Рішення

від 18.04.2024 по справі 134/1986/23

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/1986/23

2/134/46/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 квітня 2024 року смт Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участі представника позивача адвоката Кугутюка О.В.,

представника відповідача адвоката Панасюка В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в смт Крижопіль, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Крижопільської селищної ради, КСП «Нива» с. Шарапанівка, Тульчинської районної військової адміністрації про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кугутюк О.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай), як члену колишнього КСП «Нива» с. Шарапанівка у розмірі 3,46 умовних кадастрових гектарах. В обґрунтування вимог вказує, що в період з 1982 року по 1997 рік позивач був членом колгоспу ім. Калініна, в подальшому перейменований в КСП «Нива» с. Шарапанівка Тульчинського (колишнього Крижопільського) району Вінницької області. Від знайомих дізнався, про те, що як член КСП мав право на отримання права на земельну частку (пай). За час перебування членом сільськогосподарського підприємства ОСОБА_1 помилково не був включений в списки громадян, які мають право на земельну частку (пай), які додаються до Державного акту на право колективної власності на землю. Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Нива» с. Шарапанівка, виданий 04.09.1994 року, тобто на час перебування позивача у членах КСП. Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. В поза судовому порядку відновити порушене право не можливо. Тому позивач змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року за клопотанням представника позивача, яке заявлено до початку розгляду справи по суті, було залучено до справи співвідповідачів Тульчинську районну військову адміністрацію та КСП «Нива» с. Шарапанівка.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кугутюк О.В. позов підтримав з наведених у позовній заяві підстав та просив його задовольнити. Зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 під час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Нива» був членом даного підприємства, тому має право на земельну частку (пай). Разом з тим наголосив, що ОСОБА_1 помилково не був включений у список членів КСП, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю. Вважає, що позивач строк позовної давності не пропустив, оскільки про порушене своє право дізнався в 2022 році, коли йому знайомий сказав, що як колишній член КСП він має право на земельну частку (пай).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачем і представником позивача не додано доказів членства ОСОБА_1 на момент видачі державного акту в КСП «Нива», разом з тим землі колишнього КСП «Нива», яке було реорганізовано у ТОВ «Шарапанівка», та яке у 2007 році ліквідоване, уже розпайовані. Просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності, який необхідно обчислювати з 2007 року, а саме коли підприємство було ліквідоване.

Представник співвідповідача Тульчинська районна військова адміністрація в судове засідання не з`явився. До суду направили заяву про розгляд справи без участі представника, зазначивши що є неналежним відповідачем по даній справі. Разом з тим подали пояснення по справі, посилаючись на те, що оформлення права власності на земельну ділянку особою, яка має право на земельну частку (пай), перш за все, передбачає наявність у такої особи документу, що підтверджує відповідне право на зазначену частку (пай). Одним із таких документів є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). У разі перешкоди в отримані сертифікату на земельну частку (пай) особа вправі використати судову форму захисту. Так у постанові від 23.09.2021 року у справі № 563/1407/19 Верховний Суд зауважив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством (КСП) акта на право колективної власності на землю вона: працювала в цьому підприємстві; була його членом; була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключеного з нього, має до проведення розпаювання і видач сертифікатів звернутися до загальних зборів члені КСП з питаннями щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. Якщо особа не використала перелічені заходи, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку. Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 року у справі № 181/257/19 зауважив на 3-ох умовах набуття особою права на земельний пай, а саме: членство у КСП на час паювання; включення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України відносно повноважень органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування: районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Щодо явки відповідача КСП «Нива» с. Шарапанівка, який судом залучений ухвалою від 14 грудня 2023 року, то судом встановлено, що відповідно до листа № 09/01-14 від «Крижопільського трудового архіву» до 1954 року у с. Шарапанівка діяло два колгоспи: ім. Петровського та ім. Воровського. У 1954 році на підставі рішення загальних зборів колгоспників (протокол № 3 від 16 лютого 1954 року) колгоспи об`єдналися в один, який дістав назву колгосп ім. Калініна с. Шарапанівка. У листопаді 1992 року на загальних зборах колгоспників ім. Калініна реорганізовано у Шарапанівське колективне сільськогосподарське підприємство «Нива» (протокол № 2 від 27 листопада 1992 року). Протоколом № 1 загальних зборів від 18 лютого 2000 року вирішено реорганізувати КСП «Нива» у ТОВ «Шарапанівка». Ухвалою Господарського суду Вінницької області (справа № 25/10-57 від 08.02.2007 року) ТОВ «Шарапанівка» ліквідовано.

