Рішення

від 23.04.2024 по справі 203/1871/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1871/24

Провадження № 2-о/0203/70/2024

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Шаблі О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу у паперовій формі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

16квітня 2024року ОСОБА_1 звернувся досуду ізвказаною заявоюокремого провадження,відповідно доякої проситьсуд встановитифакт смертісвого батька ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Бердянськ Запорізькоїобласті,що знаходитьсяна тимчасовоокупованій територіїУкраїни,оскільки увідділі державноїреєстрації актівцивільного стануне можутьздійснити належнеюридичне оформленняреєстрації смертізаконами Україниз оглядуна поданнязаявником документів,що маютьпідтверджувати фактнародження,виданих натимчасово окупованійтериторії,де органидержавної владиУкраїни тимчасовоне здійснюютьсвої повноваження. Встановлення цього факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть.

В судове засідання заявник не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 19 квітня 2024 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від представника заінтересованої особи на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293та п. 8 ч. 1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу Українисуд розглядає в порядку окремого провадженнясправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення; суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п. 1 гл. 5 розд. III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті, крім іншого, можуть бути: 1) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п.п. 13, 18постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянськ Запорізької області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і доводиться батьком заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а з 25 травня 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 6-8, 9, 10-11, 23).

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено до 13 травня 2024 року.

Після 24 лютого 2022 року ознак тимчасово окупованих територій набули окремі райони Київської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей. Частина цих територій тимчасово контролюється російською армією, а відтак функціонування звичних механізмів реєстрації актів цивільного стану, зокрема, народження або смерті особи, там не відбувається.

У відповідності до наказу затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 30 від 05 лютого 2024 року), вся територія м. Бердянськ Запорізької області відноситься до тимчасово окупованої рф території України.

Таким чином, м. Бердянськ Запорізької області розташоване на тимчасово окупованій рф території України.

Заявником на підтвердження викладених у заяві обставин надані суду медичне свідоцтво про смерть № 522, видане 09 жовтня 2023 року «Державною установою», а також про смерть № НОМЕР_1 та свідоцтво про смерть, видані 17 жовтня 2023 року «Державною установою «Симферопольський районний відділ ЗАГС №3 Департаменту ЗАГС» так званого «міністерства юстиції Республіки Крим», відповідно до яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ Запорізької області, причина смерті: вторинний стволовий синдром, ішемічний інфаркт головного мозку, гіпертонічна хвороба серця (а.с. 12, 13-14, 15).

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (рішення від 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (рішення у справі «Кіпр проти Туреччини» від 10.05.2001, §§92, 96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (§142) наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки суд бере до уваги, що можливості збору доказів смерті особи на цій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість для заявника отримати необхідні документи в м. Бердянськ Запорізької області для реєстрації факту смерті виникла внаслідок розташування цього населеного пункту на тимчасово окупованій території України.

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки необхідний для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 повністю та встановити факт смерті його батька на тимчасово окупованій території України.

Також згідно з п. 8 ч. 1 ст.430ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задовольнити повністю.

Встановити факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ Запорізької області, Україна, причина смерті: вторинний стволовий синдром, ішемічний інфаркт головного мозку, гіпертонічна хвороба серця.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Колесніченко