Рішення

від 25.04.2024 по справі 216/2712/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/2712/24

провадження 2-о/216/119/24

РІШЕННЯ

іменем України

25 квітня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Гулковського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті, -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заява надійшла до суду 18.04.2024 за допомогою системи «Електронний суд».

Вимоги заяви обґрунтовані тими обставинами, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Нова Каховка Херсонської області, Україна. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті їй необхідно для реалізації свого права на спадкування.

Заявник у судове засідання не з`явилась, в заяві зазначила про розгляд за її відсутності, заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, від начальника Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Н.С.Зирянової до суду надійшов лист з проханням проводити розгляд справи без представника відділу, інші клопотання та заперечення відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Нова Каховка Херсонської області, Україна, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.07.1973 року ОСОБА_3 28.07.1973 року уклала шлюб з ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінено прізвище на « ОСОБА_5 ».

Як вбачається з наданих суду відомостей «Медичне свідоцтво про смерть» серії №277 від 21.11.2023 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: хронічна недостатність кровообігу, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022р. за №1668/39004) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Нова Каховка Херсонської області віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією території України з 24.02.2022 року.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Україні неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

У відповідності до частин 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Пунктом 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).

Як зазначено у листі Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 987/0/208-21, письмова відмова органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні відмови реєстрації фактів смерті та народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, при розгляді судом справ про встановлення таких фактів, не вимагається.

За приписами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Оцінюючи довідку про причину смерті, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи громадянина України.

Положеннями ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Так, у практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. TheRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки медичних документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Враховуючи, що «Медичне свідоцтво про смерть» №277 від 21.11.2023 видане на тимчасово окупованій території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків, а встановлення факту смерті потрібне заявнику для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянство Україна, уродженки село Рудники Кайського району Кіровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України м. Нова Каховка, Херсонської області, Україна.

Керуючись ст.ст. 293-294, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянство Україна, уродженки село Рудники Кайського району Кіровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України м. Нова Каховка, Каховський район, Херсонської області, Україна, причина смерті: хронічна недостатність кровообігу, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 30-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- заінтересована особа: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 33355984, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 45.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