Рішення

від 03.04.2024 по справі 522/23586/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024

Справа № 522/23586/23-Е

Провадження № 2/522/2146/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання Кніш Д.А.

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув справу

за позовом ОСОБА_3

до Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

1.11.12.2023 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Одеської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

2.Позивач просив суд:

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу 114056,32 грн.

- стягнути з відповідача витрату на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

3.28.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження.

4.22.01.2024 відповідач подав відзив на позов.

5.19.02.2024 позивач подав пояснення.

6.03.04.2024 позивач подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

7.03.04.2024 відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

8. ОСОБА_3 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що рішенням суду від 08.06.2023 її було поновлено з 16.11.2022 на роботі. В частині поновлення на роботі рішення суду підлягало негайному виконанню. Під час розгляду справи стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалося. Рішення суду добровільно не виконано. Наказом від 12.09.2023 ОСОБА_3 була поновлена на посаді з 16.11.2022. Тобто, в період з 16.11.2022 (дата звільнення та поновлення) до 08.06.2023 (дата ухвалення рішення суду про поновлення на роботі), а потім до 11.09.2023 (день який передує виконанню рішення про поновлення на роботі) ОСОБА_3 фактично була позбавлена можливості отримувати заробітну плату. Позивач просить стягнути на її корить 114056,32 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.11.2022 по 11.09.2023, що складає 214 днів, за виключенням святкових та вихідного дня, виходячи із п`ятиденного робочого тижня, та враховуючи те, що її дохід за період з 14.10.2022 по 16.11.2022 (всього 23 відпрацьованих робочих дні) складав 12258,39 грн. (6 004,11 грн. за жовтень 2022 року та 6 254,28 грн. за листопад 2022 року), а отже 12 258,39 / 23 * 214 = 114 056,32.

9.Відповідач проти позову заперечує. Питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має вирішувати суд, який розглядає справу про поновлення на роботі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а тому позивач, не звернувшись з такою вимогою під час справи про поновлення її на роботі, пропустила визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України 3-місячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та не просить його поновити. Наразі ж підстави для стягнення такого заробітну немає, оскільки позивач поновлена на роботі, працює та отримує заробітну плату. Розрахунок заборгованості є неправильним, так як доходи ОСОБА_3 , які бралися для розрахунку, складають за жовтень 2022 року 6 004,11 грн (12 робочих днів), за листопад 2022 року 6 254,28 грн. (з яких 1 000,68 грн. компенсація за невикористану відпустку за 11 роб. днів, яка не включається в розрахунок при обчисленні середньої заробітної плати). Тому сума обрахунку за листопад 2022 року має складати 5 253,60 грн. (6 254,28 - 1 000,68 = 5 253,60 грн.), що разом 11 257,71 грн. (6 004,11 + 5 253,60) та відповідно розмір середньоденної зарплати за цей період буде складати 489,46 грн. (11 257,71/фактична заробітна плата / 23 загальна кількість робочих днів = 489,465 грн.) Оскільки позивач зазначає, що вимушений прогул складає 214 днів, з 16.11.2022 по 11.09.2023, за виключенням святкових та вихідного дня, виходячи із п`ятиденного робочого тижня, то загальна сума середнього заробітку за цей час складає 104 774,40 грн. (489,46 * 214).

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

10.13.10.2022 ОСОБА_3 прийнята на роботу на посаду завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку «Київський» м. Одеса, яка входила до структурного підрозділу Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

11. Звільнена з посади 15.11.2022 на підставі п. 3 ст. 40 КЗПП України, у зв`язку з систематичним не виконанням нею своїх службових обов`язків.

12.Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2023 у справі № 522/247/23 скасовано наказ від 15.11.2022 № 214-П про звільнення ОСОБА_3 з посади та поновлено її на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 7 на ринку «Київський» Одеської регіональної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з моменту звільнення, тобто з 16.11.2022.

13.Рішення суду в частині поновлення на роботі було допущено до негайного виконання.

14.Рішення суду від 08.06.2023 в частині негайного поновлення ОСОБА_3 на роботі в добровільному порядку не виконано.

15.11.07.2023 державним виконавцем ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа від 26.06.2023 було відкрито ВП№72220858.

16.17.07.2023 державним виконавцем було прийнято постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та зобов`язано виконати рішення протягом трьох робочих днів.

17.21.07.2023 старшим державним виконавцем знову було прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів.

18.Наказом в.о. директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №169-п від 12.09.2023 скасовано наказ від 15.11.2022 №214-п «Про звільнення ОСОБА_3 » та поновлено ОСОБА_3 на посаді з 16.11.2022.

19.Згідно здовідкою від25.10.2023про доходи ОСОБА_3 , її заробітна плата в жовтні місця 2022 року - 6 004,11 грн., в листопаді 2022 року 6 254,28 грн., що загалом за період з 14.10.2022 по 16.11.2022 складає 12 258,39 грн.

20.Згідно з довідкою від 18.01.2024 про доходи ОСОБА_3 , її заробітна плата в жовтні місця 2022 року 6 004,11 грн., в листопаді 2022 року 6 254,28 грн. (з яких 1 000,68 грн. це компенсація за невикористану відпустку (за 11 робочих днів), що загалом за період з 14.10.2022 по 16.11.2022 становить 12 258,39 грн.

Висновки суду.

21.Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

22.За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

23.Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою. Тож звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується строками. Він може бути поданий в суд навіть після поновлення працівника на роботі. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, що проводить виплату. У разі виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних під час звільнення сум, фактично розрахувався з ним. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19.

24.Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

25.Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

26.Отже, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі (постанова Верховного Суду від 08.02.022 у справі №755/12623/19).

27.Судом з`ясовано, що 16.11.2022 позивача звільнили, рішенням суду від 08.06.2023 її поновлено на роботі з дати звільнення, але відповідач фактично поновив її на роботі наказом від 12.09.2023 з 16.11.2022. Позивач вважає, що з 16.11.2022 по 11.09.2023 - вимушений прогул, відповідач з 15.11.2022 по 08.06.2023.

28.Суд зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту ч. 2 ст. 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

29.Водночас ст. 236 КЗпП України, яка має назвуоплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, передбачає, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

30.Таким чином, у розглядуваній ситуації для позивача вимушеним прогулом є період з 16.11.2022 по 08.06.2023, а оскільки з вини роботодавця працівник не був своєчасно поновлений на роботі, то до цього періоду вимушено прогулу включається також період по дату фактичного поновлення ОСОБА_3 на роботі.

31.Поновивши позивача на посаді фактично наказом від 12.09.2023, роботодавець не провів оплату праці позивачеві за період вимушеного прогулу 16.11.2022 по 08.06.2023 та до дати фактичного поновлення 12.09.2023.

32.При цьому, і працівник, і роботодавець, по-різному обчислюють суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

33.Розрахунок середнього заробітку зроблений позивачем виходячи з 23 відпрацьованих дні перед звільненням, де від сумує 12 днів за жовтень та 11 днів за листопад, і вважає, що заробітну плату слід порахувати разом за 23 відпрацьовані дні, а не окремо помісячно.

34.Відповідач по іншому обчислює цю суму. Розрахунок середнього заробітку має враховувати загальну кількість днів вимушеного прогулу 214, загальний заробіток за останні два місяці (всього 23 відпрацьованих дня) перед звільненням, з яких потрібно вирахувати компенсацію за невикористану відпустку.

35.Загальний період вимушеного прогулу для ОСОБА_3 складає з 16.11.2022 (день незаконного звільнення) по 11.09.2023 (останній день перед поновленням на роботі), що складає 214 днів, проти чого не заперечує відповідач.

36.Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу.

37.Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

38.Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

39.У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац третій пункту 2).

40.Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 у справі № 6-419цс16 сформував чинну правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

41.Так, з урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов`язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.

