Ухвала

від 25.04.2024 по справі 760/5841/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/5841/24 1-кс/760/3023/24

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність слідчого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22023101110000123 від 24.01.2023,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із вищезазначеною скаргою, у якій просив зобов`язати слідчого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області у кримінальному провадженні №22023101110000123 від 24.01.2023 повернути володільцю ОСОБА_4 тимчасово вилучене 18 січня 2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: договори на поставку товарів та суборенди на 84 арк.; рахунки на оплату та платіжні доручення на 164 арк.; довіреності на отримання цінностей на 364 арк.; товарно-транспортні накладні та внутрішні накладні на 1365 арк.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року слідчим ГУ СБУ у м. Києві та Київській області проведено обшук 18 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1. У ході проведення обшуку слідчим вилучено фінансово-господарські документи щодо діяльності ТОВ «Інтергума-2010» та ТОВ «Дніпрошина».

Адвокат вважає, що вилучене в ході обшуку майно набуло статусу тимчасово вилученого, а відтак підлягає поверненню. Крім того, арешт на тимчасово вилучене майно не накладався, а тому подальше обмеження права власності на вилучене майно ОСОБА_4 є безпідставними.

Перед початком судового розгляду від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, просить скаргу задовольнити та повернути тимчасово вилучене майно.

Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги (ч.3 ст.306 КПК України).

Дослідивши матеріали скарги та додані документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

За змістом ст.ст.7, 9 КПК України однією із засад кримінального провадження є законність. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано главою 26 КПК України. Статтями 303, 304 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, право на оскарження та строк подання скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Частина 2 ст. 168 КПК України визначає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Положеннями ч.1 ст.169 КПК України встановлено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Таким чином, положеннями кримінального процесуального законодавства чітко визначені підстави для повернення тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року клопотання задоволено частково. Надано старшому слідчому слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , а також групі слідчих у кримінальному провадженні № 22023101110000123, внесеному до ЄРДР 24 січня 2023 року, дозвіл на проведення обшуку приміщень, що використовуються ТОВ «Інтергума-2010» (ЄДРПОУ 37287709), ТОВ «Інтершина плюс» (ЄДРПОУ 36987428), (будинок, гараж, складське приміщення) за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ТОВ «Вуела» (код ЄДРПОУ 39938436), з метою відшукання та вилучення речей і документів, що можуть мати значення при розслідуванні кримінального провадження у якості речових доказів, а саме: копіювання інформації з: персональних електронно-обчислювальних машин (комп?ютерної техніки), ноутбуків, електронних накопичувачів інформації та мобільних телефонів, за участі спеціаліста, а у разі неможливості копіювання - на вилучення даної техніки; первинних фінансово-господарських документів, довіреностей, документів бухгалтерського та податкового обліків, господарських договорів (купівлі-продажу, поставка, надання послуг), додаткових угод до договорів, специфікацій, вантажних митних декларацій з відповідними додатками згідно графи 44 щодо імпорту або експорту товарів, податкових, видаткових товарно-транспортних, міжнародних товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок щодо руху грошових коштів по розрахунковим рахункам зазначених підприємств, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, рахунків-фактур, інвойсів, сертифікатів, дозвільних документів, ліцензії, документів, що підтверджують місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей, їх передачу та взяття на облік, реєстрів щоденного обліку операцій з продажу та придбання товарів, робіт та послуг, листів, претензії, переписок між суб?єктами господарювання, регламентів та сертифікатів відповідностей на поставлені товари, документів, що підтверджують транспортування продукції, надання невід`ємною частиною робіт (послуг), інших документів, які складалися під час виконання даних договірних зобов?язань, та проведених фінансово-господарських операцій між TOB «Інтергума-2010» (ЕДРПОУ 37287709), ТОВ «Дніпрошина» (ЄДРПОУ 41676522), ТОВ «Колесико» (ЕДРПОУ38440885), ТОВ «Інтершина плюс» (ЄДРПОУ 36987428), ТОВ «Інтершина УА» (наразі ТОВ «Зерд-груп» ЄДРПОУ 39305530), «MARSIS TRADING LLP», «Vega SP. Z 0.0.», «Pax Reifen Service», «Petlas Lastic San Ve Tic. A.S.», в тому числі щодо виробництва, зберігання, перевезення, придбання дисків, гумових покришок та шин за період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2023 року; документів щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Лугашина» (ЕДРПОУ 9403001236), ТОВ «Торговий дім «Лугашина» (ЕДРПОУ 9403001170), ТОВ «Автошина» (ЕДРПОУ 7017035580) чи інших суб?єктів господарювання, зареєстрованих на тимчасово окупованій території України (т.зв. «ЛНР» та «ДНР») та містять інформацію щодо вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а також сплати податків до незаконно створених державних органів «ЛНР» та «ДНР» за період з 01 січня 2015 року по 04 січня 2024 року.

Відповідно до копії протоколу обшуку від 18 січня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено: договори на поставку товарів та суборенди на 84 арк.; рахунки на оплату та платіжні доручення на 164 арк.; довіреності на отримання цінностей на 364 арк.; товарно-транспортні накладні та внутрішні накладні на 1365 арк.

Статус тимчасово вилученого майна набуває майно, вилучене під час обшуку. Крім того, КПК України передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор зобов`язаний звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.

У той же час, слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на обшук прямо не передбачалось право органу досудового розслідування на вилучення конкретних договорів, рахунків, довіреностей та накладних.

Відповідно до наданої відповіді в.о. голови Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року №01-09/196/2024 на адвокатський запит, в результаті здійснення пошуку документів в АСДС «Д-3» встановлено, що станом на день надання відповіді до суду не надходило клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , вилученого за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №22023101110000123.

Відтак, арешт на тимчасово вилучене майно не накладався.

Ці обставини не спростував і орган досудового розслідування.

Конституція України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41).

У відповідності до положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі наведеної вище статті 1 Першого протоколу.

Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч.1 ст.22 КПК України).

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.26 КПК України).

Відтак, у встановлений КПК України спосіб та визначений строк сторона обвинувачення до слідчого судді із відповідним клопотанням не зверталась, на тимчасово вилучене майно арешт не накладався. Доказів зворотнього до слідчого судді подано не було.

Згідно з ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.169, 171, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу , - задовольнити.

Зобов`язати уповноважену особу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області у кримінальному провадженні №22023101110000123 від 24.01.2023 повернути володільцю ОСОБА_4 тимчасово вилучене 18 січня 2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: договори на поставку товарів та суборенди на 84 арк.; рахунки на оплату та платіжні доручення на 164 арк.; довіреності на отримання цінностей на 364 арк.; товарно-транспортні накладні та внутрішні накладні на 1365 арк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст виготовлено 25.04.2024