Ухвала

від 25.04.2024 по справі 205/3813/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

25.04.2024 Єдиний унікальний номер 205/3813/24

Справа № 205/3813/24

Провадження 2-з/205/344/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Бондар В.А., ознайомившись із заявою представника позивача адвоката Співак Надії Максетівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Агро ЮС» про стягнення безпідставно збережених коштів та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2024 року представник позивача адвокат Співак Н.М. звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою судді від 03.04.2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою судді від 05.04.2024 року прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

23.04.2024 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Дніпро-Агро ЮС», що зберігаються на банківських рахунках, у сумі 1 805 579,93 грн., в межах позовних вимог. Підставою забезпечення позову представником позивача зазначено те, що є ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки вже існує встановлений юридичний факт протиправності захоплення відповідачем нерухомого майна та грубе порушення вимог закону та прав співвласників з боку відповідача. Накладення арешту на грошові рахунки відповідача у розмірі 1 805 579,93 грн., тобто в межах позовних вимог, безпосередньо пов`язане з предметом позову і є необхідним для реалізації мети забезпечення реальності виконання судового рішення. На думку представника позивача, застосування такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні товариства, а можливість розпоряджатися ними обмежується на певний час лише до частини коштів, якої стосується спір.

Ознайомившись із змістом заяви та матеріалами цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Виходячи зі змісту ст.ст.149-151ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Положеннями ч. 1 ст.151ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено у п. 4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 5 згаданої вище Постанови, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб. Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що представник позивача просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, представник позивача не довів в першу чергу той факт, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову.

Водночас, у даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який представник позивача просить застосувати, та позовними вимогами.

Користування грошовими коштами, розміщеними на належних відповідачеві банківських рахунках, у своїй господарській діяльності відповідачем до ухвалення рішення суду у справі аж ніяк не перешкоджає з`ясуванню судом доказів та обставин і ухваленню об`єктивного судового рішення у цій справі, а накладення арешту на банківські рахунки, без їхньої ідентифікації та визначення їхнього статусу, якими користується відповідач, як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, є втручанням у діяльність підприємства та жодним чином не направлена на досягнення реального та ефективного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і створює невиправдані обмеження відповідача в його праві на використання грошових коштів, які перешкоджають здійсненню господарської діяльності, а тому у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Співак Надії Максетівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Агро ЮС» про стягнення безпідставно збережених коштів та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Федотова В.М.

.