Рішення

від 09.04.2024 по справі 752/3527/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3527/24

Провадження № 2/752/3585/24

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 квітня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

розглянувши в місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» про визнання припиненими трудових відносин,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «ІНТЕРА», Товариство) про визнання припиненими трудових відносин між нею та Товариством у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора ТОВ «ІНТЕРА» за власним бажанням на підставі ч. 1 статті 38 КЗпП України.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу 2/05-К від 02.05.2023 року ОСОБА_1 на підставі рішення № 02/05/23 від 02.05.2023 року переведено з посади менеджера (управителя) з реклами на посаду директора підприємства за сумісництвом з 02.05.2023 року з окладом згідно з штатним розписом. Також відповідний запис було внесено до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей ЄДР засновником ТОВ «ІНТЕРА» є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для управління корпоративними правами було призначено ОСОБА_3

Прийнявши рішення звільнитись з посади, позивачка неодноразово повідомляла управителя ОСОБА_3 , проте остання ігнорувала звернення ОСОБА_1

04.09.2023 року та 09.10.2023 року позивач особисто вручила ОСОБА_3 запрошення на загальні збори, повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ІНТЕРА» та про припинення виконання обов`язків директора у зв`язку зі звільненням за власним бажанням. Проте управитель майном проігнорував повідомлення позивачки, загальні збори не відбулись.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час, та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем про причини неявки суд повідомлено не було, відзив на позов не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Протоколом Загальних зборів учасників № 6 від 29 квітня 2015 року затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «ІНТЕРА».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2024 року, ТОВ «ІНТЕРА» зареєстровано 10.07.2001 року, дата запису 25.04.2005, № 10701200000007954. Місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 . Містяться відомості про засновників (учасників) юридичної особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як керівника юридичної особи, який може вчиняти дії від імені юридичної особи, і у тому числі підписувати договори тощо.

Відповідно до свідоцтва від 02.05.2023 року приватний нотаріус КМНО Сєрова О.В. посвідчила, що у складі спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 є такі корпоративні права: частка в розмірі 100% статутного капіталу номінальною вартістю 5900 грн, передбачені статутом ТОВ «ІНТЕРА».

На підставі статті 61 ЗУ «Про нотаріат» для управління корпоративними правами призначила з числа спадкоємців ОСОБА_3 , до повноважень якої належить управління зазначеними корпоративними правами.

Згідно з наказом № 2/05-К від 02.05.2023 року, на підставі рішення 02/05/23 від 02.05.2023 року ОСОБА_1 переведено з посади менеджера (управителя) з реклами на посаду директора підприємства за сумісництвом з 02.05.2023 з окладом згідно штатного розпису.

31 серпня 2023 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача заяву про звільнення її з посади директора ТОВ «ІНТЕРА» за власним бажанням з 06.10.2023, яку розпорядник майном ОСОБА_3 отримала особисто 31.08.2023. Як на підставу звільнення позивач посилалась на втрату матеріальної (економічної) та будь-якої іншої зацікавленості у перебуванні на вищевказаній посаді.

Як зазначає позивач Розпорядник майном ТОВ «ІНТЕРА» ОСОБА_3 ніяк не відреагувала на подану позивачем заяву від 31.08.2023 року.

Пунктом 9.1. Розділу 9 Статуту ТОВ «ІНТЕРА» визначено, що вищим органом товариства є збори учасників. Відповідно до підп. г пункту 9.4.3. до виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, утворення та відкликання виконавчого та інших органів Товариства.

Пунктом 9.3.3. Розділу 8 Статуту визначено, що збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються письмово шляхом вручення повідомлення або направлення повідомлення поштовим листом з повідомленням про вручення . в повідомленні зазначається час і місце проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників Товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів.

Зазначене відповідає приписам статті 61 Закону України «Про господарські товариства», за змістом якої скликання та проведення загальних зборів товариства відноситься до виключної компетенції голови товариства, його виконавчого органу та учасників товариства, як носіїв відповідних корпоративних прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав розпоряднику майном ТОВ «ІНТЕРА» ОСОБА_3 заяву-повідомлення від 04.09.2023 у якій просить звільнити її з посади директора Товариства та скликати позачергові збори Учасників для документального оформлення звільнення. Ініціювала збори на 06.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , о 10:00. Факт отримання заяви підтверджується особистим підписом ОСОБА_3

09.10.2023 року ОСОБА_1 подала розпоряднику майном ТОВ «ІНТЕРА» ОСОБА_3 заяву-повідомлення у якій просить звільнити її 31.08.2023 року з посади директора Товариства та скликати у зв`язку з цим позачергові збори Учасників для документального оформлення звільнення. Ініціювала збори на 15.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , о 10:00. Факт отримання заяви підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 .

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище збори відбулись.

Згідно зі статтями 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту четвертого частини першої cтатті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ініціювання позивачем проведення загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, надсилання вказаної заяви усім учасникам товариства, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для розгляду питання про звільнення з посади, директору із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що її не звільнили з займаної посади за власним бажанням, оскільки ініційовані нею Загальні збори ТОВ «ІНТЕРА» на 06.10.2023 та 15.11.2023 не відбулись.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Тож, ТОВ «ІНТЕРА» допустило протиправну бездіяльність, оскільки не вчинила юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний ним спосіб захисту судом направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ТОВ «ІНТЕРА» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Така позиція узгоджується з Постановами Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив виключити з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника та підписанта ТОВ «ІНТЕРА» у зв`язку зі звільненням.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ст. 25 Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) ТОВ «ІНТЕРА» ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 353-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» про визнання припиненими трудових відносин, задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» (ідентифікаційний код 31568534, юридична адреса: 03118, місто Київ, просп. Лобановського, 128, кв. 34) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» за власним бажанням на підставі ч. 1 статті 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА» (ідентифікаційний код 31568534, юридична адреса: 03118, місто Київ, просп. Лобановського, 128, кв. 34) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк