Рішення

від 22.04.2024 по справі 201/3551/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3551/24

Провадження № 2-о/201/195/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою, де заінтересованою особою є Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), у якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що народився у м. Щастя Жовтневого району м. Луганська, а також просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Передільське Щастинського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , без ознак насильницької смерті за місцем свого проживання в м. Щастя, Щастинського району, Луганської області.

Родинні зв`язки заявника з померлим підтверджуються: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 лютого 1987 року, складеного російською мовою та відповідно до якого батьком заявника є - ОСОБА_2 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 28 травня 2003 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, на першій сторінці якого прізвище українською мовою записане як « ОСОБА_2 », на другій сторінці паспорту прізвище російською мовою записане як « ОСОБА_2 ».

Відповідно до копії паспорта громадянина України заявника ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 15 травня 2003 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області - на першій сторінці якого прізвище українською мовою записане як « ОСОБА_2 », на другій сторінці паспорту прізвище російською мовою записане як « ОСОБА_2 ».

Оцінюючи вищевказані документи, вбачається наявність між заявником та померлим родинних зв`язків, як між сином та батьком, а відмінність у написанні їх прізвищ зумовлена різним перекладом з російської на українську мову.

Доказами, що підтверджують факт смерті померлого на території, непідконтрольній державній владі України, є: - лікарське свідоцтво про смерть № 74 , видане 19 червня 2022 року; - свідоцтво про смерть НОМЕР_5 , видане 22 червня 2022 року; - фотокопії місця поховання.

Таким чином, факт смерті ОСОБА_2 , підтверджується доказами, виданими органами влади, які повністю є підпорядкованими окупаційній російській владі.

У зв`язку з цим, наявні докази не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Також, враховуючи невідповідність прізвищ відображених у паспортах заявника і померлого, та з метою встановлення факту смерті батька заявника, вбачається необхідність встановлення факту родинних відносин. (а.с.1-8).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2024 року справа за указаної заявою передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.34-35).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2024 року було залишено без руху заяву та надано строк для усунення недоліків. (а.с.36-37)

02 квітня 2024 року представник заявника подав заяву про усунення недоліків з додатками, якою усунув зазначені у вищевказаній ухвалі недоліки. (а.с.39).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті. (а.с.43).

Представник заявника надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі заявника.

Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , без ознак насильницької смерті за місцем свого проживання в м. Щастя, Щастинського району, Луганської області.

Родинні зв`язки заявника з померлим підтверджуються: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 лютого 1987 року, складеного російською мовою та відповідно до якого батьком заявника є - ОСОБА_2 . (а.с.19).

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 28 травня 2003 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, на першій сторінці якого прізвище українською мовою записане як « ОСОБА_2 », на другій сторінці паспорту прізвище російською мовою записане як « ОСОБА_2 ». (а.с.24)

Відповідно до копії паспорта громадянина України заявника ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 15 травня 2003 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області - на першій сторінці якого прізвище українською мовою записане як « ОСОБА_2 », на другій сторінці паспорту прізвище російською мовою записане як « ОСОБА_2 ». (а.с.11-16)

Оцінюючи вищевказані документи, вбачається наявність між заявником та померлим родинних зв`язків, як між сином та батьком, а відмінність у написанні їх прізвищ зумовлена різним перекладом з російської на українську мову.

Доказами, що підтверджують факт смерті померлого на території, непідконтрольній державній владі України, є: - лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_4 , видане 19 червня 2022 року (а.с.20); - свідоцтво про смерть НОМЕР_5 , видане 22 червня 2022 року (а.с.21); - фотокопії місця поховання (а.с.22-23).

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦП К України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами: перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню: реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника i в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги i заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення i справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Родинні відносини (споріднення) - це кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

За правилами п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Так, факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що народився у м. Щастя Жовтневого району м. Луганська, дане підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 .

Щодо встановлення факту смерті, суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами(якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання(перебування)заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що народився у м. Щастя Жовтневого району м. Луганська, дане підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 .

Згідно з частин 2, 4 статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На сьогоднішній час свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України.

У теперішній час заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть, адже державна реєстрація смерті, відповідно до діючого законодавства, проводиться на підставі лікарського свідоцтва про смерть (або дубліката), за формою, затвердженою наказом МОЗ України, на якому має бути кутовий штамп та кругла печатка лікарської установи, а документи, видані медичними закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій території, вказують на відсутність підпорядкування медичного закладу у відповідності до відомчої підпорядкованості, що ставить під сумнів легітимність оформлення лікарського свідоцтва про смерть закладами охорони здоров`я, органами, установами, організаціями, місцем розташування яких є населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно.

Статтею 17 ч. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, зі змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Оцінюючи надані заявником документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У відповідності з ч. 3, 4, ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі за текстом - Закон № 2398-VI) передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті.

Оскільки заявник позбавлений можливості в іншому, аніж у судовому порядку встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Передільське, Щастинського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя, Щастинського району, Луганська область, підтверджується наданими суду доказами, тому є правові підстави для задоволення заяви.

Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Таким чином, оскільки заявник не має можливості в іншому, ніж у судовому згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Оцінюючи усі докази які було досліджені судом у холі судового засідання в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості даної заяви, у зв`язку з чим вважає за можливе задовольнити її у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що народився у м. Щастя Жовтневого району м. Луганська.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Передільське Щастинського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Щастя Щастинського району Луганська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 року.

Суддя С.О. Демидова