З приводу залучення як співвідповідачів КСП «Нива» та Тульчинську районну військову адміністрацію у даній справі, суд повідомляє наступне, що остання була залучена до даної справи у якості співвідповідача з огляду на те, що районні державні адміністрації, затверджували розмір паю, вирішували питання про видачу сертифікатів. Так, Верховний Суд України у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснив, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Крім того у зв`язку із реорганізацією Крижопільської РДА та припиненням нею своєї діяльності її правонаступником є Тульчинська РДА (відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій»), а згідно Указу Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 року утворено на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні військові адміністрації. Отже при зверненні позивача до суду із вказаним позовом враховано, що при вирішенні даного спору рішення суду буде впливати на права та обов`язки вищевказаних відповідачів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд зазначає про наступне.

Встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Нива» села Шарапанівка виданий 04 вересня 1994 року, серія ВН, що підтверджується листом відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Разом з тим зазначено, що ОСОБА_1 не зазначений в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с. 9-10).

Розмір земельної частки (паю) членів колишнього КСП «Нива» становить 3,46 умовних кадастрових гектарів. Вартість земельної частки (паю) на час розпаювання земель становила 12,128 грн, дана інформація підтверджується листом № 472/14-24 від 10.04.2024 року відділу № 6 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до листа Архівного відділу Тульчинської районної військової адміністрації № 01-28/36 від 21.09.2023 року відомості про включення в списки громадян, які мають право на отримання права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 , відсутні (а.с. 7).

Відповідно до листа ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в Проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шарапанівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області громадянин ОСОБА_1 не значиться в списках громадян-членів КСП «Нива», що мають право на земельну частку (пай) (а.с. 8).

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай) не отримував, а доказів на підтвердження включення його до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до державного акта, суду надано не було.

Згідно архівної довідки № 67/01-15 від 17.02.2017 року, яка видана Крижопільським районним трудовим архівом, у документах колгоспу ім. Калініна с. Шарапанівка Крижопільського району, у книгах нарахування заробітної плати членам колгоспу значиться ОСОБА_1 , його трудовий стаж становить: 1982 рік роботи 57 відпрацьованих трудоднів, 1983 рік роботи 61 відпрацьованих трудоднів, 1984 рік роботи 60 відпрацьованих трудоднів, 1985-1986 рік роботи 0 відпрацьованих трудоднів, 1987 рік роботи 27 відпрацьованих трудоднів, 1988 рік роботи 0 відпрацьованих трудоднів, 1989 рік роботи 5 відпрацьованих трудоднів, 1990 рік роботи 82 відпрацьованих трудоднів, 1991 рік роботи 272 відпрацьованих трудоднів, 1992 рік роботи 289 відпрацьованих трудоднів, 1993 рік роботи 297 відпрацьованих трудоднів, 1994 рік роботи 275 відпрацьованих трудоднів, 1995 рік роботи 212 відпрацьованих трудоднів, 1996 рік роботи 15 відпрацьованих трудоднів, 1997 рік роботи 0 відпрацьованих трудоднів.

Відповідно до інформації, яка міститься в архівному витязі за № 01-28/3 від 16.01.2024 року Архівного відділу Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області протоколом № 1 загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Калініна від 02 лютого 1991 року пунктом № 4 Затверджено списки членів колгоспу, які подали заяви про вступ в члени колгоспу, в яких значиться гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді № 01-41/1400 від 15.04.2024 року на ухвалу суду від 02.04.2024 року, Тульчинська районна військова адміністрація Вінницької області повідомила, що в документах КСП «Нива» с. Шарапанівка за 1992-1998 роки відомості про виключення із членів КСП «Нива» ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до листа № 09/01-14 від Крижопільського трудового архіву до 1954 року у с. Шарапанівка діяло два колгоспи: ім. Петровського та ім. Воровського. У 1954 році на підставі рішення загальних зборів колгоспників (протокол № 3 від 16 лютого 1954 року) колгоспи об`єдналися в один, який дістав назву колгосп ім. Калініна с. Шарапанівка. У листопаді 1992 року на загальних зборах колгоспників ім. Калініна реорганізовано у Шарапанівське колективне сільськогосподарське підприємство «Нива» (протокол № 2 від 27 листопада 1992 року). Протоколом № 1 загальних зборів від 18 лютого 2000 року вирішено реорганізувати КСП «Нива» у ТОВ «Шарапанівка». Ухвалою Господарського суду Вінницької області (справа № 25/10-57 від 08.02.2007 року) ТОВ «Шарапанівка» ліквідовано.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 , виданого 22 травня 2001 року за підписом голови Шарапанівської сільської ради Олійник О.І., ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» с. Шарапанівка Крижопільського району Вінницької області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затверджений зборами співвласників 17 травня 2001 року.

