Вирок

від 25.04.2024 по справі 562/3469/23

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/3469/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181130000253 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Івачків, Здолбунівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, студента 1 курсу Національного університету водного господарства та природокористування, не одруженого, із середньою спеціальною освітою (молодший спеціаліст), зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 18:00 год. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи неподалік лісового масиву «Кар`єр», за АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку із раніше незнайомою особою - неповнолітнім ОСОБА_7 , та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність, настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно з метою заподіяти тілесні ушкодження, наніс кулаком лівої руки один удар в область обличчя та один удар правою взутою ногою в ділянку челюсті, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому н/щелепи зліва в ділянці кута по центральній лінії, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по ознаці тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину визнав частково, попросив вибачення у законного представника потерпілого та показав, що 09 липня 2023 року близько 18.00 год. в м. Здолбунів неподалік " ОСОБА_8 " в нього виник конфлікт з невідомим йому на той момент хлопцем. Як пізніше з`ясувалося це був потерпілий ОСОБА_7 . Під час суперечки виражалися один до одного нецензурними словами. ОСОБА_7 погрожував йому нанесенням тілесних ушкоджень, далі повідомив, що застосує травматичну зброю. Такі вислови він сприйняв як реальні та застосував газовий балончик, а саме приснув потерпілому в область обличчя. Потерпілий намагався нанести йому тілесні ушкодження, тому він наніс удар лівою рукою по обличчю ОСОБА_7 . Після того, коли останній присів, наніс йому удар взутоюногою вділянку щелепи.Вказані діїбули вмежах необхідноїоборони,просив судйого виправдати.Ініціатором конфліктубув потерпілий.Позов прокуроравизнав повністю.Цивільний позовзаконного представникапотерпілого визнавв частиністягнення 1762грн.62коп.на купівлюмедикаментів,в рештівимог просиввідмовити.

Крім часткової визнання вини обвинуваченим у вчиненому злочині, його вина повністю доведена зібраними доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- показами законного представника потерпілого ОСОБА_6 , про те, що 09 липня 2023 року близько 18.00 год. зателефонував син - ОСОБА_9 та повідомив, що його побили, приснули газовим балончиком неподалік "Кар`єру". По телефону допомагав розмовляти друг сина - ОСОБА_10 . Разом з чоловіком прибули на вказане місце де побачили сина, у якого на обличчі, руках, ногах була кров. Доставили потерпілого до лікарні, лікарі діагностували перелом щелепи, ОСОБА_11 тривалий час лікувався. Як стало відомо згодом, тілесні ушкодження для сина наніс ОСОБА_4 ;

- показами свідка ОСОБА_12 , згідно яких ОСОБА_4 його друг. Під час відпочинку на " ОСОБА_8 " в м. Здолбунів між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт. ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння, був ініціатором конфлікту та не давав можливості виїхати ОСОБА_4 на мотоциклі, виражався нецензурними словами. Обвинувачений застосував газовий балончик, наніс потерпілому три удари, два удари рукою по обличчю, після чого потерпілий впав та один удар ногою по обличчю ОСОБА_7 ;

- показами свідка ОСОБА_13 , згідно яких ОСОБА_7 його друг. Під час відпочинку на " ОСОБА_8 " в м. Здолбунів між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт. На його думку конфлікт виник через те, що ОСОБА_7 зробив ОСОБА_4 зауваження з приводу мотоцикла. Обвинувачений застосував газовий балончик та наніс декілька ударів потерпілому. Не чув про погрози потерпілого зброєю;

- показами свідка ОСОБА_14 , згідно яких ОСОБА_4 його знайомий. На " ОСОБА_8 " була конфліктна ситуація, під час якої ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_4 та повідомив, що в нього є пістолет. Обвинувачений застосував газовий балончик та наніс декілька ударів потерпілому. Початку конфлікту він не бачив, потерпілий поводився неадекватно, виражався нецензурними словами;

- показами свідка ОСОБА_15 , згідно яких ОСОБА_4 його знайомий. Відпочивали на " ОСОБА_8 ", відбувся конфлікт з приводу мотоцикла. Обвинувачений перший застосував газовий балончик до потерпілого, наніс декілька ударів. Потерпілий сказав, що в нього є "травмат";

- показами свідка ОСОБА_16 , про те, що під час відпочинку на " ОСОБА_8 " виник конфлікт, під час якого обвинувачений перший засосував газовий балончик та наніс потерпілому декілька ударів, в тому числі ногою по обличчю;

- показами свідка ОСОБА_17 , згідно яких ОСОБА_7 його друг. Конфлікт виник між обвинуваченим та потерпілим з приводу мотоцикла. ОСОБА_4 застосував газовий балончик, наніс потерпілому тілесні ушкодження, а саме після падіння обвинувачений наніс удар ногою по обличчю ОСОБА_7 . Під час суперечки виражалися один до одного нецензурними словами, потерпілий не погрожував обвинуваченому зброєю;

- даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2023, номер кримінального провадження 12023181130000253за ч. 1 ст. 122 КК України, з коротким викладом обставин (т.1 а.п.1);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.07.2023, згідно якого ОСОБА_18 повідомив, що 09.07.2023 приблизно о 18.00 год. невідома особа перебуваючи в лісовому масиві « ІНФОРМАЦІЯ_3 », неподалік АДРЕСА_2 , нанесла тілесні ушкодження у вигляді перелому челюсті для його неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.п.7);

- даними інформації форми "АРМ 102" щодо вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.п.11, 15);

