Ухвала

від 12.04.2024 по справі 554/3643/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 12.04.2024Справа № 554/3643/24 Провадження № 2-о/554/193/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2024 року м.Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Шевська О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради про встановлення постійного догляду за особою, яка цього потребує,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного догляду за особою, яка цього потребує, та просить встановити факт, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю матірю ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, враховуючи відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про неможливість розгляду даної справи в порядку окремого провадження, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 цієї постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Такі ж умови, за яких справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, визначено і Листом ВСУ від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Згідно з цим же документом при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, має для нього юридичне значення, породжує виникнення його прав та обов`язків. Вказав, що у зв`язку із запровадженням на всій території України режиму воєнного стану, він як особа, що за віком може бути мобілізована, змушений бути залишити свою матір без всіх життєвих потреб, бо тільки він повністю забезпечує їй ці потреби надаючи постійний догляд. Відсутність документу, яким встановлено та підтверджено факт, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 , позбавить його можливості реалізації соціальних прав піклувальника, реалізації права на відстрочку від мобілізації.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 даного Законом України «Про соціальні послуги» для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування Реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Тобто, законом визначено інший, позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить заявник.

У даному випадку встановлення факту догляду за особою не входить до повноважень суду та не впливає на зміну, виникнення або припинення особистих чи майнових прав заявника.

Отже, заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства та у разі незгоди із прийнятим рішенням оскаржити його в судовому порядку.

За вказаних обставин заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186,260-261,315ЦПК України , суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради про встановлення постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарженняпісля розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя: О.І.Шевська