На момент розпаювання позивач працював у даному господарстві, набув право на майновий пай члена колективного господарства, тому відповідно набув права власності на земельну частку (пай)

Частиною другоюстатті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першоюстатті 3 ЦК Українивстановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною першоюстатті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині дев`ятійстатті 5 Земельного кодексу України 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першоюстатті 22 Земельного кодексу України 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другійстатті 23 Земельного кодексу України 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Частиною другоюстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд виходить із того, що позивач мав право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв КСП «Нива» (яке реорганізовано у ТОВ «Шарапанівка»), що знаходилися на території Крижопільської територіальної громади Вінницької області, однак право позивача не підлягає захисту в судовому порядку, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі протоколу № 1 загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Калініна від 02 лютого 1991 року ОСОБА_1 був включений в члени колгоспу ім. Калініна, яке в подальшому було реорганізовано КСП «Нива». Згідно архівної довідки Крижопільського районного трудового архіву трудовий стаж ОСОБА_1 в колгоспі ім. Калініна с. Шарапанівка Крижопільського району (який реорганізовано в КСП «Нива» с. Шарапанівка) закінчується 1996 року. Тобто на день видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Нива» с. Шарапанівка 04.09.1994 року ОСОБА_1 був його членом. Доказів про те, що ОСОБА_1 був виключений з членів КСП «Нива» в судовому засіданні судом не встановлено, відповідачем на даний факт доказів не надано.

Доказів на підтвердження включення позивача ОСОБА_1 до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до державного акту, заявником суду не надано.

Дії щодо не включення його до таких списків позивач не оскаржував, сертифікат про право на земельну частку (пай) не отримував.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом, має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляв.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц, зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай)

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 140/1113/17-ц.

Отже правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) відсутні, оскільки позивача не було включено до списку осіб членів КСП «Нива», що долучався до державного акту на право колективної власності на землі, який був виданий 04 вересня 1994 року, і позивач не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай), що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідями з Головного управляння Держгеокадастру, архівного відділу Тульчинської районної державної адміністрації, ДП «Вінницький наукова-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Посилання відповідача щодо застосування строків позовної давності до даних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6Прикінцевих та перехідних положень ЦК України2003 рокуправила цьогоКодексупро позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зістаттею 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі -ЦК Української РСР), чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно достатті 75 ЦК Української РСРпозовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогамистатті 76 ЦК Української РСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно достатті 80 ЦК Української РСРзакінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Посилання представника позивача на те, що позивач про порушення його права взнав у 2022 року спростовується тим, що розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Нива» державного акту на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай). Крім того позивач ще 1995 і 1996 рік працював в даному КСП.

Право підлягає захисту без обмеження строком позовної давності в тому випадку коли право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), тоді це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено (Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року по справі № 181/257/19). Однак позивач ОСОБА_1 не був включений у вказаний список.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позивачем вибраний не правильний спосіб захисту свого права. Так, позивачу при поданні позову крім зазначеної ним вимоги про визнання права на земельну частку (пай), необхідно було зазначити і вимогу про визнання права бути включеним до списку доданого до державного акту на право колективної власності на землю серії ВН, який виданий 04.09.1994 року КСП «Нива» с. Шарапанівка як особи, яка мала право бути включеною до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Однак позивач таких вимог не заявляв.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.8,24,41 Конституції України, ст.ст.78-81,86 ЗК України,Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08 серпня 1995 року, Постановою ВР України № 1312-14 від 17.12.1999р., ч.5ст.276 ЦК України, ст.ст.7,11,12,13,81,83,258,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Крижопільської селищної ради, КСП «Нива» с. Шарапанівка, Тульчинської районної військової адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Крижопільська селищна рада, юридична адреса: вул. Героїв України, 59, смт Крижопіль, Тульчинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325940.

Відповідач: Тульчинська районна військова адміністрація, юридична адреса: вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051129.

Відповідач: КСП «Нива» с. Шарапанівка ліквідоване.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2024 року.

Суддя