Ухвала

від 22.04.2024 по справі 398/1542/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/209/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Кропивницькому апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2024 року, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2024 року, задоволено клопотання прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури в Кіровоградській області, у кримінальному провадженні №12024121060000455, накладено арешт на майно, а саме: на автомобіль марки ЗИЛ-ММ3, модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 , проживаючому по АДРЕСА_1 , що зберігається на території господарчого двору Сектору поліцейської діяльності АДРЕСА_2 , розташовану по АДРЕСА_3 .

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024121060000455 від 20.03.2024 року дають достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом та отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, наявний ризик, у випадку не застосування арешту, можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеного речового доказу.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на автомобіль марки ЗИЛ- ММЗ, модель «554М», д.н.з. НОМЕР_1 .

Обгрунтовує свої вимоги тим, що прокурор у клопотанні просив накласти арешт на майно, а саме автомобіль марки ЗИЛ- ММЗ, модель «554М», д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 .

Разом з цим, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який наданий прокурором, власником транспортного засобу марки «ЗИЛ-ММЗ», моделі «554 М», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_6 не був залучений до розгляду клопотання про арешт свого автомобіля.

Також вказує, що у постанові про визнання матеріальних об`єктів речовими доказами від 20.03.2024 визнано автомобіль марку ЗИЛ-ММЗ модель 554 М., реєстраційний номер НОМЕР_1 , в складі з причепом, в якому знаходиться деревина дров`яна (колоди дерев різної породи та різного діаметру, довжини і форми зі слідами розпилювання) в кількості 6,7 скл.м. та бензопили чорного та різнокольорового кольору, речовими доказами.

Водночас,у прохальнійчастині клопотанняпрокурора проарешт майнане міститьсяпрохання накластиарешт натранспортний засібмарки «ЗИЛ-МЛЛЗ»,моделі «554М»,д.н.з. НОМЕР_1 самез причепом,і щов ньомузнаходиться деревинадров`яна -колоди дереврізної породита різногодіаметру,довжини іформи,з слідамирозпилювання,в кількості6,7скл.м.та бензопиличорного тарізнокольорового кольору.

За таких обставин, з урахуванням того, що посилання прокурора на визнання транспортного засобу речовим доказом, в даному випадку не може слугувати єдиною та безумовною підставою для накладення арешту, оскільки прокурором у клопотанні не наведено ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, не надано належних та допустимих доказів вважати, що арешт транспортного засобу має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні, а тому у частині накладення арешту на транспортний засіб марки «ЗИЛ-ММЗ», моделі «554 М», д.н.з. НОМЕР_1 - слід відмовити.

Також вказує на те, що за ч. 1 ст. 246 КК України кримінальна відповідальність настає при наявності порушення, що завдало істотної шкоди, проте, станом на час розгляду клопотання слідчим суддею, стороною обвинувачення не доведено наявність істотної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, в дебатах представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, зваживши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Пунктом 1 частини 2 вказаної норми закону, регламентовано, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, окрім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Вимогами статтей 2, 7 КПК України визначено, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Наведена норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК Українийого застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до матеріалів клопотання прокурор Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному 20.03.2024 року до ЄРДР за №12024121060000455, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Із змісту клопотання вбачається, що 19.03.2024 до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від поліцейського РПП СПД№1 (смт. Онуфріївка) ВП№1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП ОСОБА_10 про те, що 19.03.2024 року приблизно о 17:00 год. під час здійснення патрулювання було виявлено автомобіль марки ЗІЛ, модель 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При зовнішньому огляді автомобіля виявлено деревину дров`яну та дві бензинові пилки. На вимогу працівників поліції ОСОБА_9 будь-які документи на вантаж, що перевозив, надати не зміг. За даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024121060000455 від 20.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Цього ж дня, в ході огляду місця події ділянки захисної лісосмуги, яка розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0408 розташованої на околиці АДРЕСА_4 , було виявлено 28 пнів деревини різної породи та діаметру із явними слідами спилювання.

Також у ході огляду місця події ділянки дороги, розташованої по АДРЕСА_5 , навпроти домоволодіння АДРЕСА_6 виявлено та вилучено, автомобіль марки ЗИЛ-ММ3 модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в складі із причепом, в якому знаходилася деревина дров`яна (колоди дерев різної породи та різного діаметру, довжини і форми зі слідами розпилювання) в кількості 6,7 скл/м та 2 бензопили чорного та різнокольорового кольору. Вказане майно належить ОСОБА_9 .

