Постанова

від 11.04.2024 по справі 990sсgс/6/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/6/23

Провадження № 11-206сап23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Проценко Р. А.,

представника Вищої ради правосуддя Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - скаржник) звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - оскаржуване рішення).

2. Це рішення Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 оскаржує з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон України «Про Вищу раду правосуддя»).

3. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

4. На думку скаржника, строк здійснення відносно нього дисциплінарного провадження всупереч частині четвертій статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції від 16.10.2019 перевищив регламентовані цією нормою шістдесят днів з моменту отримання членом Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги. Так, дисциплінарна скарга від керівника Сумської обласної прокуратури надійшла до Вищої ради правосуддя 27.11.2020, дисциплінарну справу відкрито ухвалою Дисциплінарної палати 14.04.2021 (тобто попереднє вивчення членом Дисциплінарної палати тривало більше чотирьох місяців), а завершено розгляд дисциплінарної справи 21.07.2021. При цьому скаржник наголошує, що посилання Дисциплінарної палати у своєму рішенні на положення статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції від 21.12.2016 не ґрунтується на процесуальних нормах закону, оскільки частина тринадцята статті 49 означеного Закону діє в редакції більш ранній, ніж стаття 42 цього Закону, тож застосуванню підлягає норма, прийнята хронологічно пізніше. Про надання переваги застосуванню статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» свідчить і те, що пріоритет повинна мати та норма, яка встановлює більш м`які межі для застосування можливих негативних наслідків для судді.

5. За таких обставин, на думку скаржника, Дисциплінарна палата 14.04.2021 (відкриття дисциплінарного провадження) повинна була відмовити у відкритті дисциплінарної справи на підставі пункту 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

6. Водночас скаржник зауважує, що навіть якщо керуватися статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції від 09.08.2023, яка діяла на час ухвалення рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023, то загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги до дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, без урахування часу зупинення розгляду дисциплінарної справи. У разі порушення зазначеного строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати, а згідно із частиною сьомою статті 51 цього Закону Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів із дня їх надходження. Отже, загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не могла перевищувати 18 місяців плюс 30 днів з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги (27.11.2020) до розгляду Вищою радою правосуддя скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше 26.06.2022). Тож за наведеного застосування, на переконання скаржника, дисциплінарне провадження також підлягало закриттю.

7. Разом з тим скаржник звертає увагу суду на те, що ні рішення Дисциплінарної палати, ні рішення Вищої ради правосуддя не містять мотивів неприйняття його доводів щодо порушення строків дисциплінарного провадження. Вища рада правосуддя обмежилася виключно посиланням на те, що доводи ОСОБА_1 щодо порушення строків дисциплінарного провадження, викладені у його скарзі, не спростовують висновків Дисциплінарної палати про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. І це при тому, що в Рішенні від 01.12.2004 № 19-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що незалежність суддів є конституційним принципом організації та функціонування судів, вона забезпечується, зокрема, особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

8. Щодо мотивів притягнення ОСОБА_1 , з яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів»), скаржник зазначає, що, по-перше, в період з 27.10.2020 по 09.11.2020 за погодженням з керівництвом апеляційного суду та за рекомендацією сімейного лікаря він знаходився на самоізоляції через зараження COVID-19, хоч і використав для цього відпустку.

9. По-друге, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка знаходилася у провадженні скаржника, надійшло до апеляційного суду з порушенням десятиденного строку, передбаченого вимогами пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тільки 02.11.2020, коли він уже перебував на самоізоляції з 27.10.2020.

10. На думку скаржника, за зазначених вище обставин розгляд поданого 02.11.2020 клопотання мав відбуватися відповідно до абзацу п`ятого пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК: або шляхом передачі клопотання на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу (повторний авторозподіл судової справи), або шляхом розгляду іншим суддею зі складу колегії суддів, або шляхом передачі для розгляду до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку абзацу шостого пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» цього Кодексу.

11. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що він не порушив жодної норми процесуального закону чи карантинних обмежень, міжнародних норм права або будь-яких правил поведінки судді, які б унеможливили виконання сторонами судового провадження чи керівником Сумської обласної прокуратури їх прав, законних інтересів чи процесуальних обов`язків, адже положення пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК як раз і були прийняті законодавцем для ситуації, коли один із суддів зі складу колегії суддів захворів на коронавірусну хворобу (COVID-19), знаходиться на лікуванні чи на самоізоляції через карантинні обмеження.