- даними заяви ОСОБА_18 від 09.07.2023, згідно якої він просив притягнути до відповідальності невідомих осіб, які нанесли тілесні ушкодження неповнолітньому сину (т.1 а.п.16);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим від 19.07.2023, згідно якого проведено слідчий експеримент з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_7 з метою перевірки і уточнення відомостей про обставини кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій (т.1 а.п.27-30);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2023, згідно якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 впізнає особу зображену на фото №3, якою являється ОСОБА_4 (т.1 а.п.31-34);

- даними протоколу тимчасового доступу до документів та додатку до протоколу від 19.07.2023, згідно якого проведено тимчасове вилучення медичної карти стаціонарного хворого №11351 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.п.40-41);

- даними висновку експерта № 114 від 24.07.2023, згідно якого тілесні ушкодження у неповнолітнього громадянина ОСОБА_7 у вигляді: «двобічного перелому н/щелепи зліва в ділянці кута по центральній лінії», виникли не менш як від однієї травматичної дії (удару) тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні), з достатньою силою нанесення (спричинення) характерних для виникнення даних ушкоджень, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я. Тілесні ушкодження у неповнолітнього ОСОБА_7 у вигляді «множинних поверхневих травм голови; травматична адентія 1-х різців нижньої щелепи; множинні осадження кінцівок», виникли від травматичних дій (ударів) тупими предметами (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні), з достатньою силою нанесення (спричинення) характерних для даних видів ушкоджень, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як кожне окремо так і в сукупності. Вище зазначені тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитися незадовго до звертання за медичною допомогою, а саме 09.07.2023. Виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 при самопадінні, чи падіння з прискоренням з висоти власного зросту на тверду поверхню чи виступаючі предмети - виключається повністю (т.1 а.п.43-46);

- даними проколу проведення слідчого експерименту від 20.07.2023, проведеного з свідком ОСОБА_13 згідно якого проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей щодо події, яка відбулася 09.07.2023 (т.1 а.п.56-63);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку від 29.07.2023, згідно якого свідок ОСОБА_17 впізнає особу зображену на фото №1, якою являється ОСОБА_4 та який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_19 (т.1 а.п.68-71);

- даними довідки №1-9/1946 від 23.08.2023, згідно якої Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, понесло витрати в сумі 1967 грн. 55 коп. на стаціонарне лікування ОСОБА_7 з 09.07.2023 по 12.07.2023 з діагнозом двобічний перелом н/щелепи зліва в ділянці кута та по центральній лінії (т.1 а.п.86);

- даними протоколу огляду речей від 04.09.2023, згідно якого оглянуто одяг в якому був одягнений потерпілий ОСОБА_7 (т.1 а.п.113-117).

Суд критично оцінює покази обвинуваченого в судовому засіданні, розглядаючи це як спосіб захисту останнього, обумовленого спробою уникнути кримінальної відповідальності, що повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні вищезазначеними доказами у їх сукупності.

Аналізуючи наведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, які виразилися в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 17.04.2024, в якій зазначив, що перебуває за межами території України, навчається у Словацькій Республіці, тому не має можливості бути присутнім у судових засіданнях. Просив судові засідання проводити без його участі та за участі його законного представника ОСОБА_6 , призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просила ухвалити виправдувальний вирок, оскільки стороною обвинувачення не було доведено умислу обвинуваченого ОСОБА_20 у нанесенні потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, обвинувачений діяв в стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність.

Суд визнає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 діяв у стані необхідної оборони.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішення вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду судом, не вбачається в діях ОСОБА_7 передбаченої ст. 36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння потерпілому тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, тому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_4 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи наданий стороною захисту висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 18.10.2023, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до норми ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Результати використання поліграфа можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта, який складається кваліфікованим судовим експертом в результаті проведення судової експертизи, призначеної з дотриманням вимог КПК України, у порядку, встановленому Законом України "Про судову експертизу". Чинним законодавством не передбачено перевірку показань учасників процесу із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу. Відтак, вищевказаний Висновок від 18.10.2023 року є таким, що не відповідає критерію допустимості, а його висновки не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 року по справі № 183/3452/19.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст.122 КК України, відповідно до ч. 4ст. 12 КК Україниє нетяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання компрометуючі матеріали відсутні, за місцем навчання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога, психіатра.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 ККУкраїни відсутні.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Слід вказати, що призначення реального покарання негативно вплине на подальшу долю обвинуваченого, його місце у суспільстві, і може призвести до його криміналізації, що суперечило б меті виправлення, тому суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. ст.75,76 КК України.

Прокурором був заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_21 в сумі 1914 грн. 21 коп., який підлягає задоволенню, враховуючи, що обвинувачений позов визнав у повному обсязі та вимоги позову підтверджуються листом КНП"Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради від 23.08.2023.

Законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 7592 грн. 62 коп. та моральної шкоди у розмірі 100000 грн., який підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Підлягають задоволенню вимоги про стягнення з обвинуваченого витрат на придбання ліків у розмірі 1762 грн. 62 коп., що підтверджується наданими чеками та не оспорювалося обвинуваченим. Вимоги про стягнення з обвинуваченого витрат на додаткове харчування в сумі 830 грн. та витрати на паливо у розмірі 5000 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із вимог розумності та справедливості, враховуючи характер, обсяг, тривалість та глибину душевних страждань ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне частко задовольнити цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 50000 грн.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вінпротягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_4 відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 до Державного бюджету України витрати понесені Комунальним некомерційнимпідприємством "Центральнаміська лікаря"Рівненської міськоїради (р/р UA413052990000026005020703170, код ЄДРПОУ 02000085) на стаціонарне лікування ОСОБА_7 в розмірі 1914 (одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн. 21 коп.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкодиу 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 62 коп. та 50000(п`ятдесяттисяч)грн.моральної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням.

В решті позовних вимог -відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя: ОСОБА_1