У ході відібрання пояснення від ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , було встановлено, що останніз серпня 2023 року по вересень 2023 року за проханням ОСОБА_12 , який має земельні ділянки на околиці АДРЕСА_4 , разом із ОСОБА_13 проводили розпилювання лісосмуги за допомогою бензопили, яка належить ОСОБА_9 19.03.2024 року, по закінченню робіт, напиляну деревину різної породи та діаметру, вони завантажили до вищевказаного автомобіля та виїхали в напрямку ФГ «Агроплюс 7» в с. Попівка, після чого поблизу домоволодіння АДРЕСА_7 були зупиненні працівниками поліції.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 13.07.2018 році, та зібраних під час розслідування кримінального провадження доказів, вилучений автомобіль марки ЗИЛ-ММ3, модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_9 .

Вказані речі мають у даному кримінальному провадженні значення речових доказів, оскільки є знаряддями злочину або його предметом (деревина), а також щодо них може бути застосовано спеціальну конфіскацію. 20.03.2024 рокуїх визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні та поміщено на територію господарчого двору Сектору поліцейської діяльності АДРЕСА_2 .

Перевіривши матеріали клопотання про накладення арешту, колегія суддів, вважає, що слідчий суддя безпідставно задовольнив клопотання прокурора, та наклав арешт на автомобіль марки ЗІЛ, модель 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , враховуючи наступне.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно відповідно до вимог ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, вказанихвимог закону не дотримався.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, прокурор належним чином не обґрунтував необхідності арешту автомобіля марки ЗІЛ, модель 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зокрема, огляд автомобіля проведений. Будь яких слідчих дій із вказаним автомобілем, планом розслідування не передбачено.

Визнаючи вилучений автомобіль марки ЗИЛ-ММ3, модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_2 , речовим доказом по кримінальному провадженню № 12024121060000455 від 20.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, слідчий повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Однак, вказані вимоги закону прокурором не виконані.

До того ж, колегія суддів зауважує, що визнання майна речовим доказом не може бути безумовною підставою для накладення на майно арешту.

При цьому, у кримінальному провадженні № 12024121060000455 від 20.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, відсутня особа, якій повідомлено про підозру.

Разом з цим, органом досудового розслідування у кримінальному проваджені не встановлено потерпілу особу, якій завдано майнову шкоду кримінальним правопорушенням.

Також, у клопотанні прокурора не встановлено точний розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та доказів факту завдання цієї шкоди.

Частиною 1 статті 246 КК України передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, проте, стороною обвинувачення не доведено наявність істотної шкоди.

Наведені обставини позбавляють можливості колегію суддів визначити розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, відповідно до ст. 173 КПК України.

Також, колегія суддів зауважує, що клопотання прокурора не містить чітких підстав, у зв`язку з якими потрібно накласти арешт на транспортний засіб.

Зокрема, прокурор у клопотанні не вказав, які конкретно відомості містить наведене майно, на яке необхідно накласти арешт.

Не зазначено у клопотанні, для встановлення яких обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 246 КК України, має значення вказане майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурор в обґрунтуванні задоволення клопотання фактично лише припускає, що вилучений транспортний засіб можливо є предметом кримінального правопорушення.

У клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування і наявність обставин, передбачених частинами 3-6статті 170 КПК Українищодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених у ч. 2ст. 170 КПК України.

Твердження прокурора про те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна призведе до втрати, зникнення, знищення чи перетворення речового доказу, у клопотанні взагалі необгрунтовано.

Належних доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, у клопотанні також не наведено.

Більш того, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на транспортний засіб, прокурор у клопотання вказав, що автомобіль марки ЗИЛ- ММЗ, модель «554М», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_9 , про що також зазначив слідчий суддя у своєму рішенні.

Разом з цим, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , виданого 13.07.2018, який наданий прокурором, власником транспортного засобу марки «ЗИЛ-ММЗ», моделі «554 М», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_9 , що залишено позаувагою слідчого судді (арк.к.п.11).

Будь-яких інших законних підстав визначених кримінальним процесуальним законом для арешту майна, прокурором у клопотанні не зазначено та під час апеляційного розгляду, не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»).

Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно із п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Отже, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування у клопотанні про арешт майна не вказано, які саме потреби досудового розслідування задовольнятимуться завдяки арешту, в чому полягає неможливість вчинення будь-яких інших дій, щодо майна, на яке слідчий просить накласти арешт.

При цьому, яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування у клопотанні також не наведено.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи,знайшли підтвердження

і є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання не з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді слід скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Керуючись ст. ст.170,172,ч. 2 ст. 376,404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2024 року, якою накладено арешт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024121060000455, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України скасувати.

У задоволенні клопотання прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури в Кіровоградській області, у кримінальному провадженні №12024121060000455, про арешт на майно, а саме: наавтомобіль марки ЗИЛ-ММ3, модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на території господарчого двору Сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Онуфріївка) Відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, розташовану по АДРЕСА_3 відмовити.

Автомобіль ЗИЛ-ММ3, модель 554М, реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_6 , який належить йому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4