12. Крім того, застосування до цієї ситуації щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підпунктів 2.3.23, 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (далі - Положення № 30), скаржник вважає необґрунтованим, оскільки вона унормована спеціальною нормою КПК, яка і була визначена законодавцем для таких випадків. При цьому ніякої службової записки судді не потрібно, адже суддя може тяжко хворіти і взагалі знаходитися в закладі охорони здоров`я.

Позиція Вищої ради правосуддя

13. 09.02.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив Вищої ради правосуддя на скаргу, у якому представник Вищої ради правосуддя просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя без змін.

14. Представник Вищої ради правосуддя зауважує, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. Суддю ОСОБА_1 повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. У засіданні Вищої ради правосуддя 30.11.2023 скаржник узяв участь у режимі відеоконференції.

15. Посилаючись на обставини, встановлені в ході дисциплінарної справи, та відповідні висновки Вищої ради правосуддя, викладені в оскаржуваному рішенні, представник Вищої ради правосуддя обґрунтовує безпідставність доводів скарги про відсутність визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності та мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, такими доводами.

16. Представник Вищої ради правосуддя наголошує, що суддею ОСОБА_1 не було вжито всіх необхідних заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК, що є істотним порушенням норм процесуального права та унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків та подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з нерозглядом суддею поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину.

17. На переконання представника Вищої ради правосуддя, суддя ОСОБА_1 мав відповідною службовою запискою про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), частиною першою статті 185 КК, строк тримання під вартою якого закінчувався 07.11.2020, повідомити голову суду про наявність у його провадженні такої кримінальної справи. У засіданні Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА_1 повідомив, що таку службову записку він не готував та не поінформував, зокрема, 27.10.2020 голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 у справі № 591/3531/19. Крім того, суддя ОСОБА_1 пояснив, що 27.10.2020 він перебував на роботі, написав заяву про надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 днів з 27.10.2020, яку віддав особисто голові суду. Отже, порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило виконання учасниками судового процесу, зокрема Сумською обласною прокуратурою, процесуальних обов`язків.

18. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення строків дисциплінарного провадження, викладених у скарзі, представник Вищої ради правосуддя зазначає, що вони не спростовують висновків Дисциплінарної палати про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. При цьому строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаного судді не закінчився.

Рух скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.01.2024 відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», а ухвалою від 21.02.2024 призначила розгляд справи в судовому засіданні.

Обставини справи

20. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 12.06.1996 № 420/96 призначений на посаду судді Зарічного районного суду міста Суми. Постановою Верховної Ради України від 04.07.2002 № 57-IV обраний суддею Апеляційного суду Сумської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 25.06.2009 № 1576-VI обраний на посаду судді Ковпаківського районного суду міста Суми. Постановою Верховної Ради України від 16.10.2012 № 5448-VI обраний на посаду судді Апеляційного суду Сумської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.12.2018 № 3787/0/15-18 переведений на посаду судді Сумського апеляційного суду.

21. До Вищої ради правосуддя 27.11.2020 за вхідним № 817/0/13-20 надійшла скарга Сумської обласної прокуратури на дії судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК.

22. У скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 порушив строки призначення до розгляду апеляційної скарги та необґрунтовано залишив без розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи та поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, створивши ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

23. Скаржник указав, що зволікання з розглядом справи призвело до звільнення ОСОБА_2 з-під варти 07.11.2020 на підставі частини п`ятої статті 202 КПК.

24. З наведених підстав скаржник просив притягнути суддю Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

25. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддявід 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 суддю Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

26. Підставою притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені під час перевірки Третьою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

27. Зокрема, під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.

28. Вироком Зарічного районного суду міста Сум від 09.09.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК, та засуджено до 9 років позбавлення волі, а також визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК, та засуджено до 6 місяців арешту. На підставі частини першої статті 70 КК ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі. Крім того, цим самим вироком обвинуваченому продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07.11.2020, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, не має житла, міцних соціальних зв`язків, тому існували достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

29. ОСОБА_2 подав апеляційні скарги на вирок суду.

30. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 визначено колегію суддів у такому складі: суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду ОСОБА_1, судді Матус В. В., Філонова Ю. О.

31. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15.10.2020 відкрито апеляційне провадження та встановлено строк до 26.10.2020 для подання учасниками судового провадження заперечень на апеляційну скаргу.

32. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 26.10.2020 закінчено підготовку та призначено розгляд апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 на

22.12.2020.

33. Водночас суддя ОСОБА_1 призначив на 29.10.2020 розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

34. Судове засідання, призначене на 29.10.2020, не відбулося через перебування судді-доповідача ОСОБА_1 у відпустці.

35. 02.11.2020 прокурор у кримінальному провадженні подав до Сумського апеляційного суду клопотання про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_2 терміном на 60 діб.

36. Станом на 19.11.2020 клопотання прокурора не було розглянуто.

37. Як зазначено вище, у вироку Зарічного районного суду міста Сум від 09.09.2020 стосовно ОСОБА_2 був визначений час тримання його під вартою, а саме до 07.11.2020.

38. Згідно з довідкою від 16.01.2021, підписаною головою Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О., суддя ОСОБА_1 з 27.10.2020 по 09.11.2020 перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій відповідно до наказу голови суду від 27.10.2020 № 54-ВС.

39. Відповідно до витягу з реєстру вхідної кореспонденції Сумського апеляційного суду 02.11.2020 до суду надійшло клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 591/3531/19.

40. Через перебування судді ОСОБА_1 у відпустці вказане клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу не було розглянуто судом у строки, передбачені КПК, що призвело до звільнення з-під варти ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК.

41. Згодом прокурор Тимошенко Є. І. заявив відвід судді-доповідачу ОСОБА_1 мотивуючи його тим, що керівник Сумської обласної прокуратури подав до Вищої ради правосуддя скаргу щодо дисциплінарного проступку судді, вчиненого у межах кримінального провадження, що викликає сумнів у його об`єктивності та неупередженості як судді.

42. Крім того, суддя ОСОБА_1 також заявив самовідвід у кримінальному провадженні з підстав наявності у Вищій раді правосуддя дисциплінарної скарги керівника Сумської обласної прокуратури Тубельця О. Л. на бездіяльність судді та з метою запобігання виникненню будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в його об`єктивності та неупередженості як судді під час розгляду апеляційних скарг, інших заяв чи клопотань сторін.

43. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 09.12.2020 заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід та заяву прокурора про відвід судді ОСОБА_1 задоволено, матеріали кримінального провадження передано для повторного автоматизованого розподілу.

44. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14.01.2021 вирок Зарічного районного суду міста Сум від 09.09.2021, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК, залишено без змін, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення.

45. За результатами вивчення копій матеріалів кримінальної справи № 591/3531/19 Дисциплінарна палата зазначила, що на виконання розпорядження про виконання вироку Зарічного районного суду міста Сум від 09.09.2020, ухвали Сумського апеляційного суду від 14.01.2021 ОСОБА_2 оголошено в розшук та заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» від 17.02.2021 № 930.

46. За результатами вжиття заходів місцезнаходження ОСОБА_2 було встановлено, його затримано та доправлено до слідчого ізолятора міста Сум.

47. Вирішуючи питання про притягнення або відмову у притягненні судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з такого.

48. Статтею 28 КПК визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

49. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

50. Невжиття суддею ОСОБА_1 заходів щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 призвело до порушення строку його розгляду, що стало підставою для звільнення його з-під варти, а також поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик переховування ОСОБА_2 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

51. Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що саме невжиття суддею ОСОБА_1 всіх необхідних заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих цим Кодексом процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з нерозглядом суддею поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину.

52. Водночас Дисциплінарна палата зазначила, що суддя ОСОБА_1 не намагався вжити заходів для розгляду клопотання прокурора у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна визнати розумним, незважаючи на звернення прокурора до судді із цього приводу.

53. Крім того, Законом України від 13.04.2020 № 558-IX «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Питання про передачу на підставі абзацу п`ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у цьому випадку не допускаються.

54. За встановлених обставин Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, не розглянувши клопотання про продовження строку тримання під вартою, порушив вимоги статті 331, статей глави 18 та пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, а також не дотримався вимог, установлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Бангалорськими принципами поведінки суддів, відповідними процесуальними законами України, рекомендацій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо дотримання під час розгляду вказаних справ усіх процесуальних дій, які супроводжують прийняття судового рішення, тобто щодо забезпечення належним чином побудованого й справедливого судового процесу, перебігу розгляду справи в судовому засіданні.

55. При обранні виду стягнення, яке має бути застосовано до судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що наведене призвело до виникнення у скаржників сумніву у справедливому судовому розгляді, що негативно вплинуло на авторитет суду та призвело до невиконання суддею основного завдання суду щодо здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України. Разом з тим з огляду на ступінь та форму вини судді ОСОБА_1 у вчиненні вказаного проступку Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, врахувавши особу судді, зокрема його позитивну характеристику, ступінь вини у вчиненні проступку, наявність дисциплінарного стягнення, дійшла висновку, що пропорційним дисциплінарним стягненням, яке слід застосувати до судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 , є догана з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

56. Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21, суддя Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя, яка надійшла на електронну пошту 02.08.2021.

57. У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 суддя ОСОБА_1 наголошував на відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з тим, що він об`єктивно ніяк не міг завадити учасникам судового процесу, включаючи прокурора, у реалізації наданих їм процесуальних прав і виконанню ними процесуальних обов`язків.

58. Вказав, що одночасно із призначенням апеляційних скарг до розгляду на 29.10.2020 також було призначено розгляд питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 згідно з вимогами статті 331 КПК, оскільки на час проведення підготовки до апеляційного розгляду будь-які клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку дії запобіжного заходу були відсутні, а строк тримання під вартою обвинуваченого закінчувався 06.11.2020. Однак через те що у дружини судді 17.10.2020 (субота) було виявлено вірус SARS-CoV-2, у період з 19.10.2020 до 23.10.2020 включно він перебував на самоізоляції (листок непрацездатності № 234804). При цьому 19.10.2020 (понеділок) у приміщенні КНП «ЦПМСД № 2» СМР амб. № 6 у нього відібрано біоматеріал для відповідного дослідження. 26.10.2020 результат дослідження біоматеріалу на вірус SARS-CoV-2 виявився позитивним, але медичний працівник повідомив йому про це лише зранку 27.10.2020. Він, у свою чергу, негайно повідомив про це голову Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. та секретаря колегії з розгляду кримінальних проваджень Філонову Ю. О. Для самоізоляції він, за погодженням з керівництвом суду, взяв відпустку як учасник бойових дій тривалістю 14 днів до 09.11.2020 включно, а не «лікарняний», оскільки розмір грошових виплат у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю є значно меншим, і 10.11.2020 приступив до роботи.

59. Окрім цього, суддя ОСОБА_1 вказав, що Третя Дисциплінарна палата, дійшовши висновку про невжиття ним як суддею-доповідачем дієвих заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, фактично вказала, що суддя повинен був проігнорувати вимоги Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, рекомендації Державної судової адміністрації України і сімейного лікаря щодо обов`язкової самоізоляції, продовживши апеляційний розгляд справ.

60. За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 Вища рада правосуддя прийняла рішення від 30.11.2023 № 1159/0/15-23«Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

61. У цьому рішенні Вища рада правосуддя з підстав, викладених у самому рішенні, погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати, вважаючи, що Дисциплінарна палата обґрунтовано встановила в діях судді склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

62. Крім того, Вища рада правосуддя зазначила, щовідповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді - доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

63. Відповідною службовою запискою про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК, строк тримання під вартою якого закінчувався 07.11.2020, суддя ОСОБА_1 мав повідомити голову суду про наявність у його провадженні такої кримінальної справи.

64. У засіданні Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА_1 повідомив, що таку службову записку він не готував та не повідомив, зокрема 27.10.2020, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 у справі № 591/3531/19.

65. Крім того, суддя ОСОБА_1 пояснив, що 27.10.2020 він перебував на роботі, написав заяву про надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 днів з 27.10.2020, яку віддав особисто голові суду.

66. За таких обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку про порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило виконання учасниками судового процесу, зокрема Сумською обласною прокуратурою, процесуальних обов`язків.

67. Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

68. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.

Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя

69. Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

70. Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

71. Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

72. Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

73. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

74. Згідно із частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

75. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

76. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

77. У пункті 123 рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10.02.1983 у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14.11.2006 у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22.11.1995 у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

78 Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

79. Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

80. У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя з підстав, визначених у пунктах 1, 2, 3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», натомість зазначає, що не погоджується з мотивами, якими Вища рада правосуддя обґрунтувала свої висновки про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

81. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути викладені у скарзі доводи ОСОБА_1 , перевіривши дотримання Вищою радою правосуддя під час ухвалення спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

82. Предметом оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя було рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

83. В оскаржуваному рішенні визначеними законом підставами притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вказано підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

84. Велика Палата зауважує, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

85. Як убачається з оскаржуваного рішення, Вища рада правосуддя визнала правильною оцінку дисциплінарного органу діяння судді ОСОБА_1 щодо невжиття ним заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , що призвело до порушення строку його (клопотання) розгляду та стало підставою для звільнення обвинувачуваного з-під варти, а також поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик переховування ОСОБА_2 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

86. Саме невжиття суддею ОСОБА_1 всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК розцінене дисциплінарним органом як істотне порушення скаржником норм процесуального права. За висновком дисциплінарного органу, у зв`язку з нерозглядом суддею ОСОБА_1 поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, було унеможливлено реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК процесуальних прав у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

87. Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

88. Таким чином, цією нормою чітко визначено, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості та повинне мати певні наслідки, зокрема такі, що унеможливили б реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвели б до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

