Постанова

від 23.04.2024 по справі 198/350/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2524/24 Справа № 198/350/23 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою Приватногопідприємства «АГРО-ШИРАК» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» про визнання припиненим права оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» про визнання припиненим права оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225955100:01:001:0309, площею 5,8910 га, розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яку вона 10 квітня 2019 отримала у спадщину від ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає, що 05 липня 2011 року, тобто за життя спадкодавця, між ОСОБА_2 та ПП «АГРО-ШИРАК» укладено на строк 5 років договір оренди зазначеної земельної ділянки, який 22 березня 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему Юр`ївського району Дніпропетровської області.

В подальшому 23 липня 2015 року між відповідачем та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до вказаного договору оренди землі, згідно з якою п. 8 договору викладено в такій редакції: «Договір укладено на 10 (десять) років».

Позивачка вважає, що строк дії права оренди з урахуванням дати реєстрації договору сплинув 22 березня 2022 року, однак з огляду на приписи п. 27 Перехідних положень ЗК України був автоматично поновленим на один рік до 22 березня 2023 року.

Крім того, позивачка зазначає, що позивачка як спадкоємець орендодавця та власник земельної ділянки 30 липня 2021 року та 14 лютого 2022 року направила відповідачу листи, в яких повідомила про відсутність наміру після закінчення строку дії договору оренди землі продовжувати орендні правовідносини з ПП «АГРО-ШИРАК», додавши до листа проект відповідної додаткової угоди. Однак, у відповідь на листи ОСОБА_1 отримала відмову з посиланням на те, що договір на думку представників підприємства діє до 24 вересня 2025 року.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати припиненим право оренди землі за договором від 05 липня 2011 року та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ПП «АГРО-ШИРАК» повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме, суд вирішив: визнати припиненим право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:01:001:0309, площею 5,8910 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яке виникло у Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 липня 2011 року з ОСОБА_2 , зареєстрованого 22 березня 2012 року у відділі Держкомзему Юр`ївського району Дніпропетровської області, інше речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 вересня 2015 року, номер запису про речове право 31115245 та усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, шляхом її повернення останній з користування Приватного підприємства «АГРО-ШИРАК».

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «АГРО-ШИРАК» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 22 вересня 2015 року між матір`ю позивачки та товариством була укладена додаткова угода і таким чином, новою датою дії договору оренди необхідно вважати з 22 вересня 2015 року до 22 вересня 2025 року, а не березень 2023 року, як вважає позивачка.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Скирда В.І. просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ПП «АГРО-ШИРАК» укладено договір № 29 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:01:001:0309, площею 5,8910 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за умовами якого орендодавець передала в оренду підприємству належну їй земельну ділянку строком на 5 років (п. 8 договору).

22 березня 2012 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему Юр`ївського району Дніпропетровської області.

В пункті 42 договору оренди землі сторони погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а в пункті 36 закріпили положення про те, що дія договору припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Встановлено, що 23 липня 2015 року ОСОБА_2 та ПП «АГРО-ШИРАК» погодились внести зміни до пункту 8 договору № 29 та визначили, що строк дії договору становить 10 років.

22 вересня 2015 року інше речове право за договором № 29 від 05 липня 2011 року з додатковою угодою від 23 липня 2015 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 31115245.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а ОСОБА_1 в порядку спадкування набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:01:001:0309.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору закінчився, саме, 22 березня 2023 року, оскільки основний договір оренди землі був зареєстрований 22 березня 2012 року.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Вказане свідчить проте, що до складу спадщини входять усі права й обов`язки спадкодавця, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов`язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до ОСОБА_1 в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_2 та ПП «АГРО-ШИРАК».

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ПП «АГРО-ШИРАК» з листами про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди, який на її думку позивачки спливав 22 березня 2022 року.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі припиняється серед іншого в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону Закону України «Про оренду землі» також передбачалось, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Окремо момент укладення всіх видів договорів визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Зокрема, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації (статті зазначені в редакції, що діяла станом на дату підписання договору 05 липня 2011 року).

В пункті 42 договору оренди землі № 29 від 05 липня 2011 року сторони момент набрання чинності договору оренди землі визначили та пов`язали, саме з моментом державної реєстрації договору, яка відбулась 22березня 2012року.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Тобто, з 01 січня 2013 року право оренди землі стало виникати тільки з моменту державної реєстрації іншого речового права (оренди землі) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак ні вказаний Закон, ні інші нормативно-правові акти у сфері земельних відносин не встановлювали вимогу щодо обов`язкової перереєстрації речових прав, що виникли до набрання ним чинності, в такому реєстрі, та зміну моменту набуття ними чинності.

Згідно з роз`ясненнями Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами" з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію.

Врахувавши, що строк дії договору № 29, який ОСОБА_2 та ПП «АГРО-ШИРАК» погодили під час його укладення, та момент набрання ним чинності, який не залежав від реєстрації речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк дії договору мав сплинути 22 березня 2017 року.

Однак, 23 липня 2015 року ще до припинення дії договору сторони погодились внести зміни до пункту 8 та визначили, що строк дії договору становить 10 років.

При цьому основний договір та додаткова угода не містили окремих домовленостей про початок відліку нового строку його дії порівняно з тим, що встановлений пунктом 42 (з моменту підписання та державної реєстрації договору).

Тобто, новий строк дії договору було визначено ретроактивно з моменту державної реєстрації договору, до якого внесені зміни шляхом викладення відповідного пункту в новій редакції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальша реєстрація іншого речового права за договором № 29 від 05 липня 2011 року з додатковою угодою від 23 липня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 вересня 2015 року не може свідчити про те, що саме з цієї дати набули чинності права та обов`язки за договором.

Встановивши, що договір оренди №29 від 05 липня 2011 року було зареєстровано 22 березня 2012 року, а також врахувавши додаткову угоду до договору, за якою сторони погодили строк дії договору у 10 років, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк дії договору закінчився 22 березня 2022 року.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на наступне.

Відповідно до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України договори оренди землі, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився в період з 24 лютого 2022 року по 19 листопада 2022 року, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з огляду на вказані приписи, в силу ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та п. 36 договору № 29, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що набуте ПП «АГРО-ШИРАК» право оренди землі припинилось 22 березня 2023 року, а тому позивачка має право на звернення до суду з позовом про повернення їй земельної ділянки.

Доводи апелянтав скарзіпро те,що 22вересня 2015року міжматір`юпозивачки татовариством булаукладена додатковаугода і такимчином,новою датоюдії договоруоренди необхідновважати з22вересня 2015року до22вересня 2025року,а неберезень 2023року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Більш того, суд першої інстанції на вказані доводи відповідача дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають нормам чинного законодавства та з яким погоджується колегія суддів.

Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуПриватного підприємства«АГРО-ШИРАК» залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від13листопада 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко