Рішення

від 23.04.2024 по справі 338/226/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/226/24

23 квітня 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у закритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: село Ластівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка обгрунтовує свої вимоги тим, що від шлюбу, який був розірваний рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2011 року, вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на її утриманні і проживають разом з нею.

Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Крім того, вказує на те що відповідач написав заяву завірену нотаріусом, якою останній відмовився від виховання та утримання дитини.

Ухвалою від 14 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у ній підготовче засідання.

Ухвалою від 17 квітня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав зазначених у позові. Просила його задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Крім того, інформація щодо розгляду даної справи наявна на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади. Про причини неявки ОСОБА_2 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

Представник 3-ї особи, органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність. Також, надав на адресу суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки.

В судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що вони жодного разу не спілкувалася з батьком, навіть не пам`ятає як він виглядає.

Допита в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 більше десяти років не проживає з позивачкою та донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спілкується з нею, не приділяє жодної уваги, не дзвонить. ОСОБА_3 , жодного разу не згадувала про батька.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, пояснення неповнолітньої дитини та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно витягу з реєстрації територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої Кривецькою гімназією, батько ОСОБА_2 , навчальний заклад не відвідує, вихованням та навчанням дитини займається лише мати ОСОБА_1 .

Згідно заяви, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Любінець О.П., яка засвідчила справжність підпису ОСОБА_2 , який усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до його фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовився від виховання та утримання його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та просив позбавити його батьківських прав.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, відповідач взагалі не приймає участь у вихованні дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям, станом здоров`я, не відвідував і не відвідує дочку, тобто свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків з часу народження дитини.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради № 86 від 10.04.2024р., виконавчий комітет Солотвинської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст. 152 СК України).

Згідно вимог ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання своєї малолітньої дочки, зовсім не дбає про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не піклується станом здоров`я, взагалі не відвідує дитини, не зустрічається з нею, матеріально не забезпечує.

На думку суду вказані обставини дають підстави вважати, що відповідач нехтує батьківськими обов`язками щодо спілкування з дитиною, маючи для цього реальну можливість, свідомо не бажає брати участі у її вихованні та не дбає про фізичний і духовний розвиток.

Аналізуючи наведене в сукупності, та беручи до уваги, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини, суд погоджується із письмовим висновком органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради № 86 від 10.04.2024р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150, 155, 164-167 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 167, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: село Ластівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Решетов