89. Відповідно до статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

90. Як убачається з матеріалів справи, у вироку Зарічного районного суду міста Сум від 09.09.2020 стосовно ОСОБА_2 був визначений час тримання його під вартою, а саме до 07.11.2020. Згідно з довідкою від 16.01.2021, підписаною головою Сумського апеляційного суду Литовченко Н. О. , суддя ОСОБА_1 з 27.10.2020 по 09.11.2020 перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій відповідно до наказу голови суду від 27.10.2020 № 54-ВС. Відповідно до витягу з реєстру вхідної кореспонденції Сумського апеляційного суду 02.11.2020 до суду надійшло клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 591/3531/19. Через перебування судді ОСОБА_1 у відпустці вказане клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу не було розглянуто судом у строки, передбачені КПК, що призвело до звільнення з-під варти ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК.

91. Велика Палата зауважує, що, як зазначено вище, саме невжиття суддею ОСОБА_1 всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК розцінене дисциплінарним органом як істотне порушення скаржником норм процесуального права. Тож Велика Палата Верховного Суду виходить саме з тих підстав та обставин, за яких ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

92. На думку дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 мав службовою запискою [складеною відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30] про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК, строк тримання під вартою якого закінчувався 07.11.2020, повідомити голову суду про наявність у його провадженні такої кримінальної справи. Разом з тим у засіданні Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА_1 повідомив, що таку службову записку він не готував та не повідомив, зокрема 27.10.2020, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 у справі № 591/3531/19.

93. Дійсно,відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді - доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

94. Однак на час надходження 02.11.2020 до Сумського апеляційного суду клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 591/3531/19 розділ ХІ «Перехідні положення» КПК з огляду на запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантинні заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19 було доповнено пунктом 20-5, згідно з яким тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Так, розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Зокрема, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту (абзац п`ятий пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК).

95. Внесені зміни саме і були обумовлені зменшенням негативного впливу поширення коронавірусу COVID-19.

96. За звичайних обставин процесуальним законодавством закріплено принцип незмінності складу суду, який означає, що справа, розгляд якої розпочато колегією суддів, повинна бути розглянута тією ж колегією суддів, яка розпочала справу, тож тимчасова відсутність судді-доповідача або члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.

97. У той же час тимчасово, на період дії карантину, питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості розгляду (незалежно від підстав) останнього суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК строку, вирішувалося відповідно до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, в провадженні якого перебувала така справа.

98. Тим більше на час надходження 02.11.2020 до Сумського апеляційного суду відповідного клопотання суддя ОСОБА_1 вже знаходився у відпустці (додатковій відпустці із збереженням суддівської винагороди як учаснику бойових дій), що взагалі виключало здійснення ним правосуддя, до того ж враховуючи перебування останнього на самоізоляції (у зв`язку з підтвердженням у нього COVID-19).

99. Так, частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці.

100. Згідно зі статтею 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

101. Відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР«Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

102. Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

103. Приймаючи рішення про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарний орган викладених вище положень не врахував, оцінки наданим суддею поясненням не надав.

104. Велика Палата зауважує, що судовий контроль при оцінці рішень (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень під час виконання ним дискреційних повноважень є обмеженим та за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки доцільності таких рішень (дій, бездіяльності). Водночас суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у рішенні суб`єкта владних повноважень висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити викладені в рішенні підстави його прийняття, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. При цьому суд не вправі змінювати підстави застосування правових наслідків, визначених рішенням суб`єкта владних повноважень і зазначених у такому рішенні, навіть якщо такі підстави фактично мають місце.

105. Наведене кореспондується зі статтею 2 КАС, якою установлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

106. За таких обставин, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду виходячи з правової оцінки дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді ОСОБА_1 , дійшла висновку, що оспорюване рішення не відповідає такому критерію правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, як обґрунтованість. Підставою для такого висновку є те, що суддя ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення норм процесуального права щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні без урахування встановленої у дисциплінарному провадженні тієї обставини, що клопотання надійшло до суду під час перебування судді у відпустці. Обставини, які б свідчили про обізнаність судді ОСОБА_1 щодо цього клопотання, в дисциплінарному провадженні не встановлені.

107. Щодо посилання скаржника на порушення строку здійснення відносно нього дисциплінарного провадження Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що за наявності підстав для скасування рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначених статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», підняте скаржником питання поглинається скасуванням відповідного рішення.

Висновки за результатами розгляду скарги

108. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» задовольнити.

Скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.07.2021 № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко К. М. Пільков

Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

В. В. Король Н. В. Шевцова

О. В. Кривенда