42.Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плата за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

43.Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

44.Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

45.Крім того, положеннями р. ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не піддягають урахуванню відпускні та лікарняні.

46.Також, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

47.При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

48.Згідно з довідкою про доходи №70 від 18.01.2024 за час перебування на посаді завідувача лабораторії, її заробітна плата в жовтні місця 2022 року складала 6 004,11 грн., в листопаді 2022 року 6 254,28 грн. (з яких 1 000,68 грн. це компенсація за невикористану відпустку (за 11 робочих днів), що загалом за період з 14.10.2022 по 16.11.2022 складає 12 258,39 грн.

49.В зв`язку з цим, за визначеною формулою розрахунку, в жовтні 2022 року ОСОБА_3 мала дохід 6 004,11 грн (за 12 відпрацьованих днів), в листопаді 2022 року 6 254,28 грн. (за 11 відпрацьованих днів). При цьому, в суму доходу за листопад 2022 року включена компенсація за невикористану відпустку за 11 робочих днів 1 000,68 грн., яка виключається при обчисленні середнього заробітку. Отже, сума доходу за листопад 2022 року, яке враховується при обчислення середнього заробітку, складає 5 253,60 грн. (6 254,28 1 000,68 = 5 253,60).

50.Відповідно загальна сума доходу за 23 відпрацьовані дні в жовтні та листопаді 2022 року (12 +11 = 23) складає 112 57,71 грн. (6 004,11 + 5 253,60 = 11 257,71).

51.Таким чином, середньоденний заробіток за 23 робочих дні складає 489,46 грн. (11257,71 : 23 = 489,46).

52.Оскільки вимушений прогул ОСОБА_3 складає 214 днів, з 16.11.2022 по 11.09.2023, за виключенням святкових та вихідного дня, виходячи із п`ятиденного робочого тижня, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 104 774,40 грн. (489,46 * 214 = 104 774,40), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

53.За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

54.Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

55.Представник позивача просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

56.13.10.2023 між АО «Щит» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого було надання АО «Щит» правової допомоги з представництва інтересів ОСОБА_3 в суді першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

57.Пунктом 4.1 Договору перебачено, що за послуги, що надаються АО «Щит» в межах цього Договору, Клієнт зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі 10 000 грн., протягом 20 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення, яким закінчується розгляд справи.

58.29.03.2024 між АО «Щит» та ОСОБА_3 було складено акт приймання-передачі наданих правових послуг №1, згідно якого АО «Щит» надало комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 10 000 грн. Відповідно до п. 3 Акту № 1 ОСОБА_3 зобов`язалась здійснити оплату за даним актом протягом 20 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення, яким закінчується розгляд справи.

59.Відповідач заперечує проти стягнення судових витрат, посилаючись на те, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат.

60.Крім того, позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена. Обсяг наданих послуг адвокатом в суді не відповідає критерію реальності таких витрат.

61.Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходив з наступного.

62.Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

63.Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

64.Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

65.Надання правничої допомоги підтверджені договором про надання правової допомоги від 13.10.2023 у фіксованому розмірі 10 000 грн. Надання/отримання послуг правничої допомоги за вказаним Договором підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 29.03.2024, підписаним сторонами договору.

66.Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

67.У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, на яку ж і покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

68.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

69.У такому випадку суд, керуючись частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

70.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

71.До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

72.Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд

1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2)з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

73.Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

74.Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

75.Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, зробленій у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

76.В даному випадку сума гонорару адвоката є фіксованою, а тому не залежить від обсягу часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

77.Суд враховує заперечення відповідача щодо співмірності наданих послуг та складності справи.

78.Таким чином, оцінюючи характер наданої адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до представлених документів, враховуючи фіксованість розміру гонорару адвоката, керуючись критеріями, що визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України та частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України та враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу за представлення його інтересів адвокатом у суді в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Одеської регіональної Державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 104774,40 гривень.

Стягнути з Одеської регіональної Державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2024.

Суддя Ярема Х.С.