Ухвала

від 23.04.2024 по справі 463/3554/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/3554/24

Провадження №4-с/463/18/24

УХВАЛА

23 квітня 2024 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Яворський С.Й., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4» на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564. Просить таку скасувати та зобов`язати уповноважену особу ДВС постановити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 в розмірі не нижчому ніж 408,00 грн.

Крім того, просить поновити строк на подання скарги. Згідно поданої скарги зазначив, що 18 квітня 2024 року о 18.45 год. засобами поштового зв`язку (поштове відправлення №0600259293674) отримав копію постанови Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року провадження №22-ц/811/807/24.

Перевіривши скаргу на дотримання строків звернення до суду, а також дослідивши викладені у ній обставини та додані до неї письмові документи вважаю, що подану скаргу необхідно повернути без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Суддею встановлено, що 02.02.2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із тотожною скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564. Просить таку скасувати та зобов`язати уповноважену особу ДВС постановити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 в розмірі не нижчому ніж 408,00 грн.

Ухвалою судді від 05.02.2024 року вказану скаргу залишено без руху, оскільки така подана з порушенням загальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннямиЦПК, яким має відповідати подана скарга, з встановленням скаржнику 10-денного строку на усунення недоліків, шляхом скерування на адресу суду заяви про усунення недоліків, в якій слід зазначити повний скла учасників справи (державного виконавця і боржника), а також долучити копії скарги та всіх документів, що до неї додаються, для державного виконавця та боржника.

Ухвалою судді від 28.02.2024 року скаргу повернуто, оскільки скаржник ОСОБА_1 вимоги ухвали суддівід 05.02.2024року невиконав та недоліки скарги у встановлений строк не усунув відповідно.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 року у справі № 463/885/24, Провадження № 22-ц/811/807/24, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року залишено без змін.

Як зазначає скаржник в поданій 23.04.2024 року скарзі копію постанови Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 року отримав лише 18.04.2024 року у зв`язку із чим повторно 23.04.2024 року звернувся із тотожною скаргою на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 та відповідно просить поновити строк на подання такої скарги.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У Рішенні по справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.

Оціннюючи мотивованість заявленого скаржником клопотання про поновлення процесуального строку на подачу скарги на предмет відповідності такого вищенаведеним положенням чинного законодавства та відповідності зазначених у клопотанні обставин ознакам поважності суддя вважає, що наведені в такому обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із скаргою не відповідають ознакам поважності. Оскільки скаржник знаючи про наявність недоліків поданої ним первісно 02.02.2024 року скарги, оскільки ухвалу від 05.02.2024 року про залишення скарги без руху отримав, своїм правом на усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк не скористався. Натомість 26.02.2024 року скаржник подав заяву, згідно якої зазначив, що ухвала від 05.02.2024 року ухвалена всупереч основним засадам цивільного судочинства, а саме: ч.3 ст.2, ст.263 ЦПК України та ст.55 Конституції України, зазначені в ній недоліки є надумані, а відповідно така ухвала є свавільною.

Правова оцінка законності та обґрунтованості постановлених судом першої інстанції ухвал від 28.02.2024 року та від 05.02.2024 року надана колегією суддів Львівського апеляційного суду в постанові від 03.04.2024 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 28.02.2024 року про повернення скарги, в мотивувальній частині якої зроблено висновок про дотримання судом першої інстанції при постановленні таких норм матеріального права та норм процесуального права.

Зазначене вище свідчить про неповажність причин пропуску скаржником ОСОБА_1 строку на звернення до суду із скаргою, а також необґрунтованість покликань скаржника про те, що строк на подачу зазначеної скарги слід обраховувати з моменту отримання постанови Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 року.

А відтак суддя вважає, що скаргу на дії державного виконавця скаржником подано до суду з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Подане клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною скаргою є необгрунтованим, а зазначені в ньому обставини не відповідають ознакам поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою. Тому клопотання про поновлення строку на подання скарги не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скаргу залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 - 449 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із скаргою - відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4» на постанову заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Козак С.В. від 09.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №73517564 - залишити без розгляду та повернути скаржникові.

Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.Й. Яворський