від 19.10.2022 у справі №640/18646/21, від 24.05.2023 у справі №140/607/22, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі №160/14976/21, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21 (у питанні застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і Постанови КМУ №89); від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 27.07.2023 у справі № 380/12782/22, від 28.07.2023 у справі №580/3888/22 (у питанні впливу допущених порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень - відсутність законних підстав для проведення документальної планової перевірки має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки).

Слід зазначити, що суд першої інстанції, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принципом офіційного з`ясування обставин у справі, також надав правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, визнавши їх безпідставними. Суд здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, визнавши їх самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень. Також апеляційний суд звернув увагу, що апеляційна скарга податкового органу не містила заперечень щодо висновків суду першої інстанції в частині протиправності призначення та проведення планової перевірки позивача. Крім того, скаржник не надав об`єктивних та беззаперечних доказів нереальності господарських операцій, зокрема не надав доказів недійсності, фіктивності чи дефектності первісних бухгалтерських документів, складених на підтвердження виконання контрагентами господарських операцій. Апеляційна скарга зводилась до цитування висновків, викладених в акті перевірки, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Погодився апеляційний суд і зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

У касаційній скарзі ГУ ДПС із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вважає, що суди попередніх інстанцій в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки неправильно застосував норми права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 19.04.2022 у справі №816/687/16, у якій вже висловлена позиція щодо неможливості штучного обмеження повноважень Верховної Ради України у разі, якщо такі обмеження не закріплені конституційно. Постанова КМУ №89 є обов`язковою до виконання, а мораторій на проведення перевірки не містить заборони або обов`язок зупинення податкової перевірки у випадках, коли податковим органом додержано процедуру проведення перевірки, а платник податків допустив контролюючий орган до її проведення, внаслідок чого податковий орган має повне право провести перевірку. Скаржник вважає, що проведення податкових перевірок, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року, допускається з урахуванням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки дія обмежень, встановлених мораторієм, є скороченою нормативним актом Кабінету Міністрів України, який виданий Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень та з урахуванням норм ст.117 Конституції України є обов`язковим до виконання як органами публічної влади, так платниками податків. Також із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України ГУ ДПС вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо суті виявлених порушень не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.08.2020 у справі №826/5743/14, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16, від 24.03.2020 у справі №260/410/19, від 03.03.2020 у справі №140/2715/18, від 05.03.2021 у справі №826/23914/15, від 14.12.2023 у справі № 320/4934/23, від 21.02.2023 у справі №640/21164/20, адже спірні господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально і не мали реального характеру.

Перевіряючи такі доводи, колегія суддів встановила, що Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.04.2022 у справі № 816/687/16 не містить обґрунтувань щодо її застосовності у справі, у якій подано касаційну скаргу. Натомість, зі змісту цієї постанови суду касаційної інстанції не вбачається, що суд вирішував питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та Постанови КМУ № 89 або наявності/відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України на зміну терміну дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій у справі, у якій подано касаційну скаргу, в частині застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ № 89 відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

У постановах від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 Верховний Суд також зазначав про застосовність у таких правовідносинах висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до якого контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення процедури призначення перевірки тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Практика Верховного Суду зі спірного у цій справі питання є сформованою і усталеною, а в касаційній скарзі відсутнє правове обґрунтування, чому вже неодноразово висловлена Верховним Судом правова позиція не відповідає неправильному застосуванню норм права.

Колегія суддів вважає, що та обставина, що суд першої інстанції надав правову оцінку виявленим порушенням, не змінює того факту, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки перевірка проведена з істотним порушенням вимог ПК України. Відповідно, доводи скаржника із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині висновків судів попередніх інстанцій щодо суті виявлених порушень, виходять за межі основної і першочергової підстави для задоволення позовних вимог, а тому не мають правового значення. Доводів про незгоду зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат касаційна скарга не містить.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Отже, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 320/28137/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